Мета: ознайомити учнів зі змістом соціально-побутової драми «Талан», її проблематикою; дати характеристику образів персонажів твору; обґрунтувати місце М. Старицького в історії української літератури, виховувати розуміння загальнолюдських цінностей, любов і повагу до творчості письменника.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет М. Заньковецької, епіграф до уроку, пам’ятка «Засоби творення образу людини», орієнтовний план-характеристика.

Я думаю, що моя сила найбільша у драмі.

М. Старицький

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Оголошення теми, мети уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1. Тренінг «Роздуми вголос»

·         Як ви розумієте поняття «любов і кохання»?

2. Створення «асоціативного куща» до слова «кохання»

Кохання — диво — казка — взаєморозуміння — сила, більша за життя — фізична близькість — вир почуттів — виправдання гріха — трагедія — щастя — ...

ІV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Вступне слово

«Я думаю, що моя сила найбільша у драмі»,— писав М. Старицький І. Франкові. Драматург написав більш як 30 п’єс оригінальних (на запозичені сюжети популярних прозових творів) і ґрунтовно перероблених сценічних драм інших авторів. Серед оригінальних творів письменника найвищої оцінки заслуговують соціально-психологічні драми «Не судилось» («Панське болото») (1881), «Талан» (1893), «У темряві» (1892), «Крест жизни» (1901), соціально-побутова «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1887).

Їм притаманна актуальна, вагома проблематика, психологічна достовірність характерів, зв’язок із фольклорно-етнографічною культурною традицією, яскрава сценічність. Життя українського пореформеного міста й села, побутування різних суспільних шарів і прошарків, їх взаємодію показано тут правдиво й глибоко.

2. Повторення відомостей з теорії літератури

Драма — 1. Один із основних родів художньої літератури, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дії самих персонажів. 2. Один із жанрів драматичного роду, поряд із комедією, трагедією, це п’єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі.

3. Аналіз драми «Талан»

Драму «Талан» М. Старицький присвятив Марії Заньковецькій — видатній акторці, яка високо піднесла українське сценічне мистецтво.

«Цікаво знати» (див. додаток)

У драмі «Талан» М. Старицький ставить і розв’язує з демократичних позицій низку важливих на той час проблем, зокрема таких, як доля митця в буржуазному суспільстві, ставлення цього суспільства до митця перед народом та боротьба за реалістичні

шляхи розвитку мистецтва.

Події, змальовані в драмі, відбуваються в добре відомому для Старицького мистецькому світі. Чудово знаючи стан театральних справ на Україні, добре розуміючи велике значення сценічного мистецтва в житті народу, драматург правдиво відтворив важкі умови життя та праці акторів українських театрів. Він показав, що причиною цього було буржуазно-поміщицьке суспільство з його антигуманними законами життя та розтлінною мораллю.

Старицький уперше в українській літературі порушив тему життя та творчих буднів українських акторів. Ця п’єса, як зазначає автор у назві, «Із побиту малоруських акторів».

Драматург зображує діяльність прогресивних митців, що прагнуть своєю сценічною працею вірно служити народові. Борючися проти апологетів безідейного мистецтва, мистецтва для розваги, вони захищають основні принципи реалістичного, народного театру, його могутню соціально-виховну роль. Такими є Степан Безродний, Марко Жалівницький, Ганна Кулішевич та інші актори. До належить і молода талановита актриса Марія Лучицька.

У театрі Лучицька веде тривалу боротьбу проти сваволі та інтриг з боку бездарної артистки Катерини Квятковської, деспотичного антрепренера трупи Юрія Котенка, продажного репортера газети Аврама Юрковича та інших. Усі вони не тільки заважають творчій праці актриси, але й прискорюють її трагічний кінець.

Трагічна смерть артистки — типове явище у класовому тодішньому суспільстві, панівні кола якого вороже ставились як до справжнього мистецтва, так і до талановитих діячів сцени.

4. Бесіда за змістом драми «Талан»

·         Яким епізодом автор розпочинає першу дію?

·         Якими у творі показані майстри сцени, підсобні робітники, газетярі?

·         Коли вперше ми знайомимося з драматичною актрисою Марією Лучицькою?

·         Яке враження вона на вас справила?

·         Чому стара няня вважає Квітку гідною парою Лучіцькій?

·         Чого не може вибачити акторка Квітці, якого колись дуже любила?

·         Чому зрада мистецтва найбільше дошкуляє Марії Лучицькій?

5. Читання уривків п’єси за ролями

6. Літературна гра «Найуважніший читач»

1. «Людину-то я чую… От ви мені дорогі не талантом своїм, не тим, що на його збирається люд, а своєю ясною вірою у людей і в святу справу, своєю чистотою, як кришталь, душею». Говорить Лучицькій… (Безродний)

2. «Ні, голубко: і він, і я… як брат і сестра, як друзі… Про кохання не може бути й речі». Про кого говорить Лучицька? (Про Жалівницького)

3. «Ні, я вірю в сцену! Я вірю в її високу вагу: вона мене ласкою відігріла, і я мушу їй послужити!»… Хто кому говорить? (Лучицька Квітці)

4. «У нас тепер мода на Лучицьку, і мода найбільше у режисера» Говорить (Квятковська), звертаючись до (Юрковича).

5. «…зрадила діло велике ради свого власного серця, і мене моя зрада зрадою ж і б’є!»… Говорить (Лучицька), звертаючись до (Палажки).

7. Характеристика образів персонажів

Слово вчителя

У драмі «Талан» основну увагу драматург зосереджує на всебічному розкритті образу Лучицької, на показі її сценічного та особистого життя. Інші персонажі зображені блідніше: вони власне підпорядковані більш широкому розкриттю образу голов-

ної героїні твору.

Користуючись великим успіхом на сцені, Лучицька прагне до особистого щастя, не розуміючи того, що воно для неї можливе лише в натхненній творчій праці на користь народу.

Робота з пам’яткою

(Учні за пам’яткою характеризують образ Марії Лучицької.)

Пам’ятка «Засоби творення образу людини»:

·         зовнішній вигляд (портрет);

·         психологічний аналіз;

·         характер персонажа;

·         пряма авторська характеристика;

·         характеристика героя іншими персонажами;

·         порівняння героя з іншими персонажами, їх протиставлення;

·         зображення умов, у яких живе й діє персонаж (інтер’єр);

·         зображення соціального оточення, суспільства, яке має вплив на формування характеру;

·         художня деталь;

·         наявність або відсутність прототипу.

Складання плану-характеристики

(Учні самостійно складають план-характеристику Марії Лучицької.)

Орієнтовний план-характеристика:

1. Марія Лучицька — центральна постать драми «Талан».

2. Зовнішній вигляд.

3. Риси характеру:

а) чиста, цілісна натура;

б) надзвичайна виразність і емоційність;

в) душевна сила й доброта.

4. Нещасливе кохання.

5. Талановита акторка.

6. Нелегке акторське життя.

7. Ставлення інших персонажів до героїні:

а) щире співчуття, любов друзів;

б) цькування преси, брудні закулісні інтриги.

8. Загибель молодості, краси, таланту.

9. Чим приваблює цей образ?   

Слово вчителя

Марія Лучицька прагне нести світло мистецтва глядачам, виховувати їх картинами народного життя, звичаїв, обрядів, багатством і красою рідної поезії і мови, підносити національну свідомість і знедолених низів, і зденаціоналізованої верхівки. Однак їй на заваді стоять бездарна акторка Квятковська, деспотичний антрепренер Костенко, продажний журналіст Юркович. На деякий час актриса, вийшовши заміж за поміщика Квітку, залишила сцену, однак ні спокою, ні рівноваги не знайшла в домі чоловіка.

М. Старицький у драмі визначає роль і місце творчої інтелігенції в житті нації. Такими є Степан Безродний, Марко Жалівницький, Ганна Кулішевич, Роман Лемішка та інші.

Учні в класі розподілені за варіантами. Кожен варіант складає план-характеристику персонажу драми, потім усно за планом характеризує його.

8. Значення драми «Талан». Повідомлення учнів

1-й учень. П’єса «Талан» не позбавлена окремих мелодраматичних прийомів, і все ж її можна вважати одним із кращих зразків жанру соціально-психологічної драми в українській літературі. Як режисер Старицький виходив із засад правдивості, життєвості, поваги до слова — одного із найважливіших засобів творення сценічного образу. Розвиваючи традиції О. Островського в зображенні життя акторів провінційного театру, він у драмі «Талан» не тільки показав актора як виразника морального потенціалу народу, а й зробив наступний крок у художній розробці проблеми інтелігенції та народу.

Продовжуючи типологічний ряд образів жінок, які ведуть нерівну боротьбу за особисту гідність, Лучицька багато в чому повторює їхню долю. Але, на відміну від них, із життя йде не тільки не зломленою, а в момент найвищого творчого злету.

2-й учень. Правдиво змальовуючи нелегкий акторський побут, Старицький не тільки торкнувся драматичного становища українського театру. Філософська проблема вибору між любов’ю, сімейним життям і сценою, від якої залежить душевний стан героїні, якісно відрізняєм «Талан» від драми М. Старицького «Не судилось», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», де суперечність між почуттям та обов’язком виявилась усе ж у межах сімейно-побутових. Висока мета — служіння народові своїм талантом, своїм мистецтвом — вступає в суперечність із умовами життя суспільства, в якому мистецтво є предметом купівлі-продажу, а висока духовність піддається страшному натискові вульгарності та корисливості.

9. Місце М. Старицького в історії української літератури.

Повідомлення учнів

1-й учень. Огляд життя і творчості М. П. Старицького демонструє, що він пройшов важкий, але славний шлях боротьби за прогресивну українську літературу, залишивши значну поетичну, драматургічну та прозову спадщину. Про його заслуги перед українською літературою влучно сказала Леся Українка в привітальному листі з нагоди 30-річчя літературної діяльності письменника: «Втішно єсть думати, що настав-таки час, коли замовкло всяке глузування та клепання, а вимовилась вголос честь і дяка, справді належна тому, хто увесь вік свій дбав, «щоб наше слово не вмерло».

Ці слова стали пророчими. Спадщина М. Старицького користується широкою популярністю. Його кращі поезії стали хрестоматійними, основні п’єси не тільки перевидаються, але й ставляться на сценах театрів, а кращі прозові твори видані масовими

тиражами.

Новаторство поезії Старицького виявилося в розширенні жанрів української поезії, збагаченні виражальних засобів. Протее ім’я його ми звикли пов’язувати саме з розвитком українського театру й драматургії.

Творчість М. Старицького ще чекає ґрунтовного об’єктивного дослідження. «Немає сумніву, що таке дослідження,— писав академік О. Білецький,— необхідне не тільки для пізнання письменницької індивідуальності Старицького, але й для історії цілого періоду української літератури, українського театру, української громадськості».

2-й учень. Велика розмаїта мистецька спадщина Старицького живе й понині, вона активно впливає на наших сучасників, зберігаючи не тільки історико-пізнавальну цінність, а й виховну та естетичну. Співець трудової людини — письменник у своїх творах утверджував її високу мораль і етику, волелюбність і високий патріотизм, немеркнучу красу народної душі, яку не могли знівечити віки визиску, жорстокості, наруги.

Усе життя і творча діяльність М. Старицького були підпорядковані національній культурі, піднесенню її на світовий рівень, розширенню обріїв українського театру.

 V. Закріплення вивченого

1. Розкрити зміст вислову М. Старицького

«З перших кроків самопізнання, на полі народнім я загорівся душею і думкою послужить рідному слову, огранувати його, окрилити красою і дужістю, щоб воно стало здатним висловити культурну освічену річ, виспівати найтонші краси високих поезій».

2. Здійсніть уявний діалог із письменником

Подумайте, можливо, хотіли б що в нього запитати, побажати, порадити тощо.

3. Незакінчене речення

·         На уроці у розкритті образів-персонажів допомагало…

·         На мою думку, виховна цінність драми «Талан» полягає…

VІ. Підсумок

·         Чим цінна спадщина М. Старицького для сучасного читача?

Висновок. Творчість М. Старицького багатогранна. В історію літератури він увійшов як поет, прозаїк, видавець. Перекладач творів російських і західноєвропейських класиків, але найяскравіше його талант проявився в українському театрі, де М. Старицький виступав і драматургом, і актором, і режисером, і організатором театральних труп.

VІІ. Домашнє завдання

Дати розгорнуту відповідь (письмово) на запитання:

·         У чому драматизм образу головної героїні п’єси «Талан» Марії Лучицької?

Додаток

Марія Заньковецька (1860–1934) — одна з найталановитіших акторок театру корифеїв. Поміщицька дочка родом із Чернігівщини, дівоче прізвище Адасовська. Навчалася в чернігівському пансіоні Осовської, згодом у консерваторії в Гельсінкі. Мала бездоганне драматичне сопрано й чудово виконувала народні пісні. Щоб потрапити на театральні підмостки, Заньковецькій прийшлося виявити неабияку волю: «…Марії Костянтинівні, уродженій Адасовській, яка прибрала сценічне ім’я Заньковецької за назвою свого рідного села Зіньки, довелося багато чого перебороти: гнів батька, судді й дрібного поміщика, який вважав акторську професію недостойною дворянського роду; опір чоловіка, що призвело до розриву з ним; нарешті, інтриги в незвичайному для молодої актриси театральному світі. Бажання стати справжньою професійною актрисою і саме в українському театрі все перемогло,— писав про неї М. Рильський.

Дебютувала 1882 року в ролі Наталки Полтавки в театрі М. Кропивницького. Наступного року перейшла в трупу М. Старицького, а потім до М. Садовського та П. Саксаганського. Репертуар М. Заньковецької протягом життя налічував близько 30 філігранно зіграних ролей.

Насамперед їй вдався образ Олени у драмі «Глитай, або ж павук», Ази у драмі «Циганка Аза», Цвіркуни в «Чорноморцях», Горпини в «Як ковбаса та чарка», Наталі в «Лимерівні».

Після Заньковецької зіграти ці ролі краще не вдалося нікому.

З 1919 до 1922 року вона грала свої неперевершені ролі в Державному народному театрі в Києві, якому згодом присвоїли її ім’я.

Останні роки свого життя Марія Заньковецька провела в Ніжині. Похована в Києві на Байковому кладовищі.