М. Вороний — «ідеолог» модернізації української літератури. Життя і творчість, багатогранна діяльність

Мета: розглянути основні віхи життєвого і творчого шляху М. Вороного, його багатогранну діяльність; розкрити суть новаторства М. Вороного в поезії; учити учнів добирати необхідний матеріал з літератури; розвивати мислення, уміння зіставляти факти, робити висновки; виховувати естетичні смаки, почуття прекрасного.

Тип уроку: засвоєння нових знань та умінь.

Обладнання: портрет поета, роздрукований матеріал для роботи в групах.

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Повідомлення теми й мети уроку

Микола Вороний — постать в українській культурі неординарна. Щоб переконатись у цьому, досить згадати, що він був поетом, перекладачем, критиком, істориком літератури, публіцистом, актором, режисером, редактором, дослідником національного театру, світової та вітчизняної драматургії, громадським діячем. Вивченням життя і творчості М. Вороного ми починаємо знайомство з долями українських письменників, що через несприйняття історичних подій 20–30-х років опинилися в еміграції, були репресовані або ж морально зламалися й прийняли умови, які диктувала епоха. У 1938 році М. Вороний був розстріляний більшовицькою владою, його імя і творчість були приречені на забуття. Чому? Чим саме М. Вороний не підходив під шаблон «людини маси»? На ці питання ми спробуємо знайти відповіді.

ІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1.      Слово учителя

 

М. Вороний знаменує собою значну сторінку в житті нашої літератури й культури загалом. Його поетичний доробок критика порівнювала з творчістю Шарля Бодлера й Поля Верлена. Павло Тичина, Максим Рильський вважали його своїм учителем. Саме М. Вороний примусив цілі покоління творців замислитися над сутністю художнього слова, над філософією мистецтва. І в естетичних поглядах, і в творчості він був новатором художніх форм, прагнув розширити естетичні горизонти нашої літератури, закликав українських митців «уступити на європейський шлях». Поет відстоював право поезії нести красу «чуттів і замислів» людських. Доля послала йому в житті складні випробування.

  

2. Знайомство з біографією М. Вороного за планом (робота в групах з біографічним матеріалом)

1. Життєва доля письменника.

2. М. Вороний і театр.

3. Трагічні 30-ті роки.

4. Естетичні погляди на літературу.

5. Творчий доробок письменника (тематичне й жанрове розмаїття).

Матеріал для вчителя

Микола Кіндратович Вороний народився 24 листопада (6 грудня) 1871 року в сім’ї ремісника. Батько — К. П. Вороний походив із кріпаків, мати — О. Д. Колачинська — з роду освітнього діяча ХVІІ– ХVІІІ століття, ректора Київської академії П. Колачинського. Навчався в Харківському реальному училищі, пізніше — в Ростовському реальному училищі, звідки був виключенний за зв’язки з народниками, читання й поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Продовжував навчання у Віденському і Львівському університетах (філософський факультет).

    У Львові зблизився з І. Франком, який справив великий вплив на формування його світогляду, літературно-естетичних поглядів. Працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства імені Шевченка. Мріяв стати режисером. Мрія збулася — режисер українського театру товариства «Руська бесіда».

 Працював у редакції журналу «Життє і слово», де вів рубрику «Вісті з Росії». Допомагав І. Франкові у виданні газети «Громадський голос» і «Радикал», деякий час був неофіційним редактором журналу «Зоря». З 1897 — актор труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та ін. 1901 р. залишив сцену й служив в установах Єкатеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова. Загалом театрові М. Вороний віддав третину свого життя. У 1910 році оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі. Жовтневої революції Вороний не сприйняв і в 1920 р. емігрував за кордон. Жив у Варшаві, де зблизився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи. Після повернення в Україну

(1926) вів педагогічну й театрознавчу діяльність. Перші поетичні твори написав ще навчаючись у Харківському реальному училищі. Друкуватися Вороний почав у 1893 (вірш «Не журись, дівчино»). Публікувався в періодичних виданнях «Зоря», «Літературно-науковий вістник», «Засів», «Дзвін», «Сяйво», «Рада», в антологіях, збірниках, декламаторах початку ХХ століття: «Акорди», «Українська муза», в альманахах «Складка», «За красою», «Дубове листя», «На вічну пам’ять Котляревському», «Багаття» та ін. У 1901 в «Літературно-науковому вістнику» опублікував відкритий лист програмного характеру, де закликав письменників до участі в альманасі, «який змістом і формою міг би хоч трохи наблизитись до нових течій і напрямів сучасних літератур». У виданому ним альманасі «З-над хмар і долин» (Одеса, 1903) поряд з модерними поезіями були представлені твори поетів, що гостро виступали проти декадансу, «чистого мистецтва» та інших течій у літературі й мистецтві,— І. Франка, П. Грабовського, Лесі

Українки, М. Старицького, В. Самійленка та ін. Перша збірка Вороного «Ліричні поезії» вийшла 1911 р. у Києві (важкий період для письменника: розлучення з дружиною, яку любив протягом усього життя). Вірші були сповнені музикальності, свіжості образів. У наступній збірці «В сяйві мрій» (1913) Вороний іде шляхом певної естетизації, самозамилування ліричного героя. Поезія Вороного дедалі глибшає змістом, порушує загальносвітові теми, філософські питання («Мандрівні елегії»). Він одним із перших

уводить у лірику тему міста, переймає ряд традиційних мотивів європейської поезії, де протиставляється поетична одухотвореність і буденність, утверджує нестримне прагнення людини до краси, світла, осягнення космосу («Ікар», «Сонячні хвилини»), розкриває трагізм духовної самотності (цикл «Осокори»). Орієнтована передусім на читача, вихованого на кращих зразках світової літератури, поезія Вороного була, за висловом О. І. Білецького, «явищем високої художньої цінності». Творчість Вороного знаменує

розрив з народницькою традицією, їй притаманна різноманітність метричних форм і строфічних побудов. Тяжіння до модернізму не перешкоджало Вороному писати твори, пройняті щирою__ любов’ю до народу, шаною до його кращих синів («Краю мій рідний», «Горами, горами», «Привид», вірші, присвячені Т. Шевченкові, І. Франкові, М. Лисенкові). Водночас створює поезії, у яких висміює національну обмеженість, псевдопатріотизм, його антигуманістичну, аморальну сутність («Мерці», «Молодий

патріот», «Старим патріотам»). Вороному належить ряд мистецтвознавчих («Пензлем і пером») і театрознавчих розвідок («Театральне мистецтво й український театр», 1912; «Театр і драма», 1913, у якій виступає прихильником системи Станіславського;

«Михайло Щепкін», 1913; «Український театр у Києві», 1914; «Режисер», 1925; «Драматична примадонна», 1924 — про сценічну творчість відомої актриси Л. Ліницької). Вороний — автор ряду літературознавчих статей, театральних рецензій. У спадщині Вороного значне місце посідають переклади й переспіви з інших літератур. На початку тридцятих років митця судили, вирок — трирічне заслання до Казахстану. Вирок було замінено забороною проживати в Україні. Син Марко прагне добитися помилування, але його звинуватили в націоналізмі, заарештували й відправили на Соловки.

Вивчення архiвiв КДБ (комiтет державної безпеки) дозволило документально точно визначити, що Вороний проходив по груповiй справi з традицiйним для того часу формулюванням «за участь у контрреволюцiйнiй вiйськово-повстанськiй органiзацiї»

i 29 квiтня 1938 року особлива трiйка при НКВС (народний комiтет внутрiшнiх справ) Одеської областi розглянула «справу тринадцятьох» i всiм винесла вирок «розстрiляти». М. Вороного розстріляли 7 червня 1938 р.

3. Запис у зошити найцікавіших фактів біографії письменника

ІІІ. Узагальнення вивченого матеріалу

1. Продовжіть речення

·         М. Вороний народився…

·         Його батьками були…

·         Освіту здобув у…

·         Мріяв стати…

·         Працював у…

·         Стає ініціатором видання альманаху, метою якого є…

·         Причиною еміграції у 1920 р. була…

·         Повертається в Україну в… році

·          Є представником літературного напряму…

·         Був поетом,…

·         Я запам’ятав такі збірки…

·         М. Вороний закликав українських письменників до…

2. Усне висловлювання

·         Чим саме М. Вороний не підходив під шаблон «людини маси»?

ІV. Висновок

V. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VІ. Домашнє завдання

Підготувати розповідь про життя і творчість М. Вороного, повторити відомості про неоромантизм; індивідуально: ідейно-художній аналіз поеми «Євшан-зілля».


Схожі матеріали:
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: