Мета: ознайомити учнів із творчою біографією Юрія Яновського, місцем письменника в розвитку української літератури, жанровою своєрідністю роману «Вершники»; розвивати вміння аналізувати твори; виховувати інтерес до творчості письменника. 
Тип уроку: вивчення нового матеріалу. 
Обладнання: портрет письменника, мультимедійний додаток «Життєвий і творчий шлях письменника», виставка творів Ю. Яновського, документальної, художньої та публіцистичної літератури про письменника, епіграф. 
Трапляються люди, що не полишають у пам’яті жодних згадок — 
були та й нема. Зате життя нас нагороджує великою кількістю людей-зірок, 
які не гаснуть у нашій пам’яті, які живіть у тобі, 
зогрівають тебе своїм теплом, своєю мудрістю. 
До таких світлих, незабутніх людей і належить Юрій Іванович Яновський. 
Матвій Талалаєвський 
ПЕРЕБІГ УРОКУ 
І. Організаційний момент 
ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку 
ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу 
1. Вступне слово 

Складний і важкий, іноді й суперечливий творчий шлях пройшов Юрій Яновський, шлях, будні якого були сповнені пристрасної творчості й горіння. 

Девізом його стали крилаті слова Еміля Золя: «Ні дня без рядка». Ключ до справжнього розуміння і злетів, і протиріч, та й деяких творчих невдач Яновського — у сумлінному вивченні його спадщини. Максим Рильський у статті «Правда завжди правда», присвяченій пам’яті письменника, закликав «при ясному денному світлі уважно переглянути всю творчість Яновського, — не для того, щоб її таки всю прийняти й визнати бездоганною, не для того, щоб канонізувати й поставити поза критикою деякі окремі, особливо ранні, твори письменника, а для того, щоб над іменем нашого видатного майстра й чесного громадянина засіяло в усій своїй красі сонце правди». 
2. Розгляд виставки творів письменника та документальної, публіцистичної літератури про нього 
3. Вивчення біографії Ю. І. Яновського 
Основні дати життя й творчості 
1902 року, 27 серпня у селі Майєрове Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині Компаніївський район Кіровоградської області) у хліборобській родині Івана Миколайовича та Марії Мусіївни Яновських народився син Григорій, якого згодом стали називати Юрієм. 
1909 р. — вступив до церковно-приходської школи в с. Майєровому, через рік — до земської в селі Нечаївці. 
1911 р., серпень — зарахований до Єлисаветградського реального училища. 

1918–1919 рр. — боєць добровільної санітарної дружини в місті Єлисаветграді, бере активну участь у боях проти банди Никифорової. 
1920 р. — інструктор Єлисаветградсього повітового статистичного бюро та інспектор карткової системи продовольчого комітету. 
1921 р. — інспектор Елисаветградської повітової робітничо-селянської інспекції. 
1922 р. — завідуючий відділом адмінсектора при Елисаветградському міськвиконкомі; 4 червня — у київській газеті «Пролетарська правда» з’являється перша публікація — вірш російською мовою «Море» під псевдонімом Ней. 
1922–1925 рр. — студент Київського політехнічного інституту. 
1924 р., 17 лютого — у київській газеті «Більшовик» з’являється перша публікація українською мовою — вірш «Дзвін» під псевдонімом Юрій Ней. 

1924 р., 2 березня — у тій же газеті друкується перше оповідання «А потім німці тікали». 
1925 р. — у Харкові (видавництво «Книгоспілка») виходить перша книга — збірка оповідань «Мамутові бивні»; жовтень — переїзд до Харкова, знайомство з В. Блакитним, О. Довженком, Остапом Вишнею, П. Тичиною, М. Кулішем. 
1925–1927 рр. — редактор ВУФКУ, головний редактор Одеської кінофабрики. 
1927 р. — у журналі «Вапліте» (№ 3) друкується повість «Байгород». 

1928 р. — виходить книга поезій «Прекрасна Ут» і роман «Майстер корабля». 
1930 р. — виходить роман «Чотири шаблі». 
1932 р. — з’являється друком перша п’єса «Завойовники». 
1935 р. — друкується роман «Вершники» спочатку в перекладі російською мовою в журналі «Знамя» та «Роман-газеті» (Москва), потім у Держлітвидаві України. 
1937 р. — у театрах Москви, Ленінграда, Харкова та інших міст з успіхом іде п’єса «Дума про Британку». 
1939 р. — переїзд на постійне проживання до Києва; 31 січня — нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. 

1941 р., 3 вересня — у газеті «За Радянську Україну» друкується перша новела воєнного часу «Коваль». 
1941–1946 рр. — відповідальний редактор журналу «Українська література» (з січня 1946 р. — «Вітчизна»). 
1942 р. — виходять збірки оповідань: в Уфі — «Американський кум» та «Генерал Макодзьба», у Саратові — «Новели». 
1945 р., листопад — 1946 р., березень — спеціальний кореспондент газети «Правда України» на Нюрнберзькому процесі. 
1947 р. — у журналі «Дніпро» (№ 4–5) друкується роман «Жива вода». 
1948 р., квітень — за цикл «Київські оповідання», опублікований у журналі «Знамя», присуджено Державну премію СРСР. 

1954 р., 16 лютого — прем’єра п’єси «Дочка прокурора» на сцені Київського драматичного театру ім. Лесі Українки. 
1954 р., 25 лютого — помер Ю. І. Яновський. Похований у Києві на Байковому кладовищі. 
4. Створення портфоліо письменника 
5. Висловлювання відомих людей про Юрія Яновського 
6. Творчий доробок митця 
Ю. Яновський залишив нам багатожанрову спадщину: 70 новел, оповідань, чимало поезій, повість, чотири романи, сім п’єс (деякі успішно ставилися театрами), а ще кіносценарії, публіцистика. 
Його справедливо називають сміливим новатором в українській літературі XX ст. Він — один із найяскравіших представників неоромантичної течії в ній. У царині як змісту, так і форми художніх творів ніколи не прагнув ходити чужими стежками, відкидав усталені схеми, банальності, трафарети. 
Уже перші збірки новел Ю. Яновського «Мамутові бивні» (1925), «Кров землі» (1927) разом із творами М. Хвильового, Г. Косинки, В. Підмогильного та ін. підтвердили відхід нової хвилі української літератури від народницько-просвітницьких традицій XIX, а почасти й початку XX ст. Поза сумнівом, на них позначився вплив футуризму й кіностилістики нової музи, що вабила до себе і Яновського. Сюжетами новел «Мамутові бивні», «Історія попільниці», «Роман Ма», «Туз і перстень», «Кров землі» керує смілива авторська 
думка, хоч у цілому вони досить банальні й поширені на ті часи. 
Серед ранніх творів Ю. Яновського — новела «Поворот» (1927), надрукована вперше тільки 1967 р. У романтичному стилі написана повість «Байгород», яка створювалася 1927 р. в Одесі, «коли спогади юнацтва підступили клубком до його горлянки. Авторові нашому здавалося тоді, що море витікає з берегів і широкою водою тече в степи, переламуючись, перегинаючись через обрій»,— так пояснено задум у «Коментарях до знижок…». 
Роман «Майстер корабля» (1928) — абсолютно новаторський за змістом і формою твір в українській літературі. Яновський осмислює роль творчої інтелігенції, власне, еліти суспільства у формуванні й становленні світогляду нової доби — тема, що постала на вістрі інтересу багатьох тогочасних письменників. 
У романі «Чотири шаблі» (1931) показано могутню стихію національно-визвольного руху в Україні в революційний час та його трагічні наслідки. 
Така тема в українській літературі була порушена вперше. Твір складається із семи розділів (пісень). Таким чином, письменник започаткував в українській літературі новий різновид роману — роман у новелах. 
Після появи 1935 р. роману в новелах «Вершники» письменник став досить відомим. Цей твір узагалі протягом довгого часу вважався вершинним здобутком митця. «В цій невеликій книжці закладено три роки роботи, три роки всіляких думок і самовідчувань, усяких життєвих умов», — читаємо в записниках автора. У ньому розповідається про братовбивчу війну в Україні 1919 р., яка стала початком трагедій, що випали на долю українського 
народу після революції 1917 р. 
Ю. Яновський — романтик за світовідчуттям і стилем, його приваблювали яскраві характери, небуденні, екстремальні ситуації, у яких найвиразніше розкривалися людські риси. Його манера письма позначена суб’єктивною стихією: вибухом емоцій, патетикою, виведенням «назовні» авторськими симпатіями та антипатіями. Він був тонким стилістом з особливим чуттям слова, його відтінків і нюансів. Сам письменник назвав себе поетом, який 
інколи пише прозу. 
Коли Юрій Яновський читав книжку і хотів її оцінити, він питав себе: «Чи взяв би ти її в далеку путь, по розмитій дорозі босоніж ступаючи, у далеку таємну путь? Чи поклав би її в торбу із хлібом окрайцем, пучкою солі й цибулиною? Чи достойна вона там у торбі на плечах лежати всю путь, до хліба торкаючись? На перепочинку, коли розв’яжеш торбу і з’їси хліба з цибулиною, чи дасть вона тобі мужність і радість, щирий захват і приємний біль 
мудрості?». У цих словах не тільки естетична програма письменника. Це — девіз його життя. Твори письменника й сьогодні захоплюють читачів, уселяють у них мужність, приносять незвичайну радість, щирий захват. 
7. Коментування учнями епіграфу 
8. Робота над романом «Вершники» 
«Вершники» — перлина творчості Ю. Яновського. П. Г. Тичина сказав, що саме цим романом новітня українська література склала екзамен на атестат зрілості. Тема громадянської війни постає у творі по-справжньому героїчною й романтичною. Автор правдиво показує трагедію цілої родини Половців, яких революція розкидала по різні ідеологічні фронти. 
Особливо яскраво виявилася в цьому творі композиційна майстерність Яновського. Роман складається із восьми сюжетно завершених новел («Подвійне коло», «Дитинство», «Шаланда в морі», «Батальйон Шведа», «Лист у вічність», «Чубенко, командир полку», «Шлях армій», «Адаменко»), які в сукупності передають панораму періоду громадянської війни. 
«Вершники» — новелістичний роман. 
9. Теорія літератури 
Роман (фр. roman — романський) — літературний жанр, найбільш поширений у ХVІІІ–ХХ ст.; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів. 
Новела (іт. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією. 
Роман у новелах — складний за побудовою і великий за розміром епічний прозовий твір, у якому широко охоплені життєві події певної епохи; складається з окремих новел, об’єднаних спільним задумом. 
Відображаючи дійсність, мистецтво не може не відображати і просторочасові форми її існування. 
Художній простір і час є відтворенням, ідеальним простором і часопросторові. Простір і час у мистецтві — це універсальні визначення художнього образу. 
Специфіка художнього простору полягає в тому, що він є художньо-відображеним простором і має естетичний зміст. Митець у своєму творі, відтворюючи реальний простір, разом із тим формує певний художній простір, у якому відбуваються події. Цей простір може бути великим і охоплювати кілька країн або виходити за межі земної планети, або ж навіть звужуватися до тісних меж однієї кімнати. 
Художній час є способом існування мистецтва, одним із засобів оволодіння соціальним та індивідуальним часом, його відтворення та творення, збереження та перетворення. У ХХ ст. відбуваються суттєві зміни в художній практиці. Поширюється вільна (монтажна) форма композиції літературних творів. Майже одночасно з’являються безсюжетна література, безпредметний живопис, атональна музика, абстрактна скульптура. 
В основу мистецтва покладена умовність зображення, оскільки не міг би відбутися сам факт відображення дійсності, яким передбачено відторгнення реально або ж уявно існуючих явищ і речей шляхом їх відтворення у змалюванні, а не ототожнення з прототипом. 
10. Опрацювання особливостей роману 
• Роман складається з восьми композиційно й сюжетно пов’язаних новел. 
• Відсутність хронологічної послідовності в розгортанні подій. 
• Використання кінематографічного прийому монтажу «кадрів». 
• Має ознаки народної думи, героїчної поеми,новели. 
• Виняткових героїв автор показує у виняткових обставинах. 
• Головний мотив — розпад людського роду, що почався з революцією. 
• Правдивість і типовість у відтворенні історичних подій та змалюванні дійових осіб. 
Проблеми порушені в романі 
• Трагедія роду й народу. 
• Розпад родини заради ідеї. 
• Революція і народ. 
• Політичні платформи різних партій і політичних сил. 
• Відданість справі. 
• Творча праця та духовні цінності. 
• Проблема братовбивчої громадянської війни. 
Роман розпочинається новелою «Подвійне коло». Автор зразу вводить нас у шквал гарячих подій літа 1919 року. На степових просторах ллється кров чотирьох братів, обдурених, осліплених ворожими проповідями шовіністів і монархістів, націоналістів і анархістів. 
Новела «Подвійне коло» (коло інтересів класових і родинних) — класичний зразок художнього втілення болючих роздумів митця про непростий час в історії свого народу, коли брат убиває брата. Той «умовний» бій у степу під Компановкою символізує собою всю складну ситуацію в Україні під час громадянської війни. І хоча врешті-решт перемагає інтернаціональний загін Івана Половця, але емоційний акцент зовсім на іншому — автор не підтримує цю криваву різню, хоча вона й задля нового життя. 
ІV. Підсумок уроку 
V. Домашнє завдання 
1. Проаналізувати новелу «Подвійне коло». 
2. Виписати висловлювання відомих людей про роман «Вершники». 
3. Скласти хронологічну таблицю життєвого й творчого шляху Ю. Яновського.