Демократичні революції кінця 80-х — початку 90-х рр. у країнах Центральної та Східної Європи.
Мета: з’ясувати причини демократичних революцій, методи їх здійснення, охарактеризувати особливості внутрішньополітичного розвитку країн регіону наприкінці ХХ ст. — поч. ХХІ ст., визначити роль країн регіону в сучасних інтеграційних процесах світу; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, висловлювати власну точку зору, працювати з різноманітними історичними джерелами, критично мислити; виховувати зацікавленість історією, почуття патріотизму.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Хід уроку
І. Організаційний момент уроку
ІІ . Актуалізація опорних знань
Бесіда
1. Назвіть факти, що свідчать про наростання кризи комуністичних режимів у 50–70-ті роки в країнах Центральної і Східної Європи.
2. У чому полягали відмінності економічного і політичного розвитку Угорщини порівняно з іншими країнами «соціалістичного табору»?
3. У чому виявилося наслідування практики СРСР у «будівництві соціалізму» в Румунії?
4. Визначте суть будівництва «самоврядного соціалізму» та його наслідки для Югославії.
ІІІ . Мотивація навчальної діяльності
У ч и т е л ь. Тоталітарно-комуністичні режими стали гальмом на шляху прогресу, хоч і мали деякі позитивні ознаки — безкоштовну освіту та охорону здоров’я тощо. Після періоду «застою» 70–80-х рр. країни соціалізму увійшли до смуги системної кризи. У країнах зростало масове невдоволення наявними порядками.
Із 1989–1991 рр. тривають демократичні революції в країнах Центральної та Східної Європи, що стануть найважливішою історичною подією другої половини ХХ ст. Їхнім результатом стали не тільки кардинальні внутрішні зміни в країнах регіону, але й нова розстановка сил в Європі. Закінчилася конфронтація між Сходом і Заходом, закінчився етап «холодної війни».
Революції призвели до розладу тоталітарних режимів і далі поступового перетворення колишніх соціалістичних країн на держави з ринковою економікою і громадянським суспільством, демократичним суспільним ладом. Утворився ряд нових держав після розпаду Чехословаччини та Югославії.
ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
Демократичні революції (1989–1991)
У ч и т е л ь.
Криза тоталітарного режиму у Східній Європі виявилась загальною. Вона охопила економічну, соціальну, політичну і моральну сфери. Для соціальних революцій у країнах Східної Європи потрібен був зовнішній поштовх, який би послабив тоталітарну державу.
Таким поштовхом стала «перебудова» в СРСР.
«Перебудова» сприяла посиленню впливу реформаторських елементів у комуністичних партіях і зумовили дискредитацію консервативного неосталіністського керівництва. Вона позбавила народи Східної Європи страху перед можливістю радянської інтервенції.
М. С. Горбачов у відносинах з країнами Центральної і Східної Європи відмовився від «доктрини Брежнєва» і визнав право народів цих країн самостійно обирати шлях свого розвитку.
За своїм характером революції були демократичними та антитоталітарними. Окрім Румунії та Югославії, владу було змінено мирним шляхом.
Робота з таблицею
Демократичні револ юці ї (1989–1991)
Спільні ознаки
Особливості
Революції розгорталися майже одночасно — у другій половині 1989–1990 рр.
Широка участь у революційних подіях
народних мас: масові страйки, демонстрації, акти громадянської непокори.
Студентство, що було каталізатором
усіх подій, першим розпочинало виступи.
Провідну роль у цих подіях відіграла
інтелігенція.
Робітники склали основну массу страйкарів і демонстрантів.
Усіх представників суспільства об’єднала спільна мета — прагнення
ліквідувати монопольну владу правлячих комуністичних і робітничих
партій
Події у Польщі розпочалися раніше за усіх, ще на початку 80-х років, і були розведені у часі.
Партійна верхівка Угорщини добровільно склала свої владні повноваження.
У Чехословаччині події розгорталися
мирним, безкровним шляхом.
НРБ, НДР, Албанія, Румунія були одними з останніх, що позбулись
тоталітарного режиму, лише події в Румуні супроводжувались насильством.
Революція в Югославії йшла паралельно з розпадом країни і призвела до тривалого міжнаціонального конфлікту і війни
Польща
У ч и т е л ь.
У 1980 р. підвищення цін зумовило бурю організованих протестів. Почалися масові страйки, на чолі яких стала профспілка «Солідарність», очолювана електриком з гданської верфі Лехом Валенсою.
Робота над поняттям
«С о л і д а р н і с т ь» — незалежна профспілка Польщі, яка очолила боротьбу поляків проти комуністичного режиму.
Робота з документом
Програма незалежної самоврядної професійної спілки «Солідарність»
«…19. Світоглядний, суспільний, політичний та культурний плюралізм має стати основою демократії самоврядної Польщі.
20. Справжнє самоврядування трудящих буде основою самоврядування Польщі.
21. Самостійні в юридичному, організаційному та майновому відношеннях територіальні органи самоврядування мають стати справжнім представництвом місцевої громади.
22. Організації й органи самоврядування повинні бути представлені на рівні найвищої державної влади.
23. Юридична система має гарантувати основні громадянські свободи; поважати принципи рівності перед законом усіх громадян та всіх установ громадянського життя.
24. Судочинство має бути незалежним, а каральний апарат повинен перебувати під суспільним контролем.
25. У Польщі як правовій державі ніхто не може бути переслідуваний за переконання ані примушений до дій, що суперечать його сумлінню.
26. Особи, винні у занепаді країни, мають понести за це цілковиту відповідальність».
Завдання
Прочитайте уривок з документа і розкрийте суть політичних вимог «Солідарності».
У ч и т е л ь. У вересні–жовтні 1981 р. у Ґданську відбувся перший з’їзд профспілки, на якому було вирішено розпочати боротьбу за владу. Польське керівництво оголосило воєнний стан на всій території країни. У ніч з 12 на 13 грудня 1981 р. було створено Державну раду національного порятунку на чолі з Войцехом Ярузельським.
Ці заходи, а також значна радянська фінансова і продовольча допомога на деякий час відтермінували загибель соціалізму в Польщі.
Хроніка поді й
Дата
Подія
1988 р.
ПОРП проголосила початок економічних реформ Лютий
1989 р.
Розпочав роботу «Круглий стіл» за участі усіх опозиційних сил
1989 р.
Перемога «Солідарності» на виборах. 19 липня 1989 р. президентом став В. Ярузельський, Т. Мазовецький — прем’єр-
міністр, який здійснив так звану «шокову терапію» — стрімкий перехід до ринкової економіки
31 грудня
1989 р.
Прийнята нова Конституція, яка відновила попередню назву держави — Республіка Польща
Січень
1990 р.
Перетворення ПОРП на Соціал-демократичну партію
Грудень
1990 р.
Перемога на президентських виборах Леха Валенси
27 жовтня
1991 р.
Перемога на парламентських виборах правоцентристського
угруповання, що знаменувало остаточне знищення комуністичного режиму
1995 р.
Президентом обраний А. Квасьнєвський — представник лівих сил
1999 р.
Польща стала членом НАТО
2004 р.
Стала членом ЄС
2004–
2010 рр.
Президентом був Л. Качинський, з 2010 р. — Броніслав
Коморовський
Чехословаччина
У ч и т е л ь.
Революційні події у Чехословаччині, які отримали назву «оксамитової» революції, розпочались 17 листопада 1989 р., коли в міжнародний день студентів на вулиці Праги вийшли майже 50 тис. студентів. Застосування сили міліцією спричинило страйки по усій країні. Ніщо вже не могло врятувати комуністичну владу.
27 листопада Федеральні збори ЧССР виключили з Конституції статтю 4 про керівну роль КПЧ.
Наприкінці 1989 р. президентом країни став Вацлав Гавел.
1990 р. став новим етапом у розвитку Чехословаччини. У травні був прийнятий закон про вільне підприємництво, а в червні проведені перші вільні вибори і сформовано новий уряд, який здійснив радикальні економічні реформи.
1 грудня 1990 р. змінилась назва країни — на Чехо-Словацьку Федеративну Республіку (ЧСФР).
1 січня 1993 р. ЧСФР розпалась на дві нові держави — Чехію і Словаччину.
І Чехія, і Словаччина є членами ООН, НАТО, ЄС. Чехія більш економічно розвинена і становище її більш стабільне.
Угорщина
У ч и т е л ь. Криза, яка особливо гостро виявилася наприкінці 1980-х років, зумовила необхідність змін в Угорщині.
Хроніка поді й
Дата
Подія
1988 р.
Гостра критика діяльності керівництва партії на конференції
УСРП. Відставка Я. Кадара й обрання на посаду генерального
секретаря ЦК УСРП К. Гросса
1989 р.
Відмова УСРП від монополії на владу під час «круглого столу».
Саморозпуск УСРП й проголошення про створення Угорської
соціалістичної партії. Зміна назви УНР на Угорську Республіку
1990 р.
Перемога на парламентських виборах опозиційного Угорського
демократичного форуму: його лідер Й. Анталл став главою уряду;
вільний демократ А. Гьонц — президентом країни. Початок
процесу приватизації в країні
1991 р.
Виведення радянських військ з Угорщини. Перехід до приватновласницького господарства з метою виходу з економічної кризи
1992 р.
Закон про земельну реформу
Поступовий вихід економіки Угорщини з кризового стану
1999 р.
Вступ до НАТО
2004 р.
Повноправне членство в ЄС
Завдання
Назвіть спільні і відмінні ознаки революцій в Польщі, Чехословаччині і Угорщині. Які особливості цих революцій?
Румунія та Болгарія
Робота з таблицею
Хроніка подій
Румунія
Болгарія
16–17 грудня 1989 р. — розгін демонстрації протесту у м. Тимішоара
— початок народно-демократичної
революції.
22 грудня 1989 р. — повалення диктаторськогорежиму, втеча подружжя Чаушеску зі столиці.
26 грудня 1989 р. — перехід влади до рук Фронту національного порятунку на чолі з Йоною Ілієску. Убивство подружжя Чаушеску.
29 травня 1990 р. — зміна назви країни — СРР стала називатися Румунією.
Травень 1990 р. — завоювання ФНП
більшості під час парламентських виборів.
1991 р. — ухвалення парламентом
нової Конституції країни.
Жовтень 1992 р. — обрання президентом Румунії Й. Ілієску. 1996 року президентом обрано лідера правоцентристської партії Е. Константинеску.
Довелося долати важке економічне
становище.
Вступ до НАТО.
З 2007 р. — член ЄС.
Напружені відносини з Україною
через територіальні питання: кордон
по р. Тиса, о. Зміїний, гирло р. Дунаю
тощо
10 листопада 1989 р. — відставка
Т. Живкова.
7 грудня 1989 р. — заснування
Союзу демократичних сил (СДС)
на чолі з філософом Желю Желєвим,
який проголосив ідею розбудови Болгарської держави на принципах демократії та приватної власності.
Січень 1990 р. — обрання Великими
національними зборами (парламентом) Ж. Желєва президентом Болгарії.
1994–1996 рр. — подальше погіршення економічної ситуації
в країні.
1996 р. — перемога на президентських виборах лідера
антикомуністичного блоку
Об’єднання демократичних сил
Петра Стоянова. Проголошення
курсу на вступ до ЄС і НАТО
1992 р. — Угода про дружні
Взаємовідносини та співробітництво
між Болгарією та Україною.
Тісні контакти між обома державами, особливо у сфері туризму,
транспорту і зв’язку.
Із 2004 р. — член НАТО.
Із 2007 р. — член ЄС
Робота з документом
Язькова А. А. Крах «золотої епохи» Чаушеску
«За спогадами очевидців (у Брашові 15 листопада 1987 р.)… близько 7 тисяч робітників зібрались біля будинку мерії (вона ж — повітовий комітет РКП), вимагаючи хліба, купити який неможливо було навіть за талони, припинення систематичних перебоїв у водопостачанні та зменшення вирахувань, які досягли 40 % зарплати.
Мер (він же — секретар повітового комітету РКП) погрожував робітникам, що через місяць вони та їхні діти раді будуть їсти солому. Коли робітники штурмом взяли мерію, вони виявили там бенкетні столи, що ломились від усяких наїдків з приводу обрання «першої повітової особи» до Великих національних зборів. Обурені робітники зірвали зі стін кабінетів портрети Чаушеску і спалили їх на площі перед мерією. Виступ робітників Брашова було потоплено в крові, багато з них зникли безслідно».
Запитання
1. У чому була специфіка революційних подій у Румунії?
2. Порівняйте революційні події в Румунії і Болгарії.
Югославія
У ч и т е л ь.
4 травня 1980 р. помирає Й. Тіто. Після його смерті посилюються націоналістичні та сепаратистські тенденції. Найбільш «бунтівними республіками» були Словенія і Хорватія, які забезпечували 50 % експортного потенціалу Югославії. Ініціатором розвалу СФРЮ стала Словенія. Тут в 1990 р. відбувається референдум щодо незалежності республіки, на якому 86 % населення висловилось «за».
25 червня 1991 р. — офіційно проголошують свою незалежність Словенія і Хорватія.
Вересень 1991 р. — проголосили незалежність Боснія та Герцеговина.
Квітень 1992 р. — проголошення про утворення Союзної республіки
Югославії (СРЮ), що складалася із Сербії та Чорногорії, яку очолив С. Мілошевич.
1992 р. — початок громадянської війни Союзної Республіки Югославії з Хорватією під гаслом збереження федерації.
Квітень 1992 р. — кровопролитна міжетнічна, міжконфесійна громадянська
війна в Боснії і Герцеговині (взаємне знищення мусульман, сербів, хорватів).
Тільки в 1995 р. завдяки діям миротворчих сил ООН та політичним угодам (Дейтон) боснійську трагедію вдалося зупинити. Згідно з мирною угодою «Боснія і Герцеговина», залишалися єдиною державою, яка складається із двох суб’єктів: Боснійської мусульмано-хорватської Федерації і Республіки Сербської.
1998–1999 рр. — конфлікт у сербській провінції Косово, де проживає багато албанців, переріс у громадянську війну.
Втручання міжнародного співтовариства (НАТО). Бомбардування Белграда (весна 1999 р.), відставка С. Мілошевича. Притягнення його до юридичної відповідальності (серпень 2001 р.).
2001 р. — албанські бойовики почали військові дії в Македонії. Червень 2006 р. — проголошення незалежності Чорногорією за рішенням всенародного референдуму. Припинення існування держави Сербія і Чорногорія.
Завдання
Складіть таблицю «Виникнення нових держав на Балканах».
Назва новоутвореної
держави
Рік виникнення
З якого часу на території
тривав збройний конфлікт
Узагальнення та систематизація знань
Бесіда
1. Якими були наслідки революцій у східноєвропейських країнах?
2. Що спільного і в чому відмінність революцій в окремих країнах?
3. Коли в Східній Європі здійснилися «оксамитові революції», один із закордонних спостерігачів сказав те, що потім усі повторювали:
«У Польщі це забрало 10 років, в Угорщині — 10 місяців, в НДР — 10 тижнів, а в Чехословаччині — 10 днів». Прокоментуйте це твердження.
