Мета: охарактеризувати причини закінчення «холодної війни» та події, що цьому сприяли, проаналізувати геополітичну ситуацію, що склалася у світі після краху комуністичного блоку, пояснити суть нового політичного мислення, причини переходу від конфронтації до співробітництва; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, встановлювати причиново-наслідкові зв’язки, працювати з різноманітними джерелами інформації, критично мислити, висловлювати власну точку зору на ті чи інші події; виховувати в учнів зацікавленість історією. Тип уроку: урок засвоєння нових знань. Хід уроку І. Організаційний момент уроку ІІ . Актуалізація опорних знань Бесіда Які фактори спричинили до послаблення позицій СРС Р на міжнародній арені в кінці 70-х — на початку 80-х років? ІІІ . Мотивація навчальної діяльності У ч и т е л ь. Після приходу до влади в СРСР М. Горбачова розпочалася ера «нового мислення» у міжнародних відносинах. Міністром закордонних справ СРСР замість А. Громико став Е. Шеварднадзе. Основні елементи «нового мислення» — пріоритет загальнолюдських цінностей перед класовими, залучення СРСР до Гельсінського процесу захисту прав людини, обмеження виробництва і випробування ядерної зброї, скорочення озброєнь, схвалення ідеї спільного європейського дому. У результаті припинено розгортання стратегічних ракет в Європі, запроваджено мораторій на ядерні випробування, підписано угоду про ліквідацію і скорочення певних видів ядерної зброї (1988), виведено радянські війська з Афганістану (1989), Східної Європи. Горбачов сприяв процессу об’єднання Німеччини. ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу Кінець «холодної війни». Перехід від конфронтації до співробітництва в міжнародній політиці У ч и т е л ь. Новий курс міжнародної політики — від конфронтації до співробітництва — був пов’язаний з ім’ям М. Горбачова, який прийшов до влади в СРСР у березні 1985 р., коли комуністична система опинилась у глибокій кризі, ознаками якої стали: • зниження темпів економічного зростання СРСР і в країнах «соціалістичного табору»; • неспроможність Радянського Союзу продовжувати гонку озброєнь; • неможливість реформувати економіку без політичних змін і розв’язання питань власності; • пошуки СРСР нових підходів у зовнішній політиці, результатом яких стала концепція «нового політичного мислення», що визнавала, що ядерна війна не може бути засобом досягнення політичних, ідеологічних і жодних інших цілей. Робота з таблицею Ключові мі жнародні поді ї цього періоду Дата Подія 1985 р. Проголошення М. Горбачовим політики «нового політичного мислення», активізація переговорного процесу з питань скорочення ядерних озброєнь 1986 р. Припинення розгортання стратегічних ракет у Європі. Запровадження тимчасової заборони на ядерні випробування. Підписання СРСР та США угоди про ліквідацію і скорочення певних видів ядерної зброї 1987 р. Підписання Договору по РСМД (ракетам середньої і малої дальності — до 500 км), що передбачав ліквідацію американських ракет «Першинг-2» та крилатих ракет наземного базування і радянських ракет СС-20 1989 р. Завершення виведення радянських військ з Афганістану 1989 р. Падіння Берлінської стіни листопад 1989 р. Завершення «холодної війни», спільна заява М. Горбачова та президента Дж. Буша під час зустрічі на о. Мальта про те, що СРСР та США більше не є супротивниками 1989– 1990-ті роки «Оксамитові революції» в країнах Східної Європи (крах тоталітарних комуністичних режимів, об’єднання Німеччини, зміна балансу сил у Європі) 1990 р. Паризька зустріч керівників країн НАТО і ОВД, прийняття Хартії для нової Європи, яка зафіксувала факт припинення «холодної війни» 1990– 1991 рр. Міжнародна військова операція ООН проти Іраку «Буря в пустелі». Припинили діяльність РЕВ і ОВД. Був підписаний договір між США та СРСР про наступальні стратегічні озброєння (СНО–1), який передбачав їх суттєве скорочення і ліквідацію. Стався розпад Радянського Союзу, проголошено незалежність колишніх радянських республік 1991– 1999 рр. Відбувається процес розширення НАТО на Схід у формі безпосереднього вступу вже найбільш підготовлених країн (1999 р. — Польща, Чехія, Угорщина) та участі претендентів у програмі «Партнерство заради миру» 1991– 1995 рр. Розпад Югославії і міжетнічна громадянська війна, припинена внаслідок втручання ООН і НАТО 11 вересня 2001 р. Акція міжнародного тероризму в Нью-Йорку. Початок проведення антитерористичної операції НАТО в Афганістані. Вторгнення в Ірак 2000– 2002 рр. Загострення палестинсько-ізраїльського конфлікту, перехід палестинців до збройної терористичної боротьби Робота з джерелами інформації Паризька хартія нової Європи. Париж, 21 листопада 1990 р. (Витяг) «Ми, глави держав і урядів держав-учасниць Наради з безпеки і співробітництва в Європі, зібралися в Парижі у період глибоких змін й історичних очікувань. Ера конфронтації і розколу Європи закінчилась. Ми заявляємо, що віднині наші відносини будуть ґрунтуватися на взаємній повазі і співробітництві. Наш час — це час здійснення тих надій і очікувань, які жили в серцях наших народів протягом десятиріч: тверда прихильність демократії, заснованій на правах людини й основних свободах, процвітання через економічну свободу і соціальну справедливість… Десять принципів Заключного акта будуть нашою провідною зіркою у просуванні до бажаного майбутнього подібно до того, як вони висвітлювали наш шлях до поліпшення відносин протягом останніх п’ятнадцяти років… Ми зобов’язуємося будувати, консолідувати та зміцнювати демократію як єдину систему управління у наших країнах…» Завдання Прочитайте уривок з документа й визначте, як Паризька хартія оцінює новий етап у міжнародних відносинах. Нова геополітична ситуація у світі У ч и т е л ь. У результаті реального послаблення глобального військово-політичного протистояння між двома блоками, з одного боку, й водночас загострення регіональних конфліктних ситуацій та загрози «малих війн» — з іншого, на перший план світової політики вийшли проблеми захисту прав і безпеки особистості й народів, гуманітарно-правові, культурні контакти, поширення об’єктивної інформації. Сукупність цих характеристик дістала назву «людський вимір». Конкретні люди творять передумови довіри або недовіри між народами й державами, й від них залежить розв’язання військово-політичних проблем, проблем охорони й поліпшення стану природного середовища, розвиток торгово-економічних та науково-технічних зв’язків тощо. Концепція «людського виміру» й механізм співробітництва держав з гуманітарно-правових питань були обґрунтовані у спеціальному розділі Підсумкового документа Віденської зустрічі учасників НБСЄ в січні 1989 р. Важливими органами, які покликані займатися гуманітарними проблемами, питаннями забезпечення основних прав і свобод людей, є НБСЄ (з 1994 р. має назву ОБСЄ — Організація з питань безпеки і співробітництва в Європі) і Рада Європи — регіональна міжурядова організація, створена 1949 року. Розпад СРСР і Югославії, утворення нових незалежних держав, труднощі країн колишнього соціалістичного табору, об’єднання Німеччини та інтеграція західних країн стали важливими чинниками для побудови загальноєвропейського дому і розвитку міжнародних відносин 90-х років. Зазнала краху колишня стабільність, яка спиралась на швидку реакцію наддержав на порушення рівноваги і на зіставлення своїх кроків з реакцією можливого ворога, рівно як і з власною можливістю його нейтралізувати. Разом з тим розпад двополюсної системи спричинив втрату політичних орієнтирів у окремих держав, крах ідеології тоталітаризму там, де вона панувала, хаос у мисленні багатьох людей. В утворену порожнину вривається націоналізм, ворожнеча, нестримна агресивність. Миротворчі зусилля ООН, ЄС, НАТО та інших міжнародних структур не завжди є ефективними й адекватними. Замість небезпеки глобального зіткнення у світі посилилась загроза локальних війн. Кардинальні зміни у світі зробили актуальним завдання становлення нової системи європейської безпеки. Розв’язанню цього завдання сприяли як різноманітні багатосторонні зустрічі, так і двосторонні контакти між державами Європи. Важливим кроком до встановлення нової системи безпеки в Європі стало підписання в березні 1995 р. 52 країнами ОБСЄ «Пакту стабільності в Європі». Країни, що підписали пакт, взяли на себе зобов’язання розвивати добросусідські відносини на основі головних документів ООН, ОБСЄ і Ради Європи згідно з принципами суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, поваги міжнародно-визнаних кордонів, невтручання у внутрішні справи, дотримання прав людини, особливо осіб, які належать до національних меншин. У 1993–1995 рр. центр етнічного протистояння на території колишньої Югославії перемістився з Хорватії до Боснії, де вели між собою боротьбу три общини: сербська, хорватська і мусульманська. Світове співтовариство всю вину за розв’язання конфлікту поклало на Сербію і 25 квітня 1993 р. встановило економічну блокаду. Після чотирьох років війни у Боснії під тиском світового співтовариства конфліктуючі сторони нарешті серйозно сіли за стіл переговорів і 15 грудня 1995 р. була укладена мирна угода. Із метою реалізації угоди на територію Боснії було уведено війська НАТО чисельністю 60 тис. осіб. Вгамувавши конфлікт у Боснії, світова громадськість опинилась перед проблемою Косова, що набула збройного характеру. Албанська меншина, що проживає на території Сербії в районі Косово, взявши зброю, домагалася приєднання краю до Албанії. Сербська армія, маючи досвід боротьби проти партизан, жорстокими засобами стала придушувати рух албанців. Щоб пригасити нову пожежу на Балканах, у конфлікт втрутились ООН, НАТО, ОБСЄ та інші організації. Вони примусили ворогуючі сторони сісти за стіл переговорів і укласти угоду (1998 р.). Але виконання угоди увесь час наражало на опір її противників як з одного, так і з іншого боку, що призводило до чергового спалаху насильства. Щоб покласти край кровопролиттю, у лютому 1999 р. під загрозою застосування сили з боку НАТО обидві ворогуючи сторони сіли за стіл переговорів. Проте домовленості не було досягнуто. Вину за зрив переговорів було покладено на Сербію. НАТО, щоб зробити Сербію більш поступливою, розв’язали проти неї війну. Упродовж 78 днів авіація НАТО бомбардувала Сербію. Зрештою, серби вивели свої війська з Косово, а на територію краю були введені війська НАТО і Росії. Війна в Косово не стала останньою у регіоні. Наступного року спалахнула війна у Македонії, де албанська меншина за підтримки ззовні розгорнула війну проти центрального уряду. Зрештою, завдяки зусиллям ООН, НАТО, ЄС, ОБСЄ конфлікт вдалося розв’язати. Небезпечним і напруженим залишається становище на Близькому Сході (Палестина, Ірак, район проживання курдів та ін.) та в ряді держав колишнього Радянського Союзу (Грузія, Вірменія, Азербайджан, Таджикистан). Загострилось протистояння між Індією та Пакистаном, які зробили рішучі кроки на шляху до перетворення на ядерні державі й почали здійснювати підземні ядерні випробування. Серйозного удару по стабільності в світі завдала азіатська фінансово-економічна криза. Для розв’язання гострих конфліктних ситуацій у цих регіонах необхідні були спільні зусилля всіх зацікавлених сторін і міжнародних миротворчих організацій. Поява нових незалежних держав призвела до нової розстановки сил у світовій політиці. США залишились єдиною наддержавою. Настала нова фаза боротьби за сфери впливу. Політична нестабільність у різних регіонах світу загрожує вибухами нових локальних конфліктів. Наприкінці 90-х років Тропічна і Південна Африка стали регіоном кривавих війн, переворотів, партизанських рухів (Конго, Ангола, Руанда та ін.). Дедалі більше даються взнаки соціально-економічні проблеми країн «третього світу». Чистий прибуток 200 найбагатших людей перевищує дохід 40 % населення світу (тобто 2,5 млрд людей). Непорозуміння між Росією та США піддали загрозі розвиток загальноєвропейського процесу і процесу ядерного роззброєння. Розбіжності виникли через різні позиції сторін в питаннях розширення НАТО на Схід, в урегулюванні близькосхідного і югославського конфліктів. Росія прагне відігравати домінуючу роль на території колишнього Радянського Союзу. Із такими проблемами світ вступив у третє тисячоліття. Більшість країн колишнього радянського блоку після ретельної підготовчої роботи поступово увійшли до ЄС та НАТО. У березні 1999 р. членами НАТО стали Польща, Чехія, Угорщина, а у березні 2004 р. Болгарія, Латвія, Литва, Естонія, Румунія, Словаччина та Словенія. 1 травня 2004 р. десять держав Центральної та Південної Європи були прийняті до ЄС. Таким чином, почало здійснюватися передбачення про еволюцію континенту у «Сполучені Штати Європи» — нову могутню економічну і політичну силу в міжнародній політиці. Робота з джерелами інформації Стратегія національної безпеки США (витяг) «Сьогодні Сполучені Штати Америки володіють безпрецедентною воєнною могутністю, а також великим економічним і політичним впливом. Згідно з нашим минулим і принципами ми не застосовуємо нашу силу для здійснення тиску, щоб отримати односторонні переваги. Натомість ми прагнемо створити баланс сил задля свободи людства — умови, за якої всі країни і всі суспільства зможуть самі обирати блага і проблеми політичної та економічної свободи. У безпечному світі люди зможуть жити кращим життям. Ми будемо захищати мир, борючись з терористами і тиранами. Ми будемо зберігати мир, будуючи відносини між великими державами. Ми будемо поширювати зону миру, підтримуючи вільні і відкриті суспільства на кожному континенті… І це шлях не лише для Америки. Він відкритий для всіх. Для досягнення зазначених цілей Сполучені Штати Америки будуть: • захищати прагнення до людської гідності; • зміцнювати союзи для забезпечення перемоги над глобальним тероризмом і вживати заходи, щоб усунути загрозу нападу на нас і наших друзів; • працювати з іншими сторонами для врегулювання регіональних конфліктів; • заважати нашим ворогам лякати нас, наших союзників і наших друзів зброєю масового знищення; • ініціювати нову еру глобального економічного зростання шляхом розвитку вільних ринків і вільної торгівлі; • розширяти сферу розвитку, збільшуючи відкритість суспільств і будуючи інфраструктуру безпеки; • розширювати області спільних дій з іншими основними глобальними центрами сили; • реорганізовувати інститути національної безпеки Америки з урахуванням викликів і можливостей ХХІ ст.». Запитання Яка головна мета зовнішньої політики США на сучасному етапі? Україна в системі міжнародних відносин Складання тез Учні складають тези розповіді учителя. 1. Україна — без’ядерна держава. 2. Приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). 3. Надання ядерними країнами гарантії безпеки України. 4. Підтримка Україною програми НАТО «Партнерство заради миру». 5. 9 липня 1997 р. Л. Кучма підписав у Мадриді з лідерами 16 країн НАТО Хартію особливого партнерства з цим альянсом — сприяння зміцненню миру та безпеки в Європі. 6. Зовнішня політика України спрямована на розвиток добросусідських відносин, зміцнення безпеки в Європі та світі. Запитання Який напрям зовнішньополітичної стратегії України є найважливішим? V. Узагальнення та систематизація знань Бесіда 1. Чи погоджуєтесь ви із твердженням про те, що «холодну війну» СРСР програв? 2. Чи погоджуєтесь ви із твердженням про те, що світ у 90-х рр. перестав бути біполярним і став однополюсним? Обґрунтуйте свою думку. VІ. Домашнє завдання Опрацюйте відповідний параграф підручника. | |
Схожі матеріали: |
| Всього коментарів: 0 | |