Мета: охарактеризувати особливості внутрішньої і зовнішньої політики американських адміністрацій 60–90 років ХХ ст., описувати роль провідних політичних діячів цього періоду, пояснити причини загострення внутрішньополітичної боротьби у 70-ті рр., визначити суть «рейганоміки»; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, критично мислити, робити висновки, працювати з різноманітними історичними джерелами інформації; висловлювати особисту точку зору; виховувати в учнів зацікавлення історією.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент уроку

ІІ . Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Які наслідки мали президентство Трумена та Ейзенхауера для країни?

2. Як би ви діяли задля подолання проблем країни в післявоєнний час?

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь.

Для США 60-ті роки були періодом масштабного впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, значної структурної перебудови в економіці, а також подальших змін у галузі найманої праці. Економічна демократія, конкуренція, стимул персонального матеріального інтересу відкривали широкі можливості для наукових пошуків і їх негайної реалізації у виробництво.

Для сучасних Сполучених Штатів Америки характерним стало потужне поширення неексплуататорської (у традиційному розумінні цього поняття) власності на знаряддя та засоби виробництва, коли власник і працівник нерідко виступають як одна особа.

ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

У ч и т е л ь.

У 1960 р. президентом США було обрано представника Демократичної партії 43-річного Джона Кеннеді. Син мільйонера, дипломата, католик за віросповіданням, Дж. Кеннеді під час Другої світової війни був офіцером флоту США, а в повоєнний час — членом палати представників. Він переконував американців в тому, що лише він зможе подолати кризу в країні.

Заручившись підтримкою своєї сім’ї і, зокрема, братів (один — міністр юстиції, другий — сенатор), президент оголосив программу «Нові рубежі» як продовження лінії Рузвельта. У цей час Америка переживала не найкращі часи: за темпами зростання виробництва США відстали від Західної Європи та Японії, безробіття сягало 7 %, падала конкурентоспроможність американських товарів. «Ми прийшли до керівництва країною після 7 місяців кризи, 3,5 років стагнації, 7 років в’ялого економічного зростання, 9 років падіння фермерських доходів», — говорив новий президент.

Перемога Дж. Кеннеді на виборах пожвавила реформаторську діяльність. Було вжито заходів для стимулювання економічного зростання.

Суть нової програми полягала у відродженні Америки як світового лідера за рахунок розширення функцій держави в економіці та зменшенні інфляції. В її основу було покладено ідеї неолібералізму (неокейнсіанства) економістів Дж. Гелбрейта і Геллера.

Багатообіцяюча кар’єра Дж. Кеннеді була несподівано перервана: 22 листопада 1963 р. у Далласі його було вбито. До сьогодні так остаточно і не з’ясовано, хто вбив президента і хто стояв за спиною вбивць.

Новим президентом США став Ліндон Джонсон.

Робота з таблицею

Учні заповнюють таблицю, опрацьовуючи відповідний текст підручника.

Висновок. Друга половина 60-х років стала для США роками перелому. Завершився цикл підйому в економіці, який у ринковому господарстві, як правило, чергується зі спадом виробництва. Подальше зростання державних витрат загрожувало диспропорціями в економіці. Почалося зниження виробництва, і президент Джонсон вимушений був збільшити податки та скоротити на 6 млрд доларів федеральні витрати. Ширилося невдоволення серед населення.

У ч и т е л ь. У 70-ті роки ХХ ст. президентами США були Р. Ніксон (1968–1974), Дж. Форд (1974–1976), Джеймс Картер (1976– 1980).

Робота з таблицею

Характерні ознаки ро звитку США в 70-ті роки

Матеріали до уроку

У ч и т е л ь.

На чергових президентських виборах 1972 р. Р. Ніксона було обрано президентом на новий термін. Зрештою, демократи, як і в 1968 р., здобули перемогу на виборах до конгресу, зберігши стійку більшість в обох його палатах. «Поділене правління» — виконавча влада належала республіканцям, а законодавчу контролювали демократи — породжувало чимраз більшу напруженість між цими владними структурами. Як і його попередники, Р. Ніксон прагнув розширення президентських повноважень. Не раз він діяв в обхід законодавчого органу. Роздратовані цим палати конгресу нерідко «провалювали» внесені президентом законопроекти (зокрема, стосовно урядових асигнувань) та пропоновані ним кандидатури на урядові посади, а президент, у свою чергу, часто-густо накладав вето на ухвалені палатами законопроекти.

Найбільш рельєфно протистояння виконавчої та законодавчої гілок влади проявилось у так званій «уотергейтській справі». Під час виборчої кампанії 1972 р. у штаб-квартирі Демократичної партії, що розміщувалася у вашингтонському кварталі Уотергейт, поліція затримала групу зловмисників, які намагалися встановити підслуховуючу апаратуру. Спочатку на цей, здавалося б, дріб’язковий епізод не звернули особливої уваги, і він анітрохи не перешкодив Р. Ніксону здобути перемогу. Однак після виборів було оприлюднено факти про те, що президент і його найближче оточення не тільки були поінформовані щодо згаданої акції, але й всіляко намагалися затушувати цей неприємний інцидент. Вибухнув гучний скандал, ця справа стала предметом розслідування у Конгресі та вищих судових інстанціях.

Що ж до самого Р. Ніксона, то слідство у його справі зайшло так далеко, що конгрес розпочав процедуру імпічменту — усунення президента з обійманої ним посади. За такої ситуації Р. Ніксону не залишалося нічого іншого, як піти у відставку (серпень 1974 р.),

 наступним президентом став Дж. Форд.

Попри те, що «уотергейтська справа» була не просто роздута засобами масової інформації, а й спрямовувалася політичними колами, зацікавленими у «поваленні» Р. Ніксона, тим не менше, ця кампанія сколихнула всю американську громадськість. У ширшій перспективі вона пішла на користь суспільству: розслідування «уотергейтської справи» засвідчило непохитність засад американської демократії й те, що у правовій державі ніхто не може безкарно зловживати владою, у тому числі й президент.

Дж. Форд «амністував» Р. Ніксона, якому загрожував судовий процес. Громадська думка піддала за це нового президента гострій критиці. Не дуже вдалою виявилася й економічна політика Дж. Форда. Не найкращим чином складались його відносини з конгресом.

На президентських виборах 1976 р. переміг кандидат від Демократичної партії Джеймс Картер — колишній губернатор штату Джорджія. Він наголошував на своїй непричетності до корумпованої вашингтонської верхівки, афішував близькість до простолюду, побожність (за віросповіданням — баптист), підкреслював важливість дотримування у політиці високих моральних норм і правил. Після виборів до конгресу демократи зберегли більшість в обох палатах.

Запитання

1. В одній зі своїх промов Кеннеді говорив: «Не питайте мене, що для вас зробила Америка, а спитайте себе, що ви особисто зробили для Америки». Як ви розумієте це висловлювання?

2. У чому виявилося загострення внутрішньополітичної боротьби у США в 70-ті роки?

У ч и т е л ь. На роки президентства Дж. Картера припало особливе нарощування Радянським Союзом своєї військової могутності, розширення ним військово-політичного впливу в деяких державах Африки і навіть Латинської Америки. Дж. Картера американці звинувачували в тому, що його адміністрація дозволила СРСР випередити Сполучені Штати в гонці озброєнь, тим самим розширивши свою експансію у світі. Президентові дорікали, що його реакція на радянське вторгнення в Афганістан була недостатньо рішучою.

Відтак за Дж. Картером закріпилася репутація слабкого і невдалого президента.

На виборах 1980 р. перемогу здобув представник Республіканської партії Рональд Рейган, людина, яка відновила міць США і залишила помітний слід в її історії.

США у 80–90-х рр. Рейганоміка Біографічна довідка про Р. Рейгана

(Її заздалегідь готує учень.)

Політика, яку почав проводити Р. Рейган, дістала назву «рейганоміка», складовими якої були: підтримка приватного бізнесу, зменшення соціальних виплат, зменшення податків на доходи до 10 %, мілітаризм.

Робота з таблицею

Рейганоміка

Робота з історичними джерелами

Зі спогадів Р. Рейгана про початок свого президентства (Р. Рейган. Жизнь по-американски. — М., 1992. — С. 11–12.)

«У 1981 р., коли я посів президентське крісло у Білому домі, американські військові м’язи були настільки атрофовані, що наша здатність успішно відбити можливу атаку з боку Радянського Союзу була дуже сумнівною: винищувачі не літали, бойові кораблі не плавали, бо хронічно не вистачало запчастин. Наші кращі сини і доньки полишали військову службу, моральний стан добровільної армії перебував в занепаді; наше стратегічне озброєння — ракети і бомбардувальники (основні наші сили стримування) — десятиліттями не модернізувалася. У той же час Радянський Союз створював свою воєнну машину, яка загрожувала перевершити нашу на будь-якому рівні.

Мені хотілося сісти за стіл переговорів, щоб покінчити з цією безглуздою політикою «взаємного гарантованого знищення», але для цього Америці, насамперед, потрібно було збільшити свою воєнну міць. Тоді ми могли б вести переговори з Совєтами з позиції сили, а не слабкості».

«Багато з того, що було зроблено за період мого президентства, принесло мені глибоке задоволення, але понад усе я пишаюсь економікою… Без економічного відродження Америка не могла знову здобути впевненість у собі і досягти колишнього рівня.

Тільки оздоровлення економіки могло створити для нас такі можливості».

Із прощального виступу-звернення до нації Р. Рейгана

«Сполучені Штати знову поважають у світі і звертаються до них за керівництвом… Ми прагнули змінити країну, а змінили світ… Країни в усьому світі тепер звертаються до вільного ринку і до свободи слова і відходять від ідеологій минулого… Демократія — велике благо — також має і високу продуктивність… У цьому десятилітті ми пройшли великий шлях, і ми трималися разом у бурхливому морі. І наприкінці ми разом наближаємося до місця нашого призначення…

І я можу сказати, що ми змінили ситуацію».

Запитання

1. Чим Р. Рейган мотивував необхідність переозброєння армії?

2. Які кроки були здійснені для реалізації стратегічного задуму Р. Рейгана?

3. Чи вдалося йому досягти поставленої мети?

Робота з таблицею

Зовнішня політика

 «І р а н г е й т» — політичний скандал, суть справи якого полягала в тому, що США таємно, через посередників, постачали зброю і запасні частини одному зі своїх головних ворогів — Ірану, який вів війну з Іраком. Отримані кошти йшли на фінансування бойових загонів «контрас», що вели боротьбу протии сандиністського (прорадянського, прокубинського) режиму в Нікарагуа. Цей скандал ледь не коштував Рейгану президентського крісла.

V. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

1. Визначте суть «рейганоміки» й охарактеризуйте її результати.

2. Порівняйте економічну політику президентів Кеннеді та Рейгана.

3. Чому, на ваш погляд, Рейган назвав СРСР «імперією зла»? Які

факти зовнішньої і внутрішньої політики радянського керівництва

спричинили таку думку?

Висновок. У 1988 р. Р. Рейган залишає наступникам процвітаючу країну. Позитивні зрушення в житті США були закріплені після приходу до влади республіканця Д. Буша, який продовжив курс Р. Рейгана.

VІ. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф підручника.