Вчитель. Війна… Велика Вітчизняна війна радянського народу проти фашистських загарбників. Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині в Україні. Воїни-переможці проявили чудеса героїзму, стійкості, мужності, билися за кожний клаптик рідної землі, до останнього подиху, до останньої краплі крові, вистояли і перемогли. Для України ціна тієї перемоги жахлива — мільйони людських життів, зруйнована економіка. Кожен другий воїн поліг у боях, кожен другий з тих, хто залишився у живих, був поранений. І сьогодні ми поговоримо про цю війну, долі людей, які були обпалені нею. 
Велика Вітчизняна війна – визвольна війна проти фашистської Німеччини та її союзників, складова частина другої Світової війни 1939–1945 років — почалася після нападу Німеччини. План нападу на Радянський Союз отримав назву «Барбаросса» на честь жорстокого германського імператора Фредеріка Барбаросса, який жив у ХІІ ст., командував лицарським військом і пролив багато людської крові. Назва «Барбаросса» визначає характер війни як жорстокий, винищувальний, руйнівний. Такою війна і замислювалась фашистською верхівкою. Але виконання цього плану було зірване героїчною боротьбою нашого народу. 
Військово-стратегічний план — знищення за 1,5–2 місяці радянських збройних сил, захоплення території до Волги і Уралу. На початку війни Німеччина та її союзники мали кількісну і технічну перевагу. 
22 червня 1941 року на світанку без оголошення війни німецькі війська віроломно напали на Радянський Союз. 
Учениця 
Все починалося з грому небесного, 
Такого жорстокого, такого нечесного. 
Із ненависного, злісного грому, 
Який на світанку вигнав із дому. 
Учень 
А небо світле закрили чорні хрести! 
Господи, Боже! Якщо ти є, захисти! 
Крізь руки у двір гусенята малі... 
І кров на травиці... І кров на землі... 
І шипить у ставку гаряче залізо, 
І полум’я дике шугає над лісом… 
І мама мовчазно-бліді, мов стіна… 
І тато поволеньки кажуть: «Війна». 
О. Роздольський 
Учениця 
«У кожного солдата був перший бій. Він, цей бій, на все життя, і в очікуванні його до людини приходить істина, прозріння, усвідомлення себе і свого місця на землі. Коли я побачив убитих — і ворогів, і наших бійців, скирти трупів — мені більше не захотілося воювати. Ніколи…» — так пише А. С. Буковський, учасник війни, кінорежисер. 
Учениця 
Українською землею двічі прокотився руйнівний воєнний шквал. Оборонні та наступальні бої точилися на її території. Керівництво фашистської Німеччини велику увагу приділяло окупації України. Багата природними ресурсами, продовольством, Україна була ласим шматком для нахабних загарбників. 
Учень 
І земля України, і люди стогнали під поганим чоботом фашистського звіра. Не можна забути ті жахи, що творили нелюди. Фашистські окупанти створили на території України понад 230 концтаборів і гетто. Сотні тисяч військовополонених жінок, дітей, старих, інвалідів стали в’язнями. За час окупації України гітлерівці знищили понад 5 млн чоловік, 2,4 млн вивезли на роботи до Німеччини. Не міг терпіти народ такої наруги. Страшним був гнів народу. І малих, і старих переповнювала ненависть до фашистів. 
Учениця 
Гітлерівська Німеччина і її керівництво наш народ недооцінили. Вистояти і перемогти в такій страшній війні могло лише згуртоване, об’єднане спільністю інтересів і мети суспільство. 
Ті ж глибинні витоки патріотизму, що й на фронті, народжували масовий трудовий героїзм людей, які працювали в тилу, забезпечували фронт усім необхідним для розгрому ворога. 
Учениця 
Свій величезний внесок у перемогу зробило мистецтво — джерело, з якого живилась велич і сила народного духу. В перші години війни було написано пісню «Священная война», яка стала воістину народною. Текст цієї могутньої пісні вперше було опубліковано 24 червня 1941 року. Автор — Василь Лебедєв-Кумач. Композитор Александров писав: «Раптовий напад ворога викликав у мені, як і в усіх радянських людей, почуття гніву і помсти. Я ніколи не був військовим спеціалістом, але в моїх руках опинилась могутня зброя — пісня. Пісня, яка також може нищити ворога, як і будь-яка зброя». Олександр Олександров, збентежений силою рядків вірша Лебедєва-Кумача, надрукованого в газеті «Известие», написав музику. Так народилась пісня-заклик «Священная война». Вона стала гімном для всіх радянських людей. Її співали і на фронті, і в глибокому тилу, вона лунала по інший бік фронту, у фашистських таборах смерті. 
Звучить пісня «Священная война». 
Учениця. З нею ішли на фронт і наші земляки. 
Учень. Слово ветеранам. 
Виступи ветеранів про долю і подвиги людей рідного краю. 
Вчитель. Ось прийшов 1945 рік. Велика вітчизняна війна наближалась до переможного кінця. Над Рейхстагом замайорів червоний прапор. Ворог здався. День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом для всього людства. 
Вчитель 
Упав Берлін. Іще боями 
Гула розвихрена земля, 
А вже з барвистими квітками 
Вступила тиша на поля. 
І сходив мир на доли й води, 
І в гарячковий стук сердець 
Удари з заходу і сходу 
Сказали ворогу: «Кінець!». 
Кінець! Незборна правди сила, 
Замовк гармат охриплий спів. 
Кінець. І тиша оглушила 
Людей, що звикли до громів. 
І всі звели до сонця чоло, 
Що довго снилось їм у млі 
І стало тихо так навколо, 
Мов не було іще ніколи 
Такої тиші на землі 
В. Сосюра 
Вчитель. День 9 травня 1945 року увійшов однією з найважливіших дат у вітчизняну і світову історію. Радянський Союз на своїх плечах виніс тягар війни, поклав на вівтар найтяжчі жертви, врятував людство від фашистської чуми. 
«Ми високо цінуємо дивовижний вклад, внесений Радянським Союзом у справу цивілізації та свободи. Ви продемонстрували здатність свободолюбного і надзвичайно хороброго народу розтрощили злі сили варварства, якими б потужними вони не були» (з послання Президента США Г. Трумена Й. Сталіну). 
«Кампанії, проведені Червоною Армією, відіграли найважливішу роль у поразці Німеччини. Уміння радянських керівників, хоробрість і витривалість їхніх бійців — чоловіків та жінок — викликають захоплення в усіх» (Д. Ейзенхауер, верховний командуючий союзними експедиційними силами). 
Героїзм радянських воїнів було високо оцінено: понад 11, 5 тисяч чоловік удостоєно звання Героя Радянського Союзу. 
Учениця 
Знову травень, знову свято, 
Сивий голубе, солдате, 
Пригадаються тобі фронтові дороги. 
Знову травень, знову свято, 
Сивий голубе, солдате, 
Свято слави, свято честі, свято Перемоги! 
О. Кононенко 
Звучить пісня «День Победы» (Д. Тухманов, В. Харитонов). 
Вчитель. Ішли роки, гоїлися рани, зростали повоєнні покоління. Понад шість десятиліть тому землю нашої держави було звільнено від завойовників. Усе менше залишається учасників Великої Вітчизняної війни. Честь їм і шана живим! Вічна слава загиблим! Хай не згасає пам’ять про героїв! 
Хвилина мовчання.