Мета: охарактеризувати соціально-економічний і політичний розвиток Франції в другій половині ХХ ст. — на початку ХХІ ст.; визначати особливості зовнішньої політики, називати причини встановлення П’ятої Республіки, характеризувати діяльність провідних політиків Ш. де Голля, Ж. Ширака; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, працювати з історичними джерелами, критично мислити, висловлювати власну точку зору, виховувати в учнів зацікавленість історією.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент уроку

ІІ . Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Які фактори визначили зовнішньополітичний курс країни у міжвоєнний період?

2. Чому зазнала поразки спроба Франції організувати колективну безпеку за участі східноєвропейських країн і СРСР?

3. Які політичні сили складали основу руху Опору у Франції?

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь.

Франція з 1958 р. — президентська республіка, унітарна держава. Столиця — м. Париж. Президент — голова уряду і держави. Законодавча влада належить двопалатному парламенту (національні збори і сенат). До складу Франції входять «заморські департаменти» (Мартініка, Гваделупа та ін.).

Під час Другої світової війни Франція зазнала величезних економічних збитків, внаслідок яких рівень промислового виробництва у 1944 р. складав 38 % від довоєнного. Гостро постало питання: якими методами відбудовувати країну? Почалась жорстока політична боротьба між лівими партіями на чолі з ФКП, які вважали, що потрібна націоналізація промисловості, з одного боку, і правими партіями, що виступали категорично проти націоналізації, — з іншого.

ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Соціально-економічний та політичний розвиток Четвертої Республіки

У ч и т е л ь. Після Другої світової війни у Франції загострюється боротьба між численними політичними угрупованнями і партіями, частина з яких під час окупації співпрацювала з нацистами.

Зростає вплив комуністів і соціалістів, а також утвореної в листопаді 1944 р. католицької партії «Народно-республіканський рух» (МРП).

У Франції протягом 1944—1946 рр діяв Тимчасовий уряд, який очолив генерал Шарль де Голль. До складу уряду увійшли представники партій, що брали участь у русі Опору, а також антифашисти, які перебували в еміграції.

13 жовтня 1946 р. була затверджена П. Рамадьє.Конституція Четвертої республіки і сформовано уряд на чолі з П. Рамадьє.

Робота з історичним джерелом

«Франція в ХХ ст. Всесвітня історія»

«У 1946 р. було прийнято Конституцію Четвертої республіки — найбільш демократичну за всю історію Франції. У країні запроваджувалось загальне виборче право, гарантувались права на працю, відпочинок, соціальне забезпечення та освіту. Країна проголошувалась парламентською республікою. Головну роль у житті країни мав відігравати двопалатний парламент, який обирав президента з обмеженими повноваженнями.

Вибори 1946 р. до нового парламенту закріпили провідну роль у політичному житті країни ФКП, СФІО, МРП».

Запитання

1. Яку форму правління встановлено у Франції за Конституцією Четвертої республіки?

2. Чому Конституцію Четвертої республіки вважають найбільш демократичною за всю історію Франції?

Робота з таблицею

Франція за часів Четверто ї республіки

Висновок. Режим Четвертої республіки не був стабільним. Значний вплив на розвиток внутрішньополітичних процесів мала «холодна війна». ФКП підтримувала СРСР, і це неодмінно впливало на роботу парламенту й уряду. За 1946–1958 роки в країні змінилось 14 урядів. Наростало напруження між комуністами і соціалістами, що згодом призвело до розриву відносин між цими партіями. Знижувався життєвий рівень населення. Промисловці були невдоволені проведенням політики націоналізації.

Політика Четвертої республіки спричинила постійні зміни урядів, зростаючу інфляцію, наслідком чого стало повне розчарування французів у владі. Це, у свою чергу, зумовило загострення політичної ситуації у країні, що призвело до падіння республіки.

Становлення П’ятої Республіки. Травневі події 1968 р. Шарль де Голль

У ч и т е л ь. У 1958 р. за умов чергової урядової кризи Національні збори призначають Шарля де Голля прем’єр-міністром, схвалюють представлені ним законопроекти про розширення повноважень президента з метою забезпечення політичної стабільності як умови економічного і соціального прогресу країни.

Після цього обидві палати парламенту були розпущені. Четверта Республіка стала історією.

Того ж року було проведено референдум про зміну форми правління — на питання про встановлення президентської республіки 80 % населення проголосувало «за».

Після цього було прийнято нову Конституцію, згідно з якою Франція ставала президентською республікою.

Робота з історичними джерелами

«Франція в ХХ ст. Всесвітня історія»

«1958 р. став переломним в історії Франції. 1 червня 1958 р. де Голль отримав надзвичайні повноваження й одразу розпустив парламент. У вересні на референдумі французи схвалили Конституцію, розроблену де Голлем. За новою Конституцією розширялися права президента, якого обирали на 7 років. Президент дістав право видавати ордонанси, які мають силу закону, призначати прем’єр-міністра та інших посадових осіб, розпускати національні збори.

Президент є головнокомандувачем збройних сил. У країні було запроваджено нову виборчу систему. Був змінений адміністративно-територіальний поділ країни. Колонії перетворювались на заморські департаменти.

Найбільшою партією став деголлівський Союз за нову республіку.

Друге місце посіли прихильники де Голля, які не увійшли до Союзу, — незалежні. Ці дві партії посіли домінуюче становище в парламенті. У грудні 1958 р. де Голля було обрано президентом».

Запитання

Порівняйте основні положення конституцій Четвертої і П’ятої республік. У чому відмінність конституції, підготовленої де Голлем?

Висновок. Нова конституція Франції, прийнята 28 вересня 1958 р., значно звузила повноваження парламенту і суттєво розширила права президента. Глава держави практично отримав можливість одноосібно визначати внутрішню і зовнішню політику країни.

21 грудня 1958 р. президентом Французької республіки було обрано Шарля де Голля, прем’єр-міністром став М. Дебре (1959–1962).

У ч и т е л ь. Оцінюючи створення П’ятої республіки, демократичні сили Франції вважали, що це «режим особистої влади» генерала де Голля. Прихильники генерала створили нову політичну партію «Союз на захист нової республіки» (ЮНР). ЮНР провела до парламенту 188 своїх представників, домігшись перемоги над іншими партіями. Головною проблемою П’ятої республіки залишалася проблема Алжиру. Де Голль бачив своє завдання у відновленні величі Франції. Вона уявлялася йому могутньою державою, яка здійснює незалежну політику. Колоніалізм був перешкодою на шляху до вирішення цього завдання.

1960 р. де Голль надав незалежність 14 африканським колоніям. З Алжиром було складніше, але генерал діяв рішуче і пішов на конфронтацію з ультраколоніалістами, хоча вони й сприяли його приходові до влади. Ультра створили «Організацію таємної армії» (ОАС) і розпочали відкритий терор проти прихильників незалежності Алжиру; декілька замахів було організовано і на де Голля. Але президент спирався на підтримку більшості французів.

1962 р. було підписано угоду з Тимчасовим урядом Алжиру. Франція надала Алжиру незалежність і попрощалась із колоніальною імперією.

Режим П’ятої Республіки позначився посиленням втручання держави у сферу економіки і соціальних відносин. За допомогою державних законів, субсидій та інших пільг швидкими темпами розвивалися нові галузі, пов’язані з науково-технічним прогресом, — атомна і ракетна, виробництво ЕОМ, радіоелектроніка. Було здійснено докорінну реконструкцію металообробної, хімічної, авіаційної промисловості. Зросло виробництво товарів массового споживання (автомобілів, холодильників, телевізорів). Посилювалися заходи щодо стабілізації фінансової системи. Було проведено девальвацію франка, внаслідок чого курс іноземних валют відносно французької зріс на 17,55 %, випущено акції внутрішньої позики.

У 60-ті роки практично зник зовнішньоторговельний дефіцит.

У зовнішній політиці де Голль мав на меті три основних завдання: відродити велич Франції, зміцнити її незалежність і самостійність, послабити вплив США в Європі. Негативно ставлячись до комуністичного режиму, він пішов на зближення з СРСР, щоб створити противагу США. 1966 р. президент заявив про вихід Франції з військової організації НАТО за збереження участі в політичних структурах Північно-Атлантичного блоку. Де Голль приділяв першорядну увагу модернізації збройних сил, їхньому оснащенню сучасною зброєю. Франція створила атомну бомбу, атомні підводні човни, балістичні ракети. Президент заперечував проти перетворення ЄЕС на національну організацію й наполягав на створенні «Європи батьківщин», виступав проти прийняття до ЄЕС Великої Британії, вважаючи її провідником впливу США в Європі. Здійснюючи курс на зближення з ФРН, він залишався принциповим

і послідовним противником неофашистських і реваншистських тенденцій.

1. Які наслідки для політичної і економічної стабілізації мала конституція П’ятої республіки?

2. Які зміни відбулися у зовнішній політиці Ш. де Голля?

Робота з таблицею

Травневі поді ї 1968 р.

Висновок. 1968-го загинула післявоєнна Франція, народилася нова — Франція Фуко, Дельоза, Деньов, Помпіду. Усі керманичі сучасної Франції, актори, режисери, композитори, письменники, правозахисники — вихідці з 1968-го. І дозволив його, не придушив Шарль де Голль. Разом із затвердженням нової Конституції та наданням незалежності Алжиру — це його найбільша заслуга.

А головне — за десятиліття президентства де Голля чисельність французів збільшилось з 45 до 50 мільйонів! А це, погодьтесь, врешті-решт, найбільш досконалий показник ефективності економічних реформ.

Робота з таблицею

Внутрішня і зовнішня політика Франці ї у 70–90-ті рр.

Франція наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.

У ч и т е л ь.

24 січня 1992 р. Франція визнала незалежність України і встановила з нею дипломатичні відносини. У 1997 р. відбувся візит Президента України Л. Кучми до Франції. Підписано нові угоди про економічне і політичне співробітництво.

З 2007 р. президентом Франції став Ніколя Саркозі. Він має аристократичні корені, його батько походить із дворянського угорського роду.

У 19 років він вступив до голлістської партії Союз демократів на підтримку республіки. Підтримував виборчу кампанія Ж. Ширака.

У 28 років став наймолодшим міським мером за всю історію Франції. Був депутатом парламенту Франції.

У 1993 р. увійшов до складу уряду Едуарда Балладюра, де здобув посаду міністра з бюджету і пост офіційного представника уряду. До того ж він виконував обов’язки міністра з комунікацій, обіймав посаду міністра внутрішніх справ в уряді Жан-П’єра Раффарена. 2004 р. стає головою партії Союз за народний рух. 2005–2007 рр. — міністр внутрішніх справ і державний міністр. 6 травня 2007 р. Н. Саркозі був обраний президентом Франції, набравши 53,06 % голосів виборців.

Політологи наголошують на його лідерських рисах і харизмі.

Він — правий консерватор. Виступає за зниження податків і соціальних видатків. Прибічник європейської інтеграції. Судячи з його виступів, підтримує традиційні французькі цінності світської демократичної держави, які увібрали досвід християнської цивілізації.

У питанні асиміляції іммігрантів звертає увагу перш за все на їх можливість сприйняти ці цінності. Вважається прибічником США. Деякі журналісти, критично налаштовані до політики Штатів, звинувачують Саркозі в тому, що він агент ЦРУ. Опоненти вважають Саркозі лібералом або ультралібералом. Сам же він заперечує ці твердження і наголошує, що він «прагматик».

Н. Саркозі є найбільш популярним і водночас найбільш непопулярним серед правих політиків останнього часу, його особа являється предметом критики та іронії з боку лівих сил. Поширені такі феномени, як спеціальні акції «анти-Саркозі», голосування за принципом «хто завгодно, аби не Саркозі». Проте прибічники Саркозі є досить міцною і консолідуючою силою в країні.

Запитання

1. Які риси характеру дозволили Саркозі стати президентом?

2. Які цінності сповідує Франція за часів президентства Саркозі?

V. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

1. Які характерні ознаки соціально-економічного і політичного життя Франції в другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.?

2. Висловіть судження щодо необхідності розвитку українсько-французьких відносин на сучасному етапі.

VІ. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф підручника.