Мета: виховувати любов і повагу до своєї родини; формувати чуйність, доброту, милосердя; вчити дітей поважати життєвий досвід, старших членів родини, прислухатися до їхніх порад, допомагати їм. 

Хід свята 
Класна кімната святково прибрана. На стінах і столах – вишиті рушники, колоски, калина, хліб, барвінок, плакати – родовідні дерева родин класу, портрет Т.Г. Шевченка, символи України. 
Звучить мелодія пісні «Родина, родина, від батька до сина» (грамзапис). 

Учитель. Шановна наша велика родино! Запрошуємо вас взяти участь у нашій щирій розмові на святі нашого роду. Всі ми – народ України, який складається з родин великих і малих, працьовитих та дружніх. Як велика ріка бере початок і силу з малого джерела, так і наша держава починається з родини. А родини до родини – народ. Сьогодні учні нашого класу покажуть, що вони люблять своїх рідних, вміють шанобливо до них ставитися, вміють за все подякувати, знають свій родовід. І розпочнемо наше свято від коренів кожної родини. В нашій залі є люди, котрі започаткували свій рід. Це наші дідусі. 

Учень: 
Зовсім не старенький любий мій дідусь, 
Ми з ним добрі друзі, я цим так горджусь. 
Він такий розумний, все на світі знає, 
Бо книжок багато він завжди читає. 

Учень: 
Мій дідусю рідний, будь завжди таким: 
Спритним і веселим – вічно молодим. 

Учень: 
Дуже поважає мій дідусь футбол, 
Разом із гравцями забиває гол. 
То підскоче в кріслі, то «Ура!» кричить, 
Аж на стелі люстра дзвінко дзеленчить. 

Учень: 
Недарма вважає вся наша сім’я, 
Що на діда зовні дуже схожий я. 
Підросту ще трошки, усього навчусь 
І таким завзятим стану як дідусь! 

Пісня «Такий хороший дід» 

Учитель: Бабуся! Скільки вона пережила! Скільки вона недоспала ночей, голублячи онучат! Подивіться діти у бабусині очі. Які вони щирі. В них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд добра і любові. Заради онуків вона віддасть усе. На плечі бабусі лягають усі домашні турботи. А ми це сприймаємо як належне. Але сьогодні вони присутні на нашому святі. Я щиро хочу сказати вам спасибі. За недоспані ночі, на тривоги багаті. За натруджені руки, що не знають утоми. За хвилини розпуки, як не ладиться в домі. Ви завжди у роботі, на вас кинуті діти, повсякденні турботи – нема часу хворіти. Густі зморшки покрили ваше добре лице. І все менше у вас сили, пам’ятати про це. Ми вас любимо щиро! Люблять вас і онуки. Всім здоров’я вам, миру і цілуєм вам руки! 

Учень: 
Люба наша бабусю, ми твої внучата. 
Звертаємось до тебе, щоб щастя побажати. 
Хоч твоє волосся густо посріблилось, 
Ти для нас маленьких, другом залишилась. 

Учень: 
Ти нас батькові й матусі помагаєш вчити, 
Як вирости чесним, як по правді жити. 
Ми твої слова розважні пам’ятати будем 
І в життя твою науку понесемо всюди. 

Учень: 
Дуже нездужає наша бабуся, 
Я за недужу бабусю боюся, 
Каже бабуся: «Уже я стара», 
Каже бабуся: «Вмирати пора». 
Що ти, бабусенько, ти молоденька! 
Тільки натруджена, тільки старенька! 
Учень: 
Бажаєм вам сто років жити 
Без горя, сліз і без журби. 
Хай з вами буде щастя і здоров’я 
На многії літа і назавжди! 

Пісня «Бабуся» 

Учень: 
Про свята вчись в бабусі пам’ятати, 
Щоб у душі якнайчистішим бути, 
Порядок мати в пам’яті в хаті, 
Добром живих і мертвих пом’янути. 

Учень: 
Учись у бабусі іншим помагати. 
Спішіть допомогти, заради Бога, 
Бо встигне все сама зробити в хаті, 
А як потрібна наша їй підмога! 

Учень: 
А як багато в бабусі України – 
Пісень, казок і приказок народу. 
Учись в бабусі, вчися в України 
Усі: І хай не буде роду переводу! 

Учитель: Оскільки більшість часу наші діти проводять з бабусями, то і знають вони один одного дуже добре. Зараз ми це перевіримо. 

Гра «Чи знаєш ти свою бабусю?» 
1. У яку пору року у бабусі день народження? 
2. Які квіти любить бабуся? 
3. Яка в бабусі улюблена телепередача? 
4. Скільки років бабусі? 
5. Що бабуся любить робити вдома? 
6. Яку страву найбільше любить бабуся? 
7. Яке дівоче прізвище бабусі? 
Дорогі бабусі, прийміть від дітей цей подарунок. (танець) 

Учитель: Батько…Тато…Суворий і вимогливий. А його любов до дітей стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Саме такою і повинна бути батьківська любов. 
Споконвіку батько в сім’ї вважався господарем. На нього покладались обов’язки піклуватися про родину, годувати її, захищати. 
Учень: 
Горе чи нещастя, чи біда яка, 
Всіх нас виручає татова рука. 
Рідна, ніжна, щира, добра і міцна, 
І в життю дорога з нею не страшна. 

Учень: 
Без руки цієї горе в світі жить. 
Вслід за сиротою щастя не біжить. 
Як підеш у люди – щоб там не було, 
Хай в тобі не згасне батькове тепло. 

Учень: 
Дорогий, хороший, рідний тату, 
Кращого від тебе не знайти! 
Дорогий, хороший, рідний тату, 
Як чудово, що у нас є ти! 

Учень: 
У неділю тато прибирає, 
Добре знає діло він своє. 
Миє все, підлогу натирає, 
Вихідний матусі, стомленій дає. 

Учень: 
А як свято радісно стрічаєм, 
Цілий день проводимо разом. 
Спортом ми займаємось, гуляєм, 
Або в гості до бабусі ідемо. 

Учень: 
Діти мріють, ласкою зігріті, 
Щоб ніколи не було біди… 
Щоб були рідніші в цілім світі 
Тато й мама з ними поруч назавжди. 

Пісня «Батько і мати» 

Учитель: Тато може все, що завгодно. Побачимо, чи зможе, він впізнати свою дитину із зав’язаними очима. 

Гра «Впізнай дитину» 

Батько – це людина з сильним характером, міцними руками, які можуть все зробити. Діти, а особливо хлопці, намагаються наслідувати батька, бути такими ж працьовитими, як він. 

Учень: 
Я виросту скоро, 
Хоча це й не просто . 
Я буду великий, як тато, 
Й дорослий! 

Учень: 
Я буду їсти не ложкою – лопатою, 
Щоб вирости сильним й сміливим, як тато мій. 
І чистити зуби, й робити зарядку, 
І навіть в столі в мене буде порядок. 

Учень: 
Коли мені побажають спокійної ночі, 
А спати в цей час всі діти не хочуть, 
Я плакать не буду і вередувати, 
Бо хочу як тато, мужчиною стати! 

Гра для хлопців «Хто швидше з’їсть» 

Учень: 
І все ж таки як добре, що мій тато обрав саме мою маму. Хоч тато і каже, що вони не вибирають жінок, а жінки вибирають їх, мені все ж таки здається, що недарма придумані слова: «парубкувати», «залицятися». А скільки пісень складено на цю тему! 

Пісня «Ішов козак потайком» 

Учитель: Сьогодні, учні хочуть подякувати і показати свою любов, повагу, найдорожчій для них людині – МАМІ. 
Мама…Чи є на світі слово більш прекрасне і ніжне! У матері найвірніше й найчутливіше серце – у ньому ніколи не змовкає любов, воно не залишається байдужим. І скільки б нам не було років, мама потрібна зажди. 

Учень: 
Тепло і затишно 
В залі у нас. 
Мами наші рідні, 
Ми вітаємо вас! 

Учень: 
Можна у світі чимало зробити: 
Перетворити зиму на літо, 
Можна моря й океани здолати, 
Гору найвищу штурмом узяти. 
Можна пройти крізь пустелі і хащі, 
Тільки без мами не можна нізащо, 
Бо найдорожче стоїть за словами: 
Усі: В світі усе починається з мами! 

Учень: 
Чи є у світі що світліше, як мамині очі, 
Які зорять за дітками вдень і серед ночі? 
Чи є в світі що світліше, як серденько мами, 
Яке б’ється для дитини днями і ночами? 

Учень: 
Чи є в світі щось миліше, як мама кохана, 
Яка робить для дитини звечора до рання? 
Всі ночі не спала, сон наш берегла, 
Ніжне своє серце й любов дала. 

Учень: 
Як нам не любити неньку дорогу, 
Ми перед матусею вічно у боргу. 

Учень: 
У душі матусі почуттів глибінь, 
А в очах матусі - неба голубінь. 
У руках матусі – праця без кінця, 
А в устах матусі – слово мудреця. 

Учень: 
Мати – то сонечко рідне, 
Сонечко ясне, зимне. 
Слово її заповітне, 
Гріє і живить мене. 

Учень: 
Бува таке, ми скажем прямо, 
Що через нас сумують мами. 
Тож всі сьогодні просим вас: 
Усі: Пробачте, любі мами, нас! 

Пісня «Мамо моя, голубко сиза» 
Учень: 
Як ставали ми на ноги, 
Перший крок наш був – до мами. 
Радість маєм чи тривогу – 
Серце мами завжди з нами. 

Учень: 
Найдорожчі мамі – діти, 
Дітям мами їх так само. 
Треба вчитись нам і жити 
Так, щоб радувати маму. 

Учень: 
Як ми вивчимось з літами, 
Вдячні мамі за турботу, 
Та поїдемо від мами 
В інший край десь на роботу. 
Хай усі запам’ятають: і листи, і телеграми 
Шліть туди, де їх чекають, 
Виглядають наші мами. 

Пісня «Про маму» 

Учитель: Вічна тема «Батьки і діти». Вічний невирішений конфлікт. Нам ніколи не вистачає часу, ми постійно зайняті то робою, то домашніми справами. А діти дорослішають, все підмічають, і роблять свої висновки. 

Учень: 
Ну і мама! Ну і тато! 
Наче справжні дошкільнята. 
Нічогісінько не знають, смішно і сказать комусь, 
Бо щодня мене питають лиш одне «чому» й «чому?» 
- Ти чому образив Віту? 
- А чому отримав двійку? 
- А чому прийшов так пізно? 
- І чому в шкарпетках різних? 
- Ти чому такий непослух? 
- А чому не стелиш постіль? 
- А чому це вірш не учиш? 
- А чому портфель без ручки? 
- І чому такий синець? 
Ох! Настане мій кінець! Не поясниш ти ніколи, 
Хоч би й дуже захотів! 
Треба їх послать до школи – 
Хай спитають вчителів. 
Учень: 
Що не кажіть нам, а таки не розуміють нас батьки. 
Приходить тато втомлений з роботи 
І зразу від порога: 
- Ану давай щоденник! 
Тебе чекають друзі, та не ступить і кроку, 
Бо мама тут же спинить: 
- А ти зробив уроки? 
І так щодня, постійно… 
- Чому сидиш без діла? 
- Чому не почитаєш? 
- Ти все вже, мабуть, знаєш? 
Скажіть, хіба життя це? 
Ну де б од них сховаться? 
Хоча б на день, хоча б на мить. 
Як пояснити мамі? 
Як пояснити тату? 
Що іноді, хоч зрідка, не треба нас чіпати. 
Не треба нас виховувать, 
Не треба нас учити, 
А треба нам дозволити хоч щось самим зробити! 

Пісня «Усмішка» 

Учитель: Я хочу звернути увагу на плакати – родовідні дерева ваших родин. Крони цих дерев буйні та розкішні. Але дерево роду не буде квітувати й зеленіти, якщо ми підрубаємо його корені. Знати свій родовід, шанувати й поважати старших – це наш обов’язок. 

Учень: 
Вклоняємось всім вам доземно, 
Як батьківській хаті з далеких доріг. 
Як хлібу, що матінка чемна 
Кладе на вкраїнський рушник. 

Учень: 
Бо нашому роду нема переводу, 
Хай пісня єднає коріння святі! 
Дай, Боже, нам віру і братнюю згоду, 
На довгі роки на вічні віки! 

Учитель: Побажаю вам сто років жити, без горя, сліз і без журби! Хай з вами буде щастя і здоров’я, на многії літа і назавжди! Щоб родила щедро нива, щоб у хаті все як слід, щоб довіку був щасливий, український славний рід! 
Пісня «Немає України без калини»

Автор: Дерій О.М.