Свято в початкових класах „Осіння казка”

Мета: розширити і збагатити знання дітей про осінь; ознайомити дітей із фруктовими та овочевими рослинами, їх значенням; розширити знання про їстівні та отруйні гриби; навчити правилам поведінки на природі; розвивати увагу, мислення, зв'язне мовлення, пам'ять, пізнавальні інтереси; сприяти вихованню любові та дбайливого ставлення до природи; виховувати риси уважного і пильного господаря, формувати бережливе ставлення до результатів праці, екологічну культуру і свідомість дітей; виховувати дружні стосунки. 
Обладнання: атрибути для прикрашення приміщення (штучні дерева, столи з дара¬ми осені, гірлянди з осіннього листя, фрук¬тів, овочів); кошик для гри «Я городом по¬ходжаю»; корони із зображеннями овочів, фруктів; шапочки для грибів; мікрофон; костюми Осені, Зайчика, Білочки;Їжачка, Ведмедя; музичне оформлення. 
Ігри: гра-театралізація «Я городом походжаю», рухлива гра «До лісу по гриби», гра-змагання «Хто швидше з'їсть морквинку?». 
Попередня робота: вивчення віршів, пісень, розу¬чування ігор; виготовлення подарунків для осені; про¬ведення бесіди про природу восени, прогулянки-спостереження «Зміни в природі восени». 
Інтерактивні форми й методи: «Мікрофон», «Асо¬ціативний кущ», інсценізація. 
ХІД СВЯТА 
1-й учень. Вітаємо вас, гості милі, 
Вітаємо щиро на святі у нас. 
Спасибі, що всі свої справи лишили 
І знайшли хвилинку, щоб прийти до нас. 
2-й учень. Ми свято Осені підготували, 
У нього ми всю душу вклали. 
Якщо сподобається вам, 
То плескайте завзято нам! 
Вихователь. Дорогі діти й батьки! Щиро вітаю вас у цій святковій залі. 
Сьогодні ми покажемо вам «Осінню казку». Довгими журавлиними ключами відлетіло у вирій літо. Осінь взялася наводити лад, чарівним пензликом позолотила діброви й запросила в гості ранкову прохолоду, а ще прихопила із собою кухлик, із якого вона поливає землю дощиком. 
учень. Осінь в гості завітала, 
Пензлик з фарбами дістала, 
Обійшла поля, гайочки, 
Розмальовує листочки. 
2-й учень. Жовте листя, червоненьке, 
І багряне, і руденьке. 
Осінь всюди поспішає, 
Нас плодами пригощає. 
3-й учень. У вирій птахи відлітають: 
Гуси, граки, журавлі... 
Ось і остання вже зграя 
Тихо курличе вгорі. 
4-й учень. Золота красуня — 
Осінь-чарівниця, 
По землі ступає, 
Золотом іскриться. 
5-й учень. Коли вона загляне в сад, 
Наллється соком виноград. 
Чудові яблука — ранет — 
Солодкі стануть, наче мед. 
6-й учень. Як помандрує по гаях 
З чарівним пензлем у руках — 
Все розмалює на путі, 
Берези стануть золоті! 
7-й учень. Стоять, немовби у казкових шатах, 
Берези в золоті ізнизу догори. 
Природа теж готується до свята 
Чарівної осінньої пори. 
Вчитель 
Заплющіть миттю оченята 
Усі, усі малята 
І уявіть, що ми зараз на лісовій галявині. 
(Звучить музика) 
Учень 
Ліс! Яка краса казкова! 
Скільки тут чудес, пісень! 
Осінь йде жива, чудова. 
Все міняється щодень. 
Учень 
В лісі завжди стільки дива, 
Тільки добре придивись, 
І людина тут щаслива, 
Бо чудес багато скрізь. 
Вчитель 
Поводьтеся в лісі тихо 
І не койте в ньому лиха 
Ліс не любить пустотливих 
Метушливих і крикливих 
Гілок, прошу, не ламайте 
І травинок не займайте 
І тоді в казкове диво ви потрапите…. Щасливо! 

Маринка. Ой, як гарно навкруги! 
Золоті сади, луги. 
Хто їх так розмалював? 
Одяг хто подарував? 
Віталик. Уночі, як нам ще спиться, 
Ходить, чув я, чарівниця. 
Ходить садом, полем, гаєм, 
Все у шати одягає. 
І сама вся в золотому, 
У намисті дорогому, 
Як лише чого торкнеться, 
То це золотом заллється. 
Маринка. Хто ж красуня ця чарівна? 
Чи то фея, чи царівна? 
Віталик. Осінню красуня зветься. 
Маринка. Де ж вона, де їй живеться? 
Віталик. Кажуть, в ліс помандрувала, 
Бо роботи там чимало. 
Не сама пішла, з синами, 
Полем, садом і лугами. 
Учні співають пісню -«Осінь». 
Маринка. Підемо й ми до лісу шукати Осінь. 
Віталик. І у кошичок грибів збирати. 
Музика повторюється. Діти танцюють. 
Віталик. Ой, сестричко, глянь сюди! 
Ростуть тут красені-гриби. 
Під музику грибочки повільно встають і співають. 
Пісня грибочків 
Ми — грибочки лісові, 
Проростаємо в траві. 
Узявшись за руки, кружляють навколо себе. 
Любимо сонце, любимо дощ, 
З нами буде добрий борщ. 
Узявшись за руки, нахиляються по черзі ліворуч, праворуч. 
Ми — грибочки чарівні, 
Вам співаємо пісні. 
Ідуть по колу. 
А кому нас заманеться, 
Хай до лісу той збереться. 
Віталик. Ну й дива в цьому лісочку: 
Давай назбираємо грибочків. * 
Віталик нахиляється, щоб зірвати грибочки, але перед ним з 'являється Білочка. 

Білочка. Я не дам грибочків рвати, 
Як без них нам зимувати? 
Як прийшли, то йдіть, гуляйте, 
А грибочків не чіпайте. 
Маринка. Білочко, пробач, будь ласка, 
Чи потрапили ми в казку? 
Білочка. Може, в казку, може, й ні, 
А грибочки ці — мені. 
Маринка. Може, знаєш ти, де Осінь? 
Білочка. Так, тут вона бувала. 
Там дерева фарбувала, 
Там листочки позривала. 
У лісі в неї справ багато. 
То й не знаю, де шукати. 
Бачу, зайчики стрибають... 
Може, щось вони і знають. 
1-й зайчик. Ой! Рятуйте, поможіть, 
Бо за нами лис біжить. 
Усі разом ховаються. 
Лисиця. 
Я — Лисичка, я — сестричка, 
Люблю полювати, 
А тому-то і сьогодні 
Я не буду спати. 
По лісочку, по гайочку 
Піду погуляю 
І зайчаток полохливих 
Миттю упіймаю. 
Виводить обох зайців. 
2-й зайчик. 
Ой, Лисонько, ти нас пусти, 
Бо тремтять у нас хвости. 
Лисиця. 
Пустити вас таких смачненьких, 
Таких поживних і жирненьких? 
Та я від ранку ще не їла 
І дуже-дуже зголодніла, 
Віталік. Ніби чути крик зайчат? 
Лисиця. Ні, мої зайці мовчать! (Ховає їх за спину.) 
Маринка. То чому ти їх тримаєш? 
Віталик. А-а-а! Напевно, ти не знаєш, 
Зайців ловиш і гуляєш, 
А тим часом Осінь в гаї 
Усіх добрих приго¬щає. 
Лисиця. Добрих, ка¬жеш? Я ж така! 
Білочка. Що ж тоді в тебе в руках? 
Лисиця (дивиться на одного зайчика, на дру¬гого). 
А ми з зайчиками гра¬ємося, 
До Осені збираємося. 
Маринка. Тебе ми, Лисичко, не візьмемо 
І з лісу хижу проже¬немо. 
І щоб пощади не просила. 
Навіщо зайчиків ловила? 
Білочка. Лисичко, пусти зайчат. 
Лисиця. Та відпущу я зайченят. 
Бо й лапи їх тримати болять. 
Потирає лапи. 
Та й їсти в них нема чого, 
Якісь худі, малі, ого! 
Підштовхує зайців. 
Ловити більше їх не буду! 
Візьміть мене, я вдячна буду 
1-й зайчик. Ходімо хутчіше! Разом нам буде веселіше! 
Грає музика. Діти йдуть. Зупиняються перед яблунь¬кою. У кущах зачмихало «фок-фок-фок». 
Лисиця. Хто це там все «фок» та «фок»? 
Білочка. Це ж сусід мій, їжачок. Входить їжачок із кошиком. 
Герої казки йдуть по колу навколо їжачка, взявши яблука за спину, виконують пісню «їжачок» (сл. І.Зай¬ця, муз. М.Струненка). 
Маринка. Добрий день, наш їжачок. 
Часом не по яблука в садок 
Іде наш любий дружок? 
Ми тобі подаруємо яблучок. 
Кладуть яблучка в кошик. 
І підемо весело в танок. 
Усі танцюють. 
Білочка. Здоров, сусідоньку, куди ти? 
їжачок. Ішов в садок грушки трусити. 
Та бачу — їх там вже нема. 
Білочка. Нема, бо скоро вже Зима, 
їжачок. Ой! Не смішить мене, будь ласка! 
Яка Зима? Це сон чи казка? 
Заходить Ведмідь, тре очі, позіхає. 
Ведмідь. Це що тут у вас за крик та шум? 
Заснути важко. 
Це ж наді мною просто глум. 

Їжачок. Та спору тут кінця немає. 
Тут всі кричать, що Зима є. 
Ведмідь. Зима? Це що воно таке? 
Воно солодке чи гірке? 
Не їв, не пробував, не знаю. 
Я спати хочу, засинаю. 
Віталик. Не спи, Ведмедику, не засинай. 
Не віриш — в Осені спитай. 
Вона вже, певно, точно знає, 
Хто після неї заступає. 
Ведмідь. Як хочете — ідіть питайте. 
Я (позіхає) спати хочу, не займайте. ( Ведмідь засинає, хропе. ) 
Маринка. Та не будіть, нехай хропе. 
Та чи не Осінь там іде? 
Заходить Осінь. 
Осінь. Чую тут якийсь я шум, 
На обличчях бачу сум. 
Та чи час вам сумувати? 
їжачок. Чи можемо Осінь запитати? 
Осінь. Запитуйте, до ваших послуг, їжачку, 
їжачок. Скажи нам, добра, щедра Осене, 
Чи тут пануєш ти сама? 
Бо, кажуть, є якась Зима. 
Осінь. Сьогодні я ще володію, 
Та суперечити не смію. 
Зима уже не за горами 
З завіями і холодами. 
Коли Зима почне гуляти, 
То їжаки й ведмеді сплять 
Тому й не бачили Зими, 
Бо сплять вони аж до Весни. 
Тому й Ведмедик наш заснув, 
Бо близько Зиму вже відчув. 
Та й їжачок вже засинає. 
Він так Зими і не пізнає. 
Маринка. Ви чуєте? Неначе крила лопотять. 
Білочка. Листочки, певно, це летять. 
У двері йде потік повітря, і в зал «залітають» діти-листочки. 
1-й листочок. Осене-красуне! 
Я — твоя дитинка! 
Матінко-природа, 
Я — твоя частинка! 
З вітерцем у танці буду я кружляти, 
І рідненьку землю буду зігрівати. 
2-й листочок. 
Покружляємо разом в осінньому колі, 
Повстеляємо разом всі доріжки в полі, 
Для звірят у лісі ми збудуємо хату, 
Щоб були зігріті, правильно, малята? 
Танок листочків із Осінню. 
Осінь. Молодці, мої помічники, що подбали про землю та її жителів. Адже осінній листопад надзвичай¬но важливий у житті природи, бо опале листя слугує добривом та запобігає замерзанню коренів. 
Вчитель 
Заплющіть миттю оченята 
Усі, усі малята 
І уявіть, що ми зараз на городі. 
(Звучить музика) 
Діти, погляньте, яке багатство у нас на столі! Червоні помідори, зелені огірочки, сокови¬та капуста, квасоля... Усе це вирощене на полях і го-родах. У них часточка і вашої праці, адже я знаю, ви допомагали батькам вирощувати городину. 
Діти, допоможемо Осені зібрати урожай на го¬роді? 
Я городом походжаю 
Гра-театралізація Діти одягають корони із зображенням овочів. У центрі зали стоїть кошик для збирання урожаю. 
Осінь. 
Я городом походжаю, 
Усі овочі збираю, 
Не найду я гарбуза. 
Заходить Гарбуз обертається навколо себе і стає до кошика. 
Гарбуз. Ось я той гарбуз, 
Іду до кошика. 
Я росту такий великий, 
Не підняти чоловіку 
В мене маса нелегка — 
Кілограмів аж до ста. 
Дуже гарним я буваю, 
Завжди людям помагаю 
Кулінари мене знають 
Й дуже-дуже поважають. 
Каші, пудинги, бісквіти 
І котлети люблять діти. 
Осінь. Я городом походжаю, 
Усі овочі збираю, 
Потребую диню. 
Заходить Диня, обертається навколо себе і стає до кошика. 

Диня. Ось я тая диня, 
Іду до кошика. 
Я на грядці сонцем сяю, 
Родичів багато маю. 
Гарбузову господиню 
Усі знають. 
Хто я? (Диня.) 
Осінь. Я городом походжаю, 
Усі овочі збираю. Потребую огірочка. 
Заходить Огірок, обертається навколо себе і стає до кошика. 
Огірок. Ось я огірочок, 
Іду до кошика. 
Я — огірочок молоденький, 
Зелений, добрий і тугенький. 
І пахну дуже смачно я, 
Як уся моя сім'я! 
Корисний я та смачний дуже. 
Мене і солять, й маринують, 
На зиму завжди консервують. 
Осінь. Я городом походжаю, 
Усі овочі збираю, 
Потребую моркву. 
Заходить Морква, обертається навколо себе і стає до кошика. 
Морква. 
Ось я та морквиця, 
Іду до кошика. 
Я — морква солоденька, 
І смачненька, і тверденька. 
Ще й корисна, вітамінна 
І у страві незамінна. 
Лікувальний в мене сік, 
Той, хто пити його звик, 
Матиме хороший зір — 
Ти попробуй і повір! 
Осінь. Я городом походжаю, 
Усі овочі збираю, 
Потребую буряка. 
Заходить Буряк, обертається навколо себе і стає до кошика. 
Буряк. 
Ось я той буряк, 
Іду до кошика. 
Бурячок я червоненький, 
І смачний, і солоденький. 
Мене варять, і печуть, 
І до борщика кладуть. 
З мене роблять і салати, 
Бо зі мною — стіл багатий. 
Маю я ще й вітаміни. 
Є буряк — і все відмінно! 
Осінь. 
Я городом походжаю, 
Усі овочі збираю, 
Потребую картопельку. 
Заходить Картопелька, обертається навколо себе і стає до кошика. 
Картопля. 
Ось я та картопелька, 
Іду до кошика. 
Я — картопелька поживна, 
Всім відома. 
І не дивно, 
Бо мене всі полюбляють, 
Як вирощувати, знають. 
Мене дуже люблять діти, 
Є чого мені радіти. 
Я усім тепер потрібна, 
Скажем просто — необхідна! 
Осінь. Я городом походжаю, 
Усі овочі збираю, 
Потребую квасольку. 

Заходить Квасоля, обертається навколо себе і стає до кошика. 
Квасоля. 
Ось я та квасолька, 
Іду до кошика. 
Я — квасоля кольорова, 
І поживна, і чудова. 
Ще й смачна я і корисна, 
Тому мене й люблять, звісно, 
І бажають споживати 
Всі: і хлопчики, й дівчата. 
То ж скуштуйте неодмінно 
Мене в борщиках й супах, 
У салатах й пиріжках. 
Осінь. 
Я городом походжаю, 
Усі овочі збираю, 
Потребую помідора. 
Заходить Помідор, обертається навколо себе і стає до кошика. 

Помідор. 
Ось я той помідор, 
Іду до кошика. 
Ая, друзі, помідор, 
Круглий, із городу. 
У червонім кафтані, 
Гляньте всі на вроду. 
Подивись, який я гожий, 
На яблуко трохи схожий. 
Ось тому й назвали ними, 
Яблуками золотими. 
Осінь. 
Я городом походжаю, 
Усі овочі збираю, 
Потребую капустинку. 
Заходить Капуста, обертається навколо себе і стає до кошика. 
Капуста. 
Ось я та капуста, 
Іду до кошика. 
Я — капусточка смачненька, 
Головаста й величенька. 
Я — до бортика, й до м'яса, 
В пиріжках, з грибами часом. 
Всім капусточка смакує, 
Ще вона людей лікує. 
Хто капусту полюбляє — 
Той здоров'я добре має! 
Осінь. Я городом походжаю, 
Усі овочі збираю. 
Потребую кукурудзу. 
Заходить Кукурудза, обертається навколо себе і стає до кошика. 
Кукурудза. 
Ось я кукурудза, 
Іду до кошика. 
Я росту всім на диво, 
І струнка я, і красива. 
Довгі коси маю, та не заплітаю. 
У зеленії хустинки 
Ховаю зернинки. 
Учитель 
Усі овочі чудові! 
їх вживають для здоров'я. 
Кожен смак і користь має, 
Людям сили добавляє. 
Пам'ятайте, любі діти... 
Овочі (разом). Треба овочі любити! 
Вихователь. А зараз пропоную гру «Хто швидше з'їсть морквинку?». 
Троє учнів змагаються, хто швидше з їсть морквинку. 

Вихователь. Дуже весело нам, друзі, 
В шкільнім залі у цей час. 
Веселитись, танцювати, 
Мабуть, радий кожен з вас. 
Всі ставайте у танець, 
Поки святу не кінець! 
Діти виконують танок «Осіннє листя». 
Осінь 
Я закликаю, діти, вас природу любити 
І землю рідну — нашу Батьківщину, 
Бо все довкола: і моря, і ріки, 
І степ широкий, і гаї зелені, 
То все в одному слові — Україна. 
Учитель. Спасибі, Осене, за слова твої повчальні, 
За всі дари, що ти принесла людям, 
За шурхіт листя під ногами і за мелодію осінню, 
Що лине поміж українськими ланами. 
Звучить музика. 
Осінь. Іду від вас з любов'ю в серці, 
Іду, бо ще роботи безліч маю, 
Усім діткам я здоров'я, 
Нових знань та удачі бажаю. 

Житинська А. І. 
учитель початкових класів 
Круподеринської ЗОШ I-III ст. 
Оржицького району 
Полтавської області


Схожі матеріали:
Всього коментарів: 1
1  
Гарний сценарій. Але це не Житинської А. І, а Грицюк Н. І. , тобто мій... Плагіат.

Ім`я *:
Email *:
Код *: