Сценарій театралізованого свята 
Зала прикрашена квітами, на підлозі стоять квіти у горшечках, вирізані з картону дерева, під деревами – муляжі грибів. Зала має вигляд лісу. 
Під веселу музику вбігає (на імпровізованому коні) Котигрошко. 
Котигорошко 
Здрастуйте, діти! 
Я – Котигорошко. 
Щойно бився із Драконом, 
Аж втомився трошки. 
Та не можна гаять часу, 
Поспішати слід мені: 
Зайчику на допомогу, 
Визволять його з біди. 
Отримав я сигнал SOS від Зайчика, поспішаю йому на допомогу, та не знаю, де його шукати… 
Виходить Казка (дівчинка у платті, уквітчаному квітами, листочками, сонечками). 
Казка 
Я тобі допоможу. Разом з тобою по казках піду. Подивимось, сподіваюсь, що ми знайдемо Зайчика. Сідай зі мною. Дорога буде довгою. 
Сідають на лаву, прикрашену барвистим килимом. 
Казка 
Ось у мене чарівна паличка. Зараз вона перенесе нас у чарівну казкову країну. 
Казка помахує паличкою під чарівну музику. На сцену доставляються декілька «дерев». 
Котигорошко 
Де це ми? Густий ліс! 
Казка 
А он хтось іде, пісню співає. 
Входить Колобок, ходить поміж ялинок. 
1 учень (виходить, стає на край сцени, промовляє слова) 
Колобок крутнувсь, проліз поміж кущами, 
Ведмідь отямитись не встиг, 
Зник Колобок за стовбурами, 
Знайшов стежину і побіг. 
Біжить і знов пісні співає, 
А десь поблизу за горбком 
Лисичка вже його чекає, - 
Зустрітись хоче з Колобком. 
Виглядає з-за дерева Лисичка і відразу ховається. 
2 учень 
А він про те думок не має, 
Вважає, що спритніш від всіх. 
З горбочка на горбок стрибає, 
Ніхто за ним не встиг. 
Колобо імітує рухи, яки називають діти у віршах. 
Біжить… 
Бочкам немає зносу. 
Він знав про це заздалегідь. 
Аж раптом… 
Налетіли оси, 
Стривожив, мабуть, їх ведмідь. 
Звучить музика. Літають дикі оси, кружляють, присідають, знуву кружляють і дзижчать. Колобок присів. 
3 учень 
Сховався Колобок в травиці, 
Не дихав, навіть ліг бочком. 
Тут появилася лисиця 
І мовить ніжним голоском. 
Лисичка 
Добридень, милий мій пампушко! 
Перелякався, любий мій? 
Вкусили капосні за вушко? 
Давай подмухаю мерщій. 
Ми зараз зробимо примочку, 
Дай лобик, висунь язичок! 
Хотіли зїсти Колобочка, 
Знайшли для себе простачка! 
Тепер я їх усіх впіймаю! 
Враз дожену і розтопчу! 
Вони живуть в дуплі, я знаю! 
Я врешті їх як слід провчу! 
Лисичка співає «Пісню лисички». 
Я лисичка, я сестричка, не сиджу без діла, 
Я гусятка пасла, полювать ходила. (Двічі) 
А тепера у неділю треба відпочити, 
Свою хатку гарнесенько треба покрасити. (Двічі) 
А щоб краща, а щоб краща була моя хатка, 
Піти треба у гаєчок, квіточок нарвати. (Двічі) 
4 учень 
Її слово почули оси. 
Одна злетіла з гілочок, 
Впялась в лисиччиного носа, 
І ніс розпух, як кабачок. 
Які там ласощі при цьому? 
Забула враз про все й бігом 
Доріжкою до свого дому, 
Не попрощавшись з Колобком. 
Колобок співає. 
Колобок 
Я Колобок, я Колобок. 
Стриб з горбочка на горбок., 
На доріженьку казкову, 
На галявину шовкову. 
Я із дому втік, 
Я від зайця втік, 
Я від вовка втік, 
Від ведмедя втік. 
Навіть, хижая лисиця 
Й та сама мене боїться. 
Колобок біжить далі по лісу і йде зі сцени. 
Котигорошко 
Ні, немає тут Зайчика. (Зажурився) 
Казка 
Не хвилюйся, надійся. Давай ще пошукаємо. 
Казка помахує паличкою під чарівну музику. 
З’являються дівчина – ріпка, хлопчик –дід. 
5 учениця 
Посадив дід ріпку. 
Виросла вона велика – превелика. 
6 учениця 
Хороша ріпка! 
Блищить на сонці чепурненька, 
Як мед, - не скласти їй ціни. 
Тученька, жовта, величенька. 
А висоти! 
А ширини! 
7 учень 
Дід довго нею милувався 
І знав, що він досяг мети. 
Хоч шкодував і хоч вагався, 
Та все ж сказав: «Пора тягти!» 
8 учень 
На другий день зібрався зранку, 
Неначе десь на свято йшов, 
Надів сорочку-вишиванку, 
До ріпки стиха підійшов. 
До неї чемно привітався, 
Примірявся і так і так. 
Але ж… Як тільки не старався, 
А витягти не міг ніяк! 
Дід 
Гей, жінко, нумо вийди з хати, 
Покинь всі справи хочь на мить. 
Біжи мені допомагати, 
Бо ріпка глибоко сидить. 
Баба 
Ти кликав, діду? 
Я хутенько 
Усе покинула й біжу. 
Ця ріпка й справді величенька, 
Давай тобі допоможу! 
Баба допомагає тягти дідові ріпку, в них нічого не виходить. Баба кличе онучку. 
Баба 
Онучко, чуєш! Йди скоренько! 
Де ти там граєшся? Давай! 
Засіла ріпка глибоченько, 
Її тягти допомагай! 
Онучка підходить до баби, вони починають тягти, в них нічого не виходить. Онучка кличе собачку. 
Онучка 
Сірко! 
Біжи сюди собачко! 
Чіпляйсь за мене, в ряд вставай! 
Разом і витягнем, побачиш. 
Ти тільки нам допомагай! 
Собака підходить до баби, вони починають тягти, в них нічого не виходить. Сірко кличе кицьку. 
Сірко 
Гей, кицько, глянь, усі при ділі. 
Не гай часу, сюди біжи! 
Що розляглася в тому зіллі? 
Ти краще нам допоможи! 
9 учениця 
Дід тягне обома руками, 
Командує: «Тягніть! Тягніть!» 
Сам сперся обома ногами… 
А ріпка смирненько сидить. 
10 учень 
Лоби в усіх уже намокли, 
Сміється сонечко вгорі. 
А мишеня блиснуло оком – 
І хвацько вилізло з нори. 
Миша виходить на сцену, стає перед героями, бадьоро звертається до них. 
Миша 
Без мене тут не буде діла, 
Це знає навіть дід Панас. 
Буває, що великій силі 
Бракує трішечки підчас. 
Кицька 
Ти краще, мишко, не хвалися, 
Підходь хутчіш, за хвіст бери! 
Гарненько ніжками зіприся, 
Повітря в груди набери! 
11 учень 
І тягнуть всі: 
Мишка – за кицю, 
Кицюня – хвостик у Сірка, 
Сірко – онуччину спідницю, 
А та – бабуні фартуха. 
Бабуня держить чоловіка, 
Піт виступає на чолі. 
Дід тягне ріпку, дужить, смика, 
І… ріпку витягли з землі! 
Ріпка (посміхається) 
Моє коріння в товстій глині, 
Я вся блискуча і гладка. 
Під сонцем я була на спині, 
Як мед, смачна. Ну й добра ж я! 
Всі герої казки про ріпку танцюють веселу полечку. 
Котигорошко 
І тут Зайчика немає! 
Казка 
Не втрачай надії! Зараз ще пошукаємо! 
Казка помахує паличкою під музику в повітрі. 
На сцені зявляється макет української хатини. Виходить учень. 
12 учень 
Пішов дід на базар та купив козу. 
Закортіло, бач старому привести козу додому. 
13 учень 
А коза була лінива, привередлива, брехлива. 
Вигнав дід козу із хати й ну до баби промовляти: 
Виходить дід, хворостинкою підганяє козу, звертається до баби, яка теж виходить з хати. 
Дід 
Ти на мене не дивись! Бачу й сам, що помиливсь. 
Думав, буде молоко, а воно бач отако! 
Дід з бабою виганяють Козу, самі заходять у хату. 
Дідова хата зникає, зявляється хатинка Зайчика. 
14 учениця 
Пішла Коза до лісу. Йшла, йшла, та на зайчикову хатку набрела. Вигнала вона Зайчика з хатинки, сама там оселилася. Сидить Зайчик, плаче. Що йому робити? 
З хатинки Зайчика у вікно виглядає Коза, співає пісню. 
Коза 
Я Коза – Дереза! 
За три копи куплена, півбока луплена. 
Тупу, тупу ногами, сколю тебе рогами. 
Ніжками затопчу, хвостиком підмету. 
Тут тобі смерть! 
На сцену виходить Лисиця. Вона бачить Зайчика, звертається до нього. 
Лисичка 
Гей, сусіде! Чом ти плачеш? 
В гості кликав же., неначе? 
В шлунку пусто, в роті сухо. 
Ти чого опустив вуха? 
Та пішли мерщій до хати! 
Зайчик 
Так у хаті звір рогатий! 
Проганяє він мене. 
Лисичка 
Ну, мене не прожене! 
Лисиця заглядає в хатину. 
Лисиця 
А хто це в Зайчиковій хатці сидить? 
Коза ( виглядає з віконця) 
Я Коза – Дереза! 
За три копи куплена, півбока луплена. 
Тупу, тупу ногами, сколю тебе рогами. 
Ніжками затопчу, хвостиком підмету. 
Тут тобі смерть! 
Лисичка 
Е, хоч пахне в хаті смачно, 
Та зайти у хату лячно. 
Жаль, пропав такий обід! 
Ну побігла я, привіт! (Лисиця вибігає) 
Звучить тривожна музика, поза дерев крадеться Вовк. 
Вовк 
Я такого ще не бачив: 
Сірий Зайчик гірко плаче. 
Що там сталось, розкажи!Зайчик 
Вовче, брате, поможи! 
Там якась лиха тварина не пуска на іменини. 
Вовк 
Що таке? Та хто посмів? Найсильнішого з вовків 
Не пускать? Клянуся богами – 
Зїм з рогами і ногами! 
Хто там в хатці сидить? 
Коза виглядає з віконця, співає пісню. Вовкові лячно, він тремтить. 
Вовк 
Я б її… Та неохота, 
Спішна в мене є робота. 
Краще я оцю біду стороною обійду! 
Вовк тікає зі сцени. Під музику входить Ведмідь. 
Ведмідь 
В хаті мед є – нюхом чую. Мабуть, тут і заночую. 
Ти дивися! – І Зайча у дворі мене стріча! 
Заєць 
Видно, дядечку Ведмедю, не скуштуєте Ви меду. 
Бо у хаті звір сидить, нахваляється убить 
Кожного, кого побачить! 
Ведмідь 
То піду назад я, значить. 
Зайчик 
Підождіть-но! Ви ж Ведмідь! 
То візьміть і проженіть те страховисько рогате! 
Ведмідь 
Ні, Зайчисько, я боюся! 
Видно, звір цей щось не в дусі. 
Ще рогами штрикане, 
Й поминай, як звать мене. 
Ведмідь тікає. 
Котигорошко 
Ось він, мій друг Зайчик! 
Я йду йому на допомогу. 
Що ти плачеш, Зайцю сірий? 
Зайчик 
Бо ніхто не може звіра з хати вигнать! 
Котигорошко 
Що за звір? 
Зайчик 
А ти виженеш? 
Повір, тут були уже й сильніші, 
Та розбіглися, як миші. 
Звір то дуже, дуже злий! 
Котигорошко 
Не дивись, що такий, 
Бо не сила і не роги 
Запорука перемоги. 
А хоробрий, вірний друг, 
Та твердий, незламний дух! 
Вже готовий я до бою. 
Ти іди, друже, зі мною і не бійся! 
Хто в Зайчиковій хаті сидить? 
Коза ( виглядає з віконця) 
Я Коза – Дереза! 
За три копи куплена, півбока луплена. 
Тупу, тупу ногами, сколю тебе рогами. 
Ніжками затопчу, хвостиком підмету. 
Тут тобі смерть! 
Котигорошко 
А я Котигорошко! Усіх малих і слабких захисник! Я тобі зараз покажу, як малих ображати! 
За хатою відбувається бійка. Коза тікає у ліс. 
Котигорошко 
Утекла рогата з хати! 
Буде знати! 
Зайчик 
Буде знати! 
Сто приятелів навкруг, але ти – найкращий друг! 
Допомогазнадобиться – я піду за тебе биться! 
І ніякий злій тварині не здолати нас віднині! 
Всі герої виходять на сцену, становляться колом. 
Казка 
Йшли ми стежкою невпинно 
По казковій по країні. 
Там живуть герої чемні, 
Добрі, ввічливі. Напевно, 
Ви такими будете. 
Хороше не забудете. 
Там барвінок на подвір’ї 
Волошки синії цвітуть. 
Там господарі привітні 
Вас завжди у гості ждуть. 
Вам я хочу побажати, щоб ніколи 
Не лишав вас світ казковий. 
Щоб ми з вами радо зустрічались 
І завжди щиро усміхались. 
Всі діти співають народну пісню «Казка». 
Казка ( народна пісня) 

Липовим медом тягучим липне час, 
Сонце заходить за обрій в котрий раз. 
Там вгорі, 
Вкутався в нічку, сховався між зірок 
Той старий, 
Дід сивокосий за руку в світ казок 
Нас заводить - довкола срібний сніг 
Чаром наївним на все тут ніжно ліг. 
Сивий дід тепло всміхнеться, 
Прадавній, як той світ 
І веде далі, бо так та дорога дивна йде. 
Я би хотів народитись там, 
Де всі люблять країну снів і мрій, 
Там, де живуть таємниці, синій ліс, 
Тут ходять гави і вівці, хитрий лис. 
Сивий дід тихо в повітрі зникає, 
Він тут бо сотні літ з лісом прожив 
Він у казці, він удвох. 
Я би хотів народитись там, 
Де всі люблять країну снів і мрій. 
О, зачарова квітка - лелія, 
Ніжно небесно-пахуча вся твоя. 
В тім гаю мавки живуть, 
А із ними добрий звір, 
Тут свою мрію ти в казці зустрінеш, 
Тільки вір!