Ведучий:

Прийшов Сергійко в п‘ятий клас

І, пильно дивлячись на нас,

Промовив

Сергійко:

Друзі, я не знаю,

Чи ви помітили, що ми

Зовсім дорослими вже стали

І самостійними людьми.

Ну що ж, пора секрет розкрити:

Я влітку вже почав палити!

Надійка:

Що ж скажуть тато і матуся?

Сергійко:

А я їх більше не боюся!

Оля:

А вчителі що скажуть, друже?

Сергійко:

Мені і це тепер байдуже!

Бо я і сам собі дам раду,

Мені не треба їх поради.

Я маю пачку сигарет,

Пішли попалим в туалет.

Ведучий:

Тут Алла ручки заламала

І так Сергійкові сказала:

Алла:

О, це блиск, це вищий клас,

Ти б навчив палити нас.

Я вже мріяла давно,

Щоб шикарно, як в кіно:

В лівій ручці склянка коли,

І милуєшся довкола.

В правій ручці – сигарета,

Як дорослості прикмета.

О, це супер, класно, кльово!

Ведучий:

Тут взяла Надійка слово.

Надійка:

Я й не думаю палити,

Бо я маю що робити.

І англійську я вивчаю,

На фортепіано граю,

І малюю, і співаю.

Ні, палить часу не маю.

Ведучий:

Оля мовила серйозно.

Оля:

Як на мене, ми ще діти,

Про яке таке паління

Можна зараз говорити!

Надійка:

Сергійку, може і не слід,

Бо від паління стільки бід.

Тож небезпечні ці забави,

Є значно цікавіші справи.

Сергійко:

Ха-ха,ха-ха!

Це все дрібниці,

І не повторюйте дурниці,

Бо палять зараз всі підряд:

І дід, і тато, й старший брат,

І вчителі, я бачив, палять,

Хоч нас за діло це і сварять.

Ведучий:

Проходить чверть і рік минає.

Хтось палить, хтось в футбола грає,

Хтось захопився грою в шахи,

Когось захоплюють комахи,

Як кажуть, кожному своє,

Для всіх у класі діло є.

Та ось проник до школи грип,

Сергійко першим з нас охрип.

Лежить , лікується, палає,

Гірчичник всюди прикладає,

Та кашель сильний, як на гріх,

Сергійку дуже дошкуляє.

Насилу наш

Сергійко оклигав.

Сергійко:

Займуся я спортивним бігом.

Ведучий:

Пробіг 100 метрів, зупинився,

Захекався і розізлився.

Сергійко:

Е, ні, я бігати не буду,

Я в іншу секцію впишуся,

Бо я дорослий, неодмінно

Високих успіхів доб’юся!

Ведучий:

І так щомісяця Сергій

Кудись записувавсь, навчався,

Палити він не покидав,

Бо здатися малим боявся.

Та ось у клас прийшла новенька,

Така тихесенька, маленька,

А очі в неї, як озерця!

Припала хлопцеві до серця.

Сергійко:

Сідай, Ганнусю, поруч мене,

Сідай і будемо дружити.

Я, бачиш, вже зовсім дорослий,

Тебе я буду боронити.

Ведучий:

Ганнуся носиком крутнула

І якнайдалі дременула.

Ганнуся:

Не ображайся, дуже прошу,

Але я диму не виношу.

Ти хлопчик милий, симпатичний,

Та маєш запах специфічний.

Бо дуже димом прокоптився.

Ведучий:

Сергій почервонів, знітився,

Подумав трохи, помовчав,

А потім так казать почав:

Сергійко:

Паління – то пуста забава,

І то не чоловіча справа,

Побачите, що цю бридоту

Я більше не візьму до рота.

Ведучий:

З кишені витяг цигарки.

Подер зі злістю на шматки.

Тепер він всіх  переконав,

Що дійсно вже дорослим став.

Автор: А.В.Фисина