Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть: на основі різних джерел інформації: аналізувати явища суспільного життя, визначати причини та наслідки реформ; описувати повсякденне життя та визначати зміни, пов’язані з процесами лібералізації суспільства.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент уроку

ІІ . Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Чи впливають зміни у внутрішній політиці на характер політичних змін?

2. Які зміни у внутрішній політиці України відбувались у 1953– 1964 рр.?

3. Яких помилок у своїй політиці припустився М. Хрущов?

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

Проблемне завдання

• Які помилки М. Хрущова в економіці могли вплинути на усунення з його посади керівника держави? ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Зміни в управлінні господарством. Розвиток промисловості

У ч и т е л ь. У травні 1957 р. почалася перебудова управління промисловістю й будівництвом: в УРСР замість 11 союзно-  республіканських і двох республіканських міністерств було створено 11 економічних адміністративних районів (1960 р. — ще три), якими керували раднаргоспи (територіальне управління в рамках економічних адміністративних районів), розширено права республіканських і місцевих органів, у тому числі щодо використання бюджетних коштів. Це означало заміну системи галузевого, вертикального централізованого управління на територіальну. Десятки тисяч радянських чиновників змушені були виїхати в провінцію, що спричинило їх бурхливе незадоволення. Воно ще більш посилилось, коли в 1954–1955 рр. під тиском М. Хрущова й Г . Маленкова під скорочення потрапила 61 тисяча управлінців, оскільки в країні існувало явне перевиробництво управлінців

Запитання

Які негативні та позитивні наслідки для економіки мало запровадження раднаргоспів?

Позитивні: сприяло поліпшенню розподілу праці та її кооперації в рамках економічного регіону; повніше використовувалися місцеві ресурси; сприяло проведенню Україною більш незалежної економічної політики.

Негативні: неспроможність забезпечити єдність технічної політики; гальмування впровадження нової техніки; фактичне збереження централізованого планування.

У ч и т е л ь. Послаблення господарських зв’язків між підприємствами, відсутність збалансованої, єдиної науково-технічної політики, зниження рівня технічної й технологічної озброєності, місництво — усі ці явища досить швидко дискредитували ідею раднаргоспів.

Робота з таблицею

Вивчаючи питання розвитку економіки, учні за розповіддю вчителя складають таблицю.

У ч и т е л ь Прагнучи йти в ногу з вимогами науково-технічної революції, радянське керівництво від середини 50-х років дедалі більше уваги приділяло розвитку машинобудування і приладобудуванняНа середину 60-х років питома вага машинобудування в загальному обсязі промислового виробництва зросла до 25 %. У цей час у республіці з’явилася нова галузь промисловості — легкове автомобілебудування (Запоріжжя). Розпочався випуск найбільших у світі суховантажних суден та риболовецьких траулерів у МиколаєвіЗначних успіхів досягло авіабудування — було налагоджено випуск нових типів пасажирських і транспортних літаків високого класу. Із 1960 р. завдяки творчому співробітництву авіабудівників Києва і моторобудівників Запоріжжя розпочато виробництво реактивних повітряних лайнерів Ту-124.

1959–1965 рр. у республіці розпочалось серійне виробництво 5,2 тис. нових зразків машин, приладів та обладнання. За цей же час понад 750 типів різних машин і пристроїв застарілих конструкцій були зняті з виробництва. Упродовж семирічки 1959–1965 рр. виробництво нових засобів автоматизації збільшилося у 4,2 разаЛише протягом 1961–1965 рр. в Україні модернізовано 50 тис. Одиниць технічного обладнання. Усе це забезпечило істотне зростання продуктивності праці, підвищення рентабельності підприємств.

Утім, в умовах НТР цього було замалоЯк і раніше, в Україні найбільш розвиненою галуззю промисловості була чорна металургія, вуглевидобування та електроенергетика. Вони, як і раніше, перебували в центрі уваги державного керівництва. Внаслідок цього Дніпро, наприклад, став перетворюватися на справжню енергетичну артерію УкраїниНа початок 50-х років вийшла на проектну потужність Каховська ГЕС, велося спорудження Кременчуцької, Дніпродзержинської та Київської гідроелектростанцій. Вони збільшували електроенергетичні потужності України, проте «штучні моря», які виникли внаслідок зведення ГЕС, становили загрозу екології, завдавали величезної шкоди сільському господарству України.

Нарощувалося виробництво чорних металів. Із середини 50‑х років у Криворіжжі діяв найбільший у Європі гірничо-збагачувальний комбінат. Було збудовано нові, небачені раніше за своєю потужністю доменні печі й мартени. За рівнем виробництва чорних металів на душу населення Україна була попереду високорозвинених країн світу. Цю обставину нещадно експлуатувала офіційна ідеологія. Металург, шахтар, будівельник на промислових гігантах був героєм кінофільмів, газетних нарисів, навіть пісень.

Саме на шляхах нарощування традиційних галузей промисловості керівництво СРСР сподівалося «наздогнати і перегнати» капіталізм. Але це був хибний курс. НТР вимагала цілком нових технологій, які не передбачали використання значної кількості металу. А такі технології в Союзі не розроблялися.

Утворення раднаргоспів сприяло розвиткові легкої промисловості. Економічна самостійність регіонів дозволяла накопичувати й ефективно використовувати засоби для поліпшення інфраструктури, житлового будівництва, легкої промисловості, соціально-культурної сфери регіонів1959–1965 рр. на території України було споруджено і реконструйовано 700 підприємств легкої та харчової промисловості, а випуск товарів культурно-побутового призначення і господарського вжитку збільшився вдвічі. Проте в 1962–1964 рр. розвиток промисловості уповільнився: бракувало товарів народного споживання.

Почали проявлятися деякі негативні тенденції в економіці, пов’язані з діяльністю раднаргоспів, зокрема спостерігалося послаблення господарських зв’язків між підприємствами різних регіонів, що зменшувало можливості здійснення єдиної технічної політики в масштабах України.

Ці недоліки планувалося подолати шляхом укрупнення раднаргоспів та деяких змін у структурі управління. Проте відчутного результату ці нововведення не дали. Життя вимагало впровадження господарського розрахунку, значного розширення сфери дії товарно-грошових відносин, самостійності підприємств,

утвердження економічного суверенітету республіки. Та союзні відомства, центр на це не пішли, бо вбачали у подібному розвиткові подій загрозу своїй необмеженій владі, замах на унітарну, по суті імперську, природу Союзу РСР Творче завдання

Учні отримують завдання виписати негативні і позитивні наслідки розвитку сільського господарства.

У ч и т е л ьУ 50–60-ті роки Україна залишалася одним із основних виробників сільськогосподарської продукції СРСР.

Певний час після XX з’їзду КПРС у результаті вжитих заходів сільське господарство республіки розвивалося досить успішно. Це було наслідком зміцнення матеріальної бази колгоспів, радгоспів, деякого розширення сфери товарно-грошових відносин. Заготівлі сільськогосподарської продукції, що на практиці мало чим відрізнялися від конфіскацій, замінювалися закупівлямиПротягом 1952–1958 рр. закупівельні ціни зросли майже втричі, у тому числі на зернові культури — майже в 7 разів, на продукцію тваринництва — в 5,5 раза. Приріст сільськогосподарської продукції був досить значний і у 1954–1959 рр. становив понад 7 % щорічно.

Упродовж 1950–1958 рр. обсяг валової продукції аграрного сектора України зріс на 65 %, проте уже в наступному шестиріччі — лише на 3 %, а 1963 р. довелося вперше імпортувати значну кількість зерна. Як тільки підвищився рівень добробуту колгоспників М. Хрущов, чиє світосприйняття визначалося уявленнями 30-х років, провів 6 березня 1956 р. через ЦК КПРС і Раду Міністрів рішення про заборону збільшення присадибних ділянок й обмеження кількості свійських тварин, у тому числі корів та свиней.

В інших сільськогосподарських регіонах СРСР також було досягнуто помітного приросту сільськогосподарської продукції, що породило безпідставні ілюзії про можливість економічної перемоги над капіталістичним сільським господарством. У травні 1957 р. М. Хрущов висунув утопічне завдання: «Найближчими роками наздогнати Сполучені Штати Америки з виробництва м’яса, молока й масла на душу населення».

Анекдот того часу

— Тату, що таке Америка? — Це така країна, де панує капіталізм.

— А що таке капіталізм?

— Це безправ’я, голод, злидні, плач і сльози.

— А як ми наздоженемо Америку, то і в нас будуть голод, плач і сльози?

Важливим кроком на шляху до остаточного вирішення цього питання вважався семирічний план (1958–1965). Він передбачав приріст обсягу валової сільськогосподарської продукції на 70 %.

Для досягнення поставленого завдання були необхідні не лише величезні капіталовкладення, а й матеріальне заохочення селянства, розширення його ініціативи, рамок економічної діяльності.

На практиці ж усе відбувалося навпаки: планувалося одне, робилося інше. Основна увага партійно-державного керівництва, як і раніше, зосереджувалася на забезпеченні швидкого розвитку промисловості.

На село коштів не вистачало, всі бюджетні проблеми, особливо пов’язані з розвитком військово-промислового комплексу й оборони, взагалі розв’язувалися передусім шляхом переміщення в ці галузі асигнувань зі статей на розвиток сільського господарства.

Основна надія покладалася на адміністративно-командні методи, що давали максимальні результати за мінімальних витрат На XX з’їзді Компартії України, який відбувся на початку 1959 р., перший секретар ЦК М. Підгорний заявив: «Завдання семирічки в галузі сільського господарства ми зможемо виконати за 5 років, а багато колгоспів і навіть районів — за ще коротші строки!» Методи виконання проголошувалися традиційні: «Треба лише по-більшовицькому взятися за цю справу і як слід використати всі наявні резерви і можливості, що є в колгоспному і радгоспному виробництві».

Уроки семирічки тривало укрупнення колгоспів, яке супроводжувалося

оголошенням безлічі дрібних сіл і хуторів «неперспективними». Внаслідок цього всі видатки на їхній економічний і соціально-культурний розвиток скорочувалися до мінімуму. У 1965 р. в Україні було 9,5 тис. колгоспів проти

13 тис. 1950 року.

Необґрунтованою була також реорганізація сотень колгоспів у радгоспи. Ліквідація з 1958 р. машинно-тракторних станцій і передання їхнього майна колгоспам лише на деякий час далапозитивний ефект. Але вже у 1961–1962 рр. через некваліфіковане обслуговування техніки вперше за мирні роки в країні скоротився парк сільськогосподарських машин.

Негативний вплив на виробництво продукції сільського господарства справила заборона тримати худобу в приміській зоні, на околицях міст і спроба зменшити розміри присадибних ділянок колгоспникам. Передбачалося, що це сприятиме більш активній роботі селян у колгоспах. Насправді єдиним наслідком цього волюнтаристського рішення стало зменшення сільськогосподарської продукції на колгоспних ринках і підвищення цін на неї.

За вказівками зверху «вдосконалювалася» і вся система агротехніки.

Було оголошено шкідливою травопільну систему землеробства, яка підтримувала мінімальну родючість землі в умовах дефіциту мінеральних добрив і вологи в ґрунті; відмовилися від парів.

Нарешті, у другій половині 50-х років, а особливо після офіційного візиту М. Хрущова до Сполучених Штатів Америки в 1959 р., на полях колгоспів і радгоспів у широких масштабах почали впроваджувати кукурудзу, котра швидко витіснила традиційні сільськогосподарські культуриОсновою впровадження кукурудзи, яку щедро величали «царицею полів», стали не економічні, а примусові акції. Ставка робилася на партійно-державний апарат, а не на господарську доцільність, не враховувалися властивості ґрунту, клімат та ін. З 1958 до 1963 р. посівні площі, зайняті цією культурою, зросли більш ніж удвічі, а валовий збір — лише в 1,3 рази. Практично незмінною — у межах 25–28 центнерів з гектара — залишалася врожайність кукурудзи.

Очікуваного ефекту кукурудза не дала, проте в багатьох районах призвела до порушення сівозмін, структури ґрунтів, зниження врожайності зернових. Становище сільського господарства ускладнив також неврожай 1963 р., хоча на цей раз голоду вдалося уникнути.

Таким чином, запланованого стрімкого зростання сільському господарстві не сталося. Із 1958 по 1964 р. обсяг валової продукції колгоспів і радгоспів збільшився лише на 3 %. А 1963 р., порівняно з 1958 р., продукція землеробства склала лише 86 %, тваринництва — 93 %. Сільське господарство, перебуваючи в жорстких рамках директивного управління, неспроможне було забезпечити

населення продуктами харчування достатньою мірою.

Держава була змушена купувати хліб за кордоном, виділяючи зі свого бюджету дедалі більше валюти50-ті — середина 60-х років позначилися суттєвими змінами в рівні життя населення. У середині 50-х років було переглянуто існуючу ще з довоєнних часів тарифну систему оплати праці. Це забезпечило відчутне її підвищення — у середньому з 64,2 1950 р. до 80,6 крб 1960 року. На фоні одночасного скорочення робочого дня було впроваджено 5-денний робочий тиждень. У липні 1964 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон про пенсії і допомогу членам колгоспів, що означало встановлення державної системи соціального забезпечення колгоспників. Мінімальний розмір пенсій для колгоспників встановлювався у розмірі 12 крб на місяць.

Після вересневого (1953) пленуму ЦК КПРС помітні зрушення відбулися в оплаті праці колгоспників. Замість оплати один раз на рік було запроваджено помісячне, подекуди — поквартальне грошове та натуральне авансування. Видача продукції на трудодні стабілізувалася, а грошова оплата зросла більш ніж у чотири рази.

У 1956 р. на 80 % було збільшено розміри пенсій, хоча колгоспникам держава їх не виплачувала. Колгоспи ж, на які покладався обов’язок пенсійного забезпечення своїх пенсіонерів, цю можливість мали не завжди.

Водночас лібералізувались умови найму робочої сили. 1956 р. Верховною Радою СРСР скасовано кримінальну відповідальність робітників і службовців, якщо ті самостійно залишали підприємство, ліквідовано «радянське кріпосне право» і селяни отримали паспорти, а отже, і можливість вільно пересуватись у межах держави, виїжджати на навчання чи на роботу до міст. Високими темпами розвивалося житлове будівництво. Цьому сприяло впровадження нових будівельних матеріалів, зокрема залізобетону. 1951–1958 рр. у республіці було збудовано майже 2 млн квартир загальною площею 85,7 млн м2, а протягом 1958–1965 рр. в експлуатацію було введено ще близько 60 млн м2 житла. Таких темпів Україна до того часу не знала. Однак заради справедливості зазначимо, що будували в основному малогабаритні помешкання, так звані «хрущовки». Свої житлові умови покращили майже 18 млн осіб. Після проведеної грошової реформи 1961 р. вартість карбованця підвищилася у 10 разів, в обіг було випущено нові гроші. «Тепер буває так: лежить копійка на тротуарі, людина проходить і не нахиляється, щоб підняти її. А коли будуть нові гроші, копійка не буде валятися, її обов’язково піднімуть, бо це — коробка сірників», — говорив М. Хрущов на сесії Верховної Ради СРСР 1960 року.

Справді, дрібні мідні монети не вилучалися з обігу, а значить, їхня вартість збільшилася у 10 разів. Але це був чи не єдиний «плюс» грошової реформи. Сучасні економісти вважають її прихованою девальвацією. Як наслідок, ціни на колгоспних ринках, які забезпечували в цей час близько 15 % товарообігу, значно зросли1962 р. ціни на ряд продуктів харчування підвищила і державна торгівля. Це погіршило становище в державі, негативно вплинуло на добробут населення.

Одна стандартна хлібина коштувала 14 копійок, літр молока 20 копійок, пара чоловічого взуття — 25 крб, чоловічій костюм — 90 крб. 1951–1958 рр. прибутки середнього робітника зросли на 23 %. Підрахуйте на скільки зросла заробітна плата з 1961 року.

V. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

1. Які причини призвели до запровадження раднаргоспів?

2. Якими були наслідки діяльності раднаргоспів?

3. Назвіть позитивні і негативні наслідки розвитку промисловості.

4. Назвіть позитивні і негативні наслідки розвитку сільського господарства.

5. Які нові явища виникли у соціальній сфері?

Із книги С. Хрущова «Пенсіонер союзного значення» про діяльність М. Хрущова (50–60-ті роки XX ст.)

«Батько розумів, як я неодноразово чув від нього в той час, що стара система управління народним господарством, розрахунок на голий ентузіазм  робітничого класу, лозунг «Наздогнати і перегнати Америку» нічого уже не дають і дати не зможуть. Він шукав економічну схему, здатну забезпечити функціонування господарського механізму безокриків зверху. Проте реальних результатів, як і раніше, не було. Одне він знав напевне: без матеріальної зацікавленості трударя нічого не вийде.

Кожний новий крок не тільки наштовхувася на приховану опозицію з боку колег-ідеологів і вчених-економістів, слід було здолати спротив всередині самого себе. Адже ринок, конкуренція, прибуток були засуджені ще в 20-х роках, коли було заявлено, що це прямий шлях до реставрації капіталізму».

Запитання

Прокоментуйте цей уривок. Чи погоджуєтесь ви з автором?

VІ. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника