Мета: сформувати в учнів систему знань про особливості ЕГП, населення, господарства Італії; визначити вплив ЕГП на розвиток господарства, територіальні відмінності у структурі господарства країни; розвивати практичні уміння працювати з матеріалом під­ручника і картами атласа; виховувати самостійність, цікавість до пошуку і аналізу необхідної інформації.

Обладнання: політична та фізична карти Європи, атласи, під­ручники, схеми, таблиці, діаграми.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

1. Прийом «Географічна розминка» (робота в парах)

Учні по черзі ставлять одне одному питання за політичною кар­тою Європи (країни, столиці).

2. Перевірка схеми, розгадування кросвордів

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Про сучасну Італію складно говорити мовою сухих статистичних даних. У цій середземноморській країні з давньою історією захоплю­ючою пригодою може стати не тільки переїзд з міста до міста, але навіть прогулянка сусідніми вулицями, що химерно поєднали в собі різні епохи і культури. Туристичні проспекти і художні фільми внесли до нашої свідомості уявлення про сліпуче сонце, давні мозаї­ки тротуарів і скульптури храмів, про неприборканий італійський темперамент та всюдисущу і кровожерливу італійську мафію.

Саме ця країна подарувала світу багато чудових речей: автомо­білі вищого класу «Феррарі» та «Ламборджині», модні торгові мар­ки Армані, Гуччі, Валентино, віно «К’янті» та лікер «Амаретто». Вона навчила мало не всю планету готувати спагеті та піцу.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. «Візитна картка»

Офіційна назва — Італійська республіка.

Площа — 301,2 тис. км2.

Населення — 60,2 млн осіб (2009 р.).

Столиця — Рим.

Тип країни — економічно високорозвинена держава, країна «Великої сімки».

Державний устрій — парламентська республіка, унітарна дер­жава.

2. Економіко-географічна характеристика країни

Завдання. Уявіть себе іноземними журналістами, які отрима­ли завдання скласти короткий огляд про певні сторони життя Іта­лії (спираючись на типовий план характеристики країни). Час для виконання — 20–25 хв.

Територія Італії складається з трьох частин: материкової, пів­острівної (Апеннінський півострів) й острівної (острова Сіцілія, Сардінія й низка дрібних островів). Близько 80 % її кордонів — морські. Найвіддаленіші райони країни розташовані від узбереж­жя не більше ніж на 200–300 км. У межах Італії існують дві ан­клавні держави — Ватикан і Сан-Маріно.

Економіко-географічне положення Італії в центрі Середземно­морського басейну здавна сприяло розвитку зв’язків із країнами Близького Сходу й Північної Африки.

Природні умови Італії різноманітні. 80 % площі складають молоді сейсмічно активні гори — Альпи та Апенніни. Найбільша рівнина — Паданська низовина знаходиться на півночі Італії. Тут клімат помірний континентальний, а на півострові й островах — субтропічний середземноморський. Італійські річки короткі й стрімкі, найбільші з них — По, Тібр, Арно. Ліси вкривають 1/5 площі, однак це в основному гірські низькорослі дерева й ча­гарники. Хвойні ліси поширені в Альпах.

Італія небагата на корисні копалини. Виняток складають буді­вельні матеріали — мармур, граніт, травертин.

Італія — густонаселена країна, але розміщено населення дуже нерівномірно. Найбільшою мірою заселена Паданська рівнина та західне узбережжя. Для Італії характерний перший тип відтворен­ня, від’ємний природний приріст, «старіння нації», активні вну­трішні і зовнішні міграції населення.

Італія — однонаціональна країна, близько 94 % населення складають італійці, на півночі є невеликі групи французів, німців і словенців. Понад 60 % італійців проживає в містах, причому 12 % усього населення країни проживає в чотирьох найбільших містах — Римі, Мілані, Неаполі й Туріні.

На відміну від інших розвинених країн Західної Європи, у тери­торіальній структурі її господарства існують контрасти між розви­неною північчю й відсталим півднем.

Головною галуззю промисловості є машинобудування. В Іта­лії виробляються офісне обладнання, сільськогосподарські ма­шини, ткацькі верстати, швейні машини, електронагрівальне об­ладнання.

Важливе значення має автомобілебудування, що випускає лег­кові автомобілі, вантажівки й моторолери. Провідну роль у галузі відіграє концерн ФІАТ (фабрика італійських автомобілів у Туріні). У структурі обробної промисловості Італії друге місце (після маши­нобудування) посідає текстильна й швейна промисловість. Широко розвинене виробництво взуття.

Хімічна промисловість, включаючи нафтохімію й виробництво синтетичних волокон, дає близько 1/7 загального обсягу продукції обробної промисловості.

Енергетика країни базується на імпортних нафті, коксі й ву­гіллі, власному природному газі й гідроресурсах. Понад 3/4 елек­троенергії виробляється на ТЕС, що працюють здебільшого на ма­зуті. Відносно великою є частка ГЕС, що побудовані на альпійських річках. У Центральній Італії працюють геотермічні електростан­ції. АЕС виведені з експлуатації.

Через нестачу запасів вугілля й залізної руди Італія почала роз­вивати металургійну промисловість тільки після створення в 1952 р. Європейського об’єднання вугілля й сталі. І чорна, і ко­льорова металургія працюють на імпортній сировині, тому підпри­ємства розміщені поблизу портів.

Підприємства харчової промисловості, що спеціалізуються на виробництві макаронів (спагеті), продукції з томатів і виробництві напоїв (особливо вин), розосереджені по всій території країни. У сільському господарстві Італії зайнято близько 10 % еконо­мічно активного населення. У той же час сільське господарство за­лишається «слабкою ланкою» італійської економіки. Головною його галуззю є рослинництво.

За врожайністю сільськогосподарських культур й особливо за продуктивністю худоби Італія значно поступається багатьом краї­нам Європи. Сільське господарство Італії забезпечує населення продовольством на 75–80 %. У ЄС Італія спеціалізується на виро­щуванні та експорті овочів, фруктів, вина.

За збором винограду Італія постійно змагається з Францією за перше місце у світі. Тваринництво відіграє другорядну роль.

Основним видом транспорту Італії є морський (90 % вантажообігу). У внутрішніх перевезеннях вантажів і пасажирів головну роль відіграє автомобільний транспорт, на другому місці — заліз­ничний.

У міжнародному географічному поділі праці «обличчя» Італії визначається продукцією машинобудування, текстильної, швей­ної промисловості, субтропічного землеробства (фрукти, вина, ци­трусові). Важливою галуззю господарства Італії є туризм.

За кількістю туристів, що відвідують країну щорічно, Італія за­ймає одне з провідних місць у світі.

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок

Обговорення оглядів учнів

Запитання

• Як позначилися на розвитку господарства Італії особливості ЕГП країни?

• Чим обумовлена низька, порівняно з іншими європейськими країнами «Великої сімки», частка наукомістких галузей у структурі господарства країни?

• Які територіальні відмінності галузевої структури господарства Італії? Чим, на вашу думку, вони обумовлені?

VI. Підсумок уроку

• Італія — економічно високорозвинена держава Європи, член «Великої сімки», ЄС.

• Головними галузями промисловості Італії є машинобудування, хімічна, легка та харчова. Найбільші промислові центри зна­ходяться на півночі. Сільське господарство, в якому переважає рослинництво, лише частково забезпечує потреби країни.

• В Італії спостерігаються помітні розбіжності в рівнях розвитку північної та південної частин. Господарський комплекс північ­ної частини визначається високою концентрацією підприємств провідних галузей промисловості та інтенсивним сільським господарством.

VII. Домашнє завдання

1. Підручник: опрацювати § __.

2. Повторити §§ __, підготуватися до практичної роботи.