Мета: охарактеризувати склад регіону, особливості розміщення та формування населення, загальні риси господарства країн Євро­пи; визначити значення інтеграційних процесів у формуванні гос­подарства регіону; розвивати уміння обґрунтовувати галузеву структуру господарства регіону, уміння працювати з картами атла­са, підручником; виховувати почуття співпричетності до процесів євроінтеграції, цікавість до вивчення теми.

Обладнання: політична карта Європи, атласи, підручники, схе­ми, таблиці, графіки, діаграми.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок

Запитання. Пригадайте, які теми та в якій послідовності ви вивчали у першому розділі курсу «Загальна економіко-географічна характеристика світу»?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

У розділі «Регіони та країни світу» ви дізнаєтесь про основні природні, економічні та соціальні особливості, що зумовлюють роз­виток регіонів. У кожному з них налічуються десятки країн, при­чому вони істотно різняться між собою. Аналіз їх економічного простору, економічний поділ та групування на основі спільних осо­бливостей розвитку допоможе вам зрозуміти географічну специфі­ку регіонів. Докладніше ви ознайомитесь з окремими країнами,їх суспільно-географічною характеристикою та економіко-соціальними особливостями. Вивчення досвіду інших країн у розбу­дові демократичного суспільства та розвитку ефективної економі­ки є вкрай необхідним на сучасному етапі піднесення нашої держави.

Перший регіон, який ми будемо вивчати, — Європа, яка у сиву давнину була колискою багатьох високорозвинених цивілізацій: егейської, еллінської, кельтської, римської тощо. Це — батьківщи­на Великих географічних відкриттів, промислових переворотів, міських аґломерацій, міжнародної економічної інтеграції. І хоча епоха євроцентризму минула, у наш час цей регіон продовжує віді­гравати значну роль у світовій політиці та економіці.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Економіко-географічне положення регіону

Європа займає західну частину Євразії, її площа — 10,8 млн км2. Це порівняно невеликий регіон нашої планети, але на її тери­торії повністю або частково розмістилися близько 50 країн. Най­більша країна за площею (без урахування Росії) — Україна (603,7 тис. км2), найменша — Ватикан (0,44 км2). Близько чверті європейської площі припадає на півострови — Кольський, Сканди­навський, Піренейський, Апеннінський та ін.

Завдання 1. Користуючись картами атласа, визначте головні особливості ЕГП країн Європи.

Особливості ЕГП країн Європи визначаються двома головними ознаками:

• за порівняно невеликих розмірів території цих країн безпосе­редньо межують між собою або розподілені невеликими відста­нями. До того ж їх кордони проходять переважно такими при­родними межами, які не створюють перешкод для транспортних зв’язків;

• приморським положенням більшості країн. Економічний роз­виток багатьох країн з давніх часів пов’язаний із морем.

2. Політична карта регіону

Політична карта Європи формувалася впродовж тривалого часу. Лише протягом ХХ ст. суттєві зміни відбувалися тричі: після Пер­шої та Другої світових війн та за останнє десятиріччя (об’єднання Німеччини, розпад СРСР, Югославії, Чехословаччини, зміна сус­пільного ладу в країнах Центральної та Східної Європи). Форми правління і державний устрій країн поступово змінювалися.

Нині країни Європи за формою державного правління — це монар­хії і республіки. Найдавнішою республікою є Сан-Маріно (з 301 р.). Андорра перебуває під протекторатом Іспанії та Франції. Ґібралтар є заморською територією Великої Британії та єдиним колоніаль­ним володінням в Європі.

Завдання 2. Користуючись картами атласа, наведіть приклади європейських монархій та республік, унітарних та федеративних держав.

Історичні та географічні чинники сприяли формуванню в Євро­пі потужних інтеграційних об’єднань, політичного, економічного, фінансового характеру, серед яких найбільш впливовими є:

• Рада Європи (РЄ) — перша європейська міжурядова організа­ція, створена після Другої світової війни (1949 р.);

• Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ);

• Північноатлантичний альянс (НАТО);

• Європейський Союз (ЄС);

• Європейський банк реконструкції та розвитку (Євробанк, ЄБРР) — міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Централь­ної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегру­вання економік цих країн у міжнародні господарські зв’язки.

За географічним розташуванням та з історичного погляду Євро­пу поділяють на субрегіони: Західну Європу, Центральну і Східну Європу.

3. Природні умови і ресурси

Країни Європи мають досить сприятливі умови для господар­ського розвитку: вдале поєднання рівнинного та гірського рельєфу, кліматичних умов, переважно родючих ґрунтів та ресурсів прісної води.

Завдання 3. За картами атласа визначте головні особливості природних умов Європи.

У рельєфі Європи переважають низовини й височини, гори за­ймають менше ніж п’яту частину території. Основна частина Євро­пи перебуває в межах помірних широт. Тільки крайні північні й південні її області розташовані в субарктичному й субтропічному поясах. Найбільш сприятливі умови для розвитку сільського гос­подарства — у західній частині Європи. Найкраще забезпечені зе­мельними ресурсами країни Східної Європи. Лісистість Європи трохи вища за середньосвітову, що оцінюється в 30 %. Більшість лісових багатств Європи зосереджені в Росії й Північній Європі, а максимальний показник — у Фінляндії, де ліси займають 77 % території.

У Європі простежується закономірне зменшення річкового сто­ку із заходу на схід і з півночі на південь. До країн, добре забезпече­них водними ресурсами, можна віднести Швецію, Фінляндію, Ве­лику Британію, Росію. Найбільші річки Європи судноплавні, деякі з’єднані каналами. Загалом забезпеченість водними ресурсами в Європі є високою, хоча проблема чистої прісної води в деяких країнах постає досить гостро.

Мінеральні ресурси Європи різноманітні, однак значною мірою виснажені, особливо в західній частині, для економіки регіону власних запасів недостатньо. Із паливних корисних копалин найіс­тотніші запаси вугілля. Найбільші запаси нафти в Росії, Великій Британії й Норвеґії, природного газу — у Росії, Норвеґії й Нідер­ландах. Велике значення мають родовища залізних руд: Курська магнітна аномалія, Криворізький і Лотаринзький басейни, а також Нікопольський басейн марганцевих руд.

4. Населення

Європу населяє 729 млн мешканців (11 % світового населення — 01.07.2008 р.). Для більшості країн Європи характерним є перший тип відтворення населення. Природний приріст у ряді країн від’ємний. Загалом для Європи характерна депопуляція на рівні 0,04  % та «старіння нації». У віковій структурі населення близько 20 % від усього населення складають діти віком 15 та менше років, працездатне населення — 65 %, віком 65 років та більше — 15 %.

Європа є густонаселеним та найбільш урбанізованим регіоном світу. Густота населення (без Росії) — 97 осіб/км2 (майже у 2 рази перевищує середньосвітову), найбільша (200–370 осіб/км2) — у Ні­дерландах, Бельґії, Великій Британії та Німеччині, найменша (3–15 осіб/км2) — в Ісландії, Норвеґії та Фінляндії.

У містах мешкає близько 75 % населення; найбільші міські аґло­мерації: Лондон, Москва, Париж, Рурштадт (Німеччина), Санкт-Петербурґ, Стамбул. Найбільші міста (з населенням більш 1,5 млн): Афіни, Барселона, Берлін, Бірмінґем, Бухарест, Будапешт, Відень, Варшава, Гамбурґ, Київ, Лісабон, Лондон, Мадрід, Манчестер, Мі­лан, Москва, Париж, Рим, Санкт-Петербурґ, Стамбул.

Етнічна карта регіону формувалася протягом тисячоліть. По­ряд з однонаціональними країнами (Польща, Італія) в Європі чи­мало багатонаціональних держав (Велика Британія, Швейцарія, Україна, Росія тощо). Більшість народів відносять до індоєвропей­ської мовної сім’ї. Панівною релігією є християнство.

Останніми десятиріччями Європа перетворилася у світовий центр трудової імміграції. Тут нараховується близько 15–17 млн іноземних працівників та членів їх родин. У країнах, що прийма­ють значну кількість трудових мігрантів, виникає низка проблем, пов’язаних із етнічними та соціальними розбіжностями.

5. Загальна характеристика господарства

Частка Європи у світовому ВВП за останні 50 років зменшилася й зараз становить приблизно 25 % проти 37 % у 1950 р. Однак у цій частині світу перебувають світові лідери за показником ВВП на ду­шу населення. При цьому частка європейців у населенні світу за цей період зменшилася майже вдвічі. У Європі виробляється біль­ше ніж чверть промислової продукції світу, а за деякими видами сільськогосподарської продукції, наприклад молоком, вона — без­сумнівний світовий лідер.

Економічну потужність регіону визначають, в першу чергу, країни Західної Європи, а серед них — чотири країни, які є члена­ми «Великої сімки» — Німеччина, Франція, Велика Британія, Іта­лія. Країни Західної Європи являють собою економічне «ядро» ЄС. Це наймогутніше інтеграційне об’єднання концентрує на внутріш­ньому ринку 40 % торгівлі товарами і 30 % — послугами.

Економіка інших розвинених країн Європи, таких як напри­клад, Швейцарія, Нідерланди, Фінляндія, Швеція, Бельґія, на від­міну від чотирьох головних країн, спеціалізується на окремих га­лузях, які завоювали європейське і навіть світове визнання.

Відкритість економік, раціональна організація виробництва, інтеграційні процеси країн ЄС сприяють раціональному викорис­танню природних, матеріальних та трудових ресурсів та досягнен­ню високих показників продуктивності праці, рівня життя тощо.

Особливе місце в регіоні посідають постсоціалістичні країни Центральної та Східної Європи, де формуються засади ринкової економіки.

Завдання 4. Користуючись картами атласа, діаграмами, табли­цями, підручником охарактеризуйте провідні галузі промисловос­ті країн Європи.

Провідною галуззю промисловості в Європі є машинобудуван­ня, яке орієнтується на трудові ресурси, наукову базу й тяжіє до великих міст і аґломерацій. На машинобудування припадає трети­на промислової продукції Європи та дві третини її експорту. Висо­ким розвитком характеризується автомобілебудування. Європа — найбільший у світі виробник верстатів, оптики, металомістких машин і конструкцій тощо.

Хімічна промисловість посідає друге місце після машинобуду­вання за часткою у ВВП регіону. Переорієнтація галузі на вугле­водну сировину призвела до того, що в західній частині центри на­фтохімії знаходяться поряд з морськими або річковими портами, де є нафтові термінали (наприклад, Роттердам). А в східній частині регіону «тяжіння» до нафти призвело до створення НПЗ на трасах магістральних нафтопроводів (Україна, Польща, Чехія, Словаччи­на, Угорщина).

Потужний паливно-енергетичний комплекс Європи базується як на власній сировині, так і на імпортній. У західній частині Євро­пи провідне місце серед видів палива займають нафта та природний газ, який видобувають з шельфу Північного моря, імпортують з Ро­сії та країн, що розвиваються. У східній частині достатньо високою залишається частка вугілля (Польща, Чехія, Україна). Найбільшу кількість електроенергії виробляють ТЕС, на річках Скандинав­ського півострову, Дунаї, Рейні, Дніпрі працюють потужні ГЕС, у багатьох країнах значна частка електроенергії виробляється на АЕС (Франція, Велика Британія, Бельґія, Україна). В Ісландії електроенергетика використовує геотермальні джерела.

Підприємства металургійної промисловості орієнтуються на сировину або металургійне паливо (Польща, Україна, Росія). Після другої світової війни великі металургійні комбінати були побудо­вані або розширені в морських портах з орієнтацією на імпорт висо­коякісної залізної руди та металобрухту (Італія, Франція, Велика Британія, Німеччина). Найважливіші галузі кольорової металур­гії — алюмінієва та мідна.

Лісова промисловість орієнтується насамперед на сировину та є галуззю міжнародної спеціалізації Швеції,Фінляндії, Білорусі, Росії.

Легка промисловість переміщується з відомих світових центрів текстильного та шкіряно-взуттєвого виробництва, що сформували­ся у Великій Британії, Франції, Бельґії, до регіонів, де є притік де­шевої робочої сили, — Польщі, Італії, Портуґалії, Словаччини, Болгарії, України.

Сільське господарство розвинене у всіх європейських країнах, однак відмінності природних умов визначають і відмінності сіль­ськогосподарської спеціалізації.

Завдання 5. Користуючись картами атласа, визначте відмін­ності у сільськогосподарській спеціалізації країн Європи.

В Європі склалися три основні типи сільського господарства — північно-, середньо- та південноєвропейський. У першому переважає інтенсивне молочне тваринництво. У другому, крім вирощування великої рогатої худоби, важливу роль також відіграють свинар­ство, птахівництво і рослинництво. У південноєвропейському типі рослинництво переважає над гірськопасовищним тваринництвом.

Країнам ЄС властивий високоінтенсивний характер ведення сільського господарства, як правило, з переважанням тваринни­цтва та обслуговуючою роллю рослинництва.

Постсоціалістичні країни перебувають на різних стадіях рефор­мування аграрних відносин.

За рівнем розвитку мережі транспортних шляхів європей­ський регіон посідає одне з провідних місць у світі. Особливо висо­кою інтенсивністю перевезень та якістю шляхів сполучення виріз­няються країни ЄС.

Завдання 6. Назвіть головні особливості західноєвропейської транспортної системи. Визначте суттєві відмінності цієї системи та транспортної системи країн СНД.

З другої половини 90-х років ХХ ст. був розроблений та впро­ваджується грандіозний проект створення єдиної транспортної мережі Європи. У березні 1994 р. під егідою Європейського Союзу на острові Кріт (Греція) відбулася II Загальноєвропейська конфе­ренція міністрів транспорту 23 європейських держав. На ній було погоджено і затверджено маршрути перших дев’яти європейських міжнародних транспортних коридорів (МТК). Надалі у літературі вони дістали назву «крітських» за місцем їх затвердження. Він передбачає формування дев’яти МТК між Заходом та Сходом, Пів­ніччю та Півднем загальною довжиною приблизно 17 тис. км. Кожний коридор буде являти собою полімагістраль, включаючи автостради і залізничні шляхи, а Дунайський коридор — ще й вод­ний шлях.

Завдання 7. Поясніть, яке значення має створення МТК для України.

Сучасна Україна завдяки сприятливому географічному поло­женню має потужний транзитний потенціал (третє місце за обсяга­ми транзиту серед європейських країн). Тому цей проект має дуже важливе значення для інтегрування України в європейське та сві­тове господарство, оскільки передбачає участь вітчизняного тран­спорту в системі МТК.

Європа була й залишається одним з головних фінансових,наукових, туристичних регіонів світу. Провідне місце в розвитку галузей сфери послуг посідають країни Західної Європи. Тут зна­ходяться чисельні технопарки й технополіси (Кембридж, «Долина високої технології» (Ніцца)), всесвітньо відомі фінансові столиці — Лондон, Цюріх, Люксембурґ, світові лідери туристичної індустрії (Франція, Італія, Іспанія).

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок

Завдання 8. Користуючись картою «Історико-географічні регі­они», випишіть у зошит країни, які належать до Західної Європи, Центральної Європи та Східної Європи.

Завдання 9. Поясніть, чому країни Західної Європи мають ви­сокий рівень економічного розвитку, незважаючи на недостатню забезпеченість мінеральними ресурсами.

VI. Підсумок уроку

• Європейські країни мають сприятливі умови для активних ін­теграційних процесів: вигідне географічне положення, значні природні ресурси, загальні особливості становлення та еконо­мічного розвитку, історично сформовані господарські зв’язки між ними.

• Європа була і залишається одним з провідних центрів світової економіки, а основою Європейського економічного простору є країни ЄС.

VІI. Домашнє завдання

1. Підручник, опрацювати § __.

2. Позначити на контурній карті: а) країни Європи та їх столиці; б) країни, які є членами ЄС; в) напрямки, за якими в Європу по­ступають нафта, природний газ, вугілля, залізна руда.

3. Вивчити столиці країн Європи.

4. Скласти кросворд «Столиці країн Європи» (10 запитань).