Мета: Домогтися осмислення філософських категорій життя і смерті на сторінках повісті «Тіні забутих предків», порівняти бачення даної проблеми у її творах інтимної лірики інших письменників, власне учнів. Розвивати вміння дітей правильно, чітко, послідовно висловлюватись; їх філософське мислення, життєві компетенції; самостійно працювати з літературою. Виховувати почуття гідності, людяності, вміння любити по-справжньому, віру в свої творчі можливості. 

І. Оголошений теми, мети та завдань уроку, мотивація навчання школярів. 
Звучить повільна музика. 
1. Вступне слово вчителя. Сьогодні ми поговоримо не лише на літературні теми, а й згадаємо про світле й прекрасне почуття — любов. Звернімося до теми вічної, актуальної як тисячу років тому, так і тепер. Торкнімося серцем і душею високого почуття, яке змінює цілий світ і нас у ньому, робить людей кращими, добрішими й благороднішими. 
2. Елемент інсценізації. (Відбувається діалог між дівчиною та літньою жінкою). 
Дівчина. 
Мамо, від чого сонце в небі сяє, 
Чому так скрипка ніжно грає? 
Скажи, матусю, для людини, 
Що є незвідані глибини? 
Мати. 
Звичайно, доню, є одна 
Таємна, чиста глибина. 
Це ніжність лугу, шум дібров. 
Це дар небесний, це любов. 
Дівчина. 
А що таїться в цьому слові? 
Мати. 
Все починається з любові; 
І зір бентежне мерехтіння, 
Душі до ніжності стремління, 
Людини кожної буття 
Й твоє, дитинонько, життя... 
II. Основний зміст роботи. 
1. Актуалізація опорних знань. 

1. Тренінг «Роздуми вголос» 
 Як ви розумієте поняття «любов і кохання»? 
2. Створення «асоціативного куща» до слова «кохання» 

2. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу. 
Любов…Кохання…Такі хвилюючи слова. Скільки навівають вони думок, переживань. І як би не змінювалося наше життя, а кохання завжди залишається коханням. Що ж означає любити? У вас все попереду, і кожен із вас знайде відповідь на це питання у своєму серці. 
Всьому початок є любов... 
А твердять: «Спершу було слово...» 
А я кажу вам знову й знов: 
Всьому початок є любов!.. 
Всьому початок є любов: 
і осяванню, і сумлінню, 
очам жоржини і дитини - 
Всьому початок є любов. 
Любов! Я достеменно знаю. 
Усе, зненависть теж, гадаю, 
сестра твоя навік, любов... 
Весна тобі: «Живи ізнов...» 
І ти від шепоту хитнешся, 
і випростаєшся, й почнешся. 
Всьому початок с любов... 
(За Р.Рождественським). 
Кажуть, що про любов сказано все, але не всіма: Тобто кожен поет чи прозаїк, драматург чи людина, зовсім не причетна до літератури, у житті обов'язково «пише» свою неповторну історію кохання. Михайло Коцюбинський сиверджував: «Людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадянськими інтересами. Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного». 
Малюючи силу кохання Марічки й Івана у творі «Тіні забутих предків», Коцюбинський шукає його джерела в таїнстві природи, життя, в таїнстві людської душі, яка зберігає у своїх глибинах весь віковий досвід аж до вірувань далеких предків. Зазирнемо до того таємничо-літературного світу закоханих, який створив Михайло Михайлович (зачитуються уривки повісті). 

Удалині синіли гори, щедро залиті сонцем, а тут, у лісі, на закоханих спадала прохолодна тінь вікових дерев. І їм, схованим від сторонніх очей, було так добре вдвох, так радісно і прекрасно. До щему в грудях, до незвичної млості в руках, в усьому тілі. Забувалося все: і щоденна важка робота, і ворожнеча родів, і та чорна прірва, яка через це стояла між ними. Нічого зараз для них не існувало, крім цієї короткої й щасливої миті їхніх нечастих зустрічей. 
І які ж вони були обоє зараз прегарні у своєму коханні! Файний леґінь Іван, високий, стрункий, ставний, ніжно голубив дівчину, притискаючи її руку до свого палкого серця. А Марічка, як та горличка, довірливо схилилася на плече парубкові, її розпашіле юне лице зоріло щастям. Тим щастям, що його може спізнати лише людина, яка сама щиро кохає і яку кохають віддано, глибоко, назавжди. Як то добре стояти отак удвох у лісі, нічого не помічаючи, а лише слухаючи стук закоханого серця, яке б'ється поруч. Здається, так було, так є і так має бути завжди... 
Та ось із далеку прилинув сумний, протяжний плач трембіти. Чому вона плаче, коли їм зараз так добре вдвох? А трембіта тужила дедалі голосніше. 
Коцюбинський М. « Тіні забутих предків». 
3. Робота в парах. 
Завдання. Визначити, які з висловів підходить до історії кохання Івана та Марічки? Обґрунтувати вибір. 
 «Любов — Великий учитель» (Мольєр). 
 «Чорний колір - колір зради, а червоний - то любов» (Левицька -Холодна). 
 « Життя без любові не життя, а існування. Без любові жити неможливо, для того й дана душа людині, аби любити» (Горький). 
 «Чим сильніший у людини характер, тим менше вона схильна до непостійності в коханні» (Стендаль). 
 «Кохання — це бажання жити». (Горький). 
 «Кохання — це безмежне щастя... на обмежений час». (Янковський). 
 «Завжди кохай». (Епікур). 
 «Де немає любові, там немає і правди» (Фейєрбах). 
 «Любов повинна назавжди, на все життя лишатися для людини найсвітлішим, найінтимнішим і недоторканим» (Сухомлинський). 
 «Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов» (Тичина). 
 «Хай два серця — два голуби співзвучно й тужно затріпочуть» (Антонич). 
 «Кохання не має меж». (Сайкаку). 
 «Для людини, що кохає, весь всесвіт зливається в коханій істоті». (Берне). 
 «Кохання – поезія і сонце життя». (Бєлінський). 
 «Кохання сильніше смерті і страху смерті. Тільки ним, тільки коханням тримається і рухається життя». (Тургенєв). 
 «Кохання – найсильніше з усіх пристрастей, тому що воно одночасно опановує головою, серцем і тілом». (Вольтер). 

4. Проблемні питання для обговорення теми «Чому любов одвічна таїна»... 
 Чому між сторонніми людьми, на вашу думку, виникає приязнь? 
 Чи вірите ви в кохання з першого погляду? 
 Чи згасає почуття любові з плином часу? Чи є воно вічним? 
 Говорять, що справжня любов - це не тоді, коли люди дивляться один на одного, а коли вони дивляться в одному напрямку. Чи згодні ви з цією точкою зору? Прокоментуйте свою думку. 
 Як пережив Іван загибель Марічки? Чи є риси романтизму в зображенні його важкої втрати? («Великий жаль вхопив Івана за серце. Зразу його тягло скочити зі скелі у крутіги: «На, жери і мене!». Але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки»).- с.228. Далі парубок не жив. Його душа вмерла разом з його коханою дівчиною. 
 А чи може жити в людському серці любов до втраченої назавжди коханої? (Хоч Марічка і померла, але завжди була разом з Іванком.. (Тоді, ночами, приходила Вона. Прекрасним видінням, привидом незабутої любові, кликала до себе зі своєї одинокості, з незнаного потойбіччя. Для Івана переставало існувати довкола все, і в цілому світі мала значення лише ця струнка й тендітна дівоча постать, до якої він ішов та й йшов через роки. Одержимий єдиною в житті мрією, він кидався в глуху ніч, дерся через хащі, «калічив руки і ноги, припадав грудьми до гострої скелі і крізь гарячий туман бажання, в якому котився в долину, чув тільки, як його кличе дорогий голос: — Іва-а!..»)). 
 Чому дуже часто люди шукають розради в спогадах про минуле кохання? 
 Чому ж любов - одвічна тайна?.. 
 Отож, «Тіні забутих предків» можна назвати гімном великому людському коханню? Чому? (Трагічна історія Івана та Марічки утверджує думку, що зовнішнє, земне буття не є визначальним. Людина повинна бути щасливою, а щастя не можна купити. Справжні, високі почуття – це джерело духовності, яке робить людське буття осмисленим. Сумно завершується твір. Проте всепереможними залишаються сили добра і любові. Загадкова посмішка на вустах мертвого Івана ще раз запевняє нас, що смерть не може здолати людину, душа якої осяяна високим почуттям). 

5. Творча робота. Написання невеличкого міркування на одну з тем: 
 « Всьому початок є любов…», або « Чому Любов одвічна таїна?» 
 «Любов і краса - це ті діаманти, які він (Коцюбинський) вишліфовував із непоказних камінчиків та зараховував у вічний скарб нашої культури» В.Гнатюк 
Учні читають написане, аналізують висловлювання однокласників, доповнюють, дискутують. 
III. Підсумок уроку, оцінювання роботи учнів. 
Учитель. ...Віра в любов... Яка вона природна в юнацькі роки, коли виховується характер, формується особистість. Адже віра в любов — це насамперед віра в ідеал, віра в прекрасне, віра в людину, в її високе покликання, «Страшно не любити...» - писав Володимир Маяковський, який мріяв про те, щоб по всьому світу « йшла любов...». 
І коли від юнака чи дівчини чуєш, що любов буває тільки в кіно або в книжках, це мимоволі викликає тривогу, бо тут, власне, ставиться під сумнів не тільки любов!.. Звісно, що кохання може подарувати велике щастя! Але воно може бути й осміяним і відкинутим, і тоді стане тяжким, болючим. Слід мати сили, щоб його подолати, бо життя неодмінно компенсує страждання. А ще треба берегти свої почуття і чужі, щоб, бува, не зламати чиюсь долю. 
Якщо не вірити в любов, це - значить обкрадати власну душу. І може статися, що душа не тільки сама не здатна буде на високий порив, а й не зуміє відгукнутися на нього... Тож нехай доля буде прихильною до вас і подарує кожному найвищу оцінку життя – вірне і щасливе кохання. Бережіть і цінуйте це найвеличніше людське почуття. 
IV. Домашнє завдання. 
Написати твір-мініатюру на одну з тем: 
 «Життя скороминуче, а кохання – вічне». 
 «Життя без кохання – ніщо».

Автор: Балуєва Олена Володимирівна