Мета: систематизувати знання про норми української орфоепії, продовжити формування орфоепічних умінь та навичок; розвивати слухову й зорову пам'ять, логічне мислення, дикцію; виховувати увагу до художнього слова та повагу до його творців
Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань
Обладнання: підручник
Хід уроку
І. Повідомлення теми і мети уроку.
ІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчання
ІІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого
◊ Пояснення вчителя.
Літературна мова – це найдосконаліша форма загальнонародної мови, яка відзначається високим ступенем нормативності. Цим літературна мова протиставляється іншим різновидам національної мови – діалектам, жаргонам, просторіччю, які мають обмежену сферу вживання.
Існують такі різновиди мовних норм: фонетичні, лексико-фразеологічні, морфологічні, орфографічні, синтаксичні, пунктуаційні, стилістичні.
Орфоепічна норма – це мовна норма у сфері вимови й наголосу: ходжу (не хожу), Інцидент (не інциНдент), одинАдцять (не одИнадцять); чимало пам’ятОк (не пАм’яток). Орфоепічні норми складаються історично разом із формуванням національної мови, коли в життя суспільства збільшується питома вага усного мовлення. Володіння орфоепічними нормами сприяє швидшому порозумінню людей.
◊ Робота з підручником.
Опрацювання таблиці «Основні норми правильної вимови» ст. 46
◊ Бесіда.
1) Що є предметом вивчення орфоепії?
2) Які орфоепічні норми вам відомі?
3) Яке значення мають орфоепічні норми?
4) З яких причин вони можуть порушуватись?
5) Які норми характерні для вимови голосних звуків?
6) Якими нормами визначається вимова приголосних?
7) Що вам відомо про особливості наголошення слів в українській мові?
◊ Виконання вправ 61 письмово, 63 усно, 65 письмово
ІV. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.
◊ Попереджувальний диктант.
Позначити в словах орфограми «Уподібнення приголосних», «Подовження пом’якшених приголосних» та «Спрощення у групах приголосних». Розповісти про особливості вимови слів з позначеними орфограмами.
Нам боротьба – святий двигун прогресу. (В. Поліщук.) Гойдає темну тінь ріка – уже напасник не втіка: коротка люлька в козака, та довга шабля в козака! (М. Стельмах.) За рікою синіють оселі, сонце вислало шлях по Десні. (М. Стельмах.) Чи не серце там ото упало у гарячу вечора долонь? (О. Влизько.)
Як не жили, а рвались до джерел, до тих людських, в яких краса творіння… Тож свого роду маєте коріння й знаходите самі себе тепер. (А.Луценко.) І все ж встає на повен зріст народ мій терпеливий і вірить ще у благовіст - настане день щасливий. (Л. Закордонець.) Правила парусом донька рибалки, коси у неї лляні, руки умілі, натруджені змалку, твердо лежать на стерні. (І. Гончаренко.)
◊ Вибірковий диктант.
Виписати слова, в яких є звуки [дж], [дз], [дз’]. Правильно вимовити ці слова. Назвати в кожному з них звуки та букви.
Відтоптався джміль на конюшні і медові відспівав жнива. (Л. Талалай.) Розквітлої медунки кущик бджолу ліловим цвітом вабить. (Л. Камінецький.) І тьмяним золотом уже ренети спілі видзвонюють у київських садах. (Н.Кащук.) Така дзвінка глибінь блакитні, мов розмальована емаль… (В.Кобилянський.) Лезом точеним біля річки передзвонює осока. (Д.Кононенко.) Листя передзвін стих, подаленів. (Я. Лесів.) Джерело в піску степовім не озветься срібним словом. (Л. Боровиковський.) Дзижчить літак – розгублений комар, комаха їх величності висот. (В. Коротич.) Поганий дзиґар одне показує, а інше б’є. Порожній посуд здаля дзвенить. (Нар. творч.)
◊ Робота біля дошки.
У заздалегідь записаних на дошці словах поставити наголос. Звіритися зі словником. Слова з подвійним наголошенням підкреслити (їх підкреслено).
