Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• характеризувати соціально-економічний розвиток країни у 20‑рр.;

• визначати причини розбіжностей між державами-переможницями на Паризькій конференції;

• називати основні внутріполітичні події у Франції в 1924–1929 рр.;

• описувати політику «уряду національного порозуміння» у Франції.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття і терміни: «уряд національного порозуміння».

Хід уроку

І. Організаційна частина уроку

І. Актуалізація опорних знань

Робота з картою

За допомогою карти історичного атласа назвіть:

1) які території були повернуті Франції за Версальським договором;

2) материк, де зберігалися найбільші колоніальні володіння Франції;

3) підмандатні території, які отримала Франція після Першої світової війни. Яким документом це передбачалося?

ІІ . Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь. Починаючи розгляд теми про розвиток Франції у міжвоєнний період, пропоную вам з’ясувати її становище держави після Першої світової війни.

ІІІ . Вивчення нового матеріалу

Метод «Мозковий штурм»

Учні висловлюють свої припущення щодо становища у Франції у повоєнний час (відзначаючи позитивні й негативні чинники), а вчитель записує їх на дошці.

Учитель у разі необхідності коментує й доповнює думки учнів.

Орієнтовний зміст відповідей

Наслідки війни:

• Війна призвела до значних людських втрат (1 млн 300 тис. солдат загинуло, 2 млн 800 тис. було поранено та майже 5 млн чол. залишилися без житла та роботи);

• Франція зазнала значних матеріальних втрат (були спустошені північно-східні департаменти, де була найбільш розвинена промисловість; зруйновано близько 10 тис. фабрик і заводів; загинула половина французького торгового флоту; загальні втрати Франції становили 134 млрд золотих франків);

• занепало сільське господарство — 325 тис. га орної землі стали непридатними для використання;

• із країни-кредитора Франція перетворилася на боржника.

Разом з тим:

• військове виробництво стимулювало розвиток ряду галузей промисловості, спричинило зростання загального промислового потенціалу країни (виникли індустріальні райони та нові підприємства — «Рено», «Сітроен»);

• вона повернула собі високорозвинені індустріальні райони Ельзас та Лотарингію;

• до складу французької колоніальної імперії ввійшли німецькі і турецькі володіння (частина Того та Камеруну в Африці; Сирія та Ліван на Близькому Сході).

Узагальнення

Війна завдала Франції не тільки збитки та руйнування, а й стимулювала розвиток промисловості, розширила французькі колоніальні володіння.

Робота в групах

Учні класу діляться на дві групи, які отримують історичні тексти та запитання до них. Після виконання роботи кожна група презентує свій документ та аналіз до нього.

1-а група

Документ 1

Після війни Франція залишилася президентською республікою. У країні діяла Конституція 1875 р. Главою держави був президент, що обирався парламентом і був наділений значними повноваженнями. Він призначав главу виконавчої влади — голову Ради міністрів, який відповідав перед законодавчим органом. Вищим законодавчим органом влади були Національні збори (парламент), що складалися з палати депутатів і сенату. Виборче право мали чоловіки, що досягли 21 року. Жінки, військовослужбовці, сезонні робітники виборчих прав не мали. У Франції склалася багатопартійна система, але найбільш впливовими партіями були республіканська й радикальна.

Запитання

1. Про що йдеться в даному документі?

2. Якою була Франція за формою правління?

3. Якими повноваженнями був наділений президент?

4. Який орган влади виконував функції вищого законодавчого?

5. Які представники французького суспільства користувалися виборчим правом, а хто — ні?

6. Які з партій були найбільш впливовими?

2-а група

Документ 2

Після війни уряд Ж. Клемансо намагався посилити патріотичні настрої. З цією метою було влаштовано офіційні святкування з приводу повернення Ельзасу та Лотарингії, в Парижі був влаштований парад Перемоги. День перемир’я з Німеччиною —11 листопада — оголошено національним святом. Під Тріумфальну арку на Єлисейських Полях перенесли рештки невідомого солдата, доставлені з поля битви під Верденом, і запалили над ним Вічний вогонь. Інвалідам війни й колишнім фронтовикам було виявлено підкреслену повагу: їм установили особисті пенсії, сплата яких мала здійснюватися коштом репарацій з Німеччини. Маршала Фоша поховали поряд з усипальницею Наполеона Бонапарта в соборі Інвалідів

Запитання для аналізу документа

1. Про що йдеться в документі?

2. Які заходи було вжито для посилення патріотичних настроїв серед французів?

3. Чому, на вашу думку, Клемансо вважав посилення патріотизму однією з нагальних задач повоєнної Франції?

У ч и т е л ь. Отож Франція намагалася розв’язати повоєнні проблеми за рахунок посилення патріотичних почуттів серед населення і здійснення соціальних програм. Під тиском революційних виступів населення Ж. Клемансо був змушений піти на деякі поступки. 23 квітня 1919 р. був прийнятий закон про запровадження 8-годинного робочого дня, 25 березня 1919 р. — закон про право профспілок укладати з підприємцями колективні договори.

Доволі сильні позиції у Франції посідали ліві партії. Найбільш лівою була Соціалістична партія. Політичний курс її визначався реформами існуючого політико-економічного устрою. Її лідерами були Л. Блюм, П. Фор.

Клас об’єднується у декілька невеликих груп по 5–7 чоловік і отримує історичний текст про політичне і соціальне становище у Франції напередодні перших повоєнних виборів. Учні читають та аналізують даний текст за запитаннями, наведеними після документа.

Робота з історичним текстом

Документ 3

1 травня 1919 р., незважаючи на заборону уряду, у Франції стало святом солідарності трудящих, демонстрацією їх готовності до подальшої боротьби за свої права. Тільки в Парижі в демонстраціях взяло участь 500 тис. чол. Масштаб демонстрації відбулися в Леоні, Марселі, Бордо, Гаврі і в інших містах. У ряді міст Франції мали місце зіткнення з поліцією, демонстранти будували барикади. Солдати не виконували наказів своїх командирів, браталися з робітниками.

У травні–червні 1919 р. у страйковому русі брало участь близько 1 млн 200 тис. чол. За таких умов уряд Клемансо 12 липня 1919 р. ухвалив новий виборчий закон, який відновлював систему виборів за департаментськими списками і запроваджував деякі елементи пропорційного представництва.

26 жовтня 1919 р. група з 71 чоловіка прогресивних письменників, юристів, художників Франції на чолі з А. Франсом та А. Барбюсом виступила з прилюдним протестом проти блокади та інтервенції у радянській Росії. (Франція брала участь у боротьбі протии більшовицької Росії. У листопаді 1918 р. французький військовий флот у складі 70 кораблів прибув до чорноморських берегів Росії. Стотисячна французька армія висадилася у Севастополі і Одесі

і розпочала бойові дії на півдні України. Французькі війська діяли й на Далекому Сході. Представники Ж. Клемансо були при російських білогвардійських арміях Колчака і Денікіна.)

У ході революційного піднесення відбулося кількісне зростання Соціалістичної партії Франції. На початку 1920 р. в її радах було 150 тис. чол.

Одночасно в Соціалістичній партії почався процесс формування лівого крила на чолі з М. Кашеном

Відповіддю правлячих кіл Франції на такі дії стало формування

у 1919 р., напередодні парламентських виборів Національного блоку. Його очолили Пуанкаре і Мільєран. Мета блоку — придушити революційний рух, проводити «жорстку політику» щодо Німеччини. Гасло блоку «Німці за усе заплатять!» стало дійсно популярним. У блок увійшли всі буржуазні партії, а також партія Радикалів і Радикал-соціалістів.

Запитання і завдання

1. Які верстви населення брали участь у заворушеннях у 1919 р.?

2. Які закони були прийняті урядом?

3. Проти чого виступили представники мистецької інтелігенції?

4. Які зміни сталися у французькому суспільстві під впливом подій у Радянській Росії?

У ч и т е л ь.

У листопаді 1919 р. у Франції відбулися перші після війни парламентські вибори. Перемогу здобув «Національний блок», діставши понад 2/3 місць у палаті депутатів. Він перебував при владі з 1919 по 1924 рр. Прем’єр-міністром став Александр Мільєран.

Робота в парах

Учні в парах опрацьовують документ і дають відповідь на питання.

Документ 4

Широкого розмаху у Франції, як і в інших європейських країнах, набув страйковий рух. У 1919 р. у ньому взяло участь понад 1 млн чол. Французькі робітники вимагали скорочення робочого дня, підвищення заробітної плати, визнання прав профспілок.

Уряд задовольнив ряд вимог робітників. Широкі кола громадськості Франції засуджували військове втручання країни у російські справи. Найбільшими виступами робітництва стали страйки залізничників у лютому і травні 1920 р.

У 1920 р. кількість членів Загальної конференції праці. (ЗКП) зросла до 2,4 млн чол. Восени 1921 р. у Франції відбувся тримісячний загальний страйк, але він закінчився невдало. У ЗКП стався розкол, що дестабілізувало робітничий рух. У 1921 р. окремі профспілкові організації, виключені з рядів ВКП, утворили Унітарну загальну конференцію праці, яка перебувала під відчутним впливом комуністів.

Активну участь у страйках брали члени Соціалістичної партії Франції, окремі діячі якої виступали за вступ до ІІІ Інтернаціоналу. Відомий партійний діяч Л. Блюм категорично виступив протии приєднання соціалістів до комуністичного руху. Ж. Лонге, П. Фор і деякі соціалісти утворили 30 грудня 1920 р. Французьку комуністичну партію.

Запитання

1. Чим були зумовлені масові виступи робітників?

2. Які зміни сталися у профспілковому русі Франції?

2. Порівняйте причини та хід страйкового руху Великої Британії та Франції.

Робота з підручником

Учні опрацьовують відповідний пункт параграфа та виписують прояви економічної кризи 1918–1921 рр., яка супроводжувала страйковий рух.

Орієнтовний варіант відповіді

• Промислове виробництво становило 55 % рівня 1913 р.;

• виробництво сільськогосподарської продукції 77 %;

• ціни на продовольство і товари першої необхідності зросли в 5–7 разів;

• податки зросли в 4 рази;

• різко впав курс франка, відбулася інфляція;

• важливу роль відіграв заснований урядом банк «Національний кредит», через який розподілялися субсидії на відновлення зруйнованих війною районів.

У ч и т е л ь. Після виходу із кризи в економіці Франції спостерігався застій, але вже до 1924 р. у країні намічається часткова стабілізація.

Робота з документом

Учні опрацьовують документ і дають відповіді на запитання.

Документ 5

У 1924–1929 pp. у Франції, як і в інших західних країнах, спостерігається стабілізація й розвиток економіки на основі зростаючої політичної стабільності французького суспільства, відновлення демократії. Високі темпи промислового розвитку Франції досягалися за рахунок отримання репарацій з Німеччини (9 млн марок золотом), використання саарського вугілля та лотаринзької руди, дешевої робочої сили в колоніях. До того ж у міжвоєнний період Франція перетворилася на своєрідну Мекку для іноземного туризму, зокрема із США, що сприяло розвиткові сфери обслуговування.

Сільське господарство теж розвивалося досить успішно. У 1931 р. кількість міського населення вперше перевищила сільське, частка якого все ще залишалась на рівні 49,2 %, що було значно більше, ніж в інших розвинених країнах. Незважаючи на появу та розвиток великих підприємств, понад 40 % французьких робітників працювали на дрібних підприємствах, 25 % торговельних закладів і 53 % сільських господарств не використовували найману працю.

Франція залишалася державою-рантьє: у 1929 р. прибутки від цінних паперів майже утричі перевищували прибуток від промисловості.

За темпами промислового розвитку у роки стабілізації Франція випереджала Німеччину та Велику Британію й поступалася лише США. Максимальний у міжвоєнний час обсяг промислового виробництва був досягнутий 1930 р. — він на 40 % перевищив довоєнний рівень.

Запитання та завдання

1. Який період характеризується частковою стабілізацією в економіці?

2. Якими були причини стабілізації?

3. Назвіть основні ознаки стабілізації економіки.

4. Порівняйте даний період розвитку у Франції з іншими європейськими країнами.

У ч и т е л ь. Розглянувши економічну ситуацію в країні, давайте з’ясуємо, яким чином розвивалося політичне життя Франції у 1918–1929 рр.

Складання логічного ланцюжка

Робота з документом

З листа лідерів французьких соціалістів Леона Блюма прем’єр-міністрові Едуарду Ерріо від 25 березня 1925 р.

«Тепер через те, що час згаяно, і головним чином… через негідні маневри антиреспубліканської опозиції, безвідповідально ризикуючи розоренням Франції, …становище стало настільки серйозним, що не можна зволікати ані хвилини.

Курси зростають, ціни підвищуються, загрожує інфляція.

Труднощі нашого казначейства — спадок старого парламенту — не лише використовуються тими, хто грає на зниженні франка, але віддають нас на милість банків і Французького банку. Дуже часто доводиться для покриття важких платежів вдаватися до їхніх послуг, коли вони вільні були відмовити нам чи заплатити. Демократичний уряд не може миритися з таким рабством.

Він не може надалі залежати від ласки та жити під тягарем великих грошових сил, сил ворожих, покладаючи на уряд відповідальність за ті труднощі, за які відповідальні інші… Країна не може далі так жити.

…Ми знайдемо допомогу лише в самих собі, у животворних силах… країни… Ми не є прибічниками теперішнього громадського порядку, але ми не прагнемо його змінити шляхом фінансового та економічного безладу, кільцем хаотичних криз…

Першочергові зусилля повинні бути спрямовані, на нашу думку, на те, щоб не допустити подальшого зростання цін і нового збільшення обігу, …вплинути на теперішній вексельний курс, на внутрішні спекулятивні курси, які не відповідають реальній вартості франка, тобто його реальній купівельній спроможності.

Але досягнуті результати не відкривають… ніяких перспектив, якщо уряд не підготує широкої операції з фінансового і валютного оздоровлення, …яка б остаточно забезпечила реальну безпеку казначейства, звільнила б державу від… панування банків, швидкоь відновила би справжню вартість франка…

…Допускаючи зростання цін або безробіття, а також погоджуючись на відмову або на неминуче відкладення… значних реформ, уряд може зрадити ті надії, які країна покладала на нього…»

Завдання

1. Прокоментуйте, якою була економічна ситуація у Франції в період діяльності уряду «Лівого блоку» Е. Ерріо.

2. Якими внутрішньо- та зовнішньополітичними чинниками булла викликана ситуація, про яку йдеться в документі?

3. Дослідіть, що пропонується здійснити урядові Е. Ерріо.

4. Встановіть, що насправді із запропонованого Л. Блюмом виконав уряд «Лівого блоку», а що здійснити не вдалося.

5. Які наслідки для Франції мала діяльність уряду «Лівого блоку»? Відповідь обґрунтуйте.

(Воропаєва В. В., Татаринов М. В. Всесвітня історія. 10 клас. Готові дидактичні набори до уроків. — Х.: ВГ «Основа», 2006. — С. 64.)

ІV. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

1. Чим різнився розвиток Франції після Першої світової війни від розвитку Великої Британії, а в чому був схожий?

2. У чому політика урядів Франції після Першої світової війни відрізнялася від політики урядів Великої Британії, а в чому схожа?

V. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника.