Німеччина в період Веймарської республіки

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• називати основні внутріполітичні події в Німеччині періоду стабілізації 1924–1929 рр.;

• показувати на карті Рейнську демілітаризовану зону;

• описувати становлення Веймарської республіки в Німеччині.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття і терміни: «репарації», «Веймарська республіка», «фашизм».

Хід уроку

І. Організаційна частина уроку

ІІ . Актуалізація опорних знань

Робота з таблицею

За допомогою карти в атласі заповніть таблицю «Територіальні зміни у Німеччині за Версальською угодою (1919)».

Орієнтовний вигляд таблиці

Країни, що отримали німецькі території

Території, що були вилучені у Німеччини

Франція

Ельзас і Лотарингія

Данія

Північний Шлезвіґ

Польща

Частину Познані, Сілезії, Померанії, Східної Пруссії

Чехословаччина

Частина Силезії

Бельгія

Округи Ейпен, Мальмеди, Морене

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь.

Веймарська республіка — історична назва німецької держави на честь конституційного Національного зібрання, що засідало у Веймарі. Вона виникла в 1918 р. внаслідок буржуазно-демократичної Листопадової революції (1918–1919).

У перші роки політичне життя Німеччини визначала парламентська більшість, що складалася з соціал-демократів, Німецької демократичної партії і Партії центру. СДПГ уже відійшла від своїх колишніх революційних ідей.

ІV. Вивчення нового матеріалу

У ч и т е л ь. Із кінця 1918 р. економічне становище Німеччини безупинно погіршувалося. Втративши багаті на сировину Ельзас і Лотарингію й передавши Франції на 15 років право експлуатації ресурсів Саарської області, у Німеччині на 75 % скоротився видобуток залізної руди, на 25 % — вугілля, на 35 % — виплавки сталі. Згортання військової промисловості та демобілізація з армії спричинили та Північній Америці (1924–1929 рр.) масове безробіття. Країні відчутно бракувало сировини, продовольства, палива. Спекулянти дедалі більше роздували ціни. Курс марки падав, почалась інфляція. 1922 р. марка упала до 1/10 своєї вартості у 1920 р. Життєвий рівень населення знижувався.

Повоєнний розвиток Німеччини відбувався за вкрай несприятливих для неї зовнішньополітичних умов.

Робота з документом

Документ 1

«…Вирішальну роль відіграв… Версальський договір. Але навіть не те важливо, що він поставив Німеччину в жорсткі умови.

Відомо, що у разі виконання цього договору за всіма пунктами Німеччині довелося б сплачувати репарації 50 років. Проте фатальну роль відіграла інша обставина: те, що, відповідно до цього договору, вся провина за Першу світову війну покладалася винятково на Німеччину.

Слід зазначити, що в історії міжнародного права уперше було висунуто подібне обвинувачення проти цілого народу. Війни закінчуються миром, після якого одна сторона вважається переможцем, а інша — переможеною, причому сторона, що програла, може залишити поле битви з піднятою головою. Але після Версальського договору Німеччина повинна була понести й моральне покарання, адже її засуджували як єдиного винуватця лиха, завданого війною, і вона мала визнати свою моральну поразку…»

Запитання до документа

1. Яку причину автор документа називає вирішальною у назріванні націоналістичних та реваншистських настроїв у Німеччині?

2. Чому, на вашу думку, саме моральний аспект Версальського договору мав таке значення для Німеччини?

У ч и т е л ь. 31 липня 1919 р. Установчі збори схвалили конституцію Німецької республіки, яка одержала назву Веймарської. У Німеччині було ліквідовано монархію і встановлено республіку. Уся країна поділялася на землі, які мали власне законодавство і парламенти (ландтаги). Центральний уряд мав набагато більші повноваження порівняно з тими, що надавала Конституція 1879 р. Особливі повноваження отримав президент, який міг видавати надзвичайні закони, застосовувати збройні сили у випадку внутрішньої політичної кризи. Важливим пунктом Веймарської конституції стало положення про недоторканність приватної власності.

Після об’єднання в 1990 р. Німеччина мала продовжити сплату 53 млн марок репараційних платежів, передбачених Версальським миром (1919).

Складне економічне становище посилювало напруження в суспільстві. Проти правих соціал-демократів та республіканців, які сформували повоєнний уряд Німеччини, виступили ряд так званих «добровольчих формувань» й таємних воєнізованих товариств: бригада Ерхардта, Балтійська оборона, загони Хейдебрека, Россбаха, товариства «Консул», «Вікінг» тощо. Вони формувалися з офіцерів та унтер-офіцерів.

Заходи Г. Бауера 1920 р. після скорочення рейхсверу стали основною силою заколоту монархічно налаштованих сил опозиції. Повстання «Чорного рейхсвера» очолив генерал Лютвіц. У березні 1920 р. його загони захопили Берлін. Президент Еберт втік зі столиці. Путчисти сформували свій уряд на чолі з Каппом. Проте їм не вдалося втриматися при владі. Невдовзі путч розгромили загони Червоної гвардії, утворені повсталими робітниками Берліна.

Путч Каппа-Лютвіца став причиною загальнонімецького страйку, який у Рурі переріс у збройне повстання. Новий голова уряду Г. Мюллер припинив страйк, загони Червоної гвардії були виведені у нейтральну зону.

Окупація на початку 1923 р. франко-бельгійською армією Руру, французький контроль над цим багатим регіоном ще більше погіршили важке становище в економіці Німеччини. Різко скоротилися видобуток вугілля і виплавка чавуну, що спричинило закриття фабрик, масове безробіття. Зростання інфляції призвело до робітничих страйків по усій країні. Цим вирішили скористатися як ліві, так і праві політичні сили — вони звинуватили уряд у некомпетентності. Комуністи розпочали організацію ь«червоних сотень» і контрольних комісій. У серпні 1923 р. розпочався загальнонімецький страйк, і уряд був вимушений піти у відставку. Йому на зміну прийшов уряд Штреземана, який репрезентував демократичні партії. У середині 1923 р. найбільш запеклі зіткнення відбулися в Саксонії, де комуністам на чолі з Е. Тельманом вдалося сформувати робітничі загони і почати бойові дії проти урядових військ. Тільки після того як уряд кинув проти них додаткові сили рейхсверу, виступи були придушені. Комуністичну партію заборонили.

У цей час велику популярність здобула Німецька націонал-соціалістична робітнича партія Адольфа Гітлера. 8–9 листопада 1923 р. у Мюнхені нацисти організували путч і захопили уряд Баварії, закликавши до походу на Берлін. Але частини рейхсверу розігнали їхні загони. Гітлера заарештували і засудили до п’яти років ув’язнення. Проте через рік він вийшов на волю.

Робота зі схемою

Веймарська Конституція від 11 серпня 1919 р.

 

Завдання

1. Проаналізуйте систему організації влади за Веймарською конституцією і доведіть, що вона була насправді демократичною.

2. Визначте форму правління в Німеччині після прийняття конституції.

Економічна стабілізація

У ч и т е л ь .

Наприкінці 1923 р. німецька економіка почала виходити з кризи. Уряд ужив ряд заходів, що стабілізували виробництво. Зокрема, у 1924 р. була проведена грошова реформа, внаслідок якої зріс курс німецької марки. Виплата репарацій призвела до зростання податків з населення. Водночас іноземні капіталовкладення сприяли розширенню й модернізації виробництва. Подальша концентрація виробництва сприяла утворенню таких гігантів, як сталевий трест «ІГ Фарбеніндастрі». Найбільше довготривалих позик Німеччині наддали США.

Усі ці заходи дали змогу Німеччині знову посісти провідне місце серед найсильніших держав світу, обігнавши за економічними показниками Англію і Францію.

 Почалося поступове відродження німецького військово-промислового потенціалу. Німеччина розпочала пошук країн для розміщення військових замовлень за кордоном. Такою країною став Радянський Союз. Німецько-радянське військове співробітництво почалося з середини 20-х років після підписання рапалльських угод. На радянських підприємствах виготовлялися деталі для німецьких танків, літаків і гармат; офіцери обох армій спільно проходили перепідготовку. Водночас з мовчазної згоди західних держав Німеччина розпочала модернізацію і розбудову військово-морського флоту.

У політичному житті Веймарської республіки брало участь кілька впливових партій: католицька партія «Центр», Німецька народна партія та ін. Це були політичні об’єднання великих промисловців, сільських багатіїв і церковних кіл. Досить впливовими були Демократична і Націонал-ліберальна партії, які в 1923 р. утворили коаліційний уряд. Найбільший вплив у країні мали соціал-демократи. Робітники і найбідніші верстви населення підтримували комуністів.

Протистояння між лівими і правими почалося у 1924 р. За ініціативи комуністів були організовані загони самооборони під назвою «Союз червоних фронтовиків». Праві і монархісти створили численну воєнізовану організацію «Сталевий шолом».

Починаючи з 1921 р. почала швидко зростати нацистська партія Гітлера, яка налічувала тоді 6 тис. чоловік. Шалена інфляція, французька окупація Руру, безробіття призвели до того, що ідеї Гітлера швидко знаходили послідовників. У своїх виступах Гітлер різко нападав на керівників Веймарської республіки, засуджував Версальський договір. У 1923 р. його партія зросла до 50 тис. чол.

Невдалий путч та економічна стабілізація дещо загальмували зростання лав націонал-соціалістичної партії.

У 1925 р. помер президент Еберт. Главою держави був обраний колишній командуючий кайзерівською армією П. Гінденбург. Його прихід до влади посилив невдоволення лівих, зміцнивши позиції правих сил у країні.

Отже, до 1929 р. у Німеччині, як і в інших державах Європи, існувала багатопартійна система, між партіями точилася боротьба за владу та реалізацію різних політичних принципів.

Робота зі схемою

Економіка Веймарської республіки

 

Завдання

• Проаналізуйте економічну ситуацію в Німеччині та зробіть висновки, які наслідки матиме такий її стан.

Робота з таблицею

Учні отримують таблицю «Уряди Веймарської Німеччини» та за допомогою вчителя визначають особливості політичної ситуації в Німеччині.

Роки

Назва уряду

Склад уряду

Діяльність уряду

Липень

1919 —

червень

1920 р.

 

Очолює Ф.

Шейдеман

(один з ліде-

рів СДПН)

 

Коаліційний

уряд. Веймарська коаліція

Значні позиції в уряді посідали

СДПН, НСДПН,

НДП

 

1. Проводили політику лояльного виконання Версальського договору.

2. Намагалися зміцнити республіканські органи влади

12–13 березня 1920 р. — спроба державного перевороту для відновлення «старих порядків». Загальнонімецький страйк (12 млн чол.) зірвав наміри путчистів

Червень

1920 —

травень

1921 р.

 

Очолює

Ференбах

 

Коаліційний

уряд з представників

буржуазних

партій

і центру

Після оголошення країнами-переможницями ультиматуму

про сплату Німеччиною репарацій уряд відмовився прийняти цей ультиматум і подав у відставку

Травень

1921 —

листопад

1922 р.

 

Очолює

І. Вірт

 

Веймарська

коаліція на

чолі з лідером

центру

 

Був прихильником «політики

виконання» репараційних

зобов’язань, за що був повалений противниками цієї політики

Листопад

1921 —

серпень

1923

 

Очолює Кун

Представники буржуазних партій

 

1. Узяв курс на саботаж репа-

раційних платежів.

2. Ця політика у січні 1923 р.

призвела до франко-бельгійської окупації Руру.

Окупація призвела до скорочення видобутку Німеччиною вугілля і виплавки чавуну, що спричинило обвал економіки та інфляцію. Уряд Куна розгорнув націоналістичну кампанію під гаслом «Вітчизна у небезпеці» й оголосив «пасивний» опір окупації

Сер-

пень —

листопад

1923 р.

 

Очолює

Г. Штреземан

 

Уряд «вели-

кої коаліції

партій».

2 листопада

1923 р. СДПН

заявила про

свій вихід

з уряду

Придушив революційні рухи

в Саксонії і Тюрингії

 

Запитання та завдання

1. Перегляньте таблицю і визначте її хронологічні рамки.

2. Скільки урядів змінилося за цей час? Про що це свідчить?

3. Назвіть основні проблеми, з якими стикалися уряди Німеччини у 1919–1923 рр.

У ч и т е л ь. За умов політичної нестабільності та економічного колапсу відбувається консолідація націонал-соціалістів на чолі з Адольфом Гітлером. З квітня 1927 р. його партія регулярно фінансувалася великими промисловими корпораціями та банками, що були пов’язані з міжнародними діловими й політичними колами.

Проте вибори до рейхстаґу 1928 р. нацисти програли. Причиною цього було покращення економічного становища Німеччини. Індустріальне виробництво 1929 р. становило 117 % проти рівня 1913 р. Темпи промислового розвитку Німеччини були більш повільними, ніж до війни, і нижчими, ніж у США та Франції, протее вищими, ніж в Англії. Частка Німеччини у світовому промисловому виробництві зросла до 12 % (1923 р. — 8 %). Швидкими темпами розвивалися кам’яновугільна, хімічна та газова галузі промисловості, галузі металообробки, електротехніки.

У 1925 р. президентом республіки став кайзерівський фельдмаршал монархіст П. Гінденбург.

V. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

1. Назвіть причини встановлення Веймарської республіки.

2. Кому належала законодавча і виконавча влада у Веймарській республіці?

3. Охарактеризуйте позитивні і негативні зміни в економіці Веймарської республіки у 20-ті роки.

4. У чому була схожість у діяльності урядів Веймарської республіки?

V. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника.


Схожі матеріали:
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: