Розвиток освіти, науки, культури у 10–20-х рр. ХХ ст.
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
• визначати основні ідеї і течії у розвитку культури;
• характеризувати найважливіші досягнення науки і техніки, їх вплив на повсякденне життя людей;
• аналізувати нові напрями в культурі.
Тип уроку: засвоєння навчального матеріалу.
Основні поняття та терміни: «модернізм», «авангардизм», «втрачене покоління», «масова культура», «джаз», «мюзикл», «олімпійський рух».
Хід уроку
І. Організаційна частина уроку
ІІ . Вивчення нового матеріалу
Вдосконалення системи освіти
У ч и т е л ь. Новий технічний рівень виробництва, його ускладнення і спеціалізація, масовий характер і стандартизація вимагали поліпшення загальноосвітнього і технічного рівнів населення. Поступове підвищення значущості освіти супроводжувалося розвитком різних форм спеціалізованого технічного навчання, особливо в нових галузях промисловості. Загальна і спеціальна освіта ставала потребою розвитку суспільства, неодмінною умовою його прогресу і вдосконалення. Істотно мінялися структура і зміст освіти в різних країнах. Значно більше уваги почали приділяти вивченню математики, фізики, хімії на всіх стадіях навчання, зважаючи на потреби виробництва; освіта дедалі більше почала набувати прикладного характеру. В основі спеціалізації та диференціації освіти було підвищення ії загального рівня.
У 1918 р. діти з 5 до 14 років обов’язково повинні були навчатися в школах.
Університетська освіта у Великій Британії перебувала на вищому світовому рівні, а ії центри — Лондонський, Кембриджський, Оксфордський та Единбурзький університети — були своєрідною Меккою для кращих наукових сил світу і приваблювали талановиту молодь багатьох країн Європи, Америки та Азії.
Передові позиції США у виробництві, нових технологіях, зростання великого фабричного виробництва, конвеєрна система його організації з технікою, що безперервно ускладнювалася, зумовили швидке зростання освіти в країні. Якщо у 1910 р. в середній школі (9–12 класи) навчалося 15,4 % молоді віком 14–17 років, то у 1920 р. — вже 32,3 %, а в 1930 р.— 51,4 %. Змінювався й зміст середньої освіти. Ще у 1918 р. закони про обов’язкову початкову освіту було прийнято в усіх штатах. Тому неграмотність тут знизилася з 7,7 % у 1910 р. до 4,3 % у 1930 р. У школах США встановили досить низький мінімум обов’язкових знань, проте істотно збільшились програма з необов’язкових предметів, що давало простір для творчості як педагогам, так і самим учням. Приблизно з 20-х рр. в американській школі здійснювалася диференціація навчання між тими, хто має «академічні здібності», й тими, хто «практично мислить». До шкільної програми включалися курси, що готували до професії з ведення хатнього господарства.
Високого рівня досягла освіта у Франції. Ще наприкінці XIX ст. було прийнято закони, що передбачали обов’язкове навчання дітей обох статей віком від 6 до 13 років. На початку XX ст. встановлено нову структуру середньої школи, що формально зрівнювала кла- сичне й реальне відділення у праві здобуття подальшої освіти. Вища освіта у Франції розвивалася в ті роки здебільшого у стінах університетів.
Німеччина досягла значних успіхів в освіті та науці у другій половині XIX — на початку XX ст. Центрами освіти і зосередження кращих наукових сил країни стали Гейдельберзький, Кельнський, Лейпцизький та Фрайбурзький університети.
Робота в парах
Учитель організовує роботу в парах. Учні отримують уривок з історичного джерела, в якому повинні знайти причини підвищення зацікавленості держави у кваліфікованих, освічених кадрах.
Документ 1
У повоєнні роки західні держави більше, ніж раніше, відчули потребу у кваліфікованих робітниках і грамотних управлінцях. Необхідність відновлення зруйнованої війною економіки, формування у молоді нового мислення змушували поставитись уважніше до проблем виховання та освіти. Слід зазначити, що протягом цього періоду в усіх провідних західноєвропейських країнах і США школа, можливо, більш адекватно, ніж будь-яка інша громадська структура, відображала настрої та інтереси епохи. Ринок праці потребував не лише «універсального» працівника, а й людини, яка б мала ґрунтовну загальну освіту.
Запитання до документа
• Чому саме у повоєнні роки держава більше, ніж раніше відчула потребу у кваліфікованих кадрах?
Робота в групах
Учні об’єднуються у три групи, кожна з яких отримує уривок історичного тексту про стан освіти в деяких країнах світу.
1-а группа
Стан освіти у Великій Британії у 20-ті рр. ХХ ст.
У 1918 р. [у Великій Британії] за так званим законом Фішера було збільшено граничний вік обов’язкового навчання з 12 до 14 років. Уся початкова освіта стала повністю безкоштовною. Дітям, які далі не навчалися у середній школі (а таких була більшість), нада- но деякі можливості для подальшої освіти.
Місцевій владі надали право відкривати дошкільні заклади для дітей до 5 років. Проте це не мало успіху, через те що кошти уряду було витрачено на організацію продовження початкової освіти…
Менш ніж 10 відсотків дітей навчалося у середній школі, в якій у 16 років можна було скласти випускний іспит. До середньої школи йшли діти з посередніми здібностями з багатих сімей, тому що їхні батьки були спроможні заплатити за навчання. Діти з бідних сімей, що склали іспити, отримували грошову допомогу для внесення плати за навчання, проте оскільки навчання у середній школі було пов’язане з різними витратами, то дуже мало дітей з робітничих сімей продовжували навчання у середній і ще менше — у вищій школі.
Запитання
1. Які зміни сталися в початковій освіті у 1918 р. у Великій Британії?
2. Яке право отримала місцева влада у сфері освіти? Чи було досягнуто очікуваних результати? Чому?
3. Які діти вступали до середньої та вищої школи? Чому?
2-а група
Б. Муссоліні про мету шкільної освіти
«Немає ніякої потреби перевантажувати дітей викладанням учéнь, що походять як з минулого, так і з сьогодення. Нам треба 236 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас єдине: щоб школи розвивали характер італійців. Уся шкільна система повинна вчити молодих людей розуміти фашизм, щоб вони самі оновлювалися у фашизмі й жили в тій історичній атмосфері, яку створила фашистська революція».
Запитання
1. У чому Б. Муссоліні вбачав мету шкільної освіти?
2. Чому, на вашу думку, не було ніякої потреби перевантажувати дітей викладанням учéнь, що походили як з минулого, так і з сьогодення?
3-я група
Погляд дослідника на соціальні зміни в Шотландії
Після 1918 р. у старших класах вивчали більше предметів. Важливість класичних предметів занепала. Більшість учнів вивчали точні науки, оскільки існувала тенденція вважати фізику і хімію «хлопчачими» предметами, у той час як дівчата вивчали біо- логію. Предмети комерційного і технічного спрямування стали нормальним явищем у середній школі, хоча вони все ще приваблю- вали менш здібних дітей.
Запитання
1. Чому, на вашу думку, з 1918 р. занепадає класична наука, а більшість учнів починає вивчати точні науки? З якими зміна- ми у житті людства це пов’язано? 2. Які тенденції спостерігалися під час вибору предметів у серед- ній та вищій школі?
Робота з таблицею
Учитель організовує роботу з таблицею «Розвиток освіти у провідних державах Європи та США».
Франція
США
Німеччина
Наприкінці XIX ст. було прийнято закони, що передбачали обов’язкове навчання дітей обох статей від 6 до 13 років. На початку XX ст. встановлено нову структуру середньої школи, що формально зрівнювала класичне й реальне відділення у праві здобуття подальшої освіти. Вища освіта у Франції розвивалася в ті роки здебільшого у стінах університетів
У 1910 р. в середній школі навчалося 15,4 % молоді віком 14–17 років, у 1920 р. — вже 32,3 %, а 1930 р. — 51,4 %. Ще 1918 р. закони про обов’язкову початкову освіту було прийнято в усіх штатах. У школах США було встановлено досить низький мінімум обов’язкових знань, проте істотно збільшувалися програми необов’язкових предметів. Приблизно з 20-х рр. в американській школі здійснювалася диференціація навчання між тими, хто має «академічні здібності», й тими, хто «практично мислить». До шкільної програми включалися курси, що готували до професії з ведення хатнього господарства
Центрами освіти були Гейдельберзький, Кельн- ський, Лейпцизький та Фрайбурзький універси- тети. За часів фашистської диктатури всю систему освіти буде поставлено на службу нацизму. Освіта була вкрай заідеологізованою: правильним визнавалося лише те, що відповідало фашистським догмам. У школах процвітали ра- сизм і антисемітизм. Заборонялися будь-які прояви вольнодумства, інакомислення. Німецькі середня і вища школи мали на меті лише готувати кадри для військового виробництва і вермахту. Престиж освіти катастрофічно знизився
Запитання та завдання
1. Які зміни відбулися в освіті у 20-ті роки ХХ ст.?
2. Порівняйте освіту в демократичних і тоталітарних державах на прикладі Великої Британії, Франції, США та Німеччини.
Найважливіші досягнення в галузі науки
Робота з таблицею
Учитель організовує роботу з таблицею «Найважливіші досягнення в галузі науки».
Наука
Ім’я вченого
Відкриття
Біологія
М. Вавилов (1887–1943)
Основоположник вчення про біологічні основи селекції
Т. Х. Морган (1866–1945)
Один із засновників генетики
І. Павлов
Створив теорію умовних рефлексів
Медицина
Зігмунд Фрейд (1856–1939)
Засновник психоаналізу. Розвинув теорію психосексуального роз- витку індивіда. Є автором відомих робіт «Тлумачення снів» (1900 р.), «Я і Воно» (1923 р.)
К. Ландштейнер (1868–1943)
Один із засновників імунології. Відкрив групи крові людини. Довів інфекційну природу поліомієліту
Фізика
Макс Планк (1858–1947)
Основоположник квантової теорії. Відкрив закон випромінювання, що був названий його ім’ям
Нільс Бор (1885–1962)
Розробив теорії металів і атомного ядра та створив квантово-планетарну модель атома
Фредерік та Ірен Кюрі
Відкрили штучну радіоактивність (1934) та розробили штучне перетворення одних елементів на інші
Альберт Ейнштейн (1879–1955)
Створив теорію відносності. Відкрив закони фотоефекту. Один із засновників квантової теорії та статистичної фізики
Енріко Фермі (1901–1954)
Довів існування нових радіоактивних елементів. Відкрив ядерні реакції. Вперше здійснив ядерну ланцюгову реакцію у збудованому ним ядерному реакторі. Заснував першу в Італії школу сучасної фізики
Хімія
Ф. Габер
Був одним з авторів хімічної зброї
М. Зелінський
Був одним із винахідників протигазу
Запитання та завдання
1. В яких галузях науки були зроблені основні відкриття?
2. Яке значення мали ці відкриття для подальшого розвитку людства?
3. Яке з відкриттів, на вашу думку, є найважливішим для людства?
Відповідь обґрунтуйте.
У ч и т е л ь. Стандартизація й раціональна організація праці відкривали можливість широкого впровадження конвеєра і масового виробництва. З кінця XIX ст. поширилася тенденція перетво- рення науки на безпосередню продуктивну силу. Якщо до початку XX ст. значна частина технічних винаходів була справою рук талановитих самоуків, то надалі чимраз більша частка відкриттів, що становили інтерес для виробництва, ставала результатом викорис- тання наукового знання.
Революційний переворот у природознавстві відкривав гігантські можливості розвитку продуктивних сил. Вражаючими були досягнення в машинобудуванні, авіації
Досягнення французької авіації пов’язані з іменами Е. Ньєпора і А. Фармана. У 20-х рр. у Франції розпочалася розробка проблем реактивного польоту й ракетобудування (Р. Лорен, Р. Рено-Пельтрі).
На початку 20-х рр. поряд із радіотелеграфним зв’язком виникло радіомовлення. Для вивчення законів поширення радіохвиль чимало зробили Б. Введенський, О. Щукін, А. Зоммерфельд та ін- ші вчені й практики. Успішно розвивалися в ті роки радіолокація та радіонавігація. Засоби радіолокації, наприклад, дозволяли визначати розташування віддалених предметів, їхню швидкість і в деяких випадках розпізнавати об’єкт. Зростала суспільна значущість радіомовлення, що транслювало як інформаційні, так і розважальні програми. У 1926 р. вперше було встановлено трансатлантичний телефонний зв’язок між Лондоном і Нью-Йорком, заснований на використанні радіотехніки.
Першу систему телемовлення було продемонстровано у 20-ті рр. в Англії Джоном Лоджі Бердтом. Телевізійна картинка являла собою чергування рухомих чорних та білих смуг. Такі експерименти вперше було проведено у 1925–1926 рр. з використанням лампових підсилювачів. У 1928 р. було здійснено перші спроби кольорового телебачення.
Істотні зміни сталися в транспорті, що посідав дедалі важливіше місце у повсякденному житті людей. Після Першої світової війни авіація перетворилася на важливий різновид транспорту спочатку для перевезення пошти, потім — пасажирів. Багато значили для розвитку повітряного транспорту випробувальні та рекордні польоти: 1927 р. американець Ч. Ліндберг здійснив перший трансатлантичний безпосадковий переліт за 33 години.
Електрика, що до Першої світової війни вважалася розкішшю в побуті, в ті роки стала звичайним атрибутом житла мешканців міста. Водночас у будинках з’явилися й нові побутові прилади: пилососи, праски, пральні машини тощо. Виробництво електроенергії стало важливою галуззю економіки. Будувалися перші електростанції, у тому числі й перші гідроелектричні (ГЕС). Найбільшою з побудованих була ГЕС Боулдер на р. Колорадо у США — ії гребля сягала заввишки 222 метри. Характерною ознакою пейзажу стали металеві щогли ліній електропередач. Електричні машини витіс- нили з промисловості парові.
Робота з документами
Учитель організовує роботу в парах з історичними текстами, що характеризують особливості технічного розвитку в світі, після чого учні дають відповіді на запитання.
Документ 1.
Масова продукція Нові технології означали, що товари могли вироблятися набагато дешевше і у великих розмірах. Генрі Форд започаткував масове виробництво в автомобільній промисловості, запровадивши напередодні війни складальний конвеєр. Він випускав машини так дешево, що тисячі звичайних американців могли дозволити собі їх придбати. У 1920-х його ідеї застосовувалися у всіх видах промис- ловості, зокрема щодо товарів масового споживання.
Запитання
1. Хто започаткував масове виробництво автомобілів?
2. Яке значення для промисловості мало запровадження конвеєрного виробництва?
Документ 2.
Технологічні зміни Це був період великих інновацій. Це допомогло модернізувати існуючі види промисловості й розвинути нові. Підтримкою цим змінам став розвиток електрики. Електрика забезпечувала більш дешеве та ефективне джерело енергії для фабрик. Вона також при- звела до випуску нових споживчих товарів, таких як холодильни- ки, пилососи і радіо.
Запитання
1. Що стало підтримкою технологічного прогресу?
2. Яке значення мав розвиток електрики для промисловості та повсякденного життя людей?
Нові тенденції в розвитку літератури і мистецтва
У ч и т е л ь. Відмітною особливістю суспільної свідомості на початку XX ст. була віра у невпинність прогресу людства, безмежний оптимізм. Успіхи науки дозволяли сподіватися на всемогутність розуму. Здавалося, ніщо не може завадити людині, озброєній науковим пізнанням, зробити довкілля і суспільство кращими.
Перша світова війна серйозно похитнула ці переконання. Її початок, жорстокість, злидні, спричинені війною, різко змінили гро- мадські настрої. Це передусім виявилося у втраті оптимізму, який заступив песимізм — зневіра у щасливому майбутньому. Характерною ознакою свідомості стало відчуття занепаду європейської цивілізації — відчуття, яке на початку століття побутувало хіба що серед частини європейських інтелектуалів-декадентів. Маніфестом цього нового світосприйняття стала книга німецького історика
Освальда Шпенглера «Занепад Європи», що вийшла в 1919– 1922 рр. У ній історію людства показано не як звичайний лінійний процес розвитку від простого до складного, від дикості до цивілізації, а як ланцюжок не пов’язаних одна з одною культур, кожна з яких народжується, переживає піднесення, а потім занепадає і гине, залишаючи по собі туманні спомини й руїни. Так і Європа, на його думку, переживши вищу стадію свого розвитку у XVIII ст., вступила у смугу занепаду, так само як колись давньоєгипетська, греко-римська чи індійська цивілізації.
Іншою, не менш важливою ознакою тогочасної дійсності стало поширення ірраціоналізму — зневіри у можливостях людського розуму. Ці два великих зрушення суспільної свідомості — затвердження песимізму та ірраціоналізму — залишили глибокий слід в європейському мистецтві.
У 20-ті рр. новим явищем у літературі стали письменники «утраченого покоління» — американець
Ернест Хемінгуей,
англієць Річард Олдінгтон,
німець Еріх-Марія Ремарк, — покоління, чиє становлення як митців припало на роки війни. Вони найбільш гостро відчули руйнацію цінностей, що сталася після війни. Герої їхніх романів — сильні молоді люди, які також багато пережили і зневірилися. У більшості своїй вони не стали циніками: знають ціну чоловічій дружбі, відданості, любові, для них усе це, можли- во, — останнє виправдання сенсу життя.
Термін «утрачене покоління», що його вперше використала американська письменниця Г. Стайн, став означати напрям у літературі, який відображав протест проти нелюдської бійні Першої світової війни, настрої песимізму й зневіри у соціальній дійсності та способі життя.
На початку XX ст. у сфері художньої творчості — у літературі, архітектурі, малярстві, музиці, театральному мистецтві — виникає безліч течій, груп, шкіл, які зазвичай позначають збірним терміном «модернізм» (модерн — новий). Модернізм — у мистецтві загальний термін, що використовується для позначення здійснюваних на початку ХХ ст. спроб порвати з художніми традиціями ХІХ ст.; заснований на концепції домінування форми над змістом. В образотворчому мистецтві її безпосередніми представниками є абстракціоністи; у літературі — письменники, що експериментують з альтернативними формами оповіді; у музиці — традиційне поняття ключа було замінене на атональність; в архітектурі — центральними концепціями виступають функціоналізм і відсутність декоративності.
У цьому терміні немає спроби вичленити будь-яку спільну ознаку — очевидні різноманітність і різноплановість майстрів. Об’єднує їх насамперед авангардизм — розрив з визнаними нормами і традиціями, бунт проти старих форм не тільки в мистецтві, але й у житті взагалі. У той же час у різних майстрів абсолютно різними були, з одного боку, цілі, а з іншого — тон і спрямованість протесту.
Особливо цінується вироблення власного, ні на кого не схожого образу, що пов’язано зі зміною загальних естетичних настанов. Якщо раніше головною естетичною категорією було прекрасне, все мистецтво попереднього сторіччя було пронизане гуманізмом, то тепер популярною категорією стає потворне, ідеал цілісної людської особистості зникає, що часом веде до підриву фундаментальних засад творчості (наприклад, образотворче мистецтво відмовляється від зображувальності, образності). Головною цінністю визнається внутрішній світ художника, право без обмежень обирати способи вираження своїх переживань, асоціацій.
До Першої світової війни в мистецтві панував реалізм. Світ тоді здавався гідним його реалістичного відображення. Особистість творця, його смаки і пристрасті могли виявитись у виборі жанру, композиції, форми або кольору. Коли світ утратив в очах художників, архітекторів, музикантів свою гармонійність і раціональність, його реалістичне відображення ніби втратило сенс. Сталася зміна в осмисленні ролі митця. Вона тепер полягала не у відображенні світу, а у вираженні митцем власного бачення й розуміння.
Хоча панорама західноєвропейського образотворчого мистецтва в означенні десятиліття вирізнялася строкатістю, співіснуванням і протистоянням різних шкіл і напрямів, основні види мистецтва розвивалися в рамках реалізму. Йдеться про ту загальну творчу діяльність художників і творців, що спиралася на традиції реалістичної зображальності, коли джерелом творчості є реальність життя — людина, природа, предметність. Проте вже була «нова реальність», створена після дерзань авангарду.
Західноєвропейські митці, які репрезентували на початку століття нові модерністські течії, у 20-ті рр. вже стали «старими» майстрами. Фовісти, кубісти, футуристи заспокоїлися. Вони вже не «бунтівники», а визнані метри, хоча й не створювали більше нічого незвичайного (крім П. Пікассо). До модерністів поступово прийшло визнання, але більшість музеїв ще не поспішала придбати їхні твори. Час «зірок» минув, накотилася широка хвиля приблизно рівно- значних багатолюдних шеренг митців.
У перші повоєнні роки стало помітним піднесення абстрактного мистецтва. Після Першої світової війни інфляція духовних цінностей, прискорена еволюція стилів і напрямів, що почали дуже інтенсивно розвиватися у другій половині 10-х рр. ХХ ст., призвели до появи безпредметного мистецтва.
Казимир Малевич створив свій знаменитий «Чорний квадрат на білому тлі» 1915 р. Ця крайня школа модерністського мистецтва розвивалася як протистояння кубізмові та вихід на безпредметне зображення, позбавлене будь- якого зв’язку з предметним світом. У 20-ті рр. його репрезентували француз Р. Делоне, голландець П. Мондріан, К. Малевич та інші митці, які потрапили під вплив абстракціоністських живопису й теорії.
Інше русло еволюції стилів, що йшло від символізму і стилю модерн, призвело до появи унікального засобу абстрактного живопису, засновником якого був
В. Кандінський (він практично не мав прямих послідовників). Його творчість однаково належала як російському, так і німецькому авангардові. Якщо безпредметність, залишивши всі компроміси з реальністю на стадії кубізму, прямувала до рішучого розриву з конкретністю, створюючи мову універсальних першоелементів, то абстракціонізм Кандінського розвивався від особистого до загального, поступово позбуваючись (абстрагуючись) реальних форм. На відміну від безпредметності, в абстракціонізмі мова не вільна від абстракцій з рослинними й біоморфними формами та енергіями, хоча вони не нагадують нічого конкретного.
У 20-ті рр. в наукових і творчих лабораторіях Парижа, Москви і Мюнхена робилися спроби узагальнити досвід абстракціонізму, вивчити першоелементи художніх форм (лінія, крапка, пляма, колір тощо), а також опрацьовувались ідеї синтезу живопису, архітектури, ужиткового мистецтва, початки дизайну. У другій половині 20-х рр. інтерес до абстракціонізму зменшився. У ряді країн з авторитарними й тоталітарними режимами цю течію затаврували і навіть заборонили.
Робота з підручником
Учні опрацьовують відповідний параграф підручника і дають відповідь на запитання: «Які особливості суспільної свідомості бу- ли притаманні початку ХХ ст.?»
Орієнтовні відповіді
• Відчуття занепаду європейської цивілізації, песимізм, зневіра у щасливому майбутньому, що з’явилися після Першої світової війни.
• Поширення ірраціоналізму — зневіри в можливостях людсько- го розуму Робота в парах
Учні в парах опрацьовують історичний текст та за допомогою вчителя аналізують його.
Документ 3
Важливим новим явищем 20–30-х рр. стало народження масової культури… Переважна частина населення європейських країн стала писемною, а відтак — «споживачем» культурної продукції. З іншого боку, під впливом промислової революції руйнувався старий життєвий уклад, мільйони людей залишили село і стали мешканцями міста. На їхні мислення й поведінку почали впливати вже не традиції, а засоби масової інформації, насамперед, газети й журнали, що мали в ті роки колосальний вплив. Із появою радіо розпочалася епоха масової естрадної музичної культури, пісень, що буквально одразу ж завдяки виконанню по радіо, а після цього — тиражуванню на грамплатівках ставали надбанням мільйо- нів, які робили виконавців «зірками»…
Специфіка масової культури полягає в тому, що фільм, книга чи пісня стають справді культурною продукцією, яка створюється та розповсюджується в масовому порядку. Вона завдяки своїй специфіці мусить відповідати потребам масової аудиторії в дозвіллі, розвазі, розрядці, нарешті, постійно ніби балансуючи між високими критеріями мистецтва та рівнем його масового сприйняття
Запитання
1. Яке нове явище з’явилося у 20–30-ті роки ХХ ст.?
2. Що спричинило появу «масової культури»? 3. У чому полягала специфіка «масової культури»?
Робота зі схемою
Учні отримують схему «Основні мистецькі течії» (див. на с. 245). На основі даної схеми учні отримують поняття про нові мистецькі течії.
$IMAGE1$
Запитання
1. Які зміни відбулися в мистецтві 20-х років ХХ ст.?
2. Що стало причиною таких змін? Свою думку обґрунтуйте.
Масова культура — культура, популярна й поширена серед широких верств населення в даному суспільстві. Передумови формування масової культури закладені в самій наявності структури суспільства. Хосе Ортеґа-і-Ґассет сформулював відомий підхід до структуризації за ознаками творчої потенції. Така структуризація передбачає поділ суспільства на «творчу еліту», яка, природно, становить меншу частину суспільства, і «масу» — що кількісно переважає. Відповідно виникає протиставлення культури еліти («елітарної культури») культурі «маси» — «масовій культурі».
Джаз — форма музичного мистецтва, що виникла на межі XIX– XX ст. в США як синтез африканської та європейської культур.
Мюзикл (від англ.— музичний спектакль) — музично-сценічна вистава, в якій поєднуються різноманітні жанри і засоби естрадної та побутової музики, хореографічного, драматичного й оперного мистецтва. Від оперети відрізняється наскрізним драматургічним розвитком, використанням вокально-хореографічних ансамблів, драматичним змістом. Мюзикл як жанр виник в США у 1920-х роках.
Олімпійський рух
У ч и т е л ь. Спроби відродити традиції олімпійських змагань здійснювалися упродовж ХІХ ст. в Греції та Англії, проте вони не знаходили достатньої підтримки до 1894 р., коли був сформований Міжнародний олімпійський комітет. Олімпійський рух має свої емблему і прапор, затверджені МОКНУВ за пропозицією
П’єра Кубертена в 1913 р.
Емблема — олімпійські кільця. Девіз — «Citius, Altius, Fortius» (Швидше, Вище, Сильніше). Прапор — біле полотнище з олімпійськими кільцями, з 1920 р. піднімається на всіх Іграх. Символ Олімпійських ігор — п’ять кілець, що скріпляють, символізуючи об’єднання п’яти континентів в олімпійському русі, так звані олімпійські кільця. Колір кілець у верхньому ряду — блакитний для Європи, чорний для Африки, червоний для Америки, в нижньому ряду — жовтий для Азії, зелений для Австралії.
Перші ігри відбулися в Греції в 1896 р. Відтоді Олімпійські ігри проводилися кожні чотири роки. Ігри 1900 р. у Парижі (Франція) та ігри 1904 р. у Сент-Луїсі (штат Міссурі, США) поєднувалися із Всесвітніми ярмарками. Ігри 1916 р. не проводились. В Іграх в Сент-Луїсі брали участь майже лише американські спортсмени, оскільки з Європи дістатися через океан на той час було дуже складно через технічні причини. З 1924 р. почали проводитися зимові Олімпійські ігри. Жіночі змагання були включені в програму починаючи з Олімпійських ігор 1928 р.
Початок сінематографа
У ч и т е л ь. 1894 р. — винахід німого кіно. Демонстрація винаходу в США Т. Едісоном, в Англії — Р. У. Поллом
1895 р. — винахід синематографу (по’єднання плівки з проекційним ліхтарем) братами Оґюстом і Луї Люм’єрами. Поява перших документальних фільмів братів Люм’єр («Прибуття потягу», «Поливальник» і т. ін.).
Ранні фільми мали статичний план, показували подію без монтажу чи інших кінематографічних прийомів.
«Пристрасть Обераммеґро» (1898) був найпершим комерційним фільмом в історії. За ним вийшло багато інших картин, і кіно- фільми стали окремою індустрією, що охопила увесь світ. Театри та компанії формувались спеціально з метою виробляти і розповсюджувати фільми, поступово сформувався культ кіноакторів, що ставали знаменитостями, незалежними від компаній. Уже у 1917- му році
Чарлі Чаплін уклав контракт, за яким його річний прибуток становив мільйон доларів.
Перший театр, спроектований винятково для кінофільмів, був відкритий у Пітсбурзі (штат Пенсильванія) у 1905 р. Тисячі подібних театрів були збудовані або переобладнані протягом кількох наступних років. У США такі театри називались нікелдеони, оскіль- ки вхід коштував нікел — п’ять центів.
Зазвичай кінопоказ складався з одного фільму. Траплялися подвійні покази, що складалися з високоякісної «картини А», взятої на прокат незалежним театром за одночасну плату, та «картини Б» нижчої якості, яка бралась у прокат за відсоток від зборів.
Щоб не тримати аудиторію в тиші, власники кінотеатрів найма- ли піаністів, орган чи цілий оркестр, щоб грати музику відповідно до настрою фільму у кожен конкретний момент. На початку 1920-х більшість фільмів виходили з уже підготовленим списком музич- них композицій для цих цілей або навіть з повним набором звуко- записів, що створювались для значних кінопродуктів. Перший звуковий фільм «Співак джазу» вийшов в 1927 р. у США. У тридцятих роках розпочинається ера кольорового кіно. Першим кольоровим фільмом був, знову таки, американський «Беркі Шарп» (1935).
Питання про літературу і театр розглядається за допомогою за- здалегідь підготовлених учнівських проектів.
ІІІ Узагальнення та систематизація знань
Бесіда
1. Які факти свідчать про вдосконалення освіти?
2. Назвіть досягнення у сфері науки, здійснені в цей період.
