Мета: ознайомити п'ятикласників з цікавими сторінками життя митця, його твором «Цар Плаксій і Лоскотон»; розвивати вміння виразно читати казку, уяву, образне мислення, вміння висловлювати свої почуття, емоції; виховувати почуття доброти, гуманізму, милосердя, взаємоповаги. 
Обладнання: портрет письменника, виставка літератури, презентація, уривки фільму про В. Симоненка 
Тип уроку: вивчення нового матеріалу 

ХІД УРОКУ 

І. Організаційний момент. З’ясування емоційного стану учнів. 
ІІ. Оголошення теми і мети уроку. 
ІІІ. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу. Мотивація навчальної діяльності. 

*Розповідь вчителя про життя і творчість письменника з демонстрацією слайдів. 
Народився Василь Андрійович Симоненко в селі Біївці на Полтавщині. Його біографія – це доля людей воєнного і повоєнного покоління, які чули вибухи бомб, ридання матерів над похоронками. 
Зростав хлопчик без батька. Одного разу він почув скарги хлопчаків про те, що когось із них батька покарав за непослух. Так і з’явились такі рядки: 

В мене була лиш мати. 
Та був ще сивий дід. 
Нікому не мовив «тату». 
І вірив, що так і слід», – 
Ну нехай би смикнув за вухо, 
Нехай нагримав би раз чи два, – 
Все одно він би тата слухав 
І ловив би його слова, – 

Порадником хлопчика був рідний дід Федір. Федір Трохимович не ходив до школи, але самостійно навчився читати, любив книжки, часто розповідав онукові про історичне минуле нашого народу. А ще славився тим, що майстерно вишивав рушники і сорочки. 

Перші уроки життя, доброти і ласки брав Василько від матері, яка чудово співала, часто виступала на сільській сцені і мріяла стати вчителькою. Вона навіть вступила до Лубенського педагогічного інституту, однак не закінчила його через життєві негаразди. 
Василь Симоненко гарно навчався у школі. ( Спогади вчительки. Переглянути фільм). 

В 1952р. після закінчення середньої школи В. Симоненко продовжує навчатися в Київському державному університеті на факультеті журналістики, який закінчив в 1957р. Працює в обласних газетах «Черкаська правда» і «Молодь Черкащини», пізніше кореспондентом «Робітничої газети» в Черкаській області. 

Складати вірші В. Симоненко почав ще в шкільні роки і вміщував їх у стінгазеті. Тема любові до Батьківщини, до рідної землі, до простих трудівників, що вирощують хліб, звучить у віршах поета. Своєрідним заповітом В. Симоненка стали його знамениті «Лебеді материнства» як гімн синівської любові, патріотизму. Частина цього твору (починаючи зі слів «Виростеш ти, сину…») покладена на музику і стала піснею. Зберігся рукопис вірша, який свідчить про велику роботу поета над текстом. 

В. Симоненко був люблячим батьком. Син Олесь згадував як батько грався з дітьми, розповідав їм казки, читав вірші. 
Помер письменник у 28 років. Його жорстоко було побито і через деякий час у страшних муках він помер у лікарні. У нього була ниркова недостатність. 

*Сьогодні ми знову поринемо у світ казкових подій, який вирує, мов нестримні журавлі, що несуть любов і надію із далеких країн на рідну землю. Таким птахом був талановитий український письменник Василь Симоненко, який залишив нам незабутній спадок: казки для дітей, поезії для юнацтва. 

* Рольова гра. Інсценізація спогадів Олеся Симоненка. 
Автор. Пам'ятаю, якось прийшов він додому веселий і збуджений. 
Я ж, навпаки, був насуплений, набурмосений. 
Батько. Чого сидиш сумний та невеселий, як сотник Забрьоха? 
Син. Накинувсь він на мене і став лоскотати. 
Батько. Ану, козарлюго, вище го-лову! 
Син. Тату, напиши мені казочку. Всім щось пишеш, а мені? 
Б а т ь к о . Обов'язково напишу! — і знову лоскотав мене. 
С и н. А про що? 
Б а т ь к о. Про себе. Тільки буду я там, як добрий дядько Лоскотон. 
Хочеш? 
Син. Еге ж... 
Автор. Потім він не спав цілу ніч. А наступного дня під вечір вже декламував мені казку про дивного і доброго Лоскотона, про царя Плаксія і його мерзенного Макаку-Забіяку. 

*Ф. хв. 

*Виразне читання казки з обговоренням. 

*Словникова робота. Песиміст, оптиміст( записати у зошити). 

*Створення асоціативного куща. Лоскотон та Плаксій 

*Гра «Якби я був Лоскотоном, то я …» 

ІІІ. Підсумок уроку 

*Питання до учнів 

– Що відбувалося там, куди приходив Лоскотон? (Лунав голосний та щирий сміх). 
– Як називалася країна, про яку йдеться в казці, і чому так? (Країна називалася Сльозолий, бо в ній «Стогнали та ревли, Сльози відрами лили»). 
– Коли приходив Лоскотон до дітей і чому саме тоді? (Дядько Лоскотон приходив до дітей, коли вони плакали, щоб їх розвеселити). 
– Що вимагав цар Плаксій від мешканців свого царства? (Щоб плакали всі діти в країні). 
– Хто звільнив ув’язненого Лоскотона з темниці? (Батраки й робітники). 
– Якого слугу порівнювали зі змієм? (Капітана Макаку). 
– Якою «зброєю» Лоскотон переміг Плаксія? (Сміхом: «Став царя він лоскотати, І Плаксій став реготати»). 
– Як закінчує автор розповідь про долю дядька Лоскотона? («Сам же він живе й понині, Дітям носить щирий сміх»). 

*Рефлексія. Продовжити речення. 
На сьогоднішньому уроці я дізнався…, зрозумів…, навчився… 
А ви песимісти чи оптимісти? Чи є у вас такі знайомі, що постійно скиглять? Що ви їм порадите

ІV. Оцінювання навчальних досягнень учнів. 

V. Домашнє завдання. Виразно читати казку, намалювати ілюстрації до неї.