Мета: охарактеризувати масштаби розгортання повстанського руху в період визвольних змагань, з’ясувати причини поразки українського визвольного руху та визначити уроки та наслідки державотворчих процесів на території України у 1917–1921 рр.; розвивати в учнів уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, аналізувати та систематизувати матеріал, робити висновки та узагальнення, висловлювати свою точку зору; сприяти патріотичному вихованню учнів.

Обладнання: ілюстрації, схеми, таблиці, карти, мультимедійний проектор для роботи з ілюстраціями.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати.

Після цього уроку учні зможуть:

• визначати хронологічну послідовність подій періоду визвольних змагань;

• показувати на карті місця основних подій періоду визвольних змагань та місця розгортання повстанського руху;

• на основі аналізу різних джерел інформації:

а) описувати соціально-економічне становище, повсякденне життя, настрої населення та психологічний клімат у суспільстві за часів визвольних змагань;

б) з’ясовувати причинно-наслідкові зв’язки між подіями, явищами та процесами періоду визвольних змагань;

в) визначати уроки та наслідки державотворчих процесів в Україні.

Хід уроку

І. Організаційний момент уроку

ІІ . Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда за запитаннями

1. Що вам відомо про повстанський рух на території України в період Української революції та УНР ?

2. Як він впливав на хід воєнно-політичних подій у 1917–1920 рр.?

3. Кого із керівників повстанського руху ви знаєте?

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь. Слід підкреслити, що загони самооборони у 1919–1920 рр. створювалися за безпосередніми вказівками керівництва Армії УНР та за участі її територіальних збройних частин, котрі залишалися в тилу наступаючого ворога з метою збройного опору окупантам, а згодом, під час наступу, поверталися до складу регулярної армії. Частина таких загонів залишилася в Україні після відступу Армії УНР за Збруч у листопаді 1920 р.; до того ж

протягом 1920–1921 рр. утворилися десятки нових повстанських загонів з числа українців, що зазнали утисків з боку більшовицького режиму. Географічно повстанські загони діяли на території 13 сучасних областей, тобто практично на більшій частині території України. Існувала певна ієрархія підпорядкування командирів загонів, що дозволяло їм час від часу проводити спільні акції.

Селяни, виснажені продрозкладкою, надавали посильну підтримку повстанцям продовольством та одягом. Ці обставини перетворили повстанський рух на серйозну загрозу для утвердження радянської влади.

Повстанська боротьба була спрямована виключно проти радянської влади і була водночас і захистом Української Народної Республіки.

ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Повстанські рухи

У ч и т е л ь. Повстанський рух в Україні у 1917–1922 рр., з огляду на його ідейність, організацію і спосіб ведення боротьби, можна поділити на три періоди, причому кожний з них має свої характерні ознаки.

1. Перший період — від початку Української революції до початку 1919 р.

2. Другий — від початку 1919 р. до відходу Армії УНР за Збруч (листопад 1920 р.).

3. Третій — це перші 2 роки окупації України більшовиками (листопад 1920–1922 рр.).

Реальна боротьба українського народу проти «червоних» і «білих» під час першого і другого періодів виявлялася у двох формах: у регулярній війні і повстанських діях. Головним завданням повстанських відділів було дезорганізувати ворожу владу, руйнувати тактичні й адміністративні осередки, нищити комунікаційні шляхи, військові частини та поодиноких представників влади, зривати продовольчу роботу.

Робота в групах за методом «Знаю — хочу дізнатися — дізнався»

Учні діляться на дві групи і працюють з текстами, де характеризується діяльність повстанського руху на перших двох етапах.

Перш ніж розпочати роботу з текстом, учні креслять у зошитах таблицю:

У першому розділі таблиці учні записують факти про повстанський рух, які вже їм відомі: коли і де він розгортався, хто брав участь, проти кого боролись повстанці, яку роль відігравали у визвольних змаганнях тощо. У другому розділі — факти, про які вони хочуть дізнатися, працюючи з текстом. І в останньому розділі — нові факти, про які вони дізналися, виконуючи завдання. Результати роботи учні презентують після завершення роботи із текстом.

1-а група

Перший період повстанського руху (березень 1917 — початок 1919 р.)

У 1917–1918 р. в Україні в панував великий революційний хаос.

Населення після Першої світової війни здебільшого було здеморалізоване, національна свідомість не була ще пробуджена. Майже кожна волость і село організовували збройні загони. Кожний такий загін очолювали отамани: переважно малоосвічені, а нерідко й узагалі неписьменні, які легко піддавалися пропаганді, було національно малосвідомі. До лав повстанських загонів потрапляло чимало авантюристів і кримінальних елементів. Більшість повстанських відділів цього періоду не визнавали жодної підлеглості, відмовлялись співпрацювати з регулярною армією і діяли здебільшого на власний розсуд.

Тут варто згадати про кількох отаманів, які не тільки уникали співпраці з регулярною армією, але й часто виступали збройно протии неї. Так,

отаман Зелений мав досить поважний повстанський відділ, але в першому періоді виступав проти регулярних частин УНР . Отаман Хименко атакував частини регулярної армії в районі Гребінки, які внаслідок цього понесли великі втрати убитими й пораненими. На Херсонщині обеззброював регулярні частини отаман Дячишин. На лінії Кременчук–Чигирин грабував і обеззброював відступаючі українські частини отаман Коцур. Те саме на Звенигородщині робив отаман Туз. Правда, в цьому періоді були повстанські відділи, які брали участь у боротьбі за українську державність, але їх було дуже мало.

Завдання

1. Охарактеризуйте причини зародження повстанського руху в період Української революції.

2. Укажіть особливості розгортання повстанського руху в перший період.

2-а група

Другий період повстанського руху (поч. 1919 — листопад 1920 р.)

Другий період, тобто від початку 1919 р. до кінця листопада 1920 р., був переломним. Повстанці уже здебільшого проводили боротьбу з «червоними» і «білими», виступаючи на захист української самостійності. Які ж були причини такої кардинальної зміни в лавах повстанців?

1) Пробудження національної свідомості, несприйняття населенням ворожої пропаганди.

2) Українська національна пропаганда.

3) Зростання серед керівництва повстанських загонів кількості старшин армії УНР .

4) Певні заходи уряду щодо централізації повстанських дій.

Окупація України «червоними» спричинила появу великої кількості повстанських загонів, більшість яких виступали протии більшовиків, захищаючи УНР . Щодо Денікіна, то В. Сальський стверджує, що з початком наступу «білих» населенню України спочатку були незрозумілими плани Денікіна щодо українського національного руху, багато повстанців навіть допомагали йому в боротьбі з «червоними», але після київських подій у серпні 1919 р. вони виступили проти Денікіна і тим самим спричинили розвал його армії. Також і більшовики помітили зміну, яка сталася серед

українського населення.

Завдання

1. Охарактеризуйте особливості українського повстанського руху на другому етапі порівняно з першим. Чим вони були спричинені?

2. Які позитивні та негативні моменти дій повстанців ви можете назвати?

Робота з документами

З таємного повідомлення київського більшовицького військово-окружного штабу від 25 березня 1920 р.

«Населення Гайсинського, Київського, Канівського, Таращанського, Чигиринського, Яготинського та інших повітів округи ставиться з симпатією до УНР . У цілій окрузі положення загрозливе, селянство поголовно озброєне, бандитизм росте, великий відсоток селян налаштований по-петлюрівськи. Оперує велика кількість банд, з яких частина рухомих, як банди Тютюнника, Гулого, Павленка і банди місцевого характеру».

Із листа командуючого більшовицьким фронтом Антонова-Овсієнка до Леніна

«Положение на Украине очень серьёзное, особенно в Киевщине оперирует ряд крупных петлюровских банд. К советской власти самое отрицательное отношение. В волостных советах сидят чистые петлюровцы».

Завдання

• Про яку особливість повстанського руху на другому етапі свідчать ці документи?

У ч и т е л ь. Підсумовуючи всі позитивні і негативні моменти повстанських дій в Україні впродовж першого і другого періодів, можна стверджувати, що уряд і штаб армії були неспроможні під час першого періоду опанувати ситуацію. Стосовно ж другого періоду, то з боку уряду було замало зроблено у справі організації, централізації і фахового керівництва повстанським рухом. Також недооцінено як слід значення цього руху, який за умов належної організації міг би виявитися вирішальним чинником у визвольній

боротьбі.

Третій період повстанського руху (листопад 1920–1922 рр.)

У ч и т е л ь.

 Симон Петлюра приділяв велику увагу підтримці повстанського руху в Україні, підготовка до розгортання якого почалася ще до відходу армії УНР у листопаді 1920 р. за Збруч. Із особливими дорученнями Головного Отамана в більшовицькому тилу «були залишені старшини й козаки, а також окремі військові відділи для організації… активних партизанських виступів. Для координації повстансько-партизанського руху на початку грудня 1920 р. було створено Відділ повстанських організацій».

На початку 1921 р., згідно із рішенням уряду при Головній команді військ УНР , був сформований спеціальний орган — Партизансько-повстанський штаб (ППШ), який мав підлягати безпосередньо Головному Отаману військ УНР С. Петлюрі як головнокомандуючому всіх українських регулярних і повстанських військ.

Очолив ППШ генерал-хорунжий Ю. Тютюнник, що був одним із героїв першого зимового походу і мав значний вплив серед повстанців на Україні. Структурно ППШ складався з відділів: оперативного, організаційного, розвідувального, адміністративно-політичного.

Керівництво ППШ розробляло детальні плани всеукраїнського повстання.

Завдання

1. Як ви думаєте, чому С. Петлюра саме у 1920–1921 рр. починає велику увагу приділяти повстанському рухові?

2. З якою метою було сформовано Партизансько-повстанський штаб?

3. Поміркуйте, наскільки були дієвими на той час заходи, що їх

здійснив С. Петлюра. Чому?

У ч и т е л ь. Політика більшовиків породжувала масовий спротив. Але повстання, що стихійно вибухали проти більшовицької влади, не були скоординовані. Боролись повстанці невеличкими групами, збираючись у разі потреби у великі з’єднання і розпускаючись, коли вона зникала, щоб легше було переховуватись. Повстанці відбивали обози з награбованим майном і реквізованим хлібом, влаштовували залізничні катастрофи, чинили напади на

комісарів та більшовицьких активістів.

Тому нагальним завданням ППШ стало формування на території України координаційно-керівних органів антирадянської повстансько-підпільної боротьби. У Києві в березні 1921 р. створюється Центральний Український повстанський комітет на чолі з українським старшиною І. Андрухом, делегованим в Україну ще наприкінці 1920 р. По всій Україні виникають губернські, повітові, міські і сільські повстанкоми. Вони розгорнули формування збройних загонів і підпільних груп.

У серпні 1921 р. С. Петлюра провів військову нараду, на якій вирішено було перенести повстання на пізніший час. За рішенням Головного Отамана фаза підготовки до походу мала завершитися до 1 вересня 1921 р.

Втрачався час найвищого піднесення повстанського руху в Україні, яке припадало на липень 1921 р. За даними ППШ, в цей час нараховувалось 42 великих партизанських загони. Серед них виділялися: загін Заболотного (район дій Ольвіополь–Балта), чисельністю — до 6000 багнетів і шабель, 6–8 гармат, кулемети; загін Струка (Коростень–Житомир–Козятин), до 3000 осіб; загін Брови (Новомосковськ–Павлоград), 3000 багнетів, 1000 шабель, 27 кулеметів, гармати; загін Мордалевича (Радомишльський повіт), до 1220 багнетів; формування Бондарчука, Завгороднього і Хмари (Черкащина), до 1200 багнетів; загін Удовиченка (Полтавщина), до 1000 багнетів; «Надбузька Повстанська дивізія» (Гайсинський і Уманський повіти), до 4000 багнетів і шабель. Крім того, діяло повстанське з’єднання Н. Махна (до 30 тисяч осіб). Щоправда, воно не підлягало ППШ і дотримувалось власної тактики, а в серпні зазнало поразки. У чекістських донесеннях значилось, що «за-

гальна кількість бандитів у 1921 р. досягла 40 тисяч чоловік».

Завдання

1. З якою метою був утворений Центральний Український повстанський комітет?

2. Як ви вважаєте, чому С. Петлюрі так і не вдалося організувати в Україні масове антибільшовицьке повстання?

Поразка українського визвольного руху. Більшовицька окупація України

У ч и т е л ь. Повстанському рухові протидіяли регулярні війська Червоної армії та загони чекістів. Завершення війни на фронтах дозволило кинути на придушення повстанців значні сили радянських військ та органів держбезпеки, кращі частини на чолі з уславленими воєначальниками М. Фрунзе, В. Блюхером, П. Дибенком, Г. Котовським, О. Пархоменком.

Опинившись у безнадійній ситуації, повстанські загони вимушені були самоліквідуватися, бо забракло зовнішнього фронту української регулярної армії.

Метод «Дерево рішень»

• Визначте причини поразки повстанського руху в Україні у період визвольних змагань.

У ч и т е л ь.

На той час, коли на більшості території України розгортався повстанський рух, залишки білогвардійських військ, зосереджені в Криму, готувалися до нового наступу. І вкотре раз ареною боротьби стали українські землі.

Робота з хронологічною таблицею

Завдання

1. Як ви вважаєте, чому Н. Махно пішов на угоду з більшовиками?

2. Н азвіть підсумки визвольних змагань на українських землях у 1917–1920 рр.

У ч и т е л ь. Після того як радянські війська вибили Врангеля з Криму та розгромили основні сили махновських повстанських загонів, військові дії на території України фактично завершились.

Це свідчило про перемогу радянської влади в Україні й про поразку національно-патріотичних сил.

Уроки та наслідки державотворчих процесів

Робота з документами

Із висловлювання С. Петлюри на політичній нараді 26 листопада 1919 p.

«Наша боротьба в історії українського народу буде записана золотими буквами… Ми виступили на арену історії тоді, коли весь світ не знав, що таке Україна. Ніхто не хотів її визнати як самостійну державу, ніхто не вважав нашого народу за окрему націю.

Єдиною боротьбою, упертою і безкомпромісною, ми показали світові, що Україна є, що її народ живе і бореться за своє право, за свободу й державну незалежність. Ті, що легковажили наш рух, тепер побачили, що ми така сила, якої не можна не брати на увагу… За час дворічної нашої боротьби ми створили українську націю, яка й надалі активно боротиметься за свої права, за право самостійно й ні від кого незалежно порядкувати на своїй землі».

Із висловлювання одного з діячів національного руху М. Шаповала

«Передовсім, в ній народ знайшов своє ім’я. Украдене ворогом ім’я наше вернулось. Тепер кожний селянин і робітник знає, що він українець. Це великий здобуток революції… Але що більш! По цілому світі прокотилось і прогриміло ім’я України, яка змучена і обкрадена повстала до боротьби за своє людське право. Кілька років цілий світ чув і чує й тепер ім’я України. Це веде до того, що світ-таки пізнає справу нашу, визнає її за справедливу і своєю опінією підтримуватиме існування України як рівноправного члена всесвітнього суспільства. Наша справа, наше ім’я вже не загине».

Метод «Мозковий штурм»

• Визначте історичне значення Української революції.

Учні коротко висловлюють свої пропозиції, які записуються на дошці. Потім хтось із учнів або учитель роблять узагальнюючий висновок.

У ч и т е л ь. Попри те, що Українська революція закінчилася поразкою, боротьба українців не була марною або такою, в якій українці продемонстрували лише свою «мізерність». Великим завоюванням революційної боротьби було зростання національної свідомості мас, повернення інтеліґенції до лона українського народу, відродження ідеї соборності українського народу, вкорінення її у масову свідомість. «Наша національна революція вивела український народ на шлях розвитку, якого вже ніякі сили не зможуть спинити»

(А. Мазепа). Які ж уроки ми повинні винести з цих подій?

Вправа «Два–чотири–разом»

Спочатку діти обговорюють це питання в парах, потім у групах по чотири чоловіки, а потім об’єднуються у дві великі групи, які по черзі презентують свої думки. Потім робиться узагальнюючий висновок.

У ч и т е л ь. Отже, Українська національно-демократична революція завершилася поразкою. Перемогли започатковані більшовиками процеси соціальної перебудови суспільства, в якій національним аспектам відводилась другорядна роль. І все ж, хоч не досягши своєї мети, Українська революція започаткувала традицію державності.

V. Узагальнення та систематизація знань

Цифровий диктант

1. Укажіть хронологічні рамки трьох періодів повстанського руху в Україні:

а) __

б) __

в) __

2. Н айвищого піднесення повстанський рух досягає у __ р.

3. Повстанські загони в даний період налічували __ тис. чол.

4. Н аступ військ Врангеля розпочався __ р.

5. Зустріч делегації УНР з П. Врангелем відбулася __ р.

6. Підписання угоди у Старобільську між Н. Махно і більшовиками відбулося __ р.

7. Остаточне звільнення Криму від військ Врангеля відбулося __ р.

8. Хронологічні рамки Української революції: __–__ рр.

VІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Повторити тему 3.

3. Підготуватися до уроку узагальнення знань.