Мета: поглибити знання школярів про життя і творчість І. Липи, дізнатися про «практичний ідеалізм» письменника-борця; опрацювати ідейно-художній зміст програмового твору письменника «У невідому путь»; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість, логічне і абстрактне мислення; вміння самостійно коментувати зміст притчі, відстоювати і доводити власну думку; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття поваги до творчості І. Липи, любов до власного життя — основної цінності людини; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет І. Липи, фотоілюстрації до життєвого шляху митця; виставка книжок письменника, текст програмового твору, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями

• Що, на ваш погляд, спонукало І. Липу-лікаря стати письменником?
•  Чому він багато своїх творів присвятив не тільки дорослим, а й дітям?
•  Якою була життєва мета І. Липи? Чому він тривалий час не визнавався як літературний митець?
•  Що мав на увазі син письменника, зазначаючи про батька: «Іван Липа — світильник неугасимий»?
•  Як доля Івана Львовича пов’язана з Харківщиною?

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

IV. Основний зміст уроку

Наша славна Україна

Наше щастя і наш рай!

Чи ж на світі є країна

Ще миліша за наш край?

І. Липа

Він був один із тих бардів,

що творили мрію про Самостійну

Суверенну Державу Україну,

кликали до боротьби

за визволення Рідного Краю.

І. Гаврилюк

1. Вступне слово вчителя

Однією з важливих проблем сучасного українського літературознавства є дослідження творчого доробку несправедливо забутих письменників, художня спадщина яких з огляду на яскраве національне забарвлення, приховувалась і почасти була заборонена за радянських часів. До таких письменників з повним правом можна віднести Івана Львовича Липу. Колись знаний і забутий у радянські часи,— як сказав письменник В. Шевчук на ювілейному вечорі в Києві — забутий четвертою ступінню забуття. Могилка притоптана й пісочком присипана. Та нічого в цьому світі не сховаєш, і все з часом висвітлюється, оживає. Так сталося із Липами, так сталося з Україною.

2. Іван Львович Липа (24.02.1865–13.11.1923). Життєва доля і творча діяльність І. Липи (матеріал для вчителя й учнів)

Повідомлення № 1. Дитинство, роки навчання

І. Липа народився 24 лютого 1865 року в місті Керчі в убогій міщанській родині, яка була висококультурною, інтелігентною. Деякі дослідники вказують місцем народження письменника Сумщину.

Дитинство Івана минуло в Керчі. Початкову освіту майбутній письменник отримав у церковнопарафіяльній школі при грецькій церкві, навчався добре, був одним із перших. У 1880 році він розпочав навчання в Керченській гімназії, яку успішно закінчив у 1888 році. Невдовзі родина Лип переїхала із земляками до власного невеличкого будиночка, оскільки Івана дуже приваблювало море: «Море! Величне чудо, сон, що цвіте грядами синіх васильків, безмежність, що розкрилася, як цар-птах». Море булосвідком багатьох буйних хвилин життя І. Липи — і в останніх своїх годинах він рвався до свого старого друга. По закінченню гімназії письменник вступив до Харківського університету, хотів стати лікарем.

Повідомлення № 2. Харківщина у долі письменника

Харків був тоді одним із культурних центрів України. Там почав формуватися світогляд І. Липи, саме там він почав ходити на українофільські зібрання, купувати книжки українською мовою, відвідувати українські п’єси. Він не підтримував позиції українофілів. Це було зумовлено тим, що вони не вірили у відродження української культури, підносили російську культуру й літературу, розглядали українську літературу у складі російської. Наслідком спілкування національно свідомої молоді було формування першої української таємної організації під назвою «Братерство Тарасівців». Одним з чотирьох, хто заснував це товариство, був І. Липа. Він написав статут «Братства Тарасівців», під яким підписалися інші члени руху. Ця організація у Харкові набула широкого поширення, їх члени добре перевіряли кожну нову людину, яка хотіла вступити до товариства. Кожен учасник Братства повинен був прилучити до нього дві людини, а також навчити їх української грамоті. Це сприяло швидкому зростанню кількості членів товариства. Поруч з цим поширювалася українська нелегальна література серед молоді, проводились виставки по невеликих містечках, гуртки самоосвіти. Велике значення братчики приділяли вихованню дітей, оскільки від них залежало майбутнє (популярними були хлоп’ячі імена — Юрій, Роман). Коли І. Липа навчався на п’ятому курсі, навесні 1893 року, у нього було виявлено заборонену українську літературу, яку нелегально переправляли зі Львова до Харкова. Його як учасника таємної української організації було заарештовано. У тюрмі на Холодній горі він провів 13 місяців; 10 місяців до суду і 3 місяці по судовому присуду, довше всіх. Після тюрми письменник був три роки під наглядом поліції, і тільки після цього він зміг закінчити навчання 13 жовтня 1897 року в Казанському університеті в Росії.

Повідомлення № 3. Професійна і громадська діяльність

По закінченні університету він працював лікарем в Ананьєвському земстві, але через шість місяців губернатор його не затвердив, і письменник покинув службу, перейшов у Полтавське земство, де працював близько чотирьох років. Після цього він переїхав жити до Одеси. Там він одружується з Марією Шепель-Шепеленко, з якою в любові та щасті прожив життя. Марія, вчителька народної школи, філолог, авторка «Української мови», що так і не булла видана за радянських часів, вірна подруга й помічниця свого чоловіка,— померла від менінгіту в 1935 році, не побачивши більше сина й чоловіка. І. Липа присвятив дружині найкращий свій твір «Острови самотності».

В Одесу до Івана Львовича приїжджали такі відомі письменники, як М. Вороний, О. Маковей, Г. Хоткевич, О. Олесь, Г. Чупринка. Під час революції й до 1918 року І. Липа — комісар в Одесі, потім лікарський інспектор цього міста. При формуванні уряду УНР його було обрано Міністром культів і віросповідань. За часів Директорії Іван Львович — Міністр здоров’я. Про нього добре відгукувались колеги: «Завжди рівний в поведінці з усіма. Його

щира й правдива душа не мінялась і на високих посадах.

Повідомлення № 4. І. Липа — письменник

Іван — світлоокий хлопець з русявим волоссям — розпочав писати, коли йому було всього літ чотирнадцять чи п’ятнадцять. Пише поезії, оповідання, нариси, символічно-філософського характеру з ліричним забарвленням, казки, спомини. Його відомі збірки «Оповіді про смерть, війну і любов» (1935), «Тринадцять притч» (1935) та ін. Свідчать про його обдарованість у літературній справі. Перший твір І. Липи під назвою «Нові царські самодури» не можна вважати художнім твором. Це протест із глибини душі проти несправедливості. Письменник любив дітей, він вважав справу національного

виховання основною в навчальному процесі. Саме від покоління до покоління повинна передаватися духовна скарбниця народу, і діти зможуть збільшити її та передати нащадкам тільки тоді, коли самі отримають від батьків. З виховною метою писав І. Липа свої казки, притчи, бажаючи з самого дитинства прищеплювати дітям дух національної гідності. Іван Львович багато працював над виданням книжок українською мовою. Ним було засноване у травні 1917 року видавництво «Народний стяг». Письменник уважав, що духовному єднанню різних верств населення могла допомогти література, яка втілювала самобутню культуру нації.

Митець прагнув перенести свою життєву позицію в площину творчості, заохотити читачів до боротьби за майбутнє нації. Невід’ємною складовою частиною творчого доробку І. Липи є його епістолярна спадщина. У написанні листів письменник залишався насамперед майстром слова. З епістолярію І. Липи можна довідатись не лише про важливі історичні події, більшість листів самі по собі є довершеними творами. Саме в листах, у спілкуванні

зі своїми родичами та друзями розкривався неповторний внутрішній світ митця, особливості його характеру. Епістолярій І. Липи відображає його політичну, громадянську лікарську діяльність, засвідчує низку історичних фактів кінця ХІХ — початку ХХ століть.

Повідомлення № 5. Псевдоніми письменника, їх значення

Друкуючи свої твори в періодичних виданнях, І. Липа часто використовував псевдоніми. Найбільш відомі серед них — І. Степовик, П. Шелест, Марнієнко М.Міщанин, М. Житецький, просто М. М. Слід зазначити, що при виборі псевдонімів письменник хотів бути свідомим українцем. Степ — український сакральний топос, символ національного простору. Своїм безкраїм простором степ символізує волю. Навіть у псевдонімі виражається прагнення письменника до волі та самостійності. Шелест — це щось ненав’язливе, невимушене, те, що не набридає. Михайло та Петро — власне українські імена. Прізвище Житецький викликає сприйняття автора читачами як досвідченої в житті особи. Вибір саме таких псевдонімів ще раз доводить, що І. Липа хотів передати всім його пошанувачам національний колорит.

Повідомлення № 6. Останні роки життя. Вшанування пам’яті

У час активного розвитку революції І. Липі стало небезпечно знаходитись у Києві. Як приватна особа він поїхав із сином Юрієм в Станіслав, де проходив лікування в санаторії міста Косово, звідти потім було важко виїхати. Письменника з сином заарештували та пограбували румунські жовніри, вони пробули за ґратами майже тиждень, і ледве втекли звідти. Отримавши перепустки, вони поїхали в Печеніжин. Побачивши, що справа самостійності України програна, І. Липа переїхав жити в містечко Винники поблизу Львова. Йому не судилося більше побачити рідних. У Винниках вірним товаришем Липи залишався І. Огієнко, на руках якого він помер. Смертельну хворобу І. Липи спричинило його отруєння м’ясом дикого вепра. Іван Львович Липа помер 13 листопада 1923 року, був похований на громадянському цвинтарі у Винниках поблизу Львова. З метою вшанування пам’яті Івана та Юрія Лип їх іменами було названо бібліотеку в Одесі (дитяча бібліотека № 8 ім. Іваната Юрія Лип). Існує вулиця ім. Івана та Юрія Лип в Одесі. Український чорноморський флот ім. Юрія Липи, Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім.. Юрія Липи

у Винниках поблизу Львова.

Число тринадцять мало для І. Липи особливий сакральний зміст, у який він вірив. Письменник передбачав, що помре тринадцятого числа. Митець жив у будинку під номером тринадцять і помер тринадцятого листопада.

3. І. Липа — майстер притч

3.1. «Мозкова атака».

•  Притча як літературний жанр — це … (короткий фольклорний розповідний твір повчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму доведення змісту етичних цінностей буття).
•  Найбільш відомим письменником в українській літературі, який писав в жанрі притчі, був … (Г. Сковорода).
•  Притчі відрізняються від казок… (поглибленим філософським змістом)

3.2. Характерні ознаки притч письменника.

• Філософський зміст; мораль творів застосована на національних проблемах; архаїко-урочиста манера оповіді; структура і сюжет схожі на казки.

3.3. Притча — найбільш розвинений і досконалий у літературному доробку І. Липи. Письменник писав притчі впродовж майже всього життя, протягом двадцяти п’яти років. Вони стали втіленням думок, переконань, бажань письменника. Ці твори є так званим заповітом І. Липи прийдешнім поколінням. Своїми притчами письменник намагався додати сили до життя, застерегти від нерозважених кроків і підказати вихід зі складних ситуацій. Його думка, думка збагаченого життєвим досвідом вихователя, прагне увійти до святої святих душі конкретної людини й загартувати її для перемоги в боротьбі.

Основною темою притч І. Липи, як і всієї творчості, є його любов до України та її народу, піднесення національної ідеї та духовне прозріння нації. У післямові до притч зазначено: «Українець, учитель, духовний, військовий, учений, митець, суспільник і купець, Українець чину і мислі — кожен зможе напитися з чистого джерела притч Івана Липи». Назва збірки притч, як і їх кількість, не випадкова. Письменник вірив у магічні числа,

вважав число тринадцять сакральним.

4. Опрацювання притчі «У невідому путь»

4.1. Виразне читання твору, коментуючи його зміст.

4.2. Тема: зображення черепахи, яка здолала гору, незважаючи на будь-які труднощі під час її подорожі.

4.3. Ідея: возвеличення наполегливості, цілеспрямованості, впевненості і віри у власні сили (черепаха), що є важливим у боротьбі з різними життєвими негараздами.

4.4. Основна думка: а) наступні покоління зможуть зробити те, чого не змогли їх пращури; б) черепаха прагне дістатися сонця, так український народ прагне самостійності.

4.5. Жанр: притча, в якій персонажем виступає тварина. (Зв’язок людини й природи)

4.6. Зміст твору.

Черепаха жила в долині, їй усього вистачало. Вона полюбила сонце та місяць, забажала їх пізнати. Тварина лізла вгору довго й уперто, постаріла. Поживи було все менше й менше, проте вона не відступала. Нарешті черепаха здолала гору, але: «Холодне сонце стоїть високо-високо, світлий місяць сходить далеко-далеко, а блакить небесна аж за місяцем і за сонцем.» Черепаха вперто йшла до своєї мети, але не здобула, чого хотіла.

4.7. Композиція.

Експозиція: сите життя черпахи в долині.

Зав’язка: рішення тварини вирушити у гору аби пізнати сонце та місяць, які вона так любила.

Розвиток дії: нелегка подорож істоти у гору.

Кульмінація: здолання гори черепахою.

Розв’язка: сподівання тварини не виправдалися — перебуваючи на горі, вона не здобула того, чого хотіла.

4.8. Характеристика образу черепахи.

4.8.1. Робота у малих групах. Скласти інформативне ґроно, характеризуючи героїню твору.

4.8.2. Символіка образу.

Черепаха в етносимволиці та міфології українців — це образ, який межує з образом змії, слугує вираженням негативу. У народних уявленнях — володарка «нижнього царства», похо-дить від найхитрішого чорта, бо знає всілякі зілля. Ця тварина асоціюється з млявою, повільною людиною. Черепаха у творі — позитивна героїня.

4.9. Обговорення змісту твору. Бесіда за питаннями

•  Що вам відомо про черепаху як тварину-рептилію?
•  Про яку людину говорять, що вона рухається, наче та черепаха?
•  Як у творі зазначено про з’явлення істоти на світ? («Черепаха з’являється на світ у затишній долині, біля широкого ставу, що поріс очеретом»)
•  За чим вона час від часу спостерігала, вдосталь наївшись? («…усе дивилася на далеку гору, де сідали орли ширококрилі. Звідти щоранку випливало в тихе повітря сонце тепле, а вве-

чері виходив місяць ясний»)

•  Як ви вважаєте, через що місяць, сонце, небесна блакить були об’єктом захоплення героїні?
•  Чому путь для істоти була невідомою?
•  Чим була вимушена пожертвувати черепаха аби дістатися до мети подорожі? («Місяці переходила широку долину… Усе журилася за поживою»)
•  Яким був шлях рептилії? У чому він виявився небезпечним? («Обережно ступає, нога за ногою, впивається сильними кігтями в тверду землю, цупко за неї держиться, бо знає: як

тільки зірветься з гори, то або зараз перевернеться на спину і так умре, або каменем полетить униз і там розіб’ється»)

•  Заради чого, на вашу думку, подорожуюча піддавалася небезпеці? Як зрозуміти, що смерть для неї — «страшна і дочасна»?
•  Які суттєві зміни відбулися з героїнею під час подорожі? Про що це свідчить? («Постаріла, мохом поросла»)
•  Чим ускладнювався рух рептилії, яка все вище підіймалася вгору? («І чим вище підіймається, тим менше знаходить собі поживи, тим слабше гріє сонце її холодну кров, і тим далі од гори одходить небесна блакить»)
•  За чим врешті-решт засумувала черепаха, вже піднявшись далеко вгору? («…Частіше повертає голову, щоб подивитись в теплу долину, повну поживи й безжурного життя»)
•  У чому героїня вбачала власне безжурне життя?
•  Через що черепаха не мала можливості повернутися назад на землю? («Вернулась би назад — так не може спуститися з крутої гори, бо зараз же покотиться каменем і буде їй смерть») Чим пояснити те, що рептилія під час подорожі намагалася подивитися у долину?
•  Що сталося з черепахою наприкінці твору? («Зовсім знесилена й зневірена»)
•  Чи досягла вона своєї мети? («Так. Побачила: холодне сонце далеко-далеко, а блакить небесна аж за місяцем і за сонцем…»)
•  Що символізує образ черепахи?
•  Чому автор не зазначає про подальші дії героїні, яка опинилася на самому верхів’ї?

Мікрофон: «Чи хотіли б ви потрапити на верхів’я гори?»

•  Які гори на території України вам відомі? Чому вважають, що саме у горах повітря є найсвіжішим і найчистішим?

4.10. Рубрика «Обґрунтуй. Поміркуй».

•  Стисло вмотивуйте, чи варто позбавити себе ситого і безтурботного життя заради досягнення власної мети?
•  Упертість черепахи — це позитивна чи негативна її риса?
•  Чому героїня жертвує своїм життям задля пізнання невідомого?
•  Що, на ваш погляд, відчувала черепаха, коли потрапила на вершину гори?

4.11. Творча майстерня школяра.

Скласти продовження притчі «Як склалася подальша доля героїні?» Працюючи над запропонованим завданням, необхідно врахувати притчовий жанр.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

1. Черепаха з’явилася на світ:

а) неподалік від Амазонки; б) у пісках Сахари;

в) у затишній долині, біля широкого ставу;

г) на узбережжі темного озера, обгородженого верболозами.

2. Із великою насолодою рептилія споживала:

а) перепелині яйця; б) морські водорості;

в) земляних черв’яків; г) комах.

3. Насолодившись їжею, героїня час від часу дивилася на далеку гору, де:

а) пропливали пухнасті хмарки;

б) можна було побачити силуети незрозумілих істот;

в) сідали ширококрилі орли;

г) вили гнізда лелеки

4. Що не було об’єктом захоплення черепахи?

а) зірки; б) небесна блакить; в) сонце; г) місяць.

5. У чому полягала мета подорожі героїні? Черепаха:

а) прагнула подолати труднощі, тим самим довести свою цілеспрямованість і силу волі;

б) забажала до нестями пізнати все, що є вгорі;

в) виявила велике бажання поїсти смачної земної травички, що росте на верховині;

г) намагалася перевершити саму себе.

6. Путь для черепахи була не тільки невідомою, але й:

а) далекою; б) небезпечною; в) довготривалою; г) життєво важливою.

7. Важко рухаючись, істота все журилася:

а) через те, що залишила рідну домівку;

б) бо дуже хотіла напитися джерельної води і похлюпатися в ній;

в) за смачною поживою;

г) оскільки вона нікому не повідомила про своє рішення.

8. Чим жертвувала героїня, обережно ступаючи «впиваючись сильними кігтями в тверду землю»?

а) життям; б) здоров’ям; в) репутацією у суспільстві; г) власною гідністю у самоствердженні.

9. Риса характеру черепахи, про яку зазначає І. Липа під час її руху вгору?

а) улесливість; б) жага до збагачення; в) упертість; г) надзвичайна емоційність.

10. Які зміни відбулися у зовнішності героїні через її тривалу подорож? Вона:

а) покалічила собі ноги; б) схудла; в) пошкодила панцир; г) постаріла.

11. Мовна конструкція, яку повторює І. Липа, зазначаючи про рух черепахи?

а) «поволі полізла»;

б) «нога за ногою»;

в) «впивається сильними кігтями в тверду землю»;

г) «лізе усе поволі».

12. Під час руху істоти, автор звертає увагу на те, що героїня повсякчас дотримувалася:

а) обережності; б) дієти; в) правильності дихання;

г) власної гігієни.

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Чому, на ваш погляд, черепаха так захопилася сонцем, місяцем, небесною блакиттю? Чим це можна пояснити?

2. Чи було обґрунтованим рішенням героїні вирушити у путь та ще й невідому? Висловіть свої міркування щодо поведінки, намірів та рис характеру рептилії.

3. Повертаючи частіше голову, щоб подивитися на рідну домівку згори, черепаха згадувала:

а) своїх родичів; б) тепло сонячного проміння;

в) власне безжурне життя; г) підводне царство моря.

Картка № 2

1. Висловіть власну точку зору стосовно мотивації рішення істоти вирушити у далеку путь? Чим воно виправдане?

2. З якою метою, на вашу думку, І. Липа обрав героїню свого твору саме черепаху? Що він намагався довести цим образом.

3. Чому героїня не мала можливості повернутися назад на землю? Бо:

а) їй було соромно перед мешканцями долини;

б) наполегливо намагалася довести свою зверхність над усім, що панує у світі?

в) вже втратила багато сил;

г) лякалася власної смерті.

Картка № 3

1. Обґрунтуйте особливість назви твору І. Липи? У чому полягає її філософізм (підтекст)?

2. Як автор твору сам ставиться до героїні твору? Власні спостереження вмотивуйте, наводячи переконливі аргументи.

3. Визначте художній засіб, який письменник використав у фразі притчі: «Там небесна блакить ніжно обіймала зелену верховину…»

а) гіперболу; б) контраст; в) метафору; г) інверсію.

VI. Підсумок уроку

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності

VIII. Домашнє завдання

Написати міні-твір: «Досягнення мети заради самопожертви (За притчами І. Липи «У невідому путь», «Мати»); скласти питання до ідейного змісту твору «Мати».