Мета: відтворити об'ємне історичне полотно подій 20-30-х років XVII ст., пов'язане з визвольними повстаннями запорозьких козаків, яких підтримували інші вер¬стви народу України; простежити закономірності в ході народних виступів і долі їхніх ватажків; розкрити соціальні суперечності всередині українського суспільства як головний чинник невдач у боротьбі із засиллям польських па¬нів; з'ясувати ставлення учнів до теми героїки, козацької звитяги, українсько-польських стосунків. 
Тип уроку: урок-панорама. 

І. Вивчення нового матеріалу 
Урок складається із двох важливих об'ємних частин. 
Методична довідка. Перша частина — спільна робота вчителя і учнів класу, заповнення розгортки «Історична панорама 20-30-х рр. XVII ст.» із використанням підручника. Учитель ро¬бить записи на дошці, учні — у зошитах. Пункти для порівняння п'яти козацьких повстань пропонує вчитель. Коли матеріал підручника вже вичерпаний, а на розгортці залишилися «білі плями», вчитель розпочи¬нає другу частину уроку. Він пояснює учням, що для відтворення повної картини будь-якого історичного періоду мало одного джерела інформа¬ції (у даному випадку — підручника). Варто опрацювати різні літератур¬ні джерела, пов'язані з цим періодом, наприклад, довідники, монографії (наукові авторські праці), оповідання, спогади сучасників, збірки істори¬чних пісень тощо. Тому вчитель пропонує використати додаткові мате¬ріали, щоб заповнити «білі плями» історичного полотна. Це тексти навчального, довідкового, художнього, пізнавального змісту, зокрема: а) фрагменти опису битв; 
б) історія фортеці Кодак; 
в) цікаві й відповідальні моменти з життя козацьких гетьманів, ві¬дображені вирізних виданнях; а також дискусійні питання для підведення підсумків уроку. 
Історична панорама 20 - 30-х років XVII століття 
 

а) Фрагменти битв 
«Тарасова ніч» 15 травня 1630 р. 
1630 року Тарас Трясило скупчив усе Запорізьке військо під Переясла¬вом, а Конецпольський пішов у наступ на табір запорозького гетьмана. Упро¬довж двох тижнів запорожці відбивали поляків. 
Тарас Трясило надумав виманити Конецпольського з його табору й послав кількасот козаків у сусіднє село. Шпиги відразу ж повідомили коронного гетьма¬на про підступи запорожців, і той, взявши із собою Лаща1 з полком та кілька ти¬сяч жовнірів, вискочив із табору, щоб захопити розрізнених козаків. А Тарасові тільки того й треба було: дочекавшись вечора, він вдарив на польський табір, який стояв на маленькій річечці Альті, і влаштував там кривавий бенкет. Багато полягло поляків, довелося коронному гетьманові просити запорожців про угоду. 
(А. Кащенко. Оповідання про славне Військо Запорізьке Низове — с. 121) 
Битва біля села Кумейки, грудень 1637 р. 
У Павлюка зібралося двадцять три тисячі війська, та тільки певних ко¬заків було не більше як шість тисяч, бо чотири тисячі запорожців усе ще за¬лишалися на Дону; решта ж сімнадцять тисяч складалися з місцевих повста¬нців і не мали в руках ніякої зброї, а йшли із косами, вилами та кийками. 
Потоцький зумисне поставив свій табір так, щоб запорожцям довелося обминати велике багнище. А щоб ще погіршити становище козаків, поляки підпалили Кумейки, і дим од пожежі застеляв шлях, і запорожці не бачили, куди вони йдуть. Тим часом вдарила польська кіннота, за нею й піхота... Сти¬снуті поляками повстанці бодай не тікали, та, не маючи зброї, гинули сотня¬ми й тисячами. Кілька годин тривала ця страшна різанина. За підрахунками істориків, під Кумейками полягло шість тисяч козаків. 
(А. Кащенко. Оповідання про славне Військо Запорізьке Низове 
— с. 131-132) 
б) Історія фортеці Кодак 
Кодак — фортеця на правому березі Дніпра навпроти Козацького поро¬гу. Збудована польським урядом у липні 1635 р. з метою ізолювати Запоріж¬жя від України і перешкодити втечі селян на Січ. Кодак охороняли двісті ні¬мецьких найманців-драгунів на чолі з французьким офіцером Маріоном. 
Після зруйнування фортеці 1635 року запорожцями Івана Сул йми Кодак знову був відбудований (1639 р.), залога збільшена до шістисот найманців. 
Самійло Лащ — підручний коронного гетьмана Конецпольського, «харциз і розбишака», який з кількома сотнями війська, наскочивши на Лисянку й заставши людей у церкві, вирізав їх усіх, разом із жінками й дітьми із попом і причтом, що правили службу. Переходячи від міста до міста, він залишав за собою криваві річки. 
Восени 1648 р. за наказом Б. Хмельницького Кодак було захоплено ко¬зацьким загоном полковника М. Нестеренка і перетворено на опорний пункт української армії. 
За гетьмана Івана Мазепи Кодак був сторожовим постом. У 1711 р. за умова¬ми Прутського договору разом з іншими фортецями на півдні України зруйнований. 
У кінці XVIII ст. Кодак перейменовано на с. Старі Кодаки (тепер у ме¬жах м. Дніпропетровська). Руїни фортеці збереглися до наших днів. 
(Довідник з історії України. К.: Генеза, 1995. — Том II, с. 53) 
в) Керівники повстань — гетьмани запорозького козацтва. 
Іван Сулима 
Історія життя й пригод Сулими дивна й цікава. Під час морського наскоку він дістався туркам у бранці. Його, як і Самійла Кішку, яничари прикували на військо¬вій галері до гребки. Років через п'ятнадцять своєї неволі, коли виникла війна ту¬рецького султана з римським папою Павлом, галеру Сулими було послано в Се¬редземне море до італійських берегів. Довго тяглася та війна, і довго плавав галер¬ником Судима, навіть волоссям заріс до самісінького пояса, та якось йому пощас¬тило хитрощами обдурити турків, одімкнути замки на кайданах своїх товаришів-невільників і з ними разом, пов'язавши вночі яничарів, захопити галеру. Поблука¬вши якийсь час у морі. Судима щасливо прибився до італійського берега й, досту¬пившись до римського папи, подарував йому три сотні турків-бранців. У свою чер¬гу військо владики, побачивши, що Судима і його товариші-невільники заїдені нужею (нуждою), дало усім запорожцям грошей, щоб їм причепуритися й зодягну¬тися; папа виділив кошти на подорож, а Судимі подарував свого портрета. 
(А. Кащенко. Оповідання про славне Військо Запорізьке Низове. — С. 124) 
Конецпольський улестив старшину реєстрових козаків, сипнув їм гро¬шей; нони погодилися зрадою взяти Судиму, маючи гетьманське запевнення, що І його голови не впаде жодна волосина. Реєстровці, вдавши із себе спіль¬ників запорожці», пішли в їхній табір; уночі ж^ після того, коли Судима їх почастував вечерею як своїх приятелів, старші реєстрових козаків Ілляш Караїмович. Барабані та інші захопили Івана Судиму, його побратима Павлюка й потайки відвезли їх до Коисциольського. 
Поляки довго тримали Су Іншу у варшавській в'язниці. Зрештою Сулимі було відтято голову, а тіло розрубали начетверо й порозвішували на вулицях і майданах Варшави па поталу пінці. 
(А. Кащенко. Оповідання низове військо Запорізьке Низове. — С. 129) 
Павло Буг 
Павло Буг (Павлюк, Михнович) — гетьман і провідник козацького повстан¬ня 1637 р. Разом з Судимою брав фортецю Кодак (1635). Очоливши антипольське повстання, звернувся з універсалом до українського народу. Після поразки під Кумейками від польського гетьмана Миколи Потоцького і після оточення під Боровицею був виданий полякам і страчений у квітні 1638 р. у Варшаві. 
(І. Крип 'якевич. Історія України. — С. 345) 
Грудня 20-го поляки наблизилися до Боровиці й стали обстрілювати та¬бір із гармат. Козаки скликали раду. Павлюк вклонився військовій раді, про¬сив йому вибачити за те, що своїм невдалим керуванням призвів стількох козаків до загибелі, й дозволити йому віддатися Потоцькому на кару, щоб урятувати товариство й неозброєний люд. Відомий український шляхтич Ки¬сіль присягнув, що ручиться за голову Павлюка. 
Діставши гетьмана, Потоцький відразу ж вирядив його до Варшави. Пі¬сля тяжких тортур гетьмана, як і Сулиму, було четвертовано. 
(А. Кащенко. Оповідання про славне Військо Запорізьке Низове. — С. 176) 
Добре Павлюк та Судима ляхів частували — Військо вибили дощенту, Кодак зруйнували. А старшини боровицькі лиш про себе дбали, Потоцькому Павлюка самі упіймали. Везуть пани Павлюка селом Боровицею, Ще й скрутили йому рученьки назад сирицею. Ой повезли ж Павлюка ляхи у Варшаву, Шляхті вражій на потіху, на тяжкую кару. 
(Історичні пісні. — К., 1961. — С. 121) 
Дмитро Гуня 
Дмитро Гуня — козацький гетьман, один з керівників визвольних повс¬тань в Україні 30-х років XVII ст. У травні 1638 року, після бою під Жовнином (тепер село Чорнобаївського району Черкаської області) частина повста¬лих на чолі з Я. Острянином відступила на Слобідську Україну. Гуня, якого обрали гетьманом, продовжив боротьбу. З рештою повстанців у червні 1638 р. він підійшов до гирла р. Сули, де в неї впадає р. Старець. Тут козаки збудували добре укріплений табір. 
(Довідник з історії України. — К.: Генеза, 1993. — Том І. — С. 167) 
Сучасник так писав про неприступний табір Дмитра Гуні: «Не один ін¬женер дивувався праці й добрій винахідливості простого селянина, дивлячись 
на розташування валів, ранців, батарей, заслонів. Якби коронне військо пройшло їхні перекопи та ями, зломило грудьми дубові палі й частоколи, перейшло вали й привалки, то ще більшої сили й відваги треба було б на те, щоб здобути їх, подолавши «сі перешкоди всередині табору». Не дивно, що добре озброєне польське військо під командуванням Миколи Потоцького, невпинно обстрілюючи табір протягом двох місяців з гармат і рушниць, так і не змогло взяти його штурмом. 
(В. Власов, О. Данипевська. Вступ до історії України. 5 клас. 
—К: Абрис, 1999. — С. 146) 
II. Закріплення вивченого матеріалу. 
Теми для дискусії 
1. Академік І. Крип'якевич називає повстання 20-30-х років XVII ст. коза¬цькими війнами з Польщею. Які, на ваш погляд, для цього є підстави? 
2. Як ви розумієте вислів коронного гетьмана Конецпольського про події 1638 р.: «Нехай краще кропива на тому місці росте, як зрада мала б множитися»? 
3. Кому можуть належати такі слова: «Поляки й козаки — діти й слуги одного короля і запорожцям негоже й гріх здіймати зброю на свого держав¬ця»? Ваші аргументи. (С. Конецпольський, Т. Трясило) 
III. Домашнє завдання 
Завершити складання таблиці. Вивчити її зміст.