Мета: ознайомити з особливостями виникнення, облаштування та функціонування давньогрецького театру; сприяти усвідомленню того, що давньогрецький театр був важливим засобом виховання найширших мас народу; розвивати уважність, допитливість, акторські здібності учнів; виховувати повагу до театрального мистецтва та антично культури. Обладнання: план облаштування давньогрецького театру; зображення театру в Приєні, руїн театру Діоніса в Афінах. ХІД УРОКУ I. Мотивація навчальної діяльності Слово вчителя Чи пам’ятаєте ви, як назвав Платон поетесу Сапфо? Так, десятою музою. А чи знаєте ви, які були 9 муз, що існували у давньогрецькій міфології? (Від Зевса і Мнемосіни, богині пам’яті, народилося 9 муз, покровительок різноманітних видів мистецтва та науки: Мельпомена — муза трагедії, Кліо — муза історії, Талія — муза комедії, Евтерпа — муза ліричної поезії, Ерато — муза любовної лірики, Терпсіхора — муза танців, Полігімнія — муза гімнів, Калліопа — муза епічної поезії, Уранія — муза астрономії.) У сучасній мові у переносному значенні муза — натхнення, творчість. II. Вивчення нового матеріалу
Драма — це один із видів драматичних жанрів, що зображує складний і серйозний конфлікт, напружену боротьбу між дійовими особами. Трагедія — драматичний жанр, в основу якого покладений дуже гострий та непримиренний суспільний конфлікт, який часто завершується смертю героя або героїв. Комедія — драматичний жанр, що висміює негативні суспільні явища, людські вади. У Давній Греції зародилися й отримали повний розвиток комедія і трагедія. Драма сатирів не відігравала значної ролі у розвитку давньогрецького театру. 2. Інсценування Виступ Мельпомени і Талії з розповіддю про давньогрецький театр. Учениці, що виконують ці ролі, заздалегідь підготовлені і можуть мати костюми, характерні для давньогрецької трагедії. листя, в театральній мантії, з трагічною маскою в одній руці і з мечем або палицею в іншій. Талія виглядала як дівчина у легкому вбранні із скіпетром або пастушою палицею у правій руці, з плющовим вінком на голові. М е л ь п о м е н а. Вітаємо вас, юні друзі, шанувальники театру! Та л і я. Добридень, юні, веселі, нерозважливі хлопці та дівчатка! М е л ь п о м е н а. Сьогодні ми завітали до вас не випадково. А от чи здогадалися ви, хто ми такі? (Відповіді учнів.) Та л і я. А чи знаєте ви, чому ми так виглядаємо? (Припущення учнів щодо вбрання та атрибутів муз.) М е л ь п о м е н а. Отже, якщо учні ___ школи так добре знають про нас, муз, мабуть, можна розповісти їм і про серйозніші речі. Та л і я. І про цікавіші! І про веселіші! М е л ь п о м е н а. Ми розповімо вам про виникнення давньогрецького театру, про його облаштування, про те, як відбувалися вистави. Та л і я. А все починалося зі свята! Улюблений бог давніх греків Діоніс постійно потребував свят, розваг, веселощів. А давні греки вміливеселитися. Тричі на рік вони влаштовували свята на честь бога Діоніса: у грудні («Малі Діонісії»), у січні–лютому («Ленеї») та у березні–квітні («Великі Діонісії»). Але драми ставилися лише під час «Великих Діонісій» та «Леней». Перша постановка відбулася 534 р. до н. е. М е л ь п о м е н а. Театр у житті давніх греків відігравав значну роль. Під час постановок вистав припинялося життя міста, і усі громадяни не тільки із великим задоволенням йшли до театру, а й вважали це своїм обов’язком. Якщо у бідних не вистачало грошей на білети, вони отримували спеціальну допомогу — субсидію. Та л і я. Як же організовувалось свято? Керівником дійства, до якого готувалися заздалегідь, був хорег — забезпечений громадянин міста, від щедрості якого залежала пишність постановки та її успіх. Вибір хору й акторів теж був його обов’язком. М е л ь п о м е н а. Постановки п’єс відбувалися у межах змагання між трьома поетами, які спочатку виступали також у ролі музиканта і балетмейстера. В Афінах, наприклад, журі складалося з 10 громадян, по одному представникові з кожного афінського округа. Саме журі визначало переможця, ім’я якого увічнювалося на мармурових табличках. Інші учасники теж отримували нагороди, але переможцем вважався лише один із трьох поетів. Та л і я. Як виглядав театр давніх греків? Одна з найважливіших відмінностей давньогрецького театру від сучасного полягає в тому, що гра відбувалася просто неба, при денному світлі. Відсутність даху і використання природного освітлення пов’язані були також і з величезними розмірами грецьких театрів, які значно перевищували розміри навіть найбільших сучасних театрів. Наприклад, афінський театр міг умістити 17 тисяч людей, а театр міста Мегалополя в Аркадії — 44 тисячі глядачів. В Афінах вистави спочатку відбувалися на одному з міських майданів, де для глядачів були споруджені дерев’яні помости. Після того, як вони одного разу розвалилися під час гри, з цією метою почав використовуватися південний скелястий схил Акрополя, до якого прикріплювалися дерев’яні сидіння.
М е л ь п о м е н а. Зверніть увагу на план театру. Основна частина театру — орхестра (майданчик перед сценою де грали актори), де розміщувався хор і жертвенник богу Діонісу; театр (місце для глядачів), де у першому ряду було розташоване місце для жреця бога Діоніса; скена (споруда, розташована позаду орхестри, де перевдягалися актори). На початку V ст. до н. е. дерев’яні лави були замінені кам’яними. Орхестра, на якій розташовувалися хор і актори, набула форми підкови. В еллінські часи актори вже грали на високій кам’яній естраді Театр у давньогрецькому полісі Ефес (Мала Азія) вміщував сто тисяч глядачів — проскенії. Та л і я. Якими були актори давнього театру? Спочатку головною фігурою дійства був хор, що складався з 12–15 чоловік. У піснях хору засуджувалися або вихвалялися діяння героїв. Приблизно з VI ст. до н. е. з хору виділився драматичний актор, за часів Есхіла акторів стало уже двоє, а Софокл увів ще й третього артиста. М е л ь п о м е н а. Усі ролі виконували лише чоловіки. Актори повинні були не тільки добре промовляти слова п’єси, а й співати і танцювати. Актори носили на обличчі маски, які змінювалися не тільки під час зміни ролі, а навіть під час виконання однієї ролі, якщо герой знаходився під впливом різних почуттів. Необхідність збереження маски була зумовлена величезними розмірами грецького театру, адже міміку актора було б погано видно глядачеві. Щоб збільшити свій зріст, актори носили взуття на високій підошві — котурни. Одяг трагічних акторів був надзвичайно пишним, прикрашеним різнокольоровими вишивками. Актори комедії були вдягнені звичайно. 3. Робота в групах Завдання: опрацювати поданий матеріал, підготувати виступ за ним.
Картка № 1 Запозичення класицизму з античного театру Антрактів (у сучасному розумінні цього слова) у давньогрецькому театрі не було. Гра відбувалася без перерви, і хор майже ніколи не залишав місця гри під час дії. За цих умов зміна дії у середині п’єси або розтягування її на тривалий час зумовлювали б порушення сценічної дії. Тому стало звичним, що дія трагедії відбувається в одному місці і не перевищує тривалістю одного дня. Ці особливості побудови грецької трагедії отримали у XVI ст. назву «єдності місця» та «єдності часу». Поетика французького класицизму надавала великого значення «єдностям» та вважала їх основним драматургічним принципом. Картка № 2 Провідні жанри давньогрецької драми Протягом V–IV ст. до н. е. драма в двох її жанрових різновидах — трагедія та комедія — стала провідним родом словесності. Трагедія своїм головним джерелом мала хорову лірику, зокрема дифірамб. Він виникає після появи актора, що виділяється з хору. Драматичний елемент посилюється, коли з’являється другий актор. У такий спосіб створюється можливість зображення конфлікту протилежних сил, що складає основу драми, тобто дії. Уперше другий актор був уведений Есхілом, за яким закріпилося ім’я «батька трагедії». Картка № 3 Особливості давньогрецької комедії Комедія у Давній Греції отримала офіційне визнання значно пізніше, ніж трагедія. - Давня комедія, здебільшого політична і викривальна, перетворила фольклорні «насмішкуваті» пісні на зброю політичної сатири та ідеологічної критики. - У комедії зберігалася необмежена свобода у виголошенні особистої насмішки над окремими громадянами з відвертим називанням їхніх імен. - Образи комедії — карикатурні, узагальнені, а не індивідуальні. - Сюжет має фантастичний характер, невідповідність дійсності якого й викликає комічний ефект. Картка № 4 Побудова давньогрецької драми Своєрідним є не тільки виконання давньогрецької драми, але й сама її побудова. Пісні хору розподіляють її на частини. Початкова частина до вступу хору називається прологом; пісня, яку співає хор,— парод; подальші діалогічні частини називаються епісодіями; хорові партії між двома епісодіями — це стасими, тобто стоячі пісні, оскільки виконувалися вони хором стоячи. головною й необхідною приналежністю. Поєднуючи у собі декламацію, співи, танці і музику, вона де в чому нагадувала сучасну оперу, але своєрідного характеру їй надавали обстановка, одяг та гра акторів, урочиста мова дійових осіб, насичена художніми образами. III. Узагальнення та систематизація вивченого - Назвіть імена муз комедії і трагедії. - На честь якого бога влаштовувались перші вистави? - Як організовувалася демонстрація вистав? - Розкажіть про будову грецького театру. - Чим відрізняється давньогрецький театр від сучасного? - Якими були актори грецького театру? - Назвіть провідні жанри давньогрецької драми. IV. Домашнє завдання Вивчити конспект, склавши кросворд за даною темою. Індивідуальне завдання. Підготувати повідомлення про життя та творчість Есхіла. Інсценувати 2 уривки з п’єси Есхіла «Прометей закутий». Джерела: | |
Схожі матеріали: |
| Всього коментарів: 0 | |