Загальна характеристика господарства України (частина 2)

Мета: дати визначення понять «галузь», «міжгалузевий комп­лекс»; ознайомити з поняттям «інфраструктура», її видами; дати характеристику розвитку ринкової інфраструктури в Україні, сучасній організації виробництва; розвивати навички аналізу (схему галузевої і територіальної структури господарства та діа­грами зайнятого населення); співвідносити навчальний матеріал з реаліями сьогодення; виховувати географічну та економічну культуру, уважність та аналітичні здібності.

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

I. Перевірка домашнього завдання

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІII. Вивчення нового матеріалу

IV. Первинна перевірка засвоєних знань

V. Закріплення знань

VІ. Домашнє завдання

Матеріали до етапів уроку

I. Перевірка домашнього завдання

Перевіряючи домашнє завдання, звернути увагу учнів на об­ґрунтованість їхньої думки щодо форм власності підприємств.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

В економіці кожної країни існує велика кількість підприємств, а як вони між собою взаємодіють? Хто керує підприємствами на рівні держави? Чи об’єднуються підприємства відповідно до їхніх особливостей? Чи необхідна структура в діяльності господарства?

ІII. Вивчення нового матеріалу

1. Галузева структура господарства. Поняття «галузь» і «міжгалузевий комплекс»

Галузева структура господарства відображає поділ суспільно­го виробництва на групи галузей, галузі, їхні складові (підгалузі).

Галузь — сукупність підприємств, які виготовляють однорідну продукцію або надають однорідні послуги.

У галузевій структурі господарства виділяють дві сфери — виробничу і невиробничу. Виробнича сфера забезпечує країну різноманітними товарами, невиробнича сфера — послугами ма­теріального і нематеріального характеру.

Галузева структура господарства

12-1

Кожна галузь виробничої сфери народного господарства однаково важлива для його розвитку і функціонування. Саме у виробничій сфері виробляються засоби виробництва (сировина, паливо, енергія, машини, будівельні матеріали, споруджуються підприємства, прокладаються шляхи сполучення і т. д.), на які припадає переважна більшість вартостей усієї продукції. В цій сфері виробляють і предмети споживання, які потрібні кожній людині.

Три перших сектори (промисловість, будівництво і сільське господарство) безпосередньо виготовляють продукцію, а інші так чи інакше доводять ці продукти до проміжного (виробничого) або кінцевого (невиробничого) споживача. У виробничій сфері в основному виробляється національний дохід держави.

Невиробнича сфера господарства має у своєму складі дві важ­ливі групи галузей. Перша з них задовольняє духовні та фізичні потреби населення. Характерно, що частка зайнятих у галузях цієї групи зростає. Друга група галузей невиробничої сфери — це види діяльності, що задовольняють інші нематеріальні потреби в послугах.

IV. Первинна перевірка засвоєних знань

Завдання 51. 1. Користуючись схемою, розподіліть за пер­шою та другою групами галузі невиробничої сфери. Поясніть свій вибір.

2. Галузева структура з часом змінюється. Це залежить від за­гальних змін в економіці країни та потреб суспільства. За діаграмою галузевої структури економіки України проаналі­зуйте зміни, які відбулися протягом 1991 та 2005 рр.

Кількість зайнятого населення господарства України, %

12-2

ІII. Вивчення нового матеріалу

2. Галузева структура

Галузева структура демонструє найбільш важливі внутрішні пропорції між виробничою та невиробничою сферами господар­ства. Саме ці пропорції в першу чергу визначають стадію розвитку господарства певної країни. Таких стадій розвитку виділяють три: аграрна, індустріальна, постіндустріальна. Для аграрного типу галузевої структури характерне переважання сільського господарства та суміжних з ним галузей. Індустріальний тип галузевої структури визначається значною часткою промисловості і будівництва. Головна риса постіндустріального типу — зміна співвідношення між виробничою та невиробничою сферами на користь останньої. Домінуючим виробничим ресурсом є інфор­мація та знання. Наукові розробки стають головною рушійною силою економіки. Найціннішими якостями є рівень освіти, професіоналізм, здатність навчатися і креативність працівника. Постіндустріальними країнами називають зазвичай ті, у яких на сферу послуг припадає набагато більше за половину ВВП. Сьо­годні до постіндустріальних країн зараховують США (на сферу послуг припадає 80 % ВВП США, 2002 р.), країни Євросоюзу (сфера послуг — 69,4 % ВВП, 2004 р.).

Тип галузевої структури країни визначається за часткою га­лузей у ВВП або часткою зайнятих у цих галузях.

Стадії розвитку країн за часткою галузі у ВВП

12-3

 

Україна за галузевою структурою відноситься до індустріально-аграрного типу.

Галузі господарства країни взаємодіють одна з одною й разом складають міжгалузевий господарський комплекс.

Міжгалузевий господарський комплекс — це сукупність де­кількох галузей, що тісно пов’язані між собою. В основі форму­вання МГК лежать такі принципи: виробництво взаємозамінної продукції (паливно-енергетичний комплекс), послідовна переробка певної сировини (лісопромисловий, агропромисловий комплекс), розв’язання важливих державних проблем (соціальний комплекс).

В Україні сформовано такі міжгалузеві комплекси: паливно-енергетичний, металургійний, агропромисловий, транспортний, машинобудівний, хімічний, соціальний, будівельний тощо.

Поняття «інфраструктура». Види інфраструктури

У структурі господарства виділяють інфраструктуру.

Інфраструктура — сукупність галузей господарства, що об­слуговують виробничу й невиробничу сфери і забезпечують нор­мальне повсякденне життя людини.

Інфраструктуру поділяють на виробничу та соціальну.

Виробнича інфраструктура — сукупність підприємств (або підрозділів підприємств), що обслуговують виробництво.

Соціальна інфраструктура — сукупність підприємств, які безпосередньо впливають на стан і розвиток людей, задовольня­ють їх соціальні та духовні потреби.

3. Ринкова інфраструктура, її види та функції

Найважливішим елементом ринкової економічної системи господарювання є ринок. Його часто визначають як сферу обміну, у якій здійснюються купівля і продаж товарів і послуг.

Елементи ринкової інфраструктури

 

Вид

Складові

Організаційно-технічна

Товарні біржі, оптові ринки, аукціони, торговельно-промислові палати, сервісні центри, ярмарки, транспортні комунікації, ріелтерські фірми тощо

Фінансово-кредитна

Банки, фондові біржі, валютні біржі, фінансові не­банківські інститути, страхові компанії, пенсійні та інші фонди, ощадні каси, ломбарди тощо

Державно-регулятивна

Біржі праці (служби зайнятості), митна система, система оподаткування, державні фонди для спри­яння діловій активності тощо

Науково-дослідне та інформаційне забезпечення

Науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем, юридичні контори, рекламні агенції, аудиторські й консалтингові фірми, спеціальні на­вчальні заклади

 

Функції ринкової інфраструктури:

• полегшення учасникам ринкових відносин реалізації їх інте­ресів;

• підвищення оперативності й ефективності роботи ринкових суб’єктів на основі спеціалізації;

• організаційне оформлення ринкових відносин;

• полегшення форм юридичного й економічного контролю, державного і громадського регулювання.

Свої функції ринок виконує через розгалужену інфраструкту­ру. Між ступенем розвитку ринку та його інфраструктурою існує тісний зв’язок, оскільки, взаємодіючи з усією системою еконо­мічних відносин, ринкова інфраструктура виступає необхідною умовою розвитку всіх суб’єктів господарювання.

Ринкова інфраструктура повинна бути пропорційна рівню розвитку виробництва на кожному етапі розвитку суспільства. Су­часна економіка України вимагає наявності потужних промисло­вих і торгово-складських комплексів, інформаційно-комерційних мереж, високоефективних засобів фінансово-кредитних роз­рахунків тощо. Існує пряма залежність: чим більше розвинута інфраструктура, тим розвинутіший внутрішній ринок.

V. Закріплення знань

Завдання 52. Прикладом виробничої інфраструктури є схема «Структура діяльності ВАТ "Турбоатом”». На підприємстві існує декілька підрозділів: головне виробництво (кінцева продукція — турбіни), допоміжна ланка, обслуговуюча ланка.

• Назвіть цехи та підрозділи підприємств, які відносяться до допоміжної та обслуговуючої ланок інфраструктури підпри­ємства.

• Які відділи підприємства здійснюють зовнішній зв`язок? Чим вони займаються?

• Які цехи належать до головного виробництва? Чому складально-випробувальний цех знаходиться в центрі голов­ного виробництва?

• Які цехи належать до допоміжного виробництва? Яке зна­чення допоміжного виробництва?

• Чим займаються відділи соціальної інфраструктури?

• Яке значення відділу досліджень та проектування?

(Щоб виконати це завдання в класі, дайте декільком учням доручення зобразити на великому аркуші паперу схему. Така наочність допоможе поясните складне поняття «інфраструкту­ра».)

Чому останніми роками підприємства (навіть державної форми власності), які мали значну соціальну інфраструктуру (будинок культури, заводська поліклініка, заміська дитяча база відпо­чинку, профілакторій, стадіон тощо) намагаються позбавитися цих підрозділів?

Структура діяльності ВАТ «Турбоатом»

12-4

VI. Домашнє завдання

Читати відповідний матеріал підручника.

Завдання 53. Географічне аудіювання

Запропонуйте учням виписати в зошит основні чинники роз­міщення підприємств. Назви чинників розміщення напишіть на картках із картону розміром 10 Ч 2 см. Зберіть їх у конверт. Під час вивчення окремих галузей промисловості використовуйте цю наоч­ність. Вона допоможе більш ефективно засвоїти матеріал теми, по­вторити та узагальнити його. Проведіть конкурс на кращу роботу.

Наприклад:

Споживчий

Фактори розміщення підприємств промисловості

Фактори розміщення виробництва — природні, економічні, соціальні умови певної території, які визначають обґрунтова­ність розміщення саме в цьому місці конкретних підприємств. Урахування впливу цих факторів сприяє зниженню собівартості продукції, допомагає уникнути небажаних соціальних, екологіч­них, економічних наслідків виробництва.

Основні фактори

1. Сировинний — провідний фактор виробництва матеріалоєм­ної продукції у разі значної частки сировини в собівартості готової продукції.

2. Паливно-енергетичний фактор визначає розміщення вироб­ництв із великою енерго- і теплоємністю.

3. Фактор робочої сили враховується в розміщенні виробництв зі значними витратами людино-днів на одиницю продукції.

4. Фактор науково-технічного прогресу: наукомісткі галузі про­мисловості розміщаються там, де зосереджені науково-дослідні інститути та кваліфіковані кадри.

5. Водний фактор ураховується в розміщенні водоємних вироб­ництв.

6. Транспортний фактор ураховується з метою наближення спо­живачів продукції, здешевлення транспортних витрат.

7. Екологічний фактор ураховується в розміщенні підприємств з ме­тою зменшення негативного впливу на природу і здоров’я людини.

8. Фактор ринкової кон’юнктури (або споживчий) ураховує умови реалізації продукції, співвідношення попиту та пропозиції.


Схожі матеріали:
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: