Мета: продовжувати надавати учням відомості про графіку як вид образотворчого мистецтва; розглядати засоби виразності графічного ображення; ознайомлювати з техніками штрихування; розвивати навички та вміння дітей працювати графічними матеріалами: олівцями, тушшю, фломастером; виховувати в учнів уважність, акуратність, точність передавання своєї думки графічними засобами.

Обладнання: матеріали для демонстрації послідовності та техніки виконання роботи; репродукції картин відомих художників (Х. Гольбейн- молодший «Портрет Річарда Соутвела» та ін.) та репродукції графічних робіт.

Матеріали та інструменти: альбом для малювання; простий і кольорові олівці; гумка; чорний фломастер; туш; паличка для роботи тушшю; ємність для води; серветки для витирання рук; по шість паперових квадратів (для кожного учня) зі сторонами 5 × 5 см.

Основні поняття: «тонування», «штрихування», «тушування».

Тип: комбінований урок.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ . Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда

Учитель у довільній формі перевіряє ступінь засвоєння учнями знань та навичок, що їх було набуто на двох попередніх уроках.

ІІІ . Пояснення нового матеріалу

Пояснення вчителя

Не кожен художник уміє створювати скульптури, і не кожен скульптор може написати картину. Але ані той, ані інший не зможуть досягти успіху, не володіючи мистецтвом малювання. У графічному малюнку художник може обмежитися тільки лінійними контурами, може заповнити їх усередині та одержати силует,

 може за допомогою ліній створити ілюзію об’єму,

 а може доповнити малюнок кольором.

Отже, графіка — це будь-який малюнок: етюд, ескіз, замальовка для майбутньої картини, гравюри та візерунки, малюнки літер і багато чого іншого.

 Найбільш звичні для нас графічні малюнки, що створені з ліній і плям,— чорних на білому фоні або білих на чорному. Образотворча мова графіки дуже проста й стримана, але ми з вами знаємо, що часом декількома точними словами можна описати ситуацію краще, ніж під час довгої та нудної розповіді. Графіка — «наймовчазніша» з усіх видів образотворчого мистецтва. Ми з вами вже знайомі з простими та кольоровими олівцями, та в графічній родині є ще багато інструментів та матеріалів. (Учитель продовжує розповідь, супроводжуючи її демонстрацією інструментів, матеріалів та малюнків, створених за допомогою цих інструментів та матеріалів.) Перові ручки з тонким сталевим пером — це сучасний варіант старовинних письмових інструментів, що робилися з природного пір’я.

Найчастіше вживаються пір’я № 102 (середнє) та № 104 (тонке). Вони легко очищуються, надають можливість проводити лінії різної товщини та змінювати товщину упродовж однієї лінії. Але напрямок рухів сталевого пера обмежений, існує небезпека зіпсувати роботу ляпками та бризками.

 Маркери (плакари), робоча поверхня зроблена з фетру. Фломастери, робоча поверхня зроблена з волокнистої пластмаси.

Це ручки для створення швидких малюнків, але вони раптово закінчуються й не дозволяють проводити такі тонкі лінії, як ручки зі сталевим пером. Рапідографи. Це кращий інструмент для створення графічного малюнка. Слово «рапідограф» має французьке коріння rapid (швидко) й грецьке qrapho (пишу, креслю, малюю).

Металевий кінчик рапідографа дозволяє проводити лінії у будь-якому напрямку та будь-якої довжини. Товщина лінії залежить від товщини робочого кінчика — від 0,1 мм до 2,0 мм. До недоліків рапідографів належить те, що вони недешеві й потребують ретельного догляду. Туш та чорнила. «Індійська» туш складається з води й пігменту (дуже подрібнений порошок вуглецю), від якого залежить насиченість чорного кольору, та шелаку або латексу, що зв’язують. «Індійська» туш дуже стійка. Чорнила згодом утрачають свій колір. Але вони створюють прозорі шари, які ми можемо накладати один на одний. Крім того, вони створюють дуже цікавий ефект, коли ми починаємо верху по ним працювати водними відмивками або аквареллю. Художники використовують два основні прийоми передавання тону: штрихування та тушування. Тонування — відтворення об’єму предмета на площині аркуша за допомогою графічних матеріалів.

 Штрихування — це нанесення штрихів тієї або іншої товщини та сили натискання на тій або іншій відстані один від одного.

 Штрих — дуже виразний засіб. В одному малюнку штрихи можуть бути товстішими й тоншими, прямими й кривими, короткими й довгими, йти не суцільною смугою, перериватися або, навпаки, лягати близько один до одного. У такий спосіб отримуємо своєрідну сітку зі штрихів, яка створює враження однієї плями. Тушування — це розтирання олівця (або іншого м’якого матеріалу) по поверхні паперу з використанням різних засобів (паперового тампону, вати, замші та ін.) у вигляді суцільного тону тієї або іншої сили.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Робота над формуванням навичок і вмінь

Навчальні вправи

З’єднайте назви видів штрихувань із відповідними зразками. Учитель демонструє зразки штрихування та тушування, пропонує учням заповнити шість квадратів зі сторонами 5 × 5 см, обираючи прийоми тонування на власний розсуд, використовуючи різні інструменти: графітний олівець, кольоровий олівець, фломастер, кулькову або чорнильну ручку.)

Індивідуальна робота учнів

V. Підбиття підсумків

Мета: продовжувати надавати учням відомості про графіку як вид образотворчого мистецтва; розглядати засоби виразності графічного ображення; ознайомлювати з техніками штрихування; розвивати навички та вміння дітей працювати графічними матеріалами: олівцями, тушшю, фломастером; виховувати в учнів уважність, акуратність, точність передавання своєї думки графічними засобами.

Обладнання: матеріали для демонстрації послідовності та техніки виконання роботи; репродукції картин відомих художників (Х. Гольбейн- молодший «Портрет Річарда Соутвела» та ін.) та репродукції графічних робіт.

Матеріали та інструменти: альбом для малювання; простий і кольорові олівці; гумка; чорний фломастер; туш; паличка для роботи тушшю; ємність для води; серветки для витирання рук; по шість паперових квадратів (для кожного учня) зі сторонами 5 × 5 см.

Основні поняття: «тонування», «штрихування», «тушування».

Тип: комбінований урок.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ . Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда

Учитель у довільній формі перевіряє ступінь засвоєння учнями знань та навичок, що їх було набуто на двох попередніх уроках.

ІІІ . Пояснення нового матеріалу

Пояснення вчителя

Не кожен художник уміє створювати скульптури, і не кожен скульптор може написати картину. Але ані той, ані інший не зможуть досягти успіху, не володіючи мистецтвом малювання. У графічному малюнку художник може обмежитися тільки лінійними контурами, може заповнити їх усередині та одержати силует,  може за допомогою ліній створити ілюзію об’єму, а може доповнити малюнок кольором.

Отже, графіка — це будь-який малюнок: етюд, ескіз, замальовка для майбутньої картини, гравюри та візерунки, малюнки літер і багато чого іншого.

 Найбільш звичні для нас графічні малюнки, що створені з ліній і плям,— чорних на білому фоні або білих на чорному. Образотворча мова графіки дуже проста й стримана, але ми з вами знаємо, що часом декількома точними словами можна описати ситуацію краще, ніж під час довгої та нудної розповіді. Графіка — «наймовчазніша» з усіх видів образотворчого мистецтва. Ми з вами вже знайомі з простими та кольоровими олівцями, та в графічній родині є ще багато інструментів та матеріалів. (Учитель продовжує розповідь, супроводжуючи її демонстрацією інструментів, матеріалів та малюнків, створених за допомогою цих інструментів та матеріалів.) Перові ручки з тонким сталевим пером — це сучасний варіант старовинних письмових інструментів, що робилися з природного пір’я.

Найчастіше вживаються пір’я № 102 (середнє) та № 104 (тонке). Вони легко очищуються, надають можливість проводити лінії різної товщини та змінювати товщину упродовж однієї лінії. Але напрямок рухів сталевого пера обмежений, існує небезпека зіпсувати роботу ляпками та бризками.

 Маркери (плакари), робоча поверхня зроблена з фетру. Фломастери, робоча поверхня зроблена з волокнистої пластмаси.

Це ручки для створення швидких малюнків, але вони раптово закінчуються й не дозволяють проводити такі тонкі лінії, як ручки зі сталевим пером. Рапідографи. Це кращий інструмент для створення графічного малюнка. Слово «рапідограф» має французьке коріння rapid (швидко) й грецьке qrapho (пишу, креслю, малюю).

Металевий кінчик рапідографа дозволяє проводити лінії у будь-якому напрямку та будь-якої довжини. Товщина лінії залежить від товщини робочого кінчика — від 0,1 мм до 2,0 мм. До недоліків рапідографів належить те, що вони недешеві й потребують ретельного догляду. Туш та чорнила. «Індійська» туш складається з води й пігменту (дуже подрібнений порошок вуглецю), від якого залежить насиченість чорного кольору, та шелаку або латексу, що зв’язують. «Індійська» туш дуже стійка. Чорнила згодом утрачають свій колір. Але вони створюють прозорі шари, які ми можемо накладати один на одний. Крім того, вони створюють дуже цікавий ефект, коли ми починаємо верху по ним працювати водними відмивками або аквареллю. Художники використовують два основні прийоми передавання тону: штрихування та тушування. Тонування — відтворення об’єму предмета на площині аркуша за допомогою графічних матеріалів.

 Штрихування — це нанесення штрихів тієї або іншої товщини та сили натискання на тій або іншій відстані один від одного.

 Штрих — дуже виразний засіб. В одному малюнку штрихи можуть бути товстішими й тоншими, прямими й кривими, короткими й довгими, йти не суцільною смугою, перериватися або, навпаки, лягати близько один до одного. У такий спосіб отримуємо своєрідну сітку зі штрихів, яка створює враження однієї плями. Тушування — це розтирання олівця (або іншого м’якого матеріалу) по поверхні паперу з використанням різних засобів (паперового тампону, вати, замші та ін.) у вигляді суцільного тону тієї або іншої сили.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Робота над формуванням навичок і вмінь

Навчальні вправи

З’єднайте назви видів штрихувань із відповідними зразками. Учитель демонструє зразки штрихування та тушування, пропонує учням заповнити шість квадратів зі сторонами 5 × 5 см, обираючи прийоми тонування на власний розсуд, використовуючи різні інструменти: графітний олівець, кольоровий олівець, фломастер, кулькову або чорнильну ручку.)

Індивідуальна робота учнів

V. Підбиття підсумків