Мета уроку: розглянути захисні реакції організму людини, основні методи попередження неінфекційних та інфекційних захворювань; розвивати знання учнів про можливість укріплення імунітету.

Очікувані результати: учні повинні називати основні методи профілактики захворювань; учні повинні наводити приклади захисних реакцій організму, інфекційних захворювань; учні повинні характеризувати прояви захисних реакцій організму; учні повинні пояснювати механізм роботи захисних реакцій організму.

Обладнання:                                                                                                                          

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Здоров’я маємо — не дбаємо,
 а втративши — плачемо. (Народна мудрість)

n  1. Організаційний етап

n  2. Актуалізація опорних знань

2.1. Перевірка індивідуальних домашніх завдань.

2.2. Рішення ситуативних завдань (робота в групах).

1 група: під час екстреної евакуації учень самостійно повернувся до класу за особистими речами.

2 група: після евакуації зі школи учень, не попередивши нікого, пішов сам додому.

Завдання групам:

а) визначити можливі причини такої поведінки учня;

б) змоделювати наслідки його вчинка.

2.3. Тестове завдання для контролю знань (тест № 11, роздавальний матеріал).

Відповіді: 1 а, б, в, г; 2 а, б, в, г; 3 б, г; 4 а, б, в, г; 5 а, в; 6 г; 7 а; 8 г; 9 а, в, г; 10 б, г; 11 б, в; 12 б, в.

2.4. Робота з комплексним зошитом для контролю знань [6], с. 27–28.

Відповіді. 
Варіант 1: 1 г; 2 в; 3 г; 4 б; 5 а; 6 а.
Варіант 2: 1 а; 2 а, б; 3 б; 4 г; 5 в; 6 а.

2.5. «Клуб ерудитів».

Поясніть народне прислів’я:

Здоровому все здорово;

Не бігаєш, коли здоровий — забігаєш, коли захворієш.

2.6. «Асоціативний кущ».

Складання схеми на дошці за асоціаціями учнів до терміна «хвороба».

Приклади відповідей: інфекційні; біль; лікарня; «швидка допомога»; лікар; температура; слабкість.

n  3. Мотивація навчальної діяльності

3.1. Повідомлення теми уроку та формулювання разом з учнями мети й завдань вивчення нового матеріалу.

3.2. Проблемні запитання.

— Звідки беруться хвороби?

— Що залежить від людини та її родини при зміцненні імунітету?

n  4. Етап засвоєння нових знань

План пояснення нового матеріалу (з елементами бесіди)

1. Хвороби: форми, класифікація, причини.

2. Особливості інфекційних хвороб: умови виникнення, збудники.

3. Захисні реакції організму людини.

4. Методи попередження хвороб:

а) заходи профілактики інфекційних хвороб (епідрежим);

б) засоби зміцнення організму (загартовування, зміцнення імунітету).

n  5. Узагальнення та закріплення знань

5.1. Самостійна робота з підручником.

Учні читають параграф та доповнюють опорний конспект.

5.2. Робота з друкованим зошитом [5], с. 20–23.

5.3. Експрес-контроль знань [7], тест 3.

Відповіді. 
Варіант 1: 1 б; 2 г; 3 г; 4 в; 5 а; 6 б.
Варіант 2: 1 а; 2 в; 3 а; 4 в; 5 а; 6 в.

5.4. Тестове завдання для закріплення знань (тест № 12, роздавальний матеріал).

Відповіді: 1 а, в, г; 2 б, в, г; 3 б, в; 4 б, г; 5 а, б, г; 6 б, в; 7 а, б, в; 8 а, в; 9 в; 10 а, б; 11 б; 12 б, в, г.

5.5. Розгадування кросворда.

5.6. Творче завдання (робота в групах).

Клас розбити на робочі групи й одну групу експертів.

Завдання робочим групам: у довільній формі скласти поради учням молодших класів щодо попередження інфекційних захворювань.

Завдання експертам: а) оцінити правильність відповідей; б) оцінити креативність роботи груп; в) визначити групу-переможницю.

5.7. Індивідуальні картки (роздавальний матеріал).

5.8. Обговорення епіграфа до уроку.

5.9. Відповіді на проблемні запитання.

n  6. Підбиття підсумків уроку

«Бажаю вам»

Учні по черзі дарують однокласникам бажання, що пов’язані зі зміцненням здоров’я.

n  7. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

Індивідуальні завдання.

1.   Чому для зміцнення імунітету потрібне споживання овочів?

2.   Чи хворів ти на інфекційну хворобу? Як ти заразився?

n2. Актуалізація опорних знань

2.6. «Асоціативний кущ»

Ú Запитання до учнів

— Які асоціації виникають у вас щодо поняття «хвороба»?

n4. Етап засвоєння нових знань

1. Хвороби

Форми протікання хвороб:

• гострі;

• хронічні;

• легкі;

• тяжкі. 

Причини хвороб

1. Інфекції, віруси

2. Травми.

3. Отруєння.

Ú Запитання до учнів

— Які інфекційні хвороби вам відомі? (ОРЗ, грип, туберкульоз, СНІД, ангіна, гепатит, дизентерія, холера, енцефаліт.)

— Які неінфекційні хвороби вам відомі? (Холецистит, йододефіцит, бронхіт, серцеві хвороби.)

— Чим інфекційні хвороби відрізняються від неінфекційних? (Можливе зараження від іншої особи.)

2. Інфекційні хвороби

Особливості інфекційних хвороб

1. Виникають при взаємодії хвороботворних мікроорганізмів з організмом людини чи тварини.

2. Епідемічність, тобто можливість масового захворювання.

3. Висока токсичність.

4. Наявність прихованого (інкубаційного) періоду захворювання.

5. Можливість консервації збудників (тривале зберігання збудників).

6. Дальність і швидкість поширення.

7. Важкість виявлення та визначення.

8. Першочергове ураження людей зі слабким імунітетом.

9. Сильна психологічна дія (страх захворіти).

Умови виникнення інфекційних хвороб:

• укорінення мікроорганізмів в організмі людини чи тварини;

• поширення мікроорганізмів.

Збудники інфекційних хвороб:

• бактерії;

• віруси;

• найпростіші організми;

• паразитичні черви (глисти).

Епідемія — кількісне та територіальне поширення інфекційної хвороби, що значно перевищує рівень звичайної захворюваності в певній місцевості.

При визначенні поширення інфекції як епідемії визначають терміни карантину (повне або часткове ізолювання людей на певній території).

Пандемія — епідемія одного виду збудника в кількох країнах (наприклад, пандемія грипу).

Епідпоріг — певна чисельність хворих на 100 000 населення.

Епідемія характеризується:

1. Районом виникнення (джерело епідемії).

2. Районом поширення епідемії.

Ú Запитання до учнів

— Які інфекційні захворювання спричиняють епідемії? (Грип, кір, туберкульоз.)

— Що відносять до «хвороб брудних рук»? (Дизентерія, лишай.)

— Які хвороби відносять до повітряно-крапельних? (Грип, туберкульоз, ангіна.)

— Який існує індивідуальний захист від повітряно-крапельних інфекцій? (Марлева пов’язка, миття рук, зміцнення імунітету.)

3. Захисні реакції організму людини

1. Гіпотермія, або підвищення температури тіла (велика кількість бактерій та вірусів гине при температурі +38 °С).

2. Згортання крові при кровотечі.

3. Реакція імунної системи — здатність організму виробляти особливі клітини, що захищають його від чужорідних речовин та мікроорганізмів.

Імунна система людини є комплексною системою, що поєднує різні органи. Вона повинна виявляти та знищувати патогенні організми, що потрапили до організму. В організмі людини відбуваються складні захисні реакції, що припиняють розмноження патогенних організмів. При досить високому рівні опірності організму хвороба поступово йде на спад.

Розрізняють природний імунітет (вироблений власним організмом без зовнішніх впливів) і штучний (виникає при введенні в організм спеціальних речовин). Розрізняють також уроджений і набутий імунітет. Уроджений імунітет передається спадково, як і інші генетичні ознаки. Набутий імунітет виникає внаслідок перенесеної хвороби або вакцинації і не успадковується.

Коли імунітет людини міцний, то імунна система вчасно реагує на будь-яке «вторгнення» ззовні, завдяки чому зберігається здоров`я людини.

Особливою формою імунітету є бацилоносійство (мікроорганізми розмножуються, але не шкодять організмові).

При ослабленні організму бацилоносійство може перейти в хворобу.

Ú Запитання до учнів

— Що таке імунітет? (Сукупність захисних реакцій організму.)

— Для чого учням роблять реакцію Манту? (Проба на інфікування туберкульозом, наявність алергійних реакцій.)

3.     Методи попередження хвороб

Заходи епідрежиму:

• обмеження контактів;

• обмеження пересувань;

• масова вакцинація;

• дезінфекція (знезараження);

• дезінсекція (знищення комах);

• дератизація (знищення гризунів).

Види дезінфекції

Профілактична — з метою попередження інфекційних хвороб: очищення стоків, знезараження питної води; застосування дезрозчинів під час прибирання.

Осередкова — з метою знезараження місця знаходження хворого, запобігання поширенню інфекції.

Мета осередкової дезінфекції — запобігання зараженню людей, які перебувають поряд із хворим, та виносу інфекції з осередку. Цю дезінфекцію проводять медпрацівники або родичі. В осередках поточна дезінфекція проводиться постійно впродовж усього часу хвороби людини.

В осередках особливо небезпечних інфекцій дезінфекцію проводять медпрацівники у спеціальних закритих костюмах (після чого вони проходять спеціальну санітарну обробку).

Методи дезінфекції

Механічний — вологе прибирання приміщень. Воно зменшує кількість мікроорганізмів, але не знешкоджує їх повністю.

Фізичний — парообробка, кип’ятіння, опромінювання ультрафіолетом, кварцювання, висушування на сонці; озонування. Одяг та інші речі з тканини, книги, взуття обробляють у дезкамерах парою.

Хімічний — вологе прибирання, зрошення аерозолями. Знешкодження шкідливих мікроорганізмів та їхніх токсинів дезінфікуючими речовинами.

Біологічний — застосування антагоністичних мікроорганізмів.

Ú Запитання до учнів

— Які засоби загартовування вам відомі?

Загартовування — вироблення властивості швидкого пристосування організму до зміни температури.

Правила прийняття повітряних ванн:

• проводити через одну-дві години після їжі;

• добирати одяг за сезоном;

• тривалість перебування залежить від температури повітря.

Правила прийняття сонячних ванн:

• уранці та після денного відпочинку;

• у головному уборі;

• бажано проводити в русі;

• на початку тривалість не більше 5 хвилин, максимальна — до 50 хвилин.

Правила прийняття водних процедур:

• обтирання та обливання:

— при температурі води не менш ніж +33 °…+35 °С, а повітря — не менш ніж +17 °…+20 °С;

— кожні 3–4 дні знижувати температуру на 1 °С (чим холодніша вода, тим коротша процедура);

• душ:

— температура +33 °…+35 °С;

— кожні 3–4 дні знижувати температуру на 1 ºС;

• купання:

— температура води має бути не менш ніж +20 °С, а повітря — не менш ніж +20 °…+25 °С (мінімальна —5 хвилин, максимальна — 20 хвилин).

Ú Цікава інформація

Лінії захисту організму (поверхневий бар’єр):

• шкіра, слизові оболонки (якщо вони не пошкоджені);

• захисні бактерії шкіри;

• антибактеріальні речовини сліз, слини, шлункового слизу;

• виділення бактерій при кашлі, чханні.

Ú Додаткова інформація

Загальнодержавна Програма імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009–2015 роки

     Мета і основні завдання Програми.

Метою Програми є забезпечення епідемічного благополуччя населення шляхом зниження рівня захворюваності на інфекції, боротьба з якими проводиться засобами імунопрофілактики, а також смертності та інвалідності внаслідок інфекційних хвороб, сприяння розвитку імунології, генної інженерії та імунобіотехнології. Для досягнення зазначеної мети необхідно: здійснити комплекс організаційно-методичних заходів щодо:

— зниження рівня захворюваності на інфекції, боротьба з якими проводиться засобами імунопрофілактики, та охоплення щепленнями на рівні не менш як 95 %;

— організувати оптимальне матеріально-технічне забезпечення закладів, що планують і здійснюють заходи з імунопрофілактики;

— забезпечити постійне підвищення професійного рівня осіб, що здійснюють заходи з імунопрофілактики; провести моніторинг виконання завдань Програми та в разі необхідності коригування заходів з підвищення їх ефективності;

— забезпечити науковий супровід заходів з імунопрофілактики;

— використовувати усі форми санітарно-просвітницької роботи серед населення з метою поширення знань із питань імунопрофілактики;

— забезпечити розвиток міжнародного співробітництва з метою використання потенціалу зарубіжних партнерів у сфері специфічної профілактики населення від інфекційних хвороб.

3.  Шляхи розв’язання проблеми.

Для зменшення інтенсивності епідемічного процесу доцільно здійснити заходи за трьома напрямами:

— блокування імовірних джерел збудників інфекційних хвороб;

— порушення механізму передачі збудників інфекційних хвороб;

— формування прошарку осіб, несприйнятливих до збудників інфекційних хвороб.

Здійснення зазначених заходів потребує фінансових витрат, використання значних людських і матеріальних ресурсів, однак лише комплексний підхід може забезпечити найефективніші результати.