Мета: дати характеристику галузі (значення, підгалузі, сировинна база, територіальна структура); пояснити чинники розміщення різних типів підприємств; показати стадії виготов­лення тканин; удосконалювати навички роботи з картами (показ основних районів і центрів легкої промисловості) та аналізувати статистичні дані про розвиток галузі; виховувати економічне мислення, дисциплінованість, повагу до думки інших.

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

I. Актуалізація опорних понять

II. Мотивація навчальної діяльності

III. Вивчення нового матеріалу

IV. Первинна перевірка засвоєних знань

V. Закріплення знань

VI. Домашнє завдання

Матеріали до етапів уроку

I. Актуалізація опорних понять

На які групи поділяється промисловість? Яку продукцію виробляють підприємства цих груп? Що називають предмета­ми споживання? Які галузі їх виробляють? Що відноситься до предметів споживання? Яке значення має розвиток цих галузей для людини?

II. Мотивація навчальної діяльності

Україну заполонив потік дешевої імпортної продукції легкої промисловості (Туреччина, Китай, Польща). Чому так сталося? Чому нам як споживачам більш вигідно купляти турецькі шкіряні вироби та китайські чобітки? На це є як об’єктивні (спеціалізація Туреччини та Китаю за принципом порівняльних переваг, більш дешева робоча сила, низька собівартість продукції) та суб’єктивні причини. (За останнє десятиріччя легка промисловість зазнала значного спаду виробництва. Більша частина підприємств має застарілі обладнання і технологію виробництва, крім того, вітчиз­няна сировинна база розвинута слабко (більша частина сировини привозилася з республік колишнього СРСР). У цих умовах легка промисловість України вимагає не тільки значних інвестицій для розвитку та реконструкції галузі, але й активної державної під­тримки вітчизняного товаровиробника.) Виявіть та проаналізуйте їх. Чи є у вітчизняної легкої промисловості перспективи?

III. Вивчення нового матеріалу

Легка промисловість — галузь, що забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям та іншими предметами споживання, інші галузі важкої промисловості — продукцією виробничого призначення (технічні тканини, будівельний повсть тощо).

1.      Структура галузі

25-1

2. Особливості галузі

• Традиційною сировиною легкої промисловості є продукція сільського господарства — як рослинності (бавовна, льон), так і тваринництва (шкіра, шерсть, натуральний шовк).

• Широке застосування синтетичних барвників, хімічних во­локон і ниток послабило залежність галузі від сільського господарства. З додаванням хімічних волокон виготовляється чверть бавовняних тканин, половина лляних і майже 90 % шовкових і шерстяних. Використання синтетичних ниток прискорює виробництво тканин і робить його дешевшим.

У наш час крім волокон натуральних застосовують і хімічні.

Натуральні волокна. Найважливіше текстильне волокно — бавовна. Це волоски на насінні бавовнику. Довжина волокон різна — від 10 до 60 мм. Бавовняне волокно тонке, але дуже міцне. Воно дешеве, добре фарбується. З бавовни одержують тонку, рівномірну і міцну пряжу й роблять з неї найрізноманіт­ніші тканини — від найтонших батистів до товстих оббивних. Текстильні волокна одержують також зі стебел і листя рослин. Такі волокна бувають тонкими (льон) і грубими (пенька, джут). Шерсть — волокна волосяного покриву деяких тварин (до 95 % дає вівця). Вона легка, погано проводить тепло і гарно проводить вологу. Натуральний шовк одержують з кокона гусениці шовко­вичного шовкопряда.

Хімічні волокна. Такі волокна роблять із природних полі­мерів, головним чином целюлози, яку одержують з деревини, соломи тощо (таке волокно називають штучним), та із синте­тичних полімерів (синтетичне волокно). 3 1 м3 деревини ялини можна одержати 1500 м2 віскозної тканини. Це дуже багато, бо шовкопряд за своє життя дає тільки один кокон, з якого можна отримати шовкову нитку завдовжки 700 м, а з найкращої вівці можна одержати 6–7 кг вовни на рік.

• Ефективним є виробництво тканин на комбінатах, де послі­довно поєднуються такі виробництва, як прядіння, ткацтво та обробка. Первинна переробка сировини тяжіє до її джерел (відходи переробки льону сягають 80 %, а шерсті — 50 % від первісної ваги). Кожну з наступних стадій можна здійснити на окремих прядильних, ткацьких або оздоблювальних фабриках. Тоді витрати на транспортування кожної з них підвищува­тимуть вартість готового виробу. Отже, вигідніше об’єднати стадії текстильного виробництва на одному комбінаті.

• Підприємства легкої промисловості розміщені всюди. Вони невеликі і не потребують багато енергії та води. На підпри­ємствах галузі зайняті переважно жінки (галузь трудоміст­ка, що дає змогу повніше використовувати трудові ресурси в районах важкої індустрії, на підприємствах якої зайняті переважно чоловіки.

• За даними таблиці «Виробництво основних видів промислової продукції за 2003–2007 рр.» визначте обсяги виробленої про­дукції легкої промисловості. Які зміни відбулися в обсягах виробництва за останні чотири роки?

3. Чинники розміщення підприємств галузі (картки чинників)

• Орієнтування на трудові ресурси.

• Орієнтування на споживача.

• Для підприємств галузі характерні невеликі витрати енергії та води.

4. Перспективи галузі

Легка промисловість — найбільш динамічна галузь, яка по­винна враховувати швидку зміну моди, смаків, уміти вчасно схо­плювати специфіку масового ринкового попиту на її вироби.

У розроблених проектах програм розвитку легкої промис­ловості передбачено розширити сировинну базу та ліквідувати диспропорції в окремих підгалузях; розвивати машинобудуван­ня для легкої промисловості. Доцільним є відновлення посівів бавовни на півдні України; виготовлення целюлози з біологічної маси та її переробка на штучні волокна і нитки; розгортання виробництва дубильних речовин; організація виробництва полі­уретанових композицій для взуттєвої галузі, які й досі імпорту­ються. Дуже важливими загальними проблемами є підвищення конкурентоспроможності галузі на основі вдосконалення вироб­ничих відносин, упровадження сучасних технологій, підвищення технічного рівня, продуктивності праці тощо.

Завдання 91. Географічне аудіювання

5. Художні промисли

В Україні поширені різноманітні художні промисли, продукція яких (керамічні вироби, килими, вишивки, художнє ткацтво, іграшки, вироби з дерева, металу, скла) використовується для потреб населення і має художню цінність.

Спостерігається певна спеціалізація окремих районів України на виробництві художніх виробів. Одним із найбільших і най­відоміших регіонів народних художніх промислів є Гуцульщина (Косів, Яворів та ін.). Гуцульщина спеціалізується на виготов­ленні керамічних виробів, килимів, художній обробці дерева та металу, вишивці й ткацтві.

Широко відомими центрами художніх промислів в Україні стали Опішня (художня кераміка, вишивка), Решитилівка (ви­шивка, килимарство, ткацтво), Петриківка (художні розписи).

Продукція художніх промислів користується попитом і в Укра­їні, й за кордоном (різноманітні вироби з дерева та металу, ви­шивка, килими — експортна продукція).

Народні художні промисли в Україні

Упродовж століть десятки й сотні тисяч майстрів — килимар­ниці, вишивальниці, ткачі, гончарі, різьбярі по дереву, кістці та рогу, майстри декоративного розпису, склороби-гутники, золотарі-ювеліри, ковалі, майстри лозоплетіння і художньої обробки шкіри та багатьох інших професій — створювали речі, необхідні людям у побуті. Кращі з них ми називаємо тепер тво­рами народного мистецтва.

Народні художні промисли в Україні є невід’ємною складовою української культури. Вони увібрали в себе риси, притаманні окремим етнографічним регіонам країни. З покоління в поколінняпередавалися таємниці технічної та технологічної майстерності, вдосконалювалися прийоми обробки природних матеріалів. У ряді населених пунктів (Опішня, Решетилівка, Косів, Богуслав, Пе­триківка, Діхтярі, Глиняни, Клембівка та ін.) існували школи традиційного народного мистецтва.

Під впливом кліматичних і природних умов, особливостей побуту українців, властивостей місцевої сировини та історичних чинників у кожному етнографічному регіоні України виробляли місцеві предмети художньої образотворчості.

Одним із найбагатших на різноманіття народних промислів сучасних осередків є Західна Україна. Художні вироби Прикар­паття здавна привертали увагу високою майстерністю, зокрема гуцульські декоративні топірці, пістолі, кріси, порохівниці, ба­рильця, дерев’яний, переважно декоративний посуд. Гуцульські майстри для прикрашання своїх виробів використовують техніку інтарсії та "пацьоркування” (інкрустування бісером). Багата на майстрів-різьбярів і Львівщина.

Дуже давнім українським промислом є килимарство. Функ­ціонально існують три головні назви для килимових тканин: ковер, килим і коц. Різниця між ними могла полягати в техніці, орнаменті, розмірі й призначенні. Сьогодні їх розрізняють тільки за територіальним принципом: коври й килими походять із цен­трально- та північноукраїнських промислових осередків, а коци виготовляються вручну на заході, переважно на Гуцульщині. Ткацтво та килимарство були й залишаються найбільш розвине­ними видами народних художніх промислів на Тернопільщині.

Та найрізноманітнішим і найширше представленим в Україні є гончарський промисел. Кожний район гончарного промислу мав свої локальні художні особливості, що залежали від природних властивостей матеріалів, технологічного рівня виробництва, місцевих традицій тощо. Майже кожен осередок було представ­лено талановитими майстрами — гончарами з яскравою творчою індивідуальністю. Їхні вироби — пишно оздоблені глечики, гор­нята, миски, полумиски, макітри, куманці, лембики, довжанки тощо — служили окрасою українського народного житла, так само, як рушники, обруси, килими.

Яскравою сторінкою увійшов в історію культури українського народу й декоративний розпис. Початок свого розвитку цей вид народного мистецтва бере з настінного малювання, поширеного з давніх часів у селах України. Одним з найвідоміших центрів, що здавна славився своєрідним мистецтвом розпису, в Україніє село Петриківка Дніпропетровської області, засноване ще в 1772 році.

Ще одним унікальним явищем у декоративному мистецтві України є розпис великодніх яєць — писанок. Українські писанки беруть свій початок від прадавніх вірувань нашого народу. Якщо за часів язичництва писанку розписували до свята Весни, то за християнства — до Великодня, свята Воскресіння Христового. У залежності від регіону існують відмінності в композиції деко­ру, кольоровій гамі, поділі поверхні писанок. Численні хрести та перехрещення символізують родючість, кільця та прямі лінії у свідомості наших предків асоціювалися з чоловічим та жіночим началами, кольорова гама відображала навколишню природу.

З огляду на необхідність збереження автентичності та уні­кальності народних промислів України, їх охорони та подальшого розвитку Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням схва­лив Концепцію Державної програми збереження, відродження і розвитку народних художніх промислів на 2006–2010 рр.

Концепцією передбачено основні шляхи розв’язання проблеми занепаду розвитку народних художніх промислів в Україні. Зокре­ма, передбачається надання державної підтримки суб’єктам під­приємницької діяльності в галузі народних художніх промислів, оновлення матеріально-технічної бази існуючих та будівництво нових підприємств народних художніх промислів, упровадження нових технологій виробництва.

Питання до тексту. Назвіть основні центри народних худож­ніх промислів. Яку продукцію вони виготовляють? Які художні промисли є у вашому краї?

IV. Первинна перевірка засвоєних знань

Завдання 92. Доопрацюйте схему міжгалузевих і внутрішньо­галузевих зв’язків легкої промисловості. Покажіть на прикладах ці взаємозв’язки.

Схема міжгалузевих і внутрішньогалузевих зв’язків легкої промисловості

25-2

МГ — міжгалузеві зв’язки.

ВГ — внутрішньогалузеві зв’язки.

Наведіть приклади галузей легкої промисловості:

а) що працюють тільки на вітчизняній сировині;

б) що працюють на вітчизняній та імпортній сировині;

в) що працюють тільки на імпортній сировині.

V. Закріплення знань

Завдання 93. За картою «Легка промисловість» атласу дайте відповіді на запитання:

1. Де розміщені підприємства первинної переробки льону? Чому саме в цьому районі?

2. Поясніть розміщення бавовняних підприємств у місті Херсон.

3. Де розміщені підприємства хутряної промисловості?

4. Який принцип розміщення швейного виробництва? Чим це можна пояснити?

VI. Домашнє завдання

Читати відповідний матеріал підручника.

Соціогеографічний практикум

Ціна тканини залежить від частки хімічних волокон у її скла­ді, від якості, фірми виробника, гігієнічності (здатності вбирати вологу і давати шкірі «дихати»). Ціну взуття багато в чому фор­мує якість сировини (натуральна шкіра не втрачає форми після висихання, набуває форми стопи, «дихає» тощо).

1. Чим гарні натуральні тканини? Які переваги синтетичних і змішаних тканин? Які тканини більш дешеві? Чому? Які гігієнічніші? У чому переваги натурального хутра, взуття з натуральної шкіри?

2. Укажіть, які властивості повинні мати тканини, з яких ши­ють (виготовляють): літню сукню, теплий светр, натільну білизну, гардини, зимовий верхній одяг, постільну білизну. Які тканини мають відповідні властивості?

3. Одяг виробництва яких підприємств (вітчизняних чи закор­донних) переважає у вашому гардеробі? Чим пояснюється ваш вибір? У чому проблема підприємств легкої промисловості України? Як розв’язати цю проблему?

4. Яку продукцію випускають підприємства місцевої легкої про­мисловості? Який принцип розміщення цих підприємств?