Мета: ознайомити з поняттями «світове господарство», «міжнародний поділ праці», «світова торгівля»; охарактеризу­вати форми міжнародного співробітництва; визначити обсяги та структуру зовнішньоекономічних зв’язків; розвивати навички аналізу та співставлення фактів; виховувати цікавість до теми, бажання знаходити факти з реального життя, що підтверджують теоретичні посилання.

Тип уроку: вивчення й первинного закріплення нових знань.

Структура уроку

I. Актуалізація опорних понять

II. Мотивація навчальної діяльності

III. Вивчення нового матеріалу

IV. Первинна перевірка засвоєних знань

V. Домашнє завдання

Матеріали до етапів уроку

I. Актуалізація опорних понять

Що називають територіальним поділом праці? Які наслід­ки територіального поділу праці? Що називають спеціалізацією?

II. Мотивація навчальної діяльності

Проведіть дослідження мобільних телефонів учнів класу. Які фірми та яких країн світу є виробниками мобільних теле­фонів? Чи є мобільні телефони українських виробників? Уявіть ситуацію, що економіка України є закритою (самодостатньою): тоді б в Україні не було мобільного зв’язку? Яке значення для сучасного життя мають зовнішньоекономічні зв’язки? Зробіть висновки.

III. Вивчення нового матеріалу

Поняття про світове господарство та міжнародний поділ праці

Сукупність національних економік в їх взаємозв’язку стано­вить світове господарство.

Основою виникнення й розвитку світового господарства є поглиблення міжнародного територіального поділу праці. Цей процес полягає у спеціалізації національних економік на вироб­ництві певних товарів та послуг і як наслідок — у безперервному зростанні обсягів обміну ними.

Міжнародний поділ праці (МПП) — вищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що передбачає стійку концентрацію виробництва деякої продукції в окремих країнах.

Факторами міжнародного поділу праці є:

1. Природні: відмінності в наявності природних багатств; кліма­тичні умови; географічне положення; розмір трудових ресурсів тощо.

2. Рівень розвитку продуктивних сил різних країн.

3. Конкурентоспроможність як спроможність країни протистоя­ти міжнародній конкуренції на власному ринку та на ринку «третіх країн».

Тривалий час міжнародний поділ праці виражався в по­ширенні міжнародної торгівлі. На певній стадії розвитку його проявом стають міжнародні потоки капіталу й робочої сили, а також виробнича кооперація між підприємствами різних країн, яка особливо активізувалася з другої половини XX ст. під впливом науково-технічного прогресу. Виробнича коопе­рація здійснюється у формі не лише обміну деталям, вузла­ми і технологіями між фірмами, але й створення спільних підприємств. Усе це є стимулом для розвитку міжнародної економічної інтеграції, в процесі якої взаємодії національних економік настільки посилюються й ускладнюються, що вони стають невід’ємним органічним доповненням, додатком одна до одної.

Форми міжнародного поділу праці

Система господарських зв’язків національних економік являє собою міжнародні економічні відносини. Це зв’язки торговель­ні, виробничі, валютно-фінансові, кредитні, науково-технічні, культурні. Зміцнення економічних зв’язків між країнами, по­силення їх розмаїтості, поширення їх на нові сфери діяльності й регіони земної кулі призводить до інтернаціоналізації світового господарства.

Інтернаціоналізація як процес має такі основні прояви:

• інтернаціоналізація виробництва;

• інтернаціоналізація капіталу (або фінансів);

• утворення транснаціональних корпорацій.

Інтернаціоналізація виробництва полягає в установленні стій­ких виробничих зв’язків між фірмами різних країн. Ці зв’язки ґрунтуються на поглибленні спеціалізації й кооперування. Сьогод­ні практично жодній країні немає сенсу виробляти абсолютно всі товари та послуги, що споживаються нею; вона спеціалізується на таких, які виробляються з витратами, нижчими за середньосвітові, а решту одержує на світових ринках. Це економить кошти, робочу силу, час і ресурси. Багато є галузей народного господарства, де ефективним є тільки масове виробництво товару; велика його кількість не може бути поглинута внутрішнім ринком, і тому виробництво заздалегідь орієнтується значною мірою на ринки інших країн. Це ще більше підсилює спеціалізацію, яка, у свою чергу, стимулює виробниче кооперування. Міжнародні кооперативні зв’язки охопили велику кількість підприємств. Особливого розмаху вони досягли в машинобудуванні. Так, у ви­робництві автомобіля німецької чи французької великої фірми беруть участь машинобудівні підприємства майже всіх країн ЄС, а також американські та японські фірми. Міжнародне виробни­че кооперування має широке поширення також в електронному машинобудуванні, аерокосмічній техніці.

Інтернаціоналізація виробництва призводить до взаємозалеж­ності національних економік як на рівні окремих підприємств, так і на галузевих рівнях. Залежність буває прямою, коли під­приємства двох або декількох країн вступають у безпосередні виробничі контакти, і опосередкованою. Прикладом останнього типу залежності може стати випадок, коли металургійний завод однієї країни, кооперуючись з машинобудівним підприємством іншої країни, постачає йому певні профілі прокату; машино­будівельне підприємство, у свою чергу, окремі деталі й вузли постачає для збірки агрегату на завод третьої країни. „Ланцюг” кооперування може бути досить довгим. Таким чином, до опо­середкованих виробничих зв’язків утягується численна кількість підприємств світу.

Інтернаціоналізація капіталу має прояв у посиленні міжна­родного руху капіталу, в переливі капіталу за національні межі країни, у зміцненні контактів між великими банками різних країн, у контролі за рухом капіталу з боку транснаціональних банків, у формуванні великих ринків і центрів операцій з ва­лютою. Інтернаціоналізація виробництва й капіталу створює умови транснаціоналізації міжнародних економічних відносин. Сплетіння виробництва й капіталу у великих масштабах веде до виникнення потужних корпорацій, головна компанія яких належить капіталу однієї країни, а філії розкидані по багатьох країнах світу. Такі корпорації одержали назву транснаціональ­них (ТНК).

На сучасному етапі розвитку для міжнародного поділу праці характерні такі особливості:

1. Розвиток спеціалізації та кооперування виробництва науково місткої продукції, прогресивних технологій, що зумовлює деіндустріалізацію промислово розвинених країн (скорочення виробництва базових галузей).

2. Поглиблення спеціалізації у сфері науково-технічних знань та інформації.

3. Інтернаціоналізація сфери послуг.

4. Загострення конкуренції на міжнародних ринках, глобалізація її змісту, зростання значення інтернаціональних конкурентних переваг.

IV. Первинна перевірка засвоєних знань

Завдання 125. Заповніть таблицю прикладами із сьогодення, які ілюструють форми міжнародних економічних відносин.

V. Домашнє завдання

Читати відповідний матеріал підручника.