поглиблювати знання учнів про життя та творчість Л.Глібова; ознайомити з таким видом твору як байка; з його особливостями; вчити визначати ці особливості твору;
удосконалювати вміння давати характеристику дійовим особам, робити висновки з прочитаного, вчити аналізувати вчинки героїв;
висловлювати власні думки щодо прочитаного твору,поглиблювати -- збагачувати словниковий запас,вдосконалювати навички свідомого,правильного,виразного читання
виховувати позитивні риси характеру,працелюбність, бажання робити добрі вчинки, дружелюбність,людяність,шанобливе ставлення до оточуючих
розвивати читацький інтерес, зв’язне мовлення, логічне мислення
Обладнання: портрет Л.Глібова, книги Л.Глібова, кросворд, загадки,
прислів’я, ілюстрації до байок, зображення тварин, малюнки дітей, аудiозапис.
І. Ознайомлення з біографією Л.І.Глібова
Л.І.Глібов народився 5 березня 1827 року в селі Веселий поділ на Полтавщині у сім`ї управителя поміщицьких маєтків. Потім сім`я переїхала у село Горби.
У дитинстві Леоніда в родині називали Льолик, спочатку в школу він не ходив, а вчився вдома. Його вчителькою була мати, культурна й освічена жінка. Льолик був веселий і жвавий хлопчик. Дуже любив квіти та усілякі рослини. Навіть прозвали жартома його
«квітчастий король!»
У 13 років Леоніда відвезли в Полтаву і там влаштували у гімназію. Але він дуже сумував за своїм домом, родиною. І ці почуття вилились у перший вірш – «Сон».
Він захопився книгами, читав Пушкіна, Лермонтова. Почав писати вірші російською мовою. І у 1847 році побачила світ перша книжечка «Стихотворения Леонида Глебова».
Після повернення на свій хутір він вирішив написати щось по-українському Леонід вирішує писати байки. Перші його байки досить споріднені з байками російського письменника Крилова.
Після отримання освіти Глібов працював вчителем географії у Чернігові. Був редактором газети «Чернігівський листок » коли газету закрили дістав посаду завідувача друкарні.
У львівському журналі «Дзвінок » для дітей, де друкувалися вірші, байки, казки, загадки та жарти Л.Глібов підписувався псевдонімом «ИВ. Кенир» , а діти його прозвали «дідусь Кенир». Останні роки свого життя Л.Глібов дуже хворів, був майже сліпий і 10 листопада 1893р. помер від астми та хвороби серця. Похований у Чернігові увійшов в історію української літератури як байкар. За 5 днів до смерті близькому приятелю поет продиктував свій останній твір-байку «Огонь і Гай»,яка стала своєрідним заповітом байкаря. Ця байка була опублікована в журналі «Дзвінок» із підзаголовком «Передсмертна байка Л.Глібова» через кілька місяців після смерті поета. Останніми словами байки письменник дає пораду молоді:
« Молодіж любая, надія наша, квіти!
Пригадуйте частіше ви баєчку мою;
Цурайтеся брехні і бійтеся дружити
З таким приятелем,як той Огонь в Гаю»
Іван Франко назвав Леоніда Глібова «найкращім українським байкарем». За своє життя поет написав 107 байок. Леоніда Глібова шанують і люблять не тільки на Україні, а і в усьому слов’янському світі.
ІІ. Відгадування кросворду, загадки.
- Зараз ми з вами відгадаємо кросворд і дізнаємося, які твори Леоніда Глібова ми будемо читати.
1. Л.Глібов увійшов в історію як … (байкар)
2. Який предмет викладав Л.Глібов? (географія)
3. Л.Глібов народився у селі … Поділ (Веселий)
4. Як називали Глібова діти Дідусь… (Кенир)
5. Хто був першою вчителькою Л.Глібова? (Мати)
Байка – це невеличкий віршований твір, повчально – гумористичного характеру. Життя людей в якому представляється в образі тварин, рослин чи речей. Важливе місце в байці посідає мораль – тобто головний висновок байки, який подається найчастіше наприкінці.
Л.Глібов писав ще загадки, спробуйте відгадати одну з них.
Бачить – не бачить,
Чути – не чує,
Мовчки говорить,
Добре мудрує
Кривду соромить,
Правду навчає,
Часом жартує,
Смішки справляє, -
Люба розмова,
Будемо, діти,
З нею довіку
Жити-дружити
Хто ж то така
В світі щаслива,
Мудра, правдива
І жартівлива?
Як на вгадали.
Стану в пригоді.
Річ коротенька –
… , тай годі.(книжка)
ІІІ. Ознайомлення з виставкою книг Л.Глібова.
ІV. Робота з прислів’ями.
З книжкою жити – з добром дружити.
Хто більше читає, той більше знає.
Книжку читай – розуму набирай.
Кому книга - розвага, а кому – навчання.
Знання – сонце, а книга – віконце.
Книга вчить, як на світі жити.
Книга дзеркало життя.
- Як ви розумієте ці прислів’я?
- Для чого нам потрібні книжки?
Прослуховування аудiозапису байок.
V. читання байок «Вовк и Кіт», «Чиж та Голуб», «Ластівка й Шуліка».
2. Для чого ластівці потрібна була земелька?
а) щоб заліпити хатоньку
б) щоб посадити зернятко
в) щоб засипати ямку
3. Який птах обізвався до ластівки ?
а) шпак
б) шуліка
в) сокіл
4. Яка пташка не чинила зла людям ?
а) ластівка
б) шулика
в) сокіл
5. Яке зло робив шулік людям?
а) клював огородину
б) хапав курчат та пташечок
в) кричав в ночі
6.Яка мораль байки
а) добренько роби і то добре й буде
б) чого не тямиш – не берись
в) хто вище залізе, дужче впаде
Відповіді: 1.а 2.а 3.б 4.а 5.б 6.а
VIII. Гра «Додай слово»
1. «Ні наші козаки ще з розуму не спали
Щоб Вовка од біди сховали!
І так-таки ти сам себе вини:
Що, братику посіяв, те й …» (пожни)
Байка «Вовк і кіт»
2. « Весною … молоденький,
Такий співучий, проворненький,
В садочку все собі скакав
Та якось у сильце й попав» (чижик )
Байка «Чиж та голуб»
3. «Ото на себе не надійся,
Чужому лиху …… !» (не смійся)
Байка «Чиж та голуб»
4. «Трудяща … край берега літала,
Земельку мокру збирала,
Щоб хатоньку собі заліпити
Щоб де було і їй, і діткам жити.» (ластівка)
Байка «Ластівка і шуліка»
5. « Давно-давно мовляють люди ;
Що добренько роби, то …й буде» (добре)
Байка «Ластівка і шуліка»
6. « В село із лісу … забіг
Не думайте, що в гости, братця!
Ні, в гості вовк не забіжить:
А він прибіг, щоб де-небудь сховатись» (вовк)
Байка «Вовк і кіт»
7. «Сердега в клітці рветься, б’ється
А … бачить та сміється :
- А що? Попавсь? – от тобі й на!» (голуб)
Байка «Чиж та голуб»
8. « Сидів … на вербі
І так до неї обізвався:
- Дивуюсь я тобі ; -
Не раз я придивлявся
Усе ти між людьми і не боїшся їх.» (шуліка)
Байка «Ластівка і шуліка»
9. «Підскочив вовк і до … мовляє;
- котусю – братику ! Скажіть мені скоріше,
Хто із хазяїнів отут усіх добріше?» (кота)
Байка «Вовк і кіт»
IX. Робота з загадками.
- Відгадай загадки. Знайди тих героїв, які зустрілися нам у прочитаних байках.
«У нашої бабусі сидить дід у кожусі,
Проти печі гріється, без води миється» (кіт)
«Живе в лісі, хижий, дикий
Душить кури та індики» (вовк)
«Швидко скрізь цей птах літає
Безліч мошок поїдає
За вікном гніздо будує,
Тільки в нас він не зимує» (ластівка)
«Уночі гуляє,
А вдень спочиває.
Має круглі очі,
Бачить серед ночі» (сова)
«В полі, в лісі, навкруги,
Скрізь у мене вороги,
Часом лізу я у шкоду,
Їм капусту на городах» (заєць)
«Невеличка – сніжно біла,
Що її в небесну шир
Люди радісно пускають
Сповіщають всіх про мир
Кожний з нас
Цю пташку знає,
Її назву відгадає» (голуб)
«Хто на дереві над нами
Прибиває щось гвіздками?
Наполегливо працює,
Хоч нічого не майструє» (дятел)
X. Гра «Впізнай героя байки»
1. «Молоденький, співучий, проворненький» (чиж)
2. «Трудяща, добра, смілива, не боїться людей, великодушна, дбайлива» (ластівка)
3. «Живе в лісі, дикий, краде худобу, боїться людей з собаками» (вовк)
XI. Гра «Відшукай слова»
- знайди назви птахів, які зустрілись нам у байках Глібова.
- Як ви розумієте ці прислів’я?
- До яких байок вони можуть підходити, як мораль?
Як робиш, то й матимеш.
Добре роби, доброго й кінця дожидай.
Не роби нікому того, що тобі не мило.
Чого сам не любиш, того й іншому не чини.
Чого сам собі не зичиш, того іншому не жадай.
Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла сподівайся.
Добре діло твори сміло.
Доброму скрізь добре.
Хто людям добра бажає, той і собі має.
Iнсценування байок.
XIV Підведення підсумків.
XV Конкурс малюнків до байок Л.Глібова
Додаток 1
ЧИЖ ТА ГОЛУБ
Весною Чижик молоденький,
такий співучий, проворненький,
в садочку все собі скакав
та якось у сильце* й попав;
сердега в клітці рветься, б'ється...
А Голуб бачить та сміється:
— А що? Попавсь? От тобі й на!
Вже, певно, голова дурна...
Не бійсь, мене б не піддурили,
хоч як би не хитрили,
бо я не Чижик! Ні... оце! —
Аж гульк — і сам піймавсь в сильце
Ото на себе не надійся,
чужому лихові не смійся!
Ластівка і шуліка
Трудяща Ластівка край берега літала,
Земельку мокрую збирала,
Щоб хатоньку собі зліпить,
Щоб де було і їй, і діткам жить,
Тихеньку долю веселити,
І бога, і людей хвалити.
Сидів Шуліка на вербі
І так до неї обізвався:
— Дивуюсь я тобі,—
Не раз я придивлявся,
Усе ти між людьми і не боїшся їх,
Пройдисвітів таких,
Не тільки що під стріхою співаєш,
Ще й у вікно літаєш…
От хоч і я — не в тебе вдавсь,
Шулікою на світі звуся,
А лиха від людей набравсь,
І зло бере, а все-таки боюся;
Досадно стане хоч кому:
Тобі привіт, мені — біда велика.—
А та йому:
— Я — Ластівка, а ти Шуліка;
Я людям не чинила зла,
Де не була,
А ти подумай, пане-брате,
Яке життя твоє завзяте:
Ввесь вік курчат і пташечок хапав,
Ні ласки, ні жалю не знав.
Давно-давно мовляють люде:
Що добренько роби, то добре й буде.
Вовк і кіт
В село із лісу Вовк забіг…
Не думайте, що в гості, братця!
Ні, в гості Вовк не забіжить;
А він прибіг, щоб де-небудь сховаться;
Проклятий люд з собаками настиг…
І рад би Вовк в які ворота вскочить,
Та лишенько йому,— куди не поглядить —
Усюди Вовченька недоленька морочить,—
Хоч сядь та й плач;
Ворота, як на те ж, кругом усі заперті,
А дуже Вовкові не хочеться умерти
(Бо ще він не нажився, бач!),
А гірше од людей — од видимої смерті…
Коли глядить —
На загороді Кіт сидить,
На сонечку мурликає-дрімає.
Підскочив Вовк і до Кота мовляє:
— Котусю-братику! Скажіть мені скоріше,
Хто із хазяїнів отут усіх добріше?
Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав
На сей недобрий час. Я б у пригоді став!.
Чи чуєш гомін той? За мною то женуться!.
Котусю-батечку! Куди ж мені поткнуться?.
— Проси мерщій Степана,
Він добрий чоловік,— Кіт Вовкові сказав.
— Так у його я вкрав барана.
— Ну, так навідайсь до Дем’яна.
— Е, і Дем’яна я боюсь: Як тільки навернусь,
Він і згадає поросятко.
— Біжи ж, аж ген живе Трохим!
— Трохим? Боюсь зійтися з ним:
З весни ще злий він за ягнятко!
— Погано ж!. Ну… а чи не прийме Клим?
— Ох, братику! Теля я в його звів!
— Так ти, бачу, усім тут добре надоїв,—
Кіт Вовкові сказав,—
Чого ж ти, братику, сюди і забігав?
Ні, наші козаки ще з розуму не спали,
Щоб Вовка од біди сховали!
І так-таки ти сам себе вини:
Що, братику, посіяв, те й пожни!
