Можливі запитання:

•Якщо батьки невдахи, чи варто їх любити?

• Якщо батьки постійно виходять із себе, кричать, звинувачують що з ними відбувається і чи можна це пробачити?

•Що ти купиш батькам з першої зарплати?

•  Чи царська це справа — обговорювати і засуджувати батьків?

•  Як би ти виховував своїх дітей, якби вони у тебе були?

•  Найчудовіші якості твоїх батьків?

Звичайно, не всі підлітки конфліктують зі своїми бать­ками. Але все-таки й у вас, у ваших друзів є теми, які вам складно обговорювати з дорослими.

Але головна причина ваших сварок із батьками — на­певно, їхня надмірна увага до вас. Вони звикли вважати вас маленькими, постійно повчають, контролюють: «Піднімай­ся, спізнишся до школи... Лягай раніше, а то проспиш... Сі­дай за уроки... Не затримуйся після школи...». Вони радять, із ким дружити, що вдягати, яку музику слухати, стежать за кожним вашим кроком.

«Ну чому вони постійно втручаються у моє життя?». Мабуть, ця думка останнім часом тривожить багатьох із вас. Ви сердитесь, ображаєтесь, наполягаєте на своєму, а вони, відповідно, посилюють контроль, заборони стають іще жорсткішими, і ваші суперечки дедалі частіше закін­чуються сварками.

У яких життєвих ситуаціях батьки стають вашими суп­ротивниками?

Які причини спонукають ваших батьків на такі дії?

За всіма цими конфліктами стоїть одна особливість під­літкового віку — прагнення до самостійності. Ви намагаєтесь відвоювати в батьків право самим вирішувати свої справи. Але найчастіше таку незалежність вам доводиться здобу­вати в «боях».

Можете не сумніватися, що дорослим дуже добре відомі всі способи ведення «невидимої війни». Наприклад, ви зателефонували другові:

— У тебе коли батьки приходять додому?

— Після шостої.

— їв мене теж. Давай закінчуй швидше з уроками, змиємося, поки не пізно!

Цей спосіб «здобувати волю» ще досить невинний. Буває так, що підлітки йдуть на відкрите протистояння з батьками.

Наприклад, однокласник зізнався вам: якби не постійні причіпки батьків, він давно б уже змінив рвані джинси із заклепками на звичайні брюки. Але робити цього не хоче, бо батьки в такому випадку відразу ж подумають, що «пе­ремогли» його.

Не є рідкістю й ситуації, коли дівчина або хлопець йдуть на явну брехню, аби «пустили», «не заборонили», «відчепилися».

Усі ці способи відстояти себе перед дорослими погані тим, що, по-перше заважають вам дорослішати, тобто ста­вати по-справжньому самостійними; а по-друге, неминуче призводять до родинних конфліктів.

Спробуйте подивитися на себе очима батьків. Як ви га­даєте, чому вони до вас прискіпуються? Усе дуже просто: батьки ще не звикли, що ви виросли. Вони тривожаться за вас й бояться, що із вами станеться щось недобре. І, по­годьтеся, часто їхнє хвилювання має підстави. Ви справді вискакуєте на мороз без шапки, а потім хворієте. Або не завжди готуєтеся до уроків. У вас іще дуже мало життєвого досвіду, і ви помиляєтесь, робите дурниці, самі не помічаю­чи цього, а батьки вже знають шляхи розв'язання багатьох ваших проблем, і, звичайно, їм дуже хочеться вберегти вас від «зайвих» (як їм здається) розчарувань і помилок, пере­дати вам свій досвід.

Бесіда.

Запропонуйте   способи   розв'язання   найпоширеніших конфліктних ситуацій із батьками.

Слово вчителя

Справді, багато хто з дорослих забуває, що таке бути підлітком, але ж колись і вони так само хотіли бути са­мостійними та вчитися життя тільки на власному досвіді! Тому є.сенс спробувати себе в ролі дипломата й постаратися знайти спільну мову зі старшими.

Для початку спробуйте поговорити з батьком або мамою про той час, коли вони були підлітками. Можливо, у них були такі самі проблеми, що й у вас нині? А головне — по­чинайте доводити їм, що ви вже не діти, не словами, а вчин­ками!

Тобто видаєте довести, що здатні брати на себе обов'язки і відповідати за свої дії. Якщо, наприклад, дівчина згадує, що вона доросла, тільки коли збирається на дискотеку до її слів важко ставитися серйозно. Але якщо вона на рівних братиме участь ужитті родини (хоча б стежитиме за тим, щоб у холодильнику завжди був «черговий» набір продук­тів), самостійно плануватиме свій день, виконуючи важливі справи без зайвих нагадувань, батьки поступово почнуть довіряти їй більше.

А ось іще один спосіб, більше прийнятний для хлопців. Візьміть на себе весь дрібний технічний ремонт, який вам під силу. Ви ж повертаєтесь додому раніше, ніж батько, і у вас більше вільного часу.

До речі, не забувайте попереджувати батьків, коли затримуєтесь у друзів допізна! Адже ви пам'ятаєте: вони за вас хвилюються. Це вчинок дорослої людини, яка поважає

себе та інших.

Якщо предметом ваших сварок із батьками є справи, у які з вашого погляду, їм утручатися не слід, спробуйте скласти разом із ними таблицю, яка стане своєрідною уго­дою між двома поколіннями однієї родини.

Творче завдання «Мирна угода».

Учитель роздає учням аркуші паперу і просить поділити їх однією лінією навпіл. Ліву частину називають «Вирішую сам», а праву — «Вирішуємо разом».

Потім у кожній частині учні записують у стовпчик кіль­ка справ, які вони вважають особистими або такими, які мають вирішувати разом з батьками.

Вирішую сам

З ким товаришувати; як одягатися, коли йду гуляти;

в якому гуртку чи сек­ції займатися.

Вирішуємо разом

Яка найпізніша година повернення додому; коли сідати за уроки; на що витрачати ки­шенькові гроші; які факультативи відві­дувати в школі; як слідкувати за здоров'ям.

Заключне слово вчителя.

Не переживайте, якщо в лівій частині спочатку буде за­мало рядків. Коли батьки побачать, що ви успішно вико­нуєте записане праворуч, дотримуючись домовленості, вони не заперечуватимуть проти перенесення цих справ у розряд «Вирішую сам».

Часто в родинних стосунках немає злагоди через те, що батьки уявляють вас не такими, якими ви є насправді, очікують від вас чогось іншого, а ви не справджуєте їхніх надій. Спробуйте виправити цю ситуацію. Постарайтеся по­яснити батькам, що ви вже достатньо дорослі і самі здатні вирішувати, чим і як вам займатись (але не забувайте: і тут

справи важать більше, ніж слова). Наприклад, мама хоче, щоб ви навчались музики, а ви захоплюєтесь програмуванням. Спробуйте переконати батьків, що займаючись улюб­леною справою, ви досягнете набагато більших результатів, і згодом вони пишатимуться вами.

А ще завжди пам'ятайте: ніхто ніколи не любитиме вас І так, як ваші батьки!