Все залежить від совісті людини,

а не від її становища в суспільстві.

П.Яцик

     Петро Яцик – канадський підприємець українського походження, найвідоміший меценат другої половини ХХ століття, за яким стоять глибокі знання та серйозна людська культура.

     На пожертви П.Яцика розвивався український Гарвард, інститут українських студій при Альбертському університеті в Токіо, Лондонський університет у Британії, центри української науки в Торонтському університеті. Одним із відомих проектів, також профінансованих П.Яциком, стало видання англійською мовою "Історії України-Руси” М.Грушевського тощо.

     Він виступив з пропозицією та профінансував проведення українського мовного конкурсу серед молоді. Перший Міжнародний конкурс знавців української мови проведено в 2000 році. За рішенням ліги українських меценатів конкурсу присвоєно ім’я Петра Яцика.

     П.Яцик зрозумів істину: панувати над світом здатен той, хто на інтелектуальних вершинах.

     Будучи успішним бізнесменом, П.Яцик міг цікаво аналізувати творчі біографії і мистецтво видатних особистостей, охоче говорити про особливості різних етнічних масивів Канади, вмів перевести будь-яку тему в філософську площину. Він, щедро обдарований нетрадиційним поглядом на речі, невситимою допитливістю, піддавав аналізові будь-які думки, виважував все на терезах логіки й іронії. З ним зналися Президенти України й усі українські політичні кола.

     Хто ж він, Петро Яцик?

     Петро Дмитрович Яцик народився 7 липня 1921 року в с. Верхнє Синьовидне Стрійського р-ну Львівської області в селянській родині.

     Закінчив семирічну школу, вчився на сільськогосподарських та залізничних курсах. Працював помічником машиніста.

Із спогадів Петра Яцика:

«Було на світі троє братів. Двоє з них полягло на першій світовій війні. Третій повернувся з підірваним здоров'ям. Він одружився з селянкою, а в них народився я. Батько, мабуть, був неписьменним, бо, оповідали мені, пішов до школи і стався в нього з учителькою конфлікт. То він ударив її, забрав книжки і наступного дня вже до першого класу не повернувся. Мама була набагато вченіша за нього — мала за собою три класи, вміла читати й писати і, до речі, гарно співала. Сімох дітей виховала і якусь освіту дала (нас було в неї три брати й чотири сестри). Найменшому з нас, як батько помер у 1934-му, минуло тільки шість місяців, мені ж — неповних чотирнадцять років..»

 

 У 1944р. емігрував на Захід, мешкав у Німеччині. У 1947р. закінчив технічно-господарський інститут у Регенсбурзі, де вивчав економіку та німецьку, англійську й іспанську мови.

     У 1949р. прилетів до Канади і, стоячи в аеропорту Монреаля з 7 доларами в кишені, присягнув: «Я буду мільйонером і будуватиму Україну тут!»

     Важко перерахувати, де і ким він працював. Нарешті заснував своє підприємство з будівництва житлових комплексів та промислових об’єктів, яким керував з великим розумінням справи.

     З часом став найбагатшою людиною Канади і найбільшим українським меценатом. Він ніколи не забував свого походження, мріяв щоб Україна була визнана сильними.

  Петро Яцик — один із спонсорів Інституту українських студій Гарвардського університету (США), Енциклопедії українознавства, Центру досліджень історії України ім. П.Яцика при Альбертському університеті (Канада), Освітньої фундації ім. Петра Яцика (її фонд налічує 4 млн доларів), Українського лекторію в Школі славістики та східноєвропейських студій при Лондонському університеті, документаційного центру в бібліотеці ім. Джона П. Робертса при Торонтському університеті.

 

Пожертвував мільйон доларів на історичні досліди, що з подвоєнням цих фондів від Альбертського уряду творить три мільйоновий фонд Яцика при Канадському інституті українських студій (КІУС) в Едмонтоні. Завдяки внесеним П.Яциком 750 тисяч доларів відкрито спеціальний український відділ в Інституті ім. Гаррімана при Колумбійському університеті. Коштом мецената видано чимало наукових монографій з історії України (зокрема переклад Історії України-Руси М. С. Грушевського англійською мовою), економіки, політології, медицини, етнографії. Сума його пожертв на українські інституції в західному світі перевищує 16 мільйонів доларів.

 

За багатолітню меценатську діяльність нагороджений «Почесною відзнакою Президента України» (1996), а до свого 80-ліття — орденом князя Ярослава Мудрого.  

Про сучасне життя українців висловлювався так: «В Україні нині чомусь дуже люблять красиво говорити, напускати рожевого туману. Послухати, звичайно, приємно. Але ж від слів — навіть найкращих — пшениця не родить».

     Життєвий шлях П.Яцик завершив у Торонто 1 листопада 2001р., де і похований на цвинтарі в Гай-парку.

     З шаною і подякою пам’ятаймо українця Петра Яцика.