Мета уроку: сформувати в учнів уявлення про Давній Схід, з’ясувати причини виникнення найдавніших держав у цьому регіоні; надати знання про географічні та природні умови Єгипту, дослідити зв’язок між природними умовами та особливостями господарського життя країни; засвоїти нові терміни та поняття: «дельта», «пороги», «шадуф», «бархани»,«хамсин», «папірус», «рабство», «живі убиті», «фараон»; досконалювативміння роботи з історичною картою, навички роботи з історичним текстом, вміння виділяти головне, працювати з таблицею.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, атлас, історичні документи.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація знань

Перевірка домашнього завдання.

ІІ. Вивчення нового матеріалу

Географічні та історичні рамки Давнього Сходу

Міні-лекція

Супроводжується роботою з картою атласу та зошитом, використовується метод «Сформулюй поняття» — результат роботи фіксується учнями в зошитах.

У ч и т е л ь.

Давнім Сходом називають величезний географічний регіон, який тягнеться із заходу на схід від Північної Африки (Карфаген) до Далекого Сходу — Китаю та Японії. З півночі на південь Давній Схід охоплює територію від Центральної Африки до Кавказьких гір.

Природні умови різних територій Давнього Сходу мають свої особливості, проте існують й загальні риси: клімат з досить жарким сухим літом та м’якою зимою. Величезну роль відіграли в житті народів Давнього Сходу річки: Ніл — у Єгипті, Евфрат і Тигр — у Месопотамії, Інд та Ганг — в Індії, Хуанхе та Янцзи — в Китаї. Саме ці річки забезпечили умови населенню займатися землеробством.

Дійсно родючий ґрунт в дельтах сприяв розвитку землеробства. Річкипоєднували різні райони країни та створювали можливість для торгівліусередині та поза межами країни. Але використовувати ці переваги булодуже непросто. Пониззя річок зазвичай заболочувалися, а трохи подалі земля вже висихала від спеки, перетворюючись на пустелю. Крім того, русло річок часто мінялося, а розливи легко знищували посіви. Була потрібна

праця багатьох поколінь, щоб осушити болота, провести канали для рівномірного постачання водою усієї країни, вміти протистояти повеням.

Саме тут виникла перша в історії людства цивілізація — спільнота людей, поєднаних самобутніми рисами культури. На території Давнього Сходу з’явилися перші держави — спільноти людей, які проживають на певній території та мають певне управління, яке здійснюється або органами влади, або правителями.

Учитель звертає увагу на відмінність між термінами «країна», «територія» та «держава», що зазвичай пов’язані зі словом «влада».

— Історія держав, розташованих на Сході, починається із IV тис. до н. е. та закінчується початком IV–V ст. н. е.

Зазвичай держави на Стародавньому Сході утворювалися як міста-держави. Місто, оточене каналами та полями, ставало центром управління та релігії і контролювало сільську общину, яка містилася навколо міста.

Необхідність об’єднання зусиль міста та сільської общини призвелотдо посилення ролі держави й появи особливої форми держави-деспотії.

Деспотія у перекладі з грецької означає «необмежена влада». На чолі держави стояв правитель, який мав всю повноту влади і вважався власником усієї землі. У правителя були помічники-урядовці, які не тільки стягували податки з населення, але й організовували спільні сільськогосподарські роботи, будівництво, стежили за станом каналів, набирали воїнів для військових походів, судили.

Такий державний устрій був дуже довговічним та стійким.

Географічне становище та природа Єгипту

Групова робота

Учитель ділить клас на три групи: «географи», «біологи», «зоологи».

Використовується метод «Навчаючи — вчуся».

Кожна з груп отримує завдання: на основі матеріалу підручника, карти атласу та історичних текстів (тексти додаються) описати особливостіприроди нільської долини. За результатами групової роботи учнів заповнюється таблиця.

Нові терміни та визначення фіксуються в зошиті.

Узагальнюючи виступи учнів, учитель зупиняється на висновках шляхом постановки уточнюючих питань:

1. Від чого залежав добробут жителів долини Нілу?

2. Чого жителі Єгипту мали вдосталь і що могли продавати?

3. Що жителі Єгипту вимушені були купувати?

Підбиваючи підсумки, вчитель говорить про те, що єгиптяни називали свою країну «Чорна земля», підкреслюючи родючість її ґрунтів завдяки розливам Нілу та мулу, чого не можна було сказати про «Червону землю», тобто пустелю. Вчитель повідомляє, що смуга «Чорної землі» булла вкрай вузька — лише 12–15 км.

Що стосується назви країни «Єгипет», то так її назвали стародавні греки. Грецька назва згодом була замінена поетичною назвою стародавньої столиці Мемфіса — Хет-ка-Пта, тобто «Фортеця бога Пта».

3. Населення Єгипту та його господарська діяльність

Розповідь вчителя супроводжується ілюстраціями підручника. Визначення фіксуються в зошитах.

У ч и т е л ь.

Землеробство не одразу стало головним заняттям єгиптян. В Єгипті було мало земель, придатних для землеробства: країна затиснена з двох сторін пустелями, горами, непрохідні болота вкривали значну територію країни.Для осушення цих земель необхідна була організація великої кількості людей, координація їх дій. Крім осушення, землю необхідно було зрошувати.

Особливістю землеробського господарства в Єгипті була іригація — система зрошування («зрошувати» — просочувати водою), полив за допомогою штучних каналів, гребель, водосховищ, шадуфіф та ін. Це було необхідне тому, що не всі ділянки землі зволожувалися розливом Нілу.

На узвишшя вода не доходила, тому її подавали спеціальними пристроями (шадуф), схожими на український журавель.

Для зрошення ланів, розташованих далеко від річки, селяни викопували від русла Нілу канали, а від них невеликі канавки, які підводили воду до полів. Лани та канали перетинали земляні стіни — дамби, зроблені з глини та папірусу. Вся країна за давніх часів була вкрита густою сіткою насипів і каналів. Таке землеробство називали іригаційним.

Спостереження за розливами Нілу, оскільки вони відбувалися з однаковими проміжками часу, спонукало єгиптян створити власний календар. Вони першими розділили рік на 365 днів. Єгипетський рік складався з трьох етапів:

• «ахет» — «розлив» (липень, серпень, вересень, жовтень);

• «перт» — «сходи» (листопад, грудень, січень, лютий);

• «шему» — «сухість» (березень, квітень, травень, червень).

Тому

посівний сезон єгиптяни проводили після розливу Нілу, коли поля були добре зволожені та вкривалися родючим мулом (листопад, грудень). Зазвичай тут сіяли пшеницю та ячмінь. На засіяне поле виганяли худобу, щоб тварини своїми ратицями втоптали зерно в землю. Урожай збирали серпами. Молотили ж колоски, кидаючи їх під ноги худобі. Потім жінки провіювали обмолочене зерно, підкидаючи його вгору.

Використання на сільгоспроботах тварин вимагало дуже добре розвиненогоскотарства.

Окрім землеробів,

серед єгиптян були ремісники — гончарі, ткалі, ковалі та інші. Ковалі, додаючи до міді олово, кували бронзові мотики, мечі, ножі; склярі виготовляли різнокольорове скло,

успішно розвивалася торгівля.

До нашого часу науці не відомо, які племена утворили народ Єгипту, адже слово «єгиптянин» перекладалося як «людина». Єгиптяни були середнього зросту, смагляві, широкоплечі, з чорним прямим волоссям.

Часто голови голили й одягали перуку, заплетену у численні косички. Одяг був дуже простим — у чоловіків невеликий фартух або коротка спідниця. У жінок довге плаття.

ІІІ. Закріплення знань

Бліц-тест

1. Давній Єгипет був розташований:

а) у Центральній Африці;

б) у Північно-Східній Африці;

в) на заході Африки.

2. Головним заняттям стародавніх єгиптян було:

а) скотарство;

б) землеробство;

в) рибальство;

г) полювання.

3. Ніл впадає:

а) у Чорне море;

б) у Середземне море;

в) у Червоне море.

4. Головна зернова культура Єгипту:

а) ячмінь;

б) пшениця;

в) рис.

5. Давні єгиптяни називали свою країну:

а) «Червона земля»;

б) «Чорна земля»;

в) Єгипет.

6. Шадуф — це ... :

а) канал для зрошування;

б) особливий пристрій для подачі води на узвишшя.

ІV. Підбиття підсумків роботи

V. Домашнє завдання

Прочитати відповідний матеріал у підручнику; придумати й намалювати герб Єгипту.

Тексти — уривки з творів старогрецького історика Діадора Сіцілійського (I ст. до н. е.).

Р о з т а ш у в а н н я Є г и п т у

Єгипет тягнеться в основному з півночі на південь і, здається, значною мірою перевершує природною красою країни всі інші місцевості Римської імперії. З заходу він захищений Лівійською пустелею, повною диких звірів, що тягнеться на велику відстань... З частин країни, звернених до сходу, одні захищені річкою, інші — оточені пустелею та болотистими місцями, названими «безоднями». Четверта сторона вся омивається Єгипетським (Середземним) морем, що захищає її, майже не має пристаней; плавання вздовж берега цього моря вкрай тривале, а висадка вкрай важка, оскільки не можна знайти безпечної гавані, окрім Фороса.

Окрім цього, майже біля всього побережжя Єгипту знаходиться вузькапіщана смуга землі, прихована водою та невиразна для тих, хто підпливає, не знаючи місцевості...

Р о з л и в и Н і л у

Тим, хто бачить повінь Нілу, вона здається дивною... Бо в той час, як усі інші річки починають висихати під час літнього сонцестояння, а в подальшому ще більше міліють, тільки він один у цей час починає підійматися і день у день збільшується настільки, що під кінець затопляє майже весь Єгипет. У такий же спосіб він повертається до колишнього положення, знижуючись за певний час доти, доки не повернеться до попереднього стану. Й оскільки країна має рівнинний характер і міста і села лежать на штучних насипах, то вони на вигляд нагадують острови. Безліч сухопутних тварин, захоплених річкою, гине, деякі ж, вибігши на більш піднесені місця, рятуються; худоба ж під час розливу годується в селищах

заготовленим для неї кормом. Для запобігання негараздів під час повеніьв Мемфісі встановлено царями спостереження за Нілом; люди, яким цедоручено, точно виміряють рівень води у ньому й відправляють до містповідомлення, чітко кажучи, на скільки ліктів або пальців піднялася річка та коли почала спадати. За допомогою цього способу весь народ, дізнавшись про початок спаду річки, позбавляється турботи і водночас дізнається про розмір майбутнього врожаю, оскільки ці спостереження точно записувалися протягом багатьох часів.