Очікувані результати
Після уроку учні зможуть:
• розповідати про становище християнської церкви в ранньому Середньовіччі;
• даватимуть оцінку ролі церкви в суспільстві;
• виробити уявлення про причини виникнення появи єресей та про методи боротьби християнської церкви з ними;
• давати характеристику історичним діячам: Григорію VII; Іннокентію III, Торквемаді;
• показувати на карті території поширення католицької та православної релігій.
Основні поняття: «церква», «церковний розкол», «патріарх», «Папа Римський», «кардинал», «конклав», «духовенство біле та чорне», «єпископ», «ченці», «ченці-жебраки», «католицькі ордени», «духовно-рицарські ордени», «інтердикт», «єресі», «вальденси», «катари», «альбігойці», «інквізиція», «аутодафе».
Історичні діячі: Григорій VII, Іннокентій III, Торквемада.
Основні події:
• 756 р. - утворення Папської держави;
• 1054 р. - розкол християнської церкви на католицьку та православну;
• 1077 р. - шлях до Каносси Генріха IV;
• 1309-1377 рр. - Авіньйонський полон пап.
ХІД УРОКУ
І. Організаційна частина уроку
ІІ. Актуалізація знань учнів
Запитаннями для бесіди
1. Коли і де виникло християнство? (У перші століття нашої ери воно поширилося по всій території Римської імперії.)
2. Яким спочатку було ставлення в Римській імперії до християнства? (Піддавали гонінням.)
3. Коли і ким було дозволено вільне сповідання християнства? (313 р., імператором Костянтином)
4. Де розв’язувалися головні питання церковного життя? (На церковних соборах.)
5. Яка книга була головною для християн? (Біблія)
IІI. Вивчення нового матеріалу
1. Християнська церква в ранньому Середньовіччі
Учитель. З’явившись у Римській імперії, християнство пережило її загибель та перетворилося на фундамент середньовічної європейської цивілізації. Єдине, що об’єднувало ворогуючі між собою держави на території Європи, - це приналежність до християнської церкви. Ще одним об’єднуючим фактором була мова церкви - в усіх країнах вона була однаковою - латина, на основі якої почала формуватися нова середньовічна культура.
Учитель пропонує учням прочитати текст підручника [10, С. 76] та виділити позитивні й негативні сторони впливу церкви на суспільство.
Учитель звертає увагу учнів на той факт, що у 1054 р. єдина християн¬ська церква розкололася на католицьку й православну, між якими розпочалася боротьба за поширення свого впливу на віруючих.
Робота з історичною картою
Учитель пропонує розглянути карту історичного атласа «Християнська церква в Європі у VI-XV ст.» і дати відповіді на питання.
1) Чи можна сказати, дивлячись на карту, що кордони церковного розколу повторюють кордони Східної та Західної Римської ім¬перії?
2) Назвіть народи, які сповідували католицтво.
3) Назвіть народи, які прийняли православ’я.
Учитель. На території Центральної та Західної Європи поширився католицизм. Церковні обряди в католицькій та православній церкві виконувало духовенство. Воно поділялося на біле та чорне. До білого духовенства належали священики, що відправляли богослужіння та жили в миру, серед людей. Чорне духовенство становили ченці - священики, що усамітнювалися від світського життя в монастирях. Церква, як і суспільство, мала свою ієрархію, передбачаючи підпорядкування нижчих священиків вищім.
Біле духовенство
Чорне духовенство
Папа Римський
Кардинали
Єпископи
Священики
Диякони
Ченці Бенедиктинці
Францисканці
Домініканці
Слово надається учням, що підготували повідомлення про чернечі ордени.
Учитель. Протягом IX-XI ст. вплив пап послабився. Церква почала втрачати свій авторитет серед віруючих.
На це були свої причини.
Робота з історичним документом
Текст 1. «З історії моїх бідувань». П’єр Абеляр [17, С. 64-65]
В абатстві, до якого я вступив, вели цілковито мирське життя, й до того ж, вельми негоже; сам абат, що стояв вище за інших за саном, був нижчим від них за способом свого життя й ще більше - за своєю поганою славою...
Є деякі священики, які не лише через помилки обманюють прихожан, запевняючи їх, що за грошові приношення скасовують або послаблюють покарання, накладені у спокуту, думають вони не стільки про те, щоб догодити Богові, скільки про те, аби найбільше отримати грошей. І не тільки священики, а й начальників священиків, тобто єпископів, як нам відомо, охопило користолюбство, і коли при освяченні церков, вівтарів чи благословенні цвинтарів або будь-яких інших свят збирається простий люд, від якого вони сподіваються (отримати) багаті дарунки, то вони суттєво пом’якшують покарання: дарують їм то четверту, то третю частину покарання, зрозуміло, під приводом якоїсь милості, насправді ж - безмежної жадібності.
Запитання до тексту
1) Чому, на ваш погляд, падав авторитет церкви? Свою відповідь обґрунтуйте.
2) Які риси духовенства піддає критиці автор?
3) Як дії таких священиків могли впливати на мораль суспільства?
2. Зростання могутності католицької церкви
Учитель. У Х-ХІ ст. у католицькій церкві виник рух за посилення влади папи та проти зловживань серед духовенства. Ініціатором руху виступив монастир у Клюні (знайдіть це містечко на карті атласа «Християнська церква в Європі в VI-XV ст.»).
Один із лідерів клюнійського руху Григорій VII був обраний папою.
У цей час була проведена реформа, згідно з якою папу відтепер мали обирати лише кардинали без втручання імператорів чи інших світських государів. Для цього зібрання кардиналів замикали в залі, доки не закінчаться вибори нового папи. Відтоді зібрання кардиналів з обрання папи почали називати конклавом (у перекладі з латинської - «під ключ»). Якщо через три дні кардинали не доходили згоди, їхнє харчування обмежували, а ще через п’ять днів, щоб прискорити вибори, переводили на хліб і воду.
Церква проголошувалася вищою за світську владу. Правом церкви було прощати гріхи всім бажаючим - треба було лише придбати грамоту про відпущення гріхів - індульгенцію. Папська влада проголошувалася вищою за владу королів та імператорів.
Робота з історичним документом
Учитель пропонує учням прочитати документи та дати відповіді на питання.
Текст 2. Із церемоніалу папського прийому [17, С. 64]
Усі смертні, а особливо віддані Христу, незалежно від їх походження і майнового становища, щойно вони звертаються до первосвященика, повинні тричі преклонити на певній відстані перед ним коліна і на честь Спасителя нашого Ісуса Христа, якого заступає він на землі, поцілувати його стопи. Імператор, королі, найбільші князі, представники князів і володарів допускаються до поцілунку в руку та губи у першу чергу, решта ж - лише до стоп. Кардинали двічі низько вклоняються, а втретє, підійшовши близько, преклоняють коліна і цілують ногу первосвященика (папи). Кардинали цілують праву руку у застібки мантії, єпископи лише коліна, імператори і найбільш знатні князі - лише руку і ноги.
Текст 3. «Із Диктату папи» (XI ст.)
Тільки римський єпископ по праву називається вселенським. Тільки він сам може усувати єпископів і призначати їх... Один він має право розпоряджатися знаками імператорської влади. Тільки папі всі князі цілують ноги... Один він у світі іменується папою. Він може усувати імператорів... Ні¬хто не може скасувати його (папи) рішення, а він сам скасовує будь-чиє.
Ніхто йому не суддя...
Текст 4. Із повідомлення папи Григорія VII духовним і світським князям Німеччини про Каноссу. 1077 р. [10, С. 166-167]
Він (імператор Генріх IV) прибув, нарешті, добровільно, не виявляючи ні ворожості, ні зухвальства, з невеликою кількістю людей до стін Каносси, де ми перебували. І тут упродовж цілих трьох днів, біля воріт замка, відкинувши все царствене, у жалюгідному вигляді, босий і в сорочці, обливаючись безупинно слізьми, благав він про допомогу і втіху апостольського нашого милосердя, тому в усіх, хто тут був і до кого дійшли чутки про це, він викликав почуття жалю. Заступаючись за нього і проханнями, і слізьми, всі дивувалися незвичній жорстокості нашого характеру, а окремі навіть волали, що ми засвідчуємо не суворість грізного Апостола, а лють тирана.
Нарешті, переможені силою його покаяння і великим молінням усіх присутніх, ми, знявши з нього відлучення, повернули його в лоно святої матері нашої церкви...
Запитання до текстів
1) Доведіть, використовуючи текст документів, що Папа Римський дістав вищу владу.
2) Чим, на вашу думку, закінчився конфлікт між Григорієм VII та Генріхом IV?
Учитель. Найбільшої могутності влада папи досягла за Інокентія III, який проголосив папу намісником Бога на землі.
Посилення могутності церкви супроводжувалося зростанням церковного багатства.
Використовуючи метод «Мозкового штурму», учитель пропонує дати відповідь на запитання: якими були джерела збагачення католицької церкви?
Орієнтовні відповіді учнів фіксуються на дошці та у зошиті.
1) Доходи від володіння землею і селянами.
2) Продаж індульгенцій.
3) Платня за церковні обряди.
Доповнення вчителя
1) Церковна десятина.
2) Продаж церковних посад.
3. Боротьба з єрессю
Учитель. Церква збагачувалася, вище католицьке духовенство купалося в розкоші, тоді як мирян вони закликали жити у бідності та праведності. Не тільки серед мирян, але й у деяких представників духовенства це викликало невдоволення. Вони почали відкрито виступати з осудом збагачення церкви. Цей рух проти церкви в Європі дістав назву єресі.
Працюємо з історичними текстами
Учитель пропонує опрацювати у групах інформативні тексти [3, С. 229-231] та текст підручника і заповнити таблицю «Єретичні рухи в Європі».
Назва
Катари
Вальденси
Альбігойці
Склад учасників руху
Походження назви руху
Погляди учасників руху
Доля представників руху
Текст 5. Вальденси
Опорою єресі були міста. Городяни більше спілкувалися один з одним. До міст приходили мандрівники та купці з усієї Європи, навіть зі Сходу. Новини та ідеї поширювалися в містах значно швидше, та й освічених людей тут було більше.
Назва цієї єресі походить від імені французького купця - П’єра Вальдо. Його послідовників називали вальденсами. Вальдо залишив дім, роздав майно бідним та з групою прихильників почав проповідувати Священне Писання. Спочатку його ворожість до церкви не була дуже великою. Він лише засуджував нечесних священиків і ченців та стверджував, що вони не повинні служити Богові. Гоніння почалися одразу ж. Вчення Вальдо оголосили єрессю. Його послідовники багато десятиріч продовжували свої проповіді по всій території Європі. Їхнє ставлення до церкви стало ворожим.
Текст 6. Катари
Ще далі пішли катари (від латинського «чисті»). Світ поділився на дві половини: «чисту», створену Богом, і «брудну», яка породжена дияволом. Католицька церква - будинок диявола і служить йому. Катари створили свою власну церкву «досконалих», спеціальні знаки, за якими легко впізнавали один одного, й не хотіли мати нічого спільного з «підручними диявола».
Вчення катарів в усьому суперечило церковним догматам, але воно нараховувало тисячі прихильників. Цілі області Європи перебували під їхнім впливом.
Текст 7. Альбігойці
У південних областях Франції катарам вдалося привернути до себе не тільки городян, але також лицарів, крупних сеньйорів та навіть правителя Тулузи графа Раймунда VI. Кажуть, що один з «досконалих» завжди перебував при ньому і користувався великою пошаною, на відміну від католицького єпископа. Катарів називали за назвою міста Альби - альбігойцями.
Текст 8. Із «Едикту» германського короля та імператора Священної Римської імперії Фрідріха II (XIII ст.) [17, С. 65-66]
Фрідріх, Божою милістю імператор Римський, завжди священний… вірнопідданим нашим... Ухвалюємо і затверджуємо, щоб єретики, як би вони не позначались і в якому б місці імперії не були засуджені церквою і передані до світського суду, були покарані з належним сумлінням. Якщо хтось з вищеназваних буде спійманий і, наляканий смертю, виявить бажання повернутись в лоно церкви у вірі, то такі, згідно з канонічними постановами, повинні бути замкнені для відбування покарання - довічного ув’язнення.
Текст 9. Із «Семи партид» (XIII ст.) [17, С. 65-66]
Єретики - це ті божевільні, які намагаються перекрутити слова Господа нашого Ісуса Христа і надати їм іншого змісту..., протилежного тому, якого надали їм Отці, і в який вірить Свята Римська церква, і який вона велить зберігати...
«Єресь»... означає поділ, і звідси походить слово «єретик», тобто християнин, який відійшов від католицької релігії. Існує дуже багато... категорій єретиків, але дві з них найголовніші. До першої належать ті, хто вірує, але його вірування розходяться зі справжньою вірою, яку Римська церква велить сповідувати й оберігати. До другої категорії належать ті, хто взагалі не вірує, і це дуже негідні люди, які вважають, що душа вмирає разом із тілом і що ні за добро, ні за зло, яке людина робить у цьому світі, вона не дістане ні нагороди, ні кари...
Єретики можуть бути звинувачені будь-якою людиною з народу перед місцевим єпископом. І якщо трапиться, що будуть чинити опір, то їх треба судити... і передати їх потім світським суддям, і ті повинні покарати їх так: якщо проповідував єресь, був затятим, то його треба спалити на вогні так, щоб він помер. І на таке ж покарання заслуговують невірні, котрі, як ми вказали вище, в попередньому законі, не вірять ні в нагороду, ні в кару в іншому світі...
Групи презентують результати своєї роботи.
ІV. Закріплення знань учнів
Варіант 1. «Кросворд»
Учитель пропонує учням розбитися на групи та скласти кросворди за матеріалами уроку. Кросворд повинен містити не менше 8 слів. По закінченні роботи учні обмінюються своїми роботами та переходять до розв’язання кросвордів інших груп.
Варіант 2. «Історичне фехтування»
Учні складають 6 питань за матеріалом уроку, а потім ставлять їх одне одному.
V. Оцінювання знань учнів
VІ. Домашнє завдання
1. Прочитати відповідний параграф теми.
2. Скласти речення зі словами:
а) кардинали, конклав, реформа;
б) єресь, церква, індульгенції.
