Мета: поглибити знання дев’ятикласників про пряму мову; формувати загальнопізнавальні вміння знаходити речення з прямою мовою, правильно розставляти розділові знаки й інтонувати речення з прямою мовою; розвивати творчі вміння складати речення з прямою мовою, а також використовувати їх в усному і писемному мовленні; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у школярів любов і повагу до народних звичаїв, а також розуміння усної народної творчості.

Внутрішньопредметні зв’язки:

Лексикологія і фразеологія: засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика: синоніміка різних способів передачі прямої мови; інтонація речень із прямою мовою.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань (формування мовної компетенції)

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення дев’ятикласників з темою, метою і завданнями уроку

Вступне слово вчителя

У процесі спілкування у мовців виникає потреба передавати чи відтворювати висловлювання інших. Існує пряма передача чужої мови(пряма мова, діалог, цитата) та непряма (непряма мова).

Опрацьовуючи цей розділ, ви навчитеся знаходити речення з прямою і непрямою мовою, з цитатами, репліками діалогу та визначати особливості їх, виражальні можливості; отримаєте знання про розділові знаки при прямій мові, цитаті, діалозі та зможете їх обґрунтовувати;здобудете вміння й навички заміняти пряму мову непрямою та порівнювати виражальні можливості різних способів передачі прямої мови; усвідомитероль речень

із прямою мовою та діалогів у процесі створення усних і письмових висловлювань різних видів.

ІІІ. Актуалізація теоретичних понять з теми

Бесіда за запитаннями

1. Що вам відомо про пряму мову з попередніх класів?

2. З якою метою люди використовують пряму мову?

3. Яку структуру мають речення з прямою мовою?

4. Пригадати інтонаційні особливості прямої мови. Навести приклади.

ІV. Розвиток пошукової пізнавальної активності учнів

Вибіркова робота на основі тексту

•          Прочитати текст, дотримуючись відповідної інтонації. Знайти й виписати речення з прямою мовою. Якого значення вони надають висловлюванню? Проаналізувати структуру їх.

БАБУСИНА НАУКА

Гумор такою ж мірою відображає духовний світ народу, як його пісні, казки, легенди. Український народний гумор — образний, добре приперчений, оптимістичний, необразливий, викликає усмішку, а не брутальне «ги-ги». «Як спалось? Чи сухо всталось?» — запитувала мене малу ранком бабуся. Якщо я довго затримувалась у ванній, приказувала: «Не мийся так довго, бо станеш біла-біла, ворона подумає, що сир, і вкраде». Коли я сумувала, радила: «Бий лихом об землю, як швець мокрою халявою об лаву». А ще зичила: «Дай тобі Бог здоров’я в ручки, у ніжки і в животик трішки».

Від баби Люби почула я такі розповіді. Везуть помираючого від голоду на цвинтар, а назустріч йому стара: «Чоловіче, візьми сухарик, з’їси та й одужаєш». А він у відповідь: «Та це ж треба води накачати, та наносити, та сухар розмочити... Поганяй до ями!» пообіцяли мужику: скільки землі обійде, стільки йому дістанеться.

Пам’ятаю бабусині приказки: «Дай Боже нашому теляті вовка з’їсти», «Не дай Боже свині роги, а мужику — панства» і улюблену — «Що громаді, те й бабі» (І. Ганюкова).

•          Пояснити зміст бабусиних приказок.
•          Зробити синтаксичний розбір першого речення.

Коментар учителя.

 Пряма мова — це чуже мовлення, передане дослівно, з повним збереженням змісту та інтонації. Пряма мова супроводжується словами автора, які вказують на те, кому вона належить. Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, у середині і після неї: «Розкажіть, будь ласка, мені про вашу Героїню»,— попросив скульптор, закладаючи ногу на ногу(О. Гончар); Діти кажуть: «Ми Вітчизну нашу любимо святу!» (П. Тичина); «Та ви смієтесь? — вигукнув лейтенант.— Не бачите, яка це в мене радість?» (П. Загребельний).

Пряма мову і слова автора вимовляють з різною інтонацією. Пряму мову передають розповідними, питальними, спонукальними та окличними реченнями.

Слова автора супроводжуються розповідною інтонацією. Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, вони вимовляються з пониженням голосу й невеликою паузою: Він посміхнувся з поблажливою зверхністю(слова автора): «Життя, воно навчить... Навчить калачі з маком їсти» (О. Гончар). Слова, що стоять після прямої мови, вимовляються трохи прискорено і з пониженням голосу: «А тепер розкажи нам, Нателло? — усміхаючись говорив інженер,— як ти відкрила Оленяче джерело?» (О. Гончар). Слова автора, що стоять у середині прямої мови, ділять речення на три частини. Перша частина прямої мови вимовляється з підвищенням голосу, друга — залежно від мети висловлювання, а слова

автора виділяються паузами з обох боків і вимовляються з інтонацією вставних слів, із зниженням голосу в кінці: «Мамо! — радісно закричав хлопчина, зриваючись нагло з довгої задуми.— Знаєш, мамо, що?» (Б. Лепкий).

V. Усвідомлення теоретичного матеріалу в процесі практичної роботи

Коментоване письмо

•          Записати речення. Назвати пряму мову, схарактеризувати речення за метою висловлювання. Пояснити розділові знаки.

1. «Гарна музика»,— шепнула заслухано Дарка (І. Вільде). 2. Махнові ж своє муляло: «Перекази козацькі, вони хай трохи постороняться, розкажи, які перекази про нас складають». 3. Вус Яворницького сердито ворухнувсь: «То не ідеал, до якого йдуть через руїни» (О. Гончар). 4. «Антон не з таких,— сказав Мартин Джура,— проти своїх Антон не піде» (П. Панч). 5. «Свій мед, першої взятки,— не втерпів боцман, щоб не похвалитись. Ізвертаючись до Марії, додав: — Уже чотири вулики маємо, ціла пасіка...» (О. Гончар). 6. «А куди ви їдете, люди добрі?» — осмілився спитати Павлусь (А. Чайковський).

•          Проаналізувати зміст першого речення і висловити власні міркування щодо поняття гарна музика.

Пошукова робота з творчим завданням

•          Використовуючи матеріали з усної народної творчості, здійснити пошукову роботу для конструювання висловлювання на тему «Традиційна оселя українців».
•          Скласти твір-опис оселі, увівши речення з прямою мовою. Використати подані нижче висловлювання.

1. Зроби хату з лободи, а в чужую не веди. 2. Своя мазанка ліпша від чужої світлиці. 3. Чия хата, того й правда. 4. Моя хата небом крита, землею підбита, вітром загороджена. 5. Дай же

нам, Боже, у добрий час у новий дім увійти, хліб-сіль унести! 6. Бережи, Боже, цю хату громом і грозою, і потом, і великим клопотом! (Нар. творчість).

Дослідження-трансформація на основі тексту

•          Прочитати текст мовчки. Які речення можна перебудувати в речення з прямою мовою? Перебудувати їх і записати, дотримуючись пунктуаційних норм.

Стародавні орачі говорили, що земля дає все і забирає все. А їхні нащадки відзначали землю як матір, яка всіх годує і пестить. Селяни ж навчали своїх дітей не випускати землі з рук,

триматися міцно за неї, бо вона єдина не зрадить ніколи. Глибоку повагу відчувала людина до землі-трудівниці, яка «парує та людям хліб готує». Упевнений у собі лицар-козак клявся землею, цілуючи її і навіть з’їдаючи. Землею лікувалися, прикладаючи її до ран, як оберіг землю брали з собою в дорогу (За В. Супруненком).

•          Передати зміст висловлювання, використовуючи речення з прямою мовою.

Дослідження-відновлення

•          Прочитати. Відновити речення, вставляючи подані в довідці слова автора, попередньо з’ясувавши місце їх відповідно до змісту. Записати відновлені речення, пунктуаційно оформивши їх. Пояснити розділові знаки.

1. Береться морозець. 2. Сідай, Оксанко. 3. Ви б, може, й плащ наділи? Воно таке, як на дощ... 4. Як же, дочко, весілля справлятимемо? По-старому чи по-новому? 5. Купи, гарний, хустку своїй нареченій. Не хустка — весна. 6. Павлуша — золото, уважний, витриманий...Золото!»(З тв. Г. Тютюнника).

•          Яку функцію виконують виділені слова у реченнях. Схарактеризувати їх.

Довідка: хваляться мати і, зсутулившись, довго хукають у долоні, умочають пальці в цеберку з водою, щоб зашпори не зайшли; сказав Федір Несторович і одвернувся до вікна; спитала Одарка; спитав уранці Степан, розбираючи вже внесеного в хату кабана; до мене підійшла молода вродлива «сербіянка» й сяйнула величезними чорними очима; погоджувався директор, смакуючи непідгорілим риб’ячим боком.

Матеріал для вчителя. 1. «Береться морозець»,— хваляться мати і, зсутулившись, довго хукають у долоні, умочають пальці в цеберку з водою, щоб зашпори не зайшли. 2. «Сідай, Оксанко»,— сказав Федір Несторович і одвернувся до вікна. 3. «Ви б, може, й плащ наділи? — спитала Одарка.— Воно таке, як на дощ...» 4. «Як же, дочко, весілля справлятимемо? — спитав уранці Степан, розбираючи вже внесеного в хату кабана.— По-

старому чи по-новому?» 5. До мене підійшла молода вродлива «сербіянка» й сяйнула величезними чорними очима: «Купи, гарний, хустку своїй нареченій. Не хустка — весна». 6. «Павлуша — золото,— погоджувався директор, смакуючи непідгорілим риб’ячим боком,— уважний, витриманий... Золото!» (З тв. Г. Тютюнника).

VІ. Систематизація й узагальнення знань учнів

Дати відповіді на запитання:

1. Що таке пряма мова? Навести приклади.

2. З якою метою люди використовують пряму мову?

3. Яке значення має інтонація при прямій мові? Навести приклади.

VІІ. Підсумок уроку

VІІІ. Домашнє завдання

•          Виписати з творів художньої літератури дев’ять речень із прямою мовою різної структури. Накреслити схеми їх. Позначити силу голосу відповідно до правильного інтонування речень.