Мета: систематизація та поглиблення знань про географічне вивчення Землі; з’ясування особливостей географічних досліджень Середньовіччя; подальше вдосконалення навичок роботи з картами атласу і додатковою літературою; розвиток уміння робити висновки про накопичення географічних знань про Землю.

Обладнання: атласи, підручники, портрети мандрівників, настінна карта півкуль, географічні енциклопедії.

Тип уроку: комбінований.

ЗМІСТ УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

1. Прийом «Взаємоопитування»

(Робота в парах)

Учні обмінюються питаннями, підготовленими вдома, та відповідають на них.

2. Прийом «Так — ні»

Учитель загадує одного з давніх дослідників, учні за допомогою навідних запитань намагаються відгадати його.

3. Прийом «Чомучка»

(Запитання ставить учитель.)

• Чому уявлення давніх людей про Землю істотно відрізняються від сучасних?

• Чому давні вчені були не лише істориками або географами, але й філософами, математиками, астрономами?

• Чому в давніх учених виникли думки про кулястість Землі?

• Чому багато мореплавців давнини, відкриваючи нові землі, приховували свої відкриття?

• Чому карти світу Ератосфена і Птолемея мають багато відмінностей?

IIІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Прийом «Проблемне питання»

Успіхи давніх учених у розвитку знань про Землю були значними. Вони знали про кулеподібну форму Землі та закономірності в русі небесних тіл, передбачали існування невідомого південного материка та вміли складати карти. Здавалося б, нащадки повинні були відповідно оцінити ці знання та використовувати їх для подальшого розкриття таємниць природи. Однак після падіння Риму в V ст. слово «географія» зникло з європейського лексикону, а за наполягання на кулястості Землі можна було поплатитися життям. По всій Європі запалали вогнища інквізиції, на яких спалювали «відьом» і «чаклунів», а насправді — людей, які прагнули пізнати навколишній світ. Невже географія та інші важливі досягнення людської цивілізації приречені на забуття? Знаходились сміливці, які, незважаючи на панування релігійних догм, долаючи численні труднощі, продовжували по крихтах збагачувати географічну науку.

IV. Вивчення нового матеріалу

Розгорнутий план етапу

1.      Роль арабських учених у розвитку знань про Землю.

2.      Завойовницькі походи норманів (вікінгів). (Робота з картою «Географічні відкриття»)

3.      Подорож Марко Поло та Ібн Баттути.

Це питання доцільно опрацювати в групах. Частина груп за допомогою підручника, атласу та додаткової літератури вивчає подорож Марко Поло, решта — подорож Ібн Баттути. Потім по одному представнику від груп, які вивчали матеріали про Марко Поло, сідають за перші парти середнього ряду обличчям один до одного та разом складають розповідь про мандрівника. (Прийом «Акваріум»)

Аналогічно здійснюється презентація діяльності другого мандрівника.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Прийом «Мікрофон»

Обговорення виступів, наведення додаткової інформації про мандрівників іншими членами групи.

2. Гра «П’ять речень»

(Проводиться в парах або групах.)

Зміст гри полягає в тому, щоб п’ятьма реченнями викласти зміст розглянутого на цьому уроці матеріалу.

VI. Підсумок уроку

Відбираються найбільш вдалі «п’ять речень», які, по суті, і є висновками.

VII. Домашнє завдання

• Опрацювати текст підручника.

• Позначити на контурній карті маршрути подорожей Марко Поло та Ібн Баттута.

• Випереджальне творче завдання: трьом парам учнів підготувати рольові повідомлення про подорожі Бартоломео Діаша, Васко да Ґама, Христофора Колумба.

Додатковий матеріал до уроку

• На півночі Європи, на Скандинавському півострові, оселилися войов­ничі племена вікінгів. Привчені до життя в суворих умовах, завжди готові до бою, вікінги навчилися боротися і з суворим морем. Вони будували великі гостроносі кораблі й цілими флотиліями вирушали в похід. З VIII ст. вікінги стали грозою майже для всієї Європи. Вони досягли берегів Ісландії, Ґренландії, Північної Америки. Сьогодні вікінгів як окремого народу не існує. Ці войовничі люди повністю обжились у різноманітних краях, створили там свої поселення та ніби «розчинилися» серед місцевого населення. Багато європейських народів сягає корінням до вікінгів — шведи, норвежці й навіть французи. На пам’ять про своїх предків одна з областей Франції має назву Нормандія.

• У Середні віки географічні відомості про українські землі подаються в літописах, де в 1187 р. вперше була вжита назва «Україна». Такий опис українських земель міститься в «Повісті минулих літ», написаній у Києві на початку ХІІ ст. Жителям Київської Русі було відомо про Се­редземне море, Месопотамію, Персію, Індію. Туди вирушали торгові каравани із зерном, полотном, керамічним посудом, ковальськими виробами, хутром. У зворотному напрямку везли шовкові тканини, килими, зброю.

• Марко Поло був і залишається першою людиною, яка зуміла довести існування монголів і китайців, які на той час обігнали «братів» з Європи в ремеслах, традиціях у житті та господарстві.

Після смерті Марко Поло нараховувалося близько 40 його руко­писів. Пізніше, у 1477 році (минуло майже 200 років), після появи друкарства, книга його праць побачила світ і мала величезний успіх. Згодом за описами цієї книги до Китаю ходили організовані експе­диції, які довели, що майже все відповідає дійсності, і лише окремі факти вигадані або перебільшені автором. Відомо, що книгу Марко Поло читав Христофор Колумб. Можливо, саме вона надихнула його на сміливі морські походи до Індії.