Мета: формування знань про способи зображення нерівностей земної поверхні на плані та карті; розвиток умінь визначати відносну й абсолютну висоти; формування первинних практичних навичок роботи зі шкалами висот і глибин. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручники, атласи, настінна фізична карта півкуль, нівелір, демонстраційна модель пагорба. Опорні поняття: висота, пагорб, котловина, план, карта. Базові поняття: геодезія, відносна висота, абсолютна висота, нівелір, шкала висот, шкала глибин, горизонталі, берґштрихи. ЗМІСТ УРОКУ I. Організаційний момент II. Актуалізація опорних знань і вмінь 1. Прийом «Географічний крос» • Найдавніший астрономічний інструмент, призначений для визначення полуденної лінії, називають... • Для орієнтування по зорях найважливішим орієнтиром для мандрівників завжди була... • Величина азимуту виражається в... • Основні сторони горизонту — це... • Компас було винайдено в... • Коли на годиннику четверта ранку, годинна стрілка вказує напрямок за азимутом... 2. Прийом «Географічна мозаїка» З набору слів необхідно скласти правильне за змістом речення. • Кут, північ, напрямок, місцевість, розташований, азимут, між, предмет, на, з, напрямок. • Півкуля, в полудень, наше, на півдні, в, Сонце, знаходиться. • Полярна зоря, Північний полюс, завжди, над, знаходиться. 3*. Прийом «Проблемне питання» Як відомо, магнітний компас є надійним помічником в орієнтуванні на місцевості. Однак на Землі є місця, де користуватися магнітним компасом неможливо. Де саме? (Поблизу полюсів, у районах, де є родовища залізних руд (магнітні аномалії)) IIІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності Прийом «Дивуй!» Вивчаючи історію розвитку картографії, методи складання карт, умовні знаки, ви не неодноразово мали можливість переконатися в тому, що карта дійсно є найбільшим витвором людського розуму. За допомогою карти можна побачити відразу обидві половинки земної кулі, точно прокласти маршрут руху, дізнатися про положення різноманітних географічних об’єктів — річок, озер, міст та ін. Але, виявляється, крім усіх перелічених переваг, у географічної карти є ще одна досить цікава ознака: цілком пласка на перший погляд географічна карта містить у собі просторову інформацію! Тобто за допомогою карти можна, наприклад, з’ясувати висоти гір або глибини морів. Чи можливо таке? Спробуймо розкрити ще одну таємницю географічної карти. IV. Вивчення нового матеріалу Розгорнутий план етапу 1. Геодезія — наука, що вивчає форму та розміри Землі, методи вимірювання відстаней, кутів і висот на її поверхні. 2. Формування поняття «відносна висота». (Робота в парах) Учитель пропонує кожній парі виміряти сантиметром: висоту стільця відносно підлоги, висоту стола відносно підлоги та висоту стола відносно стільця; зробити висновки про поняття «відносна висота». 3. Нівелір — найпростіший прилад для визначення відносних висот на місцевості. (Робота з підручником) 3. Формування поняття «абсолютна висота». Робота з планом і картами атласу — знаходження висотних позначок точок. 4. Горизонталі — умовні лінії на карті чи плані з однаковою абсолютної висотою. а) Аналіз висот точок на демонстраційній моделі пагорба. б) Викреслювання горизонталей. в) Порівняння відстаней між горизонталями на пологому та крутому схилах. г) Знаходження горизонталей на плані в атласі. д) Призначення берґштрихів.
5. Шкала висот. Прийом «Проблемне питання» На плані нерівності поверхонь зображаються за допомогою горизонталей. А в який спосіб нерівності поверхонь зображаються на фізичних картах? 7. Шкала глибин. Визначення глибин окремих ділянок Світового океану. V. Закріплення вивченого матеріалу Альтернативні варіанти Прийом «Географічний диктант» 1. За фізичною картою України визначте абсолютну висоту своєї місцевості. 2. Знайдіть на плані місцевості в атласі: а) пагорб, абсолютна висота якого 154,4 м; б) крутий і пологий схили цього пагорба; в) найнижчі позначки висот на плані. Визначте: а) через яку кількість метрів проведено горизонталі; б) перевищення найвищої позначки висоти на плані над найнижчою. Прийом «Творча лабораторія» (робота в групах)
2. Користуючись фізичною картою півкуль, знайдіть найвищі позначки на суші та позначки максимальних глибин у Світовому океані. Дані запишіть у таблицю:
VI. Підсумок уроку Завдання 1. Назвіть нові поняття, з якими ви познайомились на сьогоднішньому уроці. 2. Яких нових умінь ви набули сьогодні на уроці? VII. Домашнє завдання • Опрацювати текст параграфа. • Повторити тему «Способи зображення Землі». • Скласти кросворд із шести слів-понять із тексту. Додатковий матеріал до уроку • Визначити глибину водного об’єкта — завдання, здавалося б, не дуже складне. Виконати його можна за допомогою каменя та мотузки. Однак наносити висоти та глибини на карти почали лише в ХІХ ст. Для зйомки великих територій або порівняння висот по всій Землі необхідно було ввести певну єдину систему відліку. За рівень, від якого почали здійснювати відлік висоти, було прийнято рівень моря. Така система спричинила певні труднощі, адже рівень моря може швидко та повільно змінюватися, на нього впливають припливи та відпливи, вітер і хвилювання. Вплив цих факторів можна виключити за допомогою давно відомих технічних засобів: рейки з поділками (футштока), вкопаної на березі моря, та спеціального приладу — мареографа, який записує коливання моря з року в рік. • Висоту будь-якої географічної точки над рівнем моря можна визначити лише за допомогою нівелювання, прийнявши за вихідну яку-небудь точку на березі моря. До застосування нівелювання — в XVI–XVII ст. гори на картах зображали у вигляді невеликих конусів або кротовин. У 1799 р. Йоганн Ґеорґ Леман, офіцер із Саксонії, винайшов спосіб зображення гірського рельєфу за допомогою штрихів. Короткі штрихи розташовувалися в напрямку схилу. Чим щільніше вони розташовувалися, тим більш темною виглядало зображення гірського схилу на карті, тим більш крутим він у був у натурі. Лінії рівня горизонталі, що з’єднують точки з однаковою висотою, почали з’являтися на картах на самому початку Нового часу, але не систематично, а подеколи. Вперше зображення рельєфу за допомогою горизонталей застосував на своїй карті Пітер Бруїнс в 1584 р., а згодом — близько 1730 р. голландський картограф Микола Круквіц, який наніс глибини річки Мерведе. Систематично зображати висоту за допомогою тих же ліній рівня почали наприкінці ХІХ ст. • Перші успішні вимірювання морських глибин були здійснені лише в 1840 р. Вони пов’язані з ім’ям видатного полярного дослідника Джеймса Кларка Росса. Такі пізні спроби зондувати морське дно пояснюються тим, що вимірювання глибин мало виключно науковий характер і не мало економічного значення. Але незабаром почалося прокладання трансатлантичного кабелю. Перший кабель було прокладено в 1858 р. між Ньюфаундлендом та Ірландією. У 50-х рр. ХІХ ст. американський океанограф Метью Фонтейн Морі склав першу карту глибин північної частини Атлантичного океану. • Різкий стрибок у розвитку топографії морського дна на великих глибинах стався після винаходу ехолота. Цей прилад, що розташовується на борту корабля, випускає високочастотний звуковий імпульс і вимірює час, який потрібен звуку, щоб дістатися дна і, відбившись від нього, повернутися до приймача на днищі судна. Проміжок часу між випромінюванням звукового імпульсу та прийомом його луни пропорційний глибині (тобто чим більшою є глибина, тим більшим буде проміжок часу) за умови, що швидкість поширення звукового сигналу постійна. Перший профіль дна Атлантичного океану було отримано в 1922 р. за допомогою ехолота, встановленого на борту есмінця «Стюарт». Спільними зусиллями міжнародних і національних експедицій на сьогодні надійно виміряно глибини більшої частини Світового океану. | |||||||
Схожі матеріали: | |||||||
| Всього коментарів: 0 | |