Мета: поглибити знання учнів про прислівник, його морфологічні ознаки, ознайомити зі ступенями порівняння прислівників; формувати загальнопізнавальні вміння аналізувати ступені порівняння прислівників, відрізняти їх від омонімічних ступенів порівняння прикметників; розвивати творчі вміння утворювати вищий і найвищий ступені порівняння прислівників; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати в семикласників загальнолюдські цінності.

Внутрішньопредметні зв’язки:

Лексикологія і фразеологія: народні вислови з прислівниками; прислівники-антоніми.

Культура мовлення і стилістика: правильне наголошування прислівників; використання прислівників як засобу підсилення виразності мовлення.

Текст (риторичний аспект): використання прислівників у текстах художнього стилю.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення семикласників з темою, метою й завданнями уроку. Оголошення епіграфа уроку

У чому призначення людини? Бути людиною!

С.-Є. Лєц

ІІІ. Розвиток пошукової пізнавальної діяльності семикласників

Спостереження над мовним матеріалом у зв’язному висловлюванні

Ø  Прочитати текст. Яка норма етикету розкривається в цьому оповіданні? Підготувати усний переказ тексту, змінивши першу особу на третю.

Лісовою стежечкою йдуть батько та маленький син. Довкола тиша, тільки чути, як десь далеко стукає дятел та дзюрчить у лісовій гущині струмочок.

Аж тут син побачив: назустріч їм іде бабуся з ціпом. «Тату, куди вона йде?» — питає син. «Зустрічати або проводжати», — каже батько й усміхається.

— Ось як ми зустрінемося з нею, ти скажи їй одне-однісіньке слово: «Здрастуйте!» «Навіщо ж їй казати це слово? — дивується син. — Вона ж зовсім нам незнайома».

— А ось зустрінемося, скажемо їй це слово, тоді й побачиш навіщо. Ось і бабуся. «Здрастуйте!» — каже син. «Здрастуйте!» — каже батько. «Здрастуйте!» — каже бабуся й усміхається.

І хлопчик тоді здивувався: усе довкола змінилося. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттям дерев пробіг легенький вітрець, і листя заграло веселіше, затремтіло. У кущах заспівали пташки — раніше їх не чути було.

На душі в хлопчика стало легше (В. Сухомлинський).

Ø  Назвати прислівники, ужиті в тексті. Від яких частин мови вони утворені?

Ø  Яку особливість мають виділені прислівники? Свої міркування звірити з теоретичним матеріалом підручника.

ІV. Сприймання й усвідомлення учнями теоретичного матеріалу

Колективна робота з таблицею

Коментар учителя. Деякі прислівники простої форми вищого ступеня порівняння можуть утворюватися від різних коренів. Наприклад: добре → краще, погано → гірше, багато → більше.

В окремих прислівниках відбувається чергування приголосних:

1) [г] + [ш] → [жч] (дорого → дорожче);

2) [ж] + [ш] → [жч] (дуже → дужче);

3) [з’] + [ш] → [жч] (вузько → вужче).

Окрім цього, при творенні простої форми вищого ступеня порівняння в окремих прислівниках випадають суфікси -к-, -ок- перед суфіксом -ш- (швидко → швидше, широко → ширше).

V. Удосконалення загальнопізнавальних і творчих умінь з теми

Дослідження-відновлення

Ø  Відновити й записати прислів’я, утворивши від прислівників, що в дужках, просту форму вищого ступеня порівняння.

1) Порожня бочка (голосно) дзвенить. 2) (Мало) слів, а (багато) діла. 3) Упертий — (погано) свині. 4) Нема (багато) глухого од такого, що хоче слухати. 5) Чим (криво), тим (смішно) (Нар. творчість).

Ø  Розподілити прислівники вищого ступеня порівняння на дві групи: а) утворені за допомогою суфікса -іш-; б) утворені від прислівників з іншим коренем.

Моделювання ступенів порівняння прислівників

Ø  До якісних прикметників дібрати прислівники із суфіксом -о, від яких за зразком утворити всі форми вищого й найвищого ступенів порівняння.

Зразок.

                          важливіше, більш (менш) важливо.

Важливо

                      найважливіше, якнайважливіше, найбільш (найменш) важливо.

Темний, хитрий, рішучий, швидкий, високий, ніжний, чіткий, мудрий, дорогий, короткий.

Ø  Скласти 2–3 речення, використовуючи прислівники у формі вищого й найвищого ступенів порівняння.

Розподільний диктант

Ø  Розподілити прислівники у два стовпчики: а) ті, від яких утворюються ступені порівняння; б) ті, від яких не утворюються ступені порівняння. Свій вибір обґрунтувати.

Щедро, прекрасно, спокійно, ласкаво, мужньо, гордо, упевнено, правдиво, емоційно, весело, благородно, самостійно, жорстоко, замкнуто, неспокійно.

Ø  Виділені слова розібрати за будовою.

Ігрове завдання «Добери антонім»

До поданих прислівників дібрати слова-антоніми й утворити від них просту і складену форми вищого ступеня порівняння.

Пасивно, багато, високо, близько, вузько, гарно, голосно, легко, повільно, просто.

Ø  Від виділених слів утворити форми найвищого ступеня порівняння.

Ø  Дослідити, які фонетичні зміни відбуваються у процесі творення ступенів порівняння прислівників.

VІ. Узагальнення й систематизація знань, умінь і навичок

Вибірково-розподільна робота

Ø  Записати речення у відповідну колонку таблиці. Свою думку довести.

1) Почин дорожче грошей. 2) Проси якнайбільше, а бери, що дають. 3) Що більше, то ліпше. 4) Совісті менше — грошей більше. 5) Журба гірша, як хвороба. 6) Більше смутку, як радості. 7) Що не робиться, то все на краще життя (Нар. творчість).

Ø  Дослідити, чи можна визначити, до якої частини мови належать слова вище, краще, веселіше поза контекстом. Чому? Скласти пари речень так, щоб спочатку ці слова виступали прикметниками, а потім — прислівниками.

Експрес-опитування

1. Чи всі прислівники можуть утворювати ступені порівняння?

2. Як творяться прислівники вищого ступеня порівняння? Навести приклади.

3. Як утворюються прислівники найвищого ступеня порівняння? Навести приклади.

4. Як можна відрізнити прислівники простої форми вищого ступеня порівняння від однозвучних прикметників?

5. Які зміни приголосних відбуваються у процесі творення простої форми вищого ступеня деяких прислівників? Проілюструвати відповідь власними прикладами.

VІІ. Підсумок уроку

VІІІ. Домашнє завдання

Як ви розумієте народний вислів Тільки чужими очима можна бачити свої недоліки? Свої міркування оформити у вигляді твору-мініатюри, використовуючи прикметники і прислівники у формі вищого й найвищого ступенів порівняння.