Мета: продовжувати надавати учням відомості про передавання форми предметів на площині; розглядати схеми розподілу світла на різноманітних геометричних формах; продовжувати ознайомлювати з технікою тонування геометричних форм; розвивати навички та вміння дітей працювати графічними матеріалами; виховувати в учнів уважність, акуратність, точність під час виконання тонованого малюнка.

Обладнання: навчальні плакати («Схема передавання об’єму різних геометричних форм», «Схема розподілу світла на кулі» та ін.); гіпсові геометричні форми; матеріали для демонстрації послідовності й техніки виконання роботи; малюнки з методичного фонду.

Матеріали та інструменти: альбом для малювання, простий олівець, гумка, серветки для витирання рук.

Основні поняття: «тон», «власна тінь», «рефлекс», «відблиск».

Тип: комбінований урок.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ . Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда за питаннями

• Які джерела природного та штучного світла ви знаєте? (Сонце — джерело природного світла, а лампочка — штучного.)

• Яким ще може бути світло? (Таким, що падає, і відбитим.)

ІII. Вивчення нового матеріалу

Пояснення вчителя

Об’ємна форма предмета передається на малюнку не лише лініями перспективного зображення, але й світлотінню. Одні частини поверхні отримують більше світла, інші — менше.

Ступінь освітленості змінюється залежно від відстані до джерела світла: чим далі від поверхні знаходиться джерело світла, тим слабше освітлено поверхню предмета, чим ближче знаходиться джерело світла, тим сильнішим є освітлення поверхні. Віддаляючись, освітлені поверхні поступово темнішають, а затемнені — світлішають. Найсильніше освітлена та поверхня, на яку промені падають під прямим кутом, тобто перпендикулярно. Чим більшим є нахил променів світла до поверхні, тим менше променів падає на неї і тим слабше вона освітлена.

Освітленість предмета залежить від фактури й кольору його поверхні: рівна, полірована поверхня відбиває більше світла, ніж шорстка і матова.

Поверхні темного кольору поглинають більше світлових променів, а поверхні світлого кольору — менше.

На дуже темних і на дуже світлих поверхнях світлотіньові градації помітні погано. Знаючи закони розподілу світлотіні на кулі, циліндрі, кубі, тобто на кульових, циліндричних та пласких поверхнях, можна легко розібратися в світлотіні будь-яких складних за формою предметів. Перш ніж розпочати зображувати будь-який предмет, необхідно знайти в його формі основні, характерні ознаки. Якщо предмет схожий на кулю, то основна ознака його форми — кулеподібність, тому й загальний розподіл світлотіні буде саме таким, як і розподіл світлотіні на кулі.

Частина поверхні тіла, що прихована від джерела світла та знаходиться в тіні, називається власною тінню, а освітлена частина поверхні — світлом.

Ступінь освітленості окремих ділянок кривої поверхні визначається величиною кута падіння променів світла: найосвітленішою буде ділянка, що є перпендикулярною до напряму променів. Поступовий перехід від світла до тіні на циліндрових та кульових поверхнях міститиме ділянку півтіні, оскільки кут падіння променів світла при наближенні до лінії тіні поступово зменшується. Відбите світло, що падає на тіньову частину тіла, утворюєрефлекс. Відбиті промені, що падають під прямим кутом на тіньову частину, утворюють найсвітліше місце рефлексу, яке поступово затемнюється до лінії тіні. Відбите світло є слабшим за світло першоджерела, тому рефлекс у тіньовій частині предмета темніший за півтінь.

Залежно від форми предмета віддзеркалення від його поверхні буває більш-менш рівномірним на всі боки. Для ділянки, на яку ми дивимося під кутом, що дорівнює куту падіння променів основного світла, віддзеркалення в наш бік буде найбільшим. У цьому місці ми бачимо предмет світлішим, ніж в інших. Ця світла пляма називається відблиском.

Відблиск не має певного місця розташування, оскільки залежить не тільки від напряму джерела світла та форми предмета, але ще й від місця розташування глядача. Освітлені куб і піраміда надають уявлення про розміщення світлотіні на предметах із пласкими поверхнями. Найосвітленішою буде та грань, на яку промені світла падають під великим кутом, а коли кут між променями світла та гранню зменшується, зменшується також її освітленість. Через контраст світла поверхня, яка знаходиться поряд із іншою поверхнею — темною, завжди здаватиметься дещо світлішою, а темна поверхня — темнішою.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Робота над формуванням навичок і вмінь

Навчальні вправи

(Учитель встановлює декілька геометричних фігур на видноті. Фігури мають бути освітлені бічним світлом.) Намалюйте різні геометричні фігури, що розташовані нижче лінії горизонту. Виконайте тонований малюнок.

Пояснення вчителя

Скомпонуйте на аркуші декілька незалежних малюнків таким чином, щоб вони не були занадто малими або занадто великими. Кожне із зображень не повинне заважати сусідньому. Визначте загальні розміри кожної з фігур та покроково виконайте малюнок. (Учитель нагадує правила малювання з натури — див. урок 11.)

Індивідуальна робота учнів

V. Підбиття підсумків

Обговорення учнівських робіт

Під час обговорення учнівських робіт потрібно акцентувати увагу учнів на передаванні пропорцій об’ємної форми, її розташуванні щодо лінії горизонту та правильному передаванні розподілу світла по поверхні.

VІ. Домашнє завдання

Поставте перед собою кухоль або циліндричну чашку. Покладіть його (її) на бік, поверніть в інший бік. Виконайте тонований малюнок кухля (чашки) у різних положеннях.