Мета: оцінити рівень орфографічної та пунктуаційної грамотності шестикласників: правильно писати слова на вивчені орфограми та слова, визначені для запам’ятовування; ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації; перевірити якість оформлення роботи (охайність, акуратність, каліграфія, дотримання червоного рядка, відсутність виправлень); здійснити перевірку здатності шестикласників сприймати на слух незнайоме за змістом висловлювання і з одного прослуховування розуміти зміст художнього тексту монологічного характеру, тему й основну думку. 
Форма проведення тематичного оцінювання: написання контрольного текстового диктанту; тестові завдання (розуміння сприйнятого на слух тексту). 
Тип уроку: урок оцінювання навчальних досягнень учнів. 
ХІД УРОКУ 
І. Організаційний момент 
ІІ. Ознайомлення шестикласників з темою, метою й завданнями уроку 
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів 
ІV. Написання контрольного диктанту 
Перше читання тексту контрольного диктанту вчителем 
Учні під час першого слухання тексту диктанту сприймають його зміст, звертають увагу на наявність вивчених пунктограм, визначають слова, значення яких не зрозуміли у процесі сприймання. 
Повторне читання тексту диктанту вчителем окремими частинами і його написання учнями 
СПОГАД ПРО БАТЬКА 
Батько був дуже ніжний, часто обнімав мене, цілував. Також батько любив дітей, бавився зі мною і з чужими дітками, любив жартувати, завжди був оптимістом. У розмові часто вживав приказки. На всі дитячі фільми чи в цирк теж водив мене батько. Та найбільше мені запам’ятався фільм «Сорочинський ярмарок». 
Коли мені було сім років, батько на літо відіслав нас із мамою в село, звідки був Остап Вишня. І це теж дуже врізалось у мою пам’ять. Потім, перед війною, він два літа одвозив мене в Полтаву до тітки, яка жила на околиці міста. У будинку, де ми жили в Харкові, під нами були крамниці, а тому весь рік у дворі стояли коні, які привозили туди товари (За Л. Ткач, 113 сл.). 
Заключне читання тексту диктанту вчителем і самоперевірка учнями написаного 
V. Відповіді на запитання, що виникли в учнів під час написання контрольного диктанту 
VІ. Проведення контрольного аудіювання художнього тексту монологічного характеру 
Читання вчителем незнайомого тексту від початку до кінця і сприймання його учнями 
В ТЕМРЯВІ 
У маленькі вікна низенької хати заглядала чорна синя ніч. Надворі шумів вітер, а в убогій хаті було тихо. Замість стола коло стіни старенька скриня, на їй, закурена і чадна, помалу блимала бляшана лампочка. 
У хаті бідно і пусто. Убоге світло каганця вилискувалось на темних іконах; далі, в сутінку, виднівся піл та ріжок печі. 
Низько схиливши кучеряву голівку до каганця, сидів над писанням хлопчик і стиха скрипів пером по папері. 
Серед хати на долівці стругав якусь дошку господар хати Клим. Жінка його сиділа на лаві й пряла. Кожний пильнував своєї роботи, і всі мовчали. 
Дописавши сторінку, хлопчик потягся, закрив зшиток і положив його у свою шкільну торбинку. Потім узяв з полиці книжку, чепурненько розправив її, розгорнув, зложив перед собою руки і став читати вголос. 
Рівно, мелодійно забриніла віршована мова. Мати присунулась з гребенем ближче до хлопця, повагом витягувала довгу нитку й, осміхаючись у такт віршові, кивала легенько головою. 
Тихо й виразно, як акафіст, вичитував хлопець. 
Клим підняв голову од роботи й прислухався... А жалі так і хватали за серце, так і хватали. 
Прибрав роботу, помолився, погасив каганець і ліг спати. Сон не йшов до очей. Як галич, осідали його думки й краяли серце. 
І от увижається Климові серед темряви панська кімната, великі царські портрети, стіл, зеленим сукном укритий... Кругом столу сидять чужі хлопчики, такі чепурненькі, причесані, мов паненята; сидять і щось пишуть. 
Писар їх навчає, люди вклоняються їм, навіть сам старшина чоломкається з ними за руку. 
Малі вони, а знають уже багато дечого такого, чого він та інші прості люди не розуміють. Сам Клим, як був колись десяцьким, чув, що вимовляли вони часом якісь мудрі канцелярські слова. 
Клим подовго дивився тоді на їх і думав, що з їх вийдуть люди. 
Тоді ж надумав він оддати сюди свого Петрика. 
Іще раніше, коли дали Петрику в школі першого похвального листа, Клим надумав вивести його на легкий хліб. 
Не видна була йому спершу дорога до того легкого хліба; після того ж, як побував у волості десяцьким, він уже знав, що йому робити. Упрохає писаря та старшину, одмолотить днів зо три — і Петрика приймуть до волості. 
А там дорога видна: вийде письмоводителем, урядником або тим же писарем. 
Усім їм добре живеться. Жалування беруть добре. 
Казать нема чого — добре живуть, і кращої долі своєму Петрикові Клим і не бажав би. Та і йому, Климові, на старість добре було б. 
Так марив Клим у скрутні часи, коли змучена його думка не мала чого кращого, щоб зачепитися. І робилося йому тоді легше. 
Тепер було Климові важко, немов люди підстерегли його таємні надії й мають замір шкодити. 
І саме ті люди, які повинні б допомогти вийти хлопцеві в люди! 
Думки за думками, невеселі, образливі, товпилися в його голові й давили одна другу. Клим навіть забув, що була пізня ніч: не думав спати, ворочався на постелі й розплющеними очима дивився в пітьму. 
Клим підняв голову; серце забилося й похололо: у його блиснула нова думка: чи це не навертається діло на те, щоб саме його Петрика не випустили в люди?.. Бачать — хлопець не дурний, пам’ять дав йому Бог гарну, може чоловіком бути — ну, і не пускають. Бо кому ж потрібне мужицьке дитя? 
Ця думка несподівано зринула в голові у Клима, і потім не міг уже од неї одв’язатися. Пригадалось йому, що як приходив до його з молитвою піп, то розпитував, куди він думає пустити хлопця по школі. Навіщо б йому отеє знати? Тож, знать, неспроста він довідувався! 
Поворочавшись трохи, Клим піднявся з ліжка й, тихенько облапуючи в пітьмі перед собою, підійшов до полу, де спав Петрик. Нагнувся над ним, здержує дихання, прислухається... 
Петрик спить і тихенько виграє носом, немов у дудку (С. Васильченко, 590 сл.). 
Пояснення незрозумілих слів 
Акафіст — у християнській богослужебній літературі — особливий вид молитовно-хвалебних пісень на честь Христа, Богородиці та святих. 
Десяцький — 1. У дореволюційній Росії — нижчий поліцейський служитель на селі, якого обирали селяни. 2. На Запорозькій Січі — ватажок нижчої військової одиниці — десятки. 
Галич — збірне поняття до слова галка. 
Піл — нари в селянській хаті, розміщені між піччю і протилежною до печі стіною. 
Виконання завдань тестового характеру за змістом тексту 
1. До якого типу мовлення належить почуте висловлювання? 
А Розповідь; 
Б розповідь з елементами роздуму; 
В роздум; 
Г розповідь з елементами опису. 
2. Яка тема прослуханого тексту? 
А Навчання хлопчика в школі; 
Б важка праця батьків; 
В роздуми батька про майбутнє сина; 
Г життя хлопця в наймах. 
3. Від чийого імені йдеться розповідь у тексті? 
А Від імені Клима; 
Б від імені автора; 
В від імені дружини Клима; 
Г від імені сина Клима. 
4. В яку пору року відбуваються описані події? 
А Весна; 
Б літо; 
В осінь; 
Г зима. 
5. Що знаходилось у хаті замість стола коло стіни? 
А Старенька скриня; 
Б стара шафа; 
В довга лава; 
Г комод. 
6. Що марилося Климові після того, як він ліг спати? 
А Його дитинство; 
Б як син читає книжку; 
В рідна хата; 
Г панська кімната і великі царські портрети. 
7. Ким у майбутньому хотів бачити Клим свого сина? 
А Учителем; 
Б писарем; 
В десяцьким; 
Г старостою. 
8. Хто, на думку Клима, мав намір зашкодити майбутньому Петрика? 
А Сам учитель Петрика; 
Б чужі хлопці, хто вчився разом із Петриком; 
В люди, які повинні б допомогти вийти хлопцеві в люди; 
Г волосний писар. 
9. Продовжіть речення Петрик спить і тихесенько виграє носом, ... . 
А Немов співає; 
Б немов у дудку; 
В аж посвистує; 
Г зітхаючи. 
10. Який художній засіб використано автором у реченні Рівно, мелодійно забриніла віршована мова? 
А Епітет; 
Б метафора; 
В гіпербола; 
Г персоніфікація. 
11. Яка риторична фігура вжита у вислові Навіщо б йому отеє знати? 
А Риторичне запитання; 
Б риторичне звертання; 
В риторично-окличне речення; 
Г інверсія. 
12. Розташуйте пункти плану відповідно до хронології подій у тексті: 
1 Марення Клима. 
2 Тихо й виразно Петрик читав уголос книжку. 
3 Петро сидів над писанням і стиха скрипів пером по папері. 
4 Клим підійшов до полу, де спав Петрик. 
5 Клим стругав дошку, а жінка його пряла. 
6 Клим погасив каганець і ліг спати. 
Ключ до тесту 

VІІ. Організований збір зошитів для тематичних контрольних робіт 
VІІІ. Домашнє завдання 
На основі прослуханого тексту скласти стислий переказ у художньому стилі, використовуючи образні вислови й художні засоби. 
Додаток 
Тренувальні диктанти 
РОСТИ, ДУБЕ! 
До дуба під’їхав легковий автомобіль. За кермом сидів сивоголовий учитель, а в салоні — учні. Вони вивантажили з багажника різні будівельні матеріали: каміння, цемент, пісок. Учитель уважно оглянув дупло, обережно почистив його від зотлілої деревини, лопатою вигріб сміття із середини і голосно крикнув: «Хлопці, починайте!» Учні приготували у коритці розчин із цементу з піском, обмазали, поштукатурили всередині дупло, а тоді почали занурювати в розчин каміння й закладати ним дупло. Заклали, замазали отвір густішим розчином, почекали, поки він затвердіє. А потім вирізьбили на ньому: «Рости, дубе, ще тисячу літ!» Звичайно, дуб упізнав у вчителеві того воїна, якого він колись урятував від смерті (За А. Давидовим, 100 сл.). 
ЛАСТІВ’ЯЧЕ ГНІЗДО 
Над моїм вікном ластівки звили собі гніздо. По крихітці носили вони у дзьобах мокру глину. Потім я бачив їх задумливі палеві голівки, срібно-чорні оченята. Ластівки зігрівали гніздо. Здається, вони не залишали його ні на мить. 
Та одного разу трапилося несподіване. Замість ластівки я угледів у гнізді горобця. Він витріщив свої жовті очі, настовбурчився весь. Він був незворушний і гордий. 
Ластівки злетілися сюди з усіх дворів, кружляли, кричали, плакали. 
Вони підлітали до гнізда і знову відлітали геть. І почалося щось неймовірне. 
Ластівки прилітали з мокрою глиною у дзьобах і закладали вихід із гнізда. 
Мабуть, вони вирішили ув’язнити горобця. 
Така була розплата (За В. Земляком, 100 сл.).